Liberum veto

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сесія сейму в Королівському замку у Варшаві, 1622 р.

Liberum veto — принцип одноголосного прийняття рішень, який в головних рисах утвердився у сеймовій практиці Речі Посполитої наприкінці XVI ст.

Сутність[ред. | ред. код]

Полягав у збереженні за меншістю права не допустити затвердження обговорюваного закону. liberum veto — право кожного депутата своїм вето зупинити діяльність сейму з анулюванням усіх раніше затверджених цим же сеймом положень (скасоване 1791 р.). За підрахунками В. Чаплинського через протести меншості у 15501600 рр. скінчилися безрезультатно 9 із 40 сеймів, у 16001650 рр. — 6 із 46; у другій половині XVII ст. число зірваних сеймів зросло до 35%.

Слід враховувати, що «liberum veto» не було насправді настільки руйнівним як це часто змальовується в публіцистиці. Це був робочий інструмент за системи прийняття одноголосних рішень. Оскільки багато людей ніяк не можуть мати однакову думку, то подібна одностайність досягалася за рахунок прийняття взаємоузгоджених компромісних рішень, консенсусу. Основна сеймова діяльність таким чином переміщалася в кулуари і полягала в узгодженні позицій та вироблені прийняттного для всіх рішення. Хоч формально «liberum veto» накладалося одним послом (депутатом) сейму, але насправді за кожним таким одинаком стояла значна, опозиційна до більшості група.

Тадеуш Рейтан вважається одним з останніх, хто позитивно застосовував вето «Liberum veto»[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Historia sejmu polskiego, praca zbiorowa pod redakcją Jerzego Michalskiego. Tom I do schyłku szlacheckiej Rzeczypospolitej, Warszawa 1984, s. 374. (пол.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Ю. А. Мицик. «Ліберум вето» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 197. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Зашкільняк Леонід Опанасович, Крикун Микола Григорович. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. - 752 с. + 8 кол. мап. ISBN 966-613-168-4
  • Чаплинский В. Органы государственной власти в Польше XVI—XVII веков//ВИ.— 1977.—№ 12.— С. 157—158. (рос.)