Leiocephalus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Leiocephalidae)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Curly-tailed lizard
Leiocephalus carinatus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Ігуаноподібні (Iguania)
Клада: Pleurodonta
Родина: Leiocephalidae
Frost & Etheridge, 1989
Рід: Leiocephalus
Gray, 1827[1]
Вікісховище: Leiocephalus

Leiocephalus — єдиний рід у родині Leiocephalidae. Ендемік Вест-Індії. Однією з визначальних особливостей цих ящірок є те, що їхній хвіст часто скручується. Раніше їх вважали членами підродини Leiocephalinae у родині Tropiduridae. Наразі відомо 29 видів, усі входять до роду Leiocephalus.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Leiocephalus є рідними для Вест-Індії, а сучасні види живуть на Багамах, Теркс і Кайкос, Кайманових островах, Кубі, Еспаньйолі (Гаїті та Домініканська Республіка) і прилеглих невеликих островах[2][3]. Крім того, Leiocephalus carinatus і Leiocephalus schreibersii були завезені до Флориди[4].

Leiocephalus раніше мали значно ширший ареал, поширюючись на південь до Ямайки та на схід до Пуерто-Рико та кількох Малих Антильських островів[5]. Вони вимерли на більшій частині цього ареалу під час четвертинного вимирання (декотрі, такі як ямайський таксон L. jamaicensis, вимерли під час пізнього плейстоцену, задовго до прибуття перших індіанців у цей район)[6], але деякі представники радіації Малих Антильських островів збереглися до пізніших часів, можливо, залишаючись широко поширеними до європейської колонізації. Останні вцілілі представники радіації Малих Антильських островів, L. herminieri з Гваделупи та L. roquetus з Мартініки, вимерли на початку-середині 19 століття[7].

Загальна анатомія[ред. | ред. код]

Розмір Leiocephalus залежить від виду, але зазвичай вони мають довжину від морди до живота приблизно 9 см. Ці ящірки не мають стегнових пір, крилоподібних і піднебінних зубів. Крім того, спостерігають, що луски цих ящірок перекриваються[2].

Поведінка[ред. | ред. код]

Leiocephalus здебільшого харчуються членистоногими, наприклад комахами, але також зазвичай їдять квіти та фрукти[2][8]. Великі особини їдять дрібних хребетних, у тому числі анолісів[8][9].

Більшість видів цієї родини часто піднімають хвіст і скручують його. Це робиться як за наявності потенційного хижака, так і за його відсутності, хоча у деяких видів Leiocephalus це збільшується за наявності хижака. Це привертає увагу до хвоста, що збільшує шанси ящірки на втечу[10][11]. Хоча було припущено, що він також функціонує як територіальний показ[4], дослідження не змогли знайти підтвердження цьому, оскільки завивання хвоста не змінюється, коли присутній інший представник того самого виду[11].

Види[ред. | ред. код]

  1. Leiocephalus barahonensis
  2. Leiocephalus carinatus
  3. Leiocephalus cubensis
  4. Leiocephalus endomychus
  5. †Leiocephalus eremitus
  6. Leiocephalus greenwayi
  7. †Leiocephalus herminieri
  8. Leiocephalus inaguae
  9. Leiocephalus loxogrammus
  10. Leiocephalus lunatus
  11. Leiocephalus macropus
  12. Leiocephalus melanochlorus
  13. Leiocephalus onaneyi
  14. Leiocephalus personatus
  15. Leiocephalus pratensis
  16. Leiocephalus psammodromus
  17. Leiocephalus punctatus
  18. Leiocephalus raviceps
  19. Leiocephalus rhutidira
  20. †Leiocephalus roquetus
  21. Leiocephalus schreibersii
  22. Leiocephalus semilineatus
  23. Leiocephalus sixtoi
  24. Leiocephalus stictigaster
  25. Leiocephalus varius
  26. Leiocephalus vinculum

викопні:

  1. Leiocephalus cuneus
  2. Leiocephalus etheridgei
  3. Leiocephalus jamaicensis
  4. Leiocephalus partitus

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ "Leiocepalus ". Dahms Tierleben. www.dahmstierleben.de.
  2. ↑ а б в J., Vitt, Laurie (2014). Herpetology : an introductory biology of amphibians and reptiles. Caldwell, Janalee P. (вид. 4th). Amsterdam. ISBN 9780123869197. OCLC 839312807.
  3. ↑ Hedges, B. All Islands. CaribHerp. Процитовано 02.07.2019.
  4. ↑ а б Conant, R.; J.T. Collins (1998). A Field Guide to the Reptiles and Amphibians of Eastern and Central North America (вид. 3). с. 244–246. ISBN 978-0395904527.
  5. ↑ Search results | The Reptile Database. reptile-database.reptarium.cz. Процитовано 01.03.2021.
  6. ↑ Leiocephalus jamaicensis. The Reptile Database. Процитовано 01.03.2021.
  7. ↑ Bochaton, Corentin; Charles, Laurent; Lenoble, Arnaud (15 лютого 2021). Historical and fossil evidence of an extinct endemic species of Leiocephalus (Squamata: Leiocephalidae) from the Guadeloupe Islands. Zootaxa (англ.). 4927 (3): 383—409. doi:10.11646/zootaxa.4927.3.4. ISSN 1175-5334. PMID 33756701. S2CID 232337806.
  8. ↑ а б Kircher, B.L.; C.D. Robinson; M.A. Johnson (2014). Herbivory in the Northern Curly-tailed Lizard (Leiocephalus carinatus). Caribbean Herpetology. 50: 1—2. doi:10.31611/ch.50.
  9. ↑ Steinberg; Losos; Schoener; Spiller; Kolbe; Leal (2004). Predation-associated modulation of movement-based signals by a Bahamian lizard. PNAS. 11 (25): 9187—9192. doi:10.1073/pnas.1407190111. PMC 4078856. PMID 24843163.
  10. ↑ Cooper, W.E. (2007). Escape and its relationship to pursuit‐deterrent signaling in the Cuban curly‐tailed lizard Leiocephalus carinatus. Herpetologica. 63 (2): 144—150. doi:10.1655/0018-0831(2007)63[144:EAIRTP]2.0.CO;2.
  11. ↑ а б Kircher, B.K.; M.A. Johnson (2017). Why do curly tail lizards (genus Leiocephalus) curl their tails? An assessment of displays toward conspecifics and predators. Ethology. 123 (5): 342—347. doi:10.1111/eth.12603.
Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Leiocephalus&oldid=38877836