Морквянець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ligusticum)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Морквянець
Ligusticum scoticum — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Підродина: Селерові (Apioideae)
Рід: Морквянець (Ligusticum)
L., 1753
Вікісховище: Ligusticum

Морквянець[1], лігустик[2] або лігустикум[1] (Ligusticum) — рід трав'янистих рослин родини окружкові (Apiaceae). Рослини поширені в помірних регіонах Північної півкулі. Етимологія: назва, як вважають, походить від італійського регіону Лігурії.

Опис[ред. | ред. код]

Трави багаторічні. Корені циліндричні або веретеноподібні. Стебла підняті, стрункі. Базальне і нижнє листя черешкове; листові пластини 1–3-перисті або трилисті й 2–4-перисті. Стеблові листки поступово зменшуються вгору або відсутні. Суцвіття розгалужені, рідше нерозгалужені; зонтики складні, кінцеві, та бічні, або тільки кінцеві; приквіток кілька. Пелюстки білі, багрові, фіалкові або блідо-рожеві, верхівки зубчасті. Плоди довгасті або довгасто-яйцеподібні, дорсально стиснуті; ребра всі видні або бічні ребра вузькокрилі.

Поширення[ред. | ред. код]

Приблизно 60 видів: Азія, Європа, Північна Америка.

В Україні проживає Ligusticum scoticum (L.) Crantz (лігустик мутеліновий[2] або морквянець гірський[1]) — на гірських субальпійських і альпійських луках (полонинах) — у Карпатах, часто.

Використання[ред. | ред. код]

Коріння кількох видів використовуються як лікарські трави. L. wallichii — одна з 50 основних лікарських рослин, які використовуються в китайській гербології. L. porteri використовується у західній фітотерапії. Ефірні олії Ligusticum sinense та L. jeholens мають природну антимікробну й антиоксидантну дію.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Ligusticum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 236. (рос.)(укр.)

Джерела[ред. | ред. код]