Letharia vulpina
| Letharia vulpina | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Letharia vulpina (L.) Hue, 1899 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Evernia vulpina (L.) Ach. | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Letharia vulpina — вид лишайників родини пармелієвих (Parmeliaceae).
Назва[ред. | ред. код]
Біноміальна назва Letharia vulpina перекладається як Летарія лисяча, оскільки його колись використовували як отруту для вовків і лисиць. Лишайник закладали в тушки дрібних тварин, а коли хижаки їх поїдали, то гинули. Причиною отруйності є наявність вульпінової кислоти, яка діє на центральну нервову систему. Лишайник отруйний не тільки для хижих хребетних, але і для комах та молюсків. Цікаво, що на травоїдних ссавців і гризунів токсин цього лишайника не діє.
Поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений у горах Європи (Альпи, Скандинавія, Кримські гори, Кавказ) та Північної Америки (Скелясті гори).[2]
Екологія[ред. | ред. код]
Епіфітний лишайник. Виростає на стовбурах і гілках дерев хвойних порід, рідше на гнилій деревині, в гірських лісах і на висоті 1500—2500 м над рівнем моря. Розмножується переважно вегетативно.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Index Fungorum - Names Record. Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 20 січня 2009.
- ↑ Geiser, Linda; McCune, Bruce (1997). Macrolichens of the Pacific Northwest. Corvallis: Oregon State University Press. с. 148. ISBN 0-87071-394-9.
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
