Lockheed Martin F-35 Lightning II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Lockheed Martin F-35 Lightning II
F-35 Joint Strike Fighter
Lockheed Martin F-35 Lightning II
Призначення: багатоцільовий винищувач-бомбардувальник п'ятого покоління
Перший політ: 15 грудня 2006
Прийнятий на озброєння: з 2012 експлуатується з навчальною метою, оф. експлуатація з 2015-2018 рр.
Період використання: 2 серпня 2016
На озброєнні у: США, Велика Британія, Ізраїль
Розробник: Lockheed Martin Aeronauticsd і Lockheed Martin
Всього збудовано: 700+ на вересень 2021
Вартість одиниці: планована на початок повномасштабного багатосерійного виробництва в 2019:[1]
F-35A: $83,4 млн.
F-35B: $108,1 млн.
F-35C: $93,3 млн.
Модифікації: F-35А, F-35В, F-35С, F-35I Adir
Конструктор: Lockheed Martin
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 850 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 1906 км/год
Бойовий радіус: 1000 км
Дальність польоту: 2200 км
Практична стеля: 19200 м
Швидкопідйомність: 240 м/с
Довжина: 15,5 м
Висота: 5.28 м
Розмах крила: 10.0 м
Площа крила: 50.2 м²
Споряджений: 19000 кг
Двигуни: 1 х ТРДДФ Pratt & Whitney F119-PW-100 (SE611)
Тяга форсажна: 1 х 15500 кгс
Гарматне озброєння: GAU-12/U
Кількість точок підвіски: 8
Маса підвісних елементів: 5000 кг
Підвісне озброєння: В «стелс»-режимі — 2 450-кг бомби та 2 КР повітря-повітря AIM-120C AMRAAMS.
В режимі «перевантаження» — 2 900-кг бомби та 4 КР в 2 відсіках зброї.

Локгід Мартін F-35 «Лайтнінг» II (англ. Lockheed Martin F-35 Lightning II, укр. «Локгід-Мартін» Ф-35 «Блискавка» II) — сім'я перспективних, малопомітних винищувачів-бомбардувальників п'ятого покоління, розроблена американською фірмою Lockheed Martin Aeronautics Company (Tactical Aircraft Systems) у трьох варіантах: для потреб ВПС США (наземний винищувач — CTOL), для Корпусу морської піхоти США і ВМС Великої Британії[2] (винищувач з укороченим злетом та вертикальним приземленням — STOVL), і для потреб ВМС США (палубний винищувач — CV).

У консорціум на чолі з «Lockheed Martin» входять також «Northrop Grumman Corporation», «Pratt & Whitney», «Rolls-Royce», Allison[en] та «British Aerospace». У розробці окремих вузлів беруть участь «Skunk Works» у Палмдейл і Aeronautical Systems.

2 серпня 2016 року ВПС США оголосили про готовність винищувачів F-35A 34-ї ескадрильї до бойового застосування[3].

Програма JSF[ред. | ред. код]

Конструкцію F-35 обрали у 2001 році внаслідок конкурсу за програмою JSF (англ. Joint Strike Fighter, єдиний ударний винищувач) між компаніями «Boeing» (модель X-32) та «Lockheed Martin» (модель X-35). Програма передбачала створення єдиної моделі винищувача для ВПС, ВМФ і морської піхоти з можливістю вертикального та вкороченого злету та приземлення для заміни F-16, A-10, F/A-18, AV-8B. Також замінять британський «Sea Harrier». Третю модель, від компанії McDonnell Douglas, відкинули через складність конструкції.

Фінальні випробування прототипів X-32 і Х-35 показали явну перевагу останнього: він показав зліт на майданчику довжиною 150 м, розвинув надзвукову швидкість, приземлився вертикально. Однією з головних переваг назвали метод створення вертикальної тяги: окремий вентилятор на X-35, а не просто зміна напрямку тяги основних двигунів на X-32 (що змушувало встановлювати поворотні сопла вертикального злету в центрі мас, недалеко від повітрязабірників, що, у підсумку, призводило до повторного потрапляння вихлопних газів у двигун і його перегрівання).

У результаті намічена розробка уніфікованої моделі винищувача-бомбардувальника для країн НАТО з базуванням на суші й на морі. Програму фінансують спільно США, Велика Британія ($2,5 млрд), Італія ($1,0 млрд), Нідерланди ($800 млн), Канада ($440 млн), Туреччина ($175 млн), Австралія ($144 млн), Норвегія ($122 млн) і Данія ($110 млн). Всього планують витратити на програму JSF близько $40,0 млрд.

Плани закупівель країн-партнерів такі[4][5][6][7]:

Країна F-35A F-35B F-35C Разом
США 1763 353 327 2443

ВПС

1763

ВМС

260

КМП

353 67
Велика Британія (ВПС + ВМС) 138 (?)[2][8] 138
Австралія 100 100
Туреччина 100 100
Італія 60 30 90[9][10]

ВПС

60 15

ВМС

15
Канада 65 65
Норвегія 52[11] 52
Нідерланди 37[12] 37
Данія 30 30
Разом 2207 521 327 3055

У середині березня 2010 року з'явилися повідомлення, що Данія відмовилася від планів із закупівлі літаків F-35[13], але пізніше стало відомо, що 2012 року планують проведення відкритого конкурсу, у якому як основні суперники F-35 виступлять F/A-18E/F «Super Hornet» фірми «Боїнг» і Saab JAS 39 Gripen.[14]

З 2011 року в Австралії ведуть переговори про відмову від покупки сотні винищувачів F-35A Lightning II. Тоді Австралія відклала покупку винищувачів на два роки. Відповідно до звіту Австралійського інституту стратегічної політики головними негативними чинниками угоди, яку планували, є завищення вартості F-35 майже у два рази й затримка постачання літаків на строк до 7 років[15]. Можливо, за цей відкладений час покупки Австралія закупить додаткову партію з 24-х літаків F/A-18F Super Hornet, а половину вже наявних F/A-18F на озброєнні переконвертує в літаки РЕБ EA-18 Growler.

У жовтні 2010 року ВПС Ізраїлю домовилися про закупівлю першої партії з 20-ти винищувачів F-35 (96 млн доларів за літак, загальна сума операції 2,75 млрд доларів)[16]. Ізраїль запросив від США дозвіл на установку цілого ряду додаткових систем з власних розробок в області авіоніки та озброєнь на придбані винищувачі.[17][18] Наприкінці вересня 2010 року, такий частковий дозвіл було отримано. При цьому США поставили умову, що якщо Міністерство оборони Ізраїлю збільшить замовлення на F-35, то йому буде дозволено використовувати на них більше число власних систем та озброєнь.[19] В рамках узгодження, що проходить в Генеральному штабі ЗС країни довгострокового плану закупівлі озброєнь, планується закупівля ще, як мінімум, 20 винищувачів, з тим, щоб довести їх кількість до 40 одиниць до 2020 року[20]. Поставку винищувачів до Ізраїля планується почати в другій половині 2016 року, пересилаючи в Ізраїль перші два літака в рамках півторарічного плана поставки винищувачів першої ескадрильї F-35[21].

Наприкінці червня 2011 року ВПС Ізраїлю направили своїх фахівців до США, де вони очолили групу, що займається розробкою ізраїльської версії літака — F-35I. Повідомляється, що вони будуть працювати разом із представниками Пентагону та компанії «Lockheed Martin» із питань, що стосуються інтеграції ізраїльських технологій у винищувач п'ятого покоління. Ізраїльські ВПС сподіваються отримати від Пентагону дозвіл на початок навчання своїх пілотів ВПС раніше 2016 року, тоді коли американські пілоти почнуть навчання на новому винищувачі[22].

20 листопада 2011 перший «міжнародний» F-35 (ним виявився F-35B б/н BK-1, призначений для ВПС Великої Британії) покинув складальний цех. Його перший політ відбувся в найближчі місяці, а передача замовнику 2012 року.[23] В Англії літак буде використовуватися, як для фінальних випробувань, так і для навчання льотного та технічного особового складу.

25 лютого 2011 року вперше піднявся в повітря перший серійний F-35 — AF-6[24], а 6 травня перший серійний літак (ним виявився такий — AF-7, AF-6 був переданий тижнем пізніше) був переданий ВПС США.[25] Літак був приписаний до авіабази Едвардс в Каліфорнії (поставка винищувача, що був у розробці, у війська відбулася раніше прийняття його на озброєння, на базі Едвардс пілоти-випробувачі ВВС проводитимуть фінальні випробування винищувача).

13 квітня 2012 року здійснив перший політ літак із серійним номером BK-1 — перша машина для Великої Британії та перша для зарубіжних партнерів взагалі.[26]
6 серпня здійснив перший політ F-35A з серійним номером AN-1 — перший літак для Нідерландів та перша із «закордонних» машин цієї модифікації[27].

«Lockheed Martin» веде фінальну збірку машин четвертої виробничої серії — десять на початок грудня вже здійснили свої перші польоти. Повідомляється, що база ВПС США Еглін до кінця 2012 року отримає 20 серійних винищувачів F-35 для навчання пілотів та наземного технічного персоналу.[28][29]

19 червня 2013 року віце-президент концерну «Lockheed Martin» Стів О'Брайен заявив на авіасалоні в Ле Бурже: «Ізраїль буде першою країною, після США, яка придбає винищувачі нового покоління F-35». Перша партія винищувачів нового покоління F-35 прибуде в Ізраїль вже наприкінці 2016 року[30]. Під час візиту до США в жовтні 2014 року міністр оборони Ізраїлю Моше Яалон домовився про закупівлю другої ескадрильї бойових літаків п'ятого покоління F-35. Компанія «Lockheed Martin» зобов'язалася поставити Ізраїлю ще 25 винищувачів F-35. Так загальне число літаків цього типу на озброєнні ЦАХАЛу складе 44[31][32].

Вартість[ред. | ред. код]

На розробку літака на квітень 2011 року витратили понад 56 млрд дол.[33]

Вартість як дрібносерійних (LRIP) так і великосерійних (FRP) зразків:

Дата контракту Партія Кількість та варіант Вартість одиниці (млн.) Примітки
квітень 2007 LRIP-1 F-35A — 2 од. $221,2[34]
(без двигуна)
липень 2007 LRIP-2 F-35A — 6 од. $161,7
(без двигуна)[35]
Вартість партії підвищилася з 771 млн до 1,15 млрд.[35]
травень 2008 LRIP-3 F-35A — 9 од.
F-35B — 12 од.
$128,2
(в середньому за од.)
(без двигуна)[34]
Відповідно до звітів Пентагону, вартість двигунів (LRIP-3): F-35A — $16 млн, F-35B — $38 млн[36]
Партія містить 2 F-35B для ВПС Великої Британії і 1 F-35A для ВПС Нідерландів.
листопад 2009 LRIP-4 F-35A — 13 од.
F-35B — 15 од.
F-35C — 4 од.
F-35A — $111,6
F-35B — $109,4
F-35C — $142,9
(без двигуна)[34]
Перша партія з фіксованою ціною. Загальна вартість партії — $3,4 млрд[34]
грудень 2011 LRIP-5 F-35A — 22 од.
F-35B — 3 од.
F-35C — 7 од.
F-35A — $107
F-35B — ?
F-35C — ?
(без двигуна)[37]
Загальна вартість партії — $4 млрд.
вересень 2013 LRIP-6 F-35A — 23 од.
F-35B — 6 од.
F-35C — 7 од.
F-35A — $103
F-35B — $109
F-35C — $120
(без двигуна)[38]
Загальна вартість партії — 4,4 млрд.
вересень 2013 LRIP-7 F-35A — 24 од.
F-35B — 7 од.
F-35C — 4 од.
F-35A — $98
F-35B — $104
F-35C — $116
(без двигуна)[38]
Загальна вартість партії — 3,9 млрд.
2014 (план) LRIP-8 F-35A — 19 од.
F-35B — 6 од.
F-35C — 4 од.
н/д
2015 (план)[39] LRIP-9 н/д н/д
2016 (план)[39] LRIP-10 н/д н/д
2017 (план)[39] LRIP-11 н/д н/д
2018 (план)[39] FRP-1 107 (план) н/д Перша партія багатосерійного виробництва.
2019 (план) FRP н/д F-35A — $83,4
F-35B — $108,1
F-35C — $93,3[40]
(включаючи двигун)
Очікувана вартість станом на березень 2012.

15 лютого 2012 року оголосили про рішення міністерства оборони США відкласти закупівлю в загальній кількості 179-ти винищувачів F-35. Того самого дня міністр оборони Італії Джампаоло Ді Паола оголосив про плани скоротити замовлення зі 131 до 90-та F-35. За словами міністра загалом Італія витратила на програму F-35 2,5 млрд євро.[41][42]

Виробництво[ред. | ред. код]

Наприкінці вересня 2021 року компанія Локгід-Мартін повідомила, що вона виготовила та передала замовнику 700-й літак F-35[43]. А всього протягом 2021 року замовникам було передано 142 літаків F-35 різних модифікацій[44].

Конструкція[ред. | ред. код]

На F-35 використані багато технологічних рішень, відпрацьованих на F-22. Позначення серійних варіантів: F-35A (із стандартним злетом та приземленням), F-35B (з коротким злетом та вертикальною посадкою) і F-35C (зліт з палуби авіаносця за допомогою катапульти, а посадка на палубу — з використанням аерофінішера).

Бортова РЛС[ред. | ред. код]

На літаку встановлена багатофункціональна РЛС з АФАР AN/APG-81, що ефективно діє як по повітряних, так і по наземних цілях.

Авіоніка[ред. | ред. код]

  • Радіолокаційна станція з активною фазованою антенною ґраткою AN/APG-81 виробництва Northrop Grumman Electronic Systems.
  • AN/AAQ-37— електронно-оптична система (ЕОС) з розподіленою апертурою (DAS), що складається з 6 ІЧ датчиків, розташованих на фюзеляжі з діапазоном огляду 360 градусів.[45][46] Система дозволяє:
    • Виявляти групові пуски балістичних ракет на дальності до 1300 км, супроводжувати дані цілі і видавати цілевказання по кожній з них в автоматичному режимі.[47][48]
    • Виявляти інші наземні та повітряні цілі
    • Здійснювати навігацію при польоті удень/вночі
    • Попереджати про ракетну атаку літака
    • Виявляти точки пуску ракети, позиції діючої зенітної артилерії
    • Виконувати пуск ракети повітря-повітря по цілі, що летить за літаком
  • AAQ-40 — всенаправлена інфрачервона CCD-TV камера високої роздільчої здатності, що призначена для спостереження й цілевказання. Вона забезпечує захоплення та супроводження будь-яких наземних, надводних та повітряних цілей. Повністю пасивна, вона здатна виявляти та супроводжувати цілі в автоматичному режимі і на великій відстані, а також повідомляти про лазерне опромінення літака.[46]
  • AN/ASQ-239 (Barracuda) — станція індивідуальних перешкод (РЕП)
  • HMDS — Helmet-Mounted Display System. Нашоломна система цілевказання та індикації, можливе управління поглядом та поворотом голови.
  • PCD — panoramic cockpit display, широкоформатний сенсорний дисплей відображення інформації (50 на 20 сантиметрів), також можливе управління голосом.

Канали передачі даних[ред. | ред. код]

Літаки F-35 здатні обмінюватись даними із використанням каналів Link-16 (з літаками 4-го покоління) та новими каналами MADL (англ. Multifunction Advanced Data Link). Завдяки цьому літаки F-35 здатні обмінюватись даними з усіма сучасними та перспективними системами, що знаходяться на озброєнні країн-членів НАТО[49].

Широкосмуговий канал MADL працює в Ku-діапазоні, із застосуванням численних засобів з підвищення завадостійкості та захисту каналу: псевдовипадкова перебудова робочої частоти (ПВРЧ), спрямований радіосигнал тощо.

У 2017 році Eurofighter Typhoon Британських ВПС брав участь у демонстрації технологій обміну даними з F-35B через канал MADL. Дані випробування отримали назву Babel Fish III. Обмін даними відбувався шляхом трансляції повідомлень MADL у формат Link 16. Так F-35 без втрати малопомітності був здатен напряму передавати дані літаку попереднього покоління[50].

Окрім каналів обміну інформацією про бойову обстановку літаки F-35 мають систему англ. Autonomic Logistics Information System (ALIS), призначену для отримання, зберігання, оброблення інформації про бойову місію, стан літака та його вузлів. Вона покликана, серед іншого, спростити та пришвидшити процес підтримки літаків у робочому стані, автоматичної діагностики його вузлів, тощо. Деякі країни-учасники проекту вирішили створити підсистему Sovereign Data Management (SDM), яка би попереджувала витоки важливих даних через систему ALIS[51].

У 2018 році перевірили можливість передачі координат цілі з літака F-35B безпосередньо на пускову установку РСЗВ HIMARS. Так має істотно скоротитися проміжок між виявленням цілі та її знищенням. У цій схемі літак F-35B з його потужними сенсорами виступає в ролі розвідника[52].

Шолом пілота[ред. | ред. код]

Дисплейний шолом для пілота F-35 Helmet Mounted Display System (HMDS)

Це шолом, який дозволить пілотам реактивних винищувачів майбутнього покоління «бачити через кабіну» літака. Спорядження розроблено для винищувача-бомбардувальника F-35 і останнім часом тестується науково-дослідним відділом Міністерства оборони Великої Британії у Вілтширі.

Замість звичайного дисплея на приладовій панелі синтезоване комп'ютером зображення буде подаватися прямо на візори пілота, надаючи також підказки, що необхідні для польоту, навігації та ведення бою. Принципово новою технологією стала реалізація можливості бачення в інфрачервоному діапазоні, тобто за допомогою шолома пілот зможе бачити навіть уночі. Шолом дозволяє автоматично перемикатися між відеорежимами. Фактично, літак зможе стати «прозорим» для пілота. Також шолом є своєрідним командним центром: високоточне цілевказування всієї бортової зброї зав'язано на рухи голови і очей льотчика.

Поки створений лише дослідний зразок. Розробкою моделі займаються британські компанії Vision Systems International і Helmet Integrated Systems Limited[53].

Ізраїльська компанія Elbit Systems спеціалізується в розробці та модернізації різних видів озброєнь і її американський партнер, компанія Rockwell Collins, будуть випускати пілотські шоломи для винищувачів F-35C. Шоломи будуть додані в стандартну комплектацію літаків з 2016 року[54].

Силова установка[ред. | ред. код]

F-35A і F-35C оснащуються двигуном Pratt & Whitney F135, який є розвитком двигуна F119, встановленого на F-22. Двигун для F-35B розроблено за участю Rolls-Royce Defence.
За твердженням виробника, завдяки даній установці та конструкції планера, повністю озброєний F-35A із заповненими паливними баками, здатний виконувати маневри з перевантаженням в 9 g.[55]

Безфорсажний надзвуковий політ[ред. | ред. код]

Згідно формально заявленим характеристикам, F-35 не має можливості крейсерського польоту на надзвукових швидкостях без використання форсажу. Однак, за твердженням віце-президента Lockheed Martin Стівена О'Браєна (анг. — Stephen O'Bryan), винищувач здатен здійснювати політ зі швидкістю, що відповідає M=1,2 (тобто в 1,2 рази перевищує швидкість звуку), впродовж ~ 240 км без включення форсажної камери.[55]

Крило[ред. | ред. код]

Крила для F-35 Lightning II вироблятимуться в Ізраїлі на заводах IAI (Israel Aerospace Industry). Контракт з компанією Lockheed Martin Corporation буде підписаний на 10-15 років. Сума контракту — 2,5 мільярда доларів. IAI вже приступила до організації конвеєра для збирання крил F-35[56]. До 2016 року на частку ізраїльських виробників припадатиме третина від загального числа вироблених у світі крил для F-35. Йдеться приблизно про вісімсот одиниць на рік[57].

Вертикальний зліт і посадка[ред. | ред. код]

Відео вертикальної посадки

Варіант винищувача з коротким злетом та вертикальним приземленням (ЛВП) F-35B, призначений для базування на авіаносних кораблях, не оснащених катапультами (легких авіаносцях, великих десантних кораблях), здатен виконувати і вертикальний зліт.[58]

Для цього сопло двигуна F-35B повертається вниз на 95 °, а за кабіною пілота вертикально встановлений та пов'язаний з головним двигуном жорсткою передачею вентилятор створює підйомну тягу. В крейсерському польоті підйомний вентилятор зупиняється і закривається стулками. Управління з рискання під час зависання забезпечують додаткові сопла двигуна, здатні відхилятися вліво та вправо. Для управління по крену в кожній консолі крила є додаткові сопла, що живляться від основного двигуна. Тангаж змінюється різнотягом підйомного вентилятора та двигуна.

Положення літака під час зависання повністю контролюється бортовим комп'ютером. Це дозволяє значно спростити управління літаком порівняно з аналогами. Крім того, в аварійній ситуації комп'ютер здатен прийняти рішення про катапультування набагато раніше людини.

Вертикальна тяга дозволяє F-35B при малому бойовому навантаженні та неповних паливних баках вертикально злітати та сідати. При більшому навантаженні вертикальної тяги для злету недостатньо і зліт здійснюється з невеликим пробігом (т. зв. укорочений зліт). Так само може здійснюватися і посадка. На практиці, через витрату палива в польоті злітна маса літака виявляється значно більше посадкової. Тому, зазвичай, зліт виконується укороченим, а посадка вертикально. Зважаючи на це, літаки подібні F-35B, називають в англомовній літературі Short Take-Off and Vertical Landing (STOVL) aircraft — літак з коротким злетом та вертикальним приземленням. Однак, в українській мові скорочення «ЛКВВП» не використовується, а близьке Літак укороченого злету та приземлення[en] позначає легкі, переважно сільськогосподарські та пасажирські, літаки, призначені для експлуатації з непідготовлених майданчиків. Як наслідок, F-35B в україномовних статтях часто називають ЛВВП.

Конструкція сопла F-35B багато в чому повторює сопло Як-141. Це пояснюється співпрацею фірми Lockheed Martin і КБ Яковлєва в 90-ті роки[59]

Авіаносне базування[ред. | ред. код]

Особливостями F-35C, порівняно з варіантами F-35A (зі стандартним злетом та посадкою) і F-35B (з коротким злетом та вертикальною посадкою), є те, що зліт винищувача здійснюється за допомогою катапульти, а посадка на палубу авіаносця — з використанням аерофінішера.

У зв'язку з підвищеними навантаженнями, внутрішня конструкція F-35C зміцнена. Хвостова частина літака містить елементи, виготовлені з титану.

Перший політ літака F-35C відбувся 2009 року. У порівнянні з іншими варіантами, F-35C має на 30 % більшу площу крила, збільшену площу хвостового оперення та поверхонь управління, оснащений кінцевими елеронами для забезпечення високої керованості при малих швидкостях посадки на палубу авіаносця.

3 листопада 2014 року під час програми випробувань один з дослідних зразків F-35C вперше здійснив посадку на палубу авіаносця CVN 68 Nimitz. Посадку з повноцінним зачепленням за аерофінішер авіаносця здійснив третій прототип F-35C (борт CF-3), за ним на палубу Nimitz сів п'ятий льотний прототип F-35C (борт CF-5).

Модифікації[ред. | ред. код]

Три варіанти винищувача F-35

Літак створюється в трьох основних варіантах:

  • F-35A — літак для ВПС США, технологічно найпростіша і, відповідно, легша і дешева версія F-35. Саме вона складе основу закупівель країнами-партнерами та очікуваного масового експорту. Оснащений вбудованою чотириствольною 25-мм гарматою GAU-22/A.[60][61][62]
    • F-35I — літак для ВПС Ізраїлю. Після приєднання до програми JSF Ізраїль озвучив плани створення модифікації F-35A із значною кількістю БРЕО власного виробництва, зокрема систем РЕБ і устаткування кабіни та інтеграцією в СКВ зброї власного виробництва.[17][18] Ступінь того, наскільки глибоко ізраїльським інженерам буде дозволено заглибитися в модифікацію літака, залежить, в першу чергу, від обсягів закупівель.[19]
    • CF-35 — літак для ВПС Канади. CF-35 відрізнятиметься від американського F-35A наявністю гальмівного парашута, необхідного через небезпеку експлуатації з обмерзлих ЗПС, і системи дозаправки паливом у польоті аналогічній тій, яка встановлена на F-35B/C — за допомогою шланга, а не штанги, прийнятої у ВПС США. Гальмівний парашут буде встановлений і на версії для Норвегії, з тієї ж причини.[63]
  • F-35B — літак для Корпусу морської піхоти США і Королівського флоту Великої Британії. Головна риса — можливість скороченого злету та вертикального приземлення. Оснащується підвісним контейнером з 25-мм гарматою GAU-22/A. В майбутньому повинен скласти основу авіагруп нових УДК типу «Америка», власне, представляють собою легкі авіаносці з обмеженими можливостями для висадки десанту та значно розширеними, порівняно з кораблями минулого покоління «Уосп», можливостями авіагрупи.[64]. Так само планується базування на авіаносцях Великої Британії класу «Королева Єлизавета» та італійському авіаносці «Кавур».
  • F-35C — літак для ВМС США. Варіант має збільшену площу крила і хвостового оперення, що дозволяє маневрувати на невеликих швидкостях при польотах з авіаносців. Крило більшого розміру дозволяє також збільшити корисне навантаження. Додано посадковий гак. Порівняно з F/A-18C, F-35C матиме вдвічі більший бойовий радіус дії. У жовтні 2010 року прем'єр-міністр Великої Британії Девід Камерон оголосив про рішення віддати перевагу для озброєння споруджуваних авіаносців Королівського флоту Великої Британії замість F-35B версію з катапультним злетом. Як причини були названі «більші бойові можливості та велика дальність польоту при меншій ціні»[65][66], але 9 травня 2012 було оголошено про рішення повернутися до планів закупівлі F-35B. Основною причиною цього рішення було небажання нести великі витрати (близько $3 млрд) на модернізацію авіаносців.[2]

Всі варіанти уніфіковані на 70-90 %. Крім того, на F-35 використано багато технологічних рішень, що відпрацьовані на F-22.

Очікується, що F-35 почне службу з 2016 року[67], коли ними почнуть замінювати морально та фізично застарілі літаки ВПС США A-10 Thunderbolt II і F-16 в 2016 році, а також AV-8B Harrier Корпусу морської піхоти та F/A-18 ВМС США 2017 року.

Озброєння[ред. | ред. код]

F-35 має широку номенклатуру озброєнь. Серед них ракети класу повітря-повітря AIM-9 Sidewinder, AIM-132 ASRAAM і AIM-120 AMRAAM, а також крилаті ракети Storm Shadow і AGM-158 JASSM. Входять до номенклатури і кореговані бомби JDAM вагою до 910 кг, кластерні бомби WCMD, керовані авіаційні бомби AGM-154 Joint Standoff Weapon і протитанкові ракети Brimstone.[68]
На додаток до базових вимог, Норвегія та Австралія фінансують роботи з пристосування до F-35 перспективної протикорабельної ракети Naval Strike Missile (NSM), яка отримає назву Joint Strike Missile (JSM).[69]
За твердженням виробника, F-35 зможе запускати ракети та кореговані бомби з внутрішніх відсіків на максимальних надзвукових швидкостях.[70]

Ядерна зброя[ред. | ред. код]

До 2017 року (або пізніше, в разі виникнення затримок у розвитку програми), при досягненні рівня розвитку ПЗ і БРЕО block 4, F-35 планується озброїти тактичною ядерною бомбою B61. Літак матиме можливість нести два боєприпаси потужністю від 0,3 до 340 кТ в тротиловому еквіваленті на внутрішній підвісці. Спочатку ця вимога була пред'явлена лише до F-35A, чітких відомостей про інші модифікації з цього питання немає. F-35A замінить як основний носій тактичної ядерної зброї НАТО винищувач F-16.[71][72]

Гармата[ред. | ред. код]

Спеціально для винищувача-бомбардувальника F-35 фірмою General Dynamics створена авіаційна чотириствольна гармата GAU-22/A калібру 25 мм. Дана модифікація отримана шляхом глибокої модернізації гармати GAU-12, що використовується на літаках AV-8 Harrier II. Найбільша відмінність — зменшення кількості стволів з п'яти до чотирьох, що дозволило значно зменшити масу — приблизно на 20 кг, зменшити об'єм, займаний зброєю на 20 % і підвищити точність.[60][61][62]

На модифікації F-35A гармата буде встановлена всередині літака, над і трохи позаду лівого повітрозабірника, боєкомплект складе 180 снарядів.

Для модифікацій F-35B і F-35C розроблено підвісний контейнер з боєкомплектом 220 снарядів, що кріпиться під фюзеляжем, в задній частині. Незважаючи на те, що при створенні контейнера використовувалися технології зниженої помітності, очевидно, що використовуватися він буде, як зброя на зовнішній підвісці, переважно, коли ППО противника буде знищена та лише в тих місіях, де гармата буде корисна (наприклад, безпосередня підтримка військ).

Характеристики авіагармати GAU-22/A:

Маса без снарядів (гармати/вбудованої системи/підвісного контейнера), кг 104,3/189/334
Скорострільність, постр./хв 3000-3300
Початкова швидкість снаряда (HEI/API), м/с 1085/1036
Маса снаряда (HEI/API), грам 184/215

Експлуатація[ред. | ред. код]

Станом на червень 2012 року експлуатується 36 літаків[73]: 18 модифікації F-35A, 14 F-35B і 3 F-35C, в наступних випробних і тренувальних центрах (серійні літаки виділені жирним шрифтом) [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80]:

  • Едвардс (авіабаза), штат Каліфорнія, центр випробувань F-35A
    • AF-1 (перший політ 14 листопада 2009 року; переданий 17 травня 2010 року)
    • AF-2 (перший політ 20 квітня 2010 року; переданий 17 травня 2010 року)
    • AF-3 (перший політ 6 липня 2010 року; переданий 11 грудня 2010 року)
    • AF-4 (перший політ 30 грудня 2010 року; переданий 22 січня 2011 року)
    • AF-6 (перший політ 25 лютого 2011 року; переданий 13 травня 2011 року)
    • AF-7 (перший політ 4 березня 2011 року; переданий 6 травня 2011 року)

На початку серпня 2016 року Військово-повітряні сили США оголосили, що перша ескадрилья винищувачів F-35As готова до виконання бойових завдань[81].

Проблеми[ред. | ред. код]

У січні 2012 року у відкритому доступі, на вебресурсі f-16.net [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.], з'явилися подробиці доповіді міністерства оборони США від листопада 2011 року, згідно з якою причиною невдачі всіх восьми посадок третього прототипу F-35C на імітатор палуби авіаносця на базі авіації ВМС США Лейкгерст під час перших випробувань в серпні 2011 року (в жодному з восьми випадків гак F-35C не зміг зачепити троси аерофінішера) є серйозні конструктивні прорахунки, а саме — мала відстань між точкою дотику гака і основними стійками шасі. Під час пізніших випробувань було здійснено не менше 3 вдалих зачепів (3 на початок листопада 2011)[82], проте очевидно, що без внесення серйозних змін у конструкцію, літак не здатен до надійної посадки на авіаносець. Як найбільш вірогідне рішення, на цей момент, обговорюється використання подовженого телескопічного гака, але в такому випадку технологічно важко буде забезпечити необхідну міцність.[83][84]

Коментарі представників корпорації Lockheed Martin з цього питання були опубліковані 17 січня на новинному ресурсі Defense News [Архівовано 22 лютого 2011 у wayback.archive-it.org]. Керівник програми, Том Бербедж підтвердив серйозні труднощі, що виникли під час випробувань 2011 року, але категорично відкинув заяви, що «F-35C ніколи не зможе сісти на авіаносець», заявивши, що це «очевидно не відповідає дійсності». За його словами, проблема виникла через серйозні вимоги щодо зниження помітності в радіолокаційному діапазоні — гальмівний гак був навмисно спроектований компактним, щоб повністю забиратися в свій відсік, який не повинен сильно виділятися в хвостовій частині літака. Бербедж заявив, що в конструкцію гака вже вносяться необхідні зміни і нова система повинна буде готова до установки на літаки та випробувань у другому кварталі 2012 року, окремо відзначивши, що дані зміни не лише не потребують серйозної зміни конструкції F-35C в цілому (про неминучість яких говорилося в статті на ресурсі f-16.net [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.]), але і не торкнуться конструкції відсіку гальмівної системи.[85][86]

Випробування на авіаносних кораблях[ред. | ред. код]

3 жовтня 2011 F-35B (б/н BF-2) під керуванням підполковника Корпуса Морської піхоти Фреда Шенка вперше здійснив посадку на розташований у морі універсальний десантний корабель USS Wasp.[87][88]

Того ж дня було виконано кілька злетів та посадок на палубу, а в цілому за перші два дні — 6 злетів та посадок, не рахуючи ще однієї посадки при прибутті на корабель.[89]

Другий літак, б/н BF-4, приєднався до випробувань 6 жовтня.[90]

21 жовтня 2011 перший з трьох запланованих раундів морських випробувань модифікації F-35B був успішно завершений. В цілому було здійснено 72 злетів і посадок на корабель. Наступного разу F-35B повинен повернутися на палубу 2013 року, під час серії випробувань DT-2.[91]

29 вересня 2018 року вперше відбулось приземлення та злети літаків F-35B з палуби авіаносця HMS Queen Elizabeth (R08). У перший день випробувань взяло участь два літака пілотованих британськими пілотами[92][93].

Вартість експлуатації[ред. | ред. код]

Оціночна довгострокова вартість експлуатації 2443 літаків F-35, за даними аналітичної групи при Міністерстві Оборони США, переданих до Конгресу 15 квітня 2011, протягом 30 років при нальоті в 8000 годин на кожний літак, з урахуванням інфляції, може перевищити 1 трильйон доларів (раніше, 2009 року вона оцінювалася в 915 млрд доларів США). Година польоту F-35 обійдеться в 30,7 тисяч доларів[94][95], що можна порівняти з аналогічним показником винищувача четвертого покоління F-15[96].

Бойове застосування[ред. | ред. код]

22 травня 2018 року командувач повітряними силами Ізраїлю генерал-майор Амікам Норкін повідомив про те, що Ізраїль вже використовує наявні F-35I (літаки мають позначення Adir) для виконання бойових завдань. Жодних додаткових подробиць ним представлено не було. Імовірно, літаки могли бути використані для завдання ракетно-бомбових ударів по об'єктах в Сирії після того, як ізраїльський F-16I Sufa був збитий ракетою комплексу С-200 сирійських ППО 10 лютого 2018 року[97][98].

27 вересня 2018 року вперше в бойових умовах F-35 застосували ВПС США. Цього дня літаки F-35B, що піднялися з палуби універсального десантного корабля типу «Восп» ВМС США USS Essex, який перебував у Перській затоці, завдали бомбового удару по позиціях бойовиків Талібану в афганській провінції Кандагар[99][100][101].

Точна кількість літаків, що брали участь в ударі офіційно повідомлена не була. Однак, відомо, що пара F-35B перед поверненням на палубу авіаносця зробили посадку на авіабазі Кандагар (англ. Kandahar Air Field, KAF)[102].

На поширених фотографіях приготувань до першого бойового вильоту було видно бомби GBU-32 1000-lb JDAM (англ. Joint Direct Attack Munitions) прикріплені під відсіком для зброї[103]. А на одному з парі літаків, що приземлились на авіабазі Кандагар, було видно автоматичну гармату у зовнішньому підвісному модулі[102].

На обидва літака було встановлено спеціальні радарні рефлектори — лінзи Люнеберга, які збільшують ЕПР та спотворюють радіолокаторну сигнатуру літака[102].

Льотно-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Три види F-35 (F-35A CTOL)
Lockheed Martin F-35B Lightning II cutaway with liftfan.jpg

Джерела[4][104][105][106][107][108][109][110]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Максимальна швидкість: близько 1900 км/год (близько 1200 миль на годину або М=1,6 з повним озброєнням у внутрішніх відсіках) М=1,2 без включення форсажної камери[113]
  • Крейсерська швидкість: 850 км/год (М=0,8)
  • Дальність польоту:
    • максимальна:
      • F-35A: 2200 км
      • F-35B: 1670 км
      • F-35C: 2520 км
  • Бойовий радіус дії без ПТБ і дозаправки в повітрі[114]
      • F-35A: 1080 км
      • F-35B: 865 км
      • F-35C: 1140 км
  • Тривалість польоту: 2,6 год
  • Практична стеля: 18200 м
  • Максимальна експлуатаційна перевантаження:
    • F-35A: +9 G
    • F-35B: +7 G
    • F-35C: +7,5 G
  • Навантаження на крило:
    • при нормальній злітній масі:
      • F-35A: 569 кг/м²
      • F-35B: 520 кг/м²
      • F-35C: 606 кг/м²
    • при максимальній злітній масі:
      • F-35A: 744 кг/м²
      • F-35B: 632 кг/м²
      • F-35C: 744 кг/м²
  • Тягооснащеність:
    • при бойовій масі (50 % палива) :
      • F-35A: 1,07
      • F-35B: 1,04
      • F-35C: 0,91
    • при нормальній злітній масі:
      • F-35A: 0,74
      • F-35B: 0,81
      • F-35C: 0,70
    • при максимальній злітній масі:
      • F-35A: 0,57
      • F-35B: 0,67
      • F-35C: 0,57

Озброєння[ред. | ред. код]

Двигун[ред. | ред. код]

F-135, виготовлений на базі F-119 для F-22. 3-ступінчастий КНТ з лопатками виконаний суцільнолитим способом, 6-ступінчастий КВТ, камера згоряння запозичені у F-119, температура перед турбіною становить 1654 градусів Цельсія, це досягнуто завдяки системам охолодження та сплавам з кобальту, турбіна високого тиску одноступенева, розроблена на базі F-119, з подвоєним охолодженням, частота обертання 15 000 обертів за хвилину, турбіна низького тиску 2-ступінчаста, далі форсажна камера з радар-блокерами.

Двигун має безфорсажну тягу 13 000 кгс, на форсажі 19 500 кгс, ресурс різних деталей становить від 1500 до 4000 годин.

Габарити

  • Довжина 5,59 м
  • Діаметр 1,29 м
  • Маса 2450 кг

Критика[ред. | ред. код]

На думку незалежного австралійського аналітичного центру «Air Power Australia», F-35 не відповідає великому числу вимог до винищувачу п'ятого покоління і є винищувачем покоління 4 + через неможливість польоту на надзвуковій швидкості без використання форсажу,[115][116] низькою тягоозброєністю,[115][116] порівняно високою ЕПР,[116][117] а також низькою живучістю[118] та маневровістю.[115][116][119] У свою чергу представники Lockheed Martin заявляють, що F-35 здатний долати звуковий бар'єр без використання форсажу та розвивати швидкість до 1,2 M. Також було заявлено, що за результатами перших натурних випробувань ЕПР виявилася ще нижче, ніж було вказано в ТЗ і роботи з її зменшення продовжуються.[120]

Керівник цього агентства доктор Карло Копп, порівнявши можливості російського ЗРК С-400 «Тріумф» і F-35, зробив висновок, що він не може скласти гідну конкуренцію новітнім російським засобам ППО і стане для них легкою здобиччю. Він також додав, що США, пропонуючи своїм давнім стратегічним партнерам винищувач F-35 замість F-22 Raptor, уподібнюються продавцю мотоциклів, який хоче запропонувати покупцеві скутер з об'ємом двигуна в 50 кубічних сантиметрів.[121]

Представники Пентагону та компанії Lockheed Martin виступили на захист F-35 після того, як засоби масової інформації в США та інших країнах поставили під сумнів його бойову ефективність.

Приводом для критики стали віртуальні поєдинки американських та російських винищувачів в рамках секретних навчань Pacific Vision-2008, які були проведені в серпні 2008 року на авіабазі ВПС США Гікем на Гавайських островах. Інформація про переконливу перемогу Су-35 просочилася в пресу через австралійське військове відомство, представники якого були присутні на навчаннях.

У зв'язку з чим, керівник програми F-35 генерал-майор Чарльз Девіс (Charles Davis) виступив з категоричним спростуванням критичних публікацій та заявив, що під час навчань вирішувалися зовсім інші завдання. Він також відзначив численні переваги F-35 над усіма існуючими винищувачами.[122]

Аварії та катастрофи[ред. | ред. код]

27 жовтня 2016 року через коротке замикання на борту F-35B Морської піхоти США сталась пожежа. Пілоту вдалось посадити літак, але в червні 2018 року було ухвалене рішення не відновлювати літак через те, що витрати не виправдовують себе. Таким чином, цей літак став першим втраченим F-35 корпусом морської піхоти США. Офіційно про втрату повідомлено не було, оскільки залишилось не вирішеним питання про подальшу долю літака: передачу до музею чи до навчального центру[123].

22 серпня 2018 року на борту F-35A Lightning II зі складу 58-ї винищувальної ескадрильї сталась аварія під час польоту. Пілот вирішив терміново здійснити аварійну посадку. Приземлення на авіабазі Еглін відбулось нормально, але вже після зупинки літака передня стійка шасі зламалась та літак впав на носову частину. Пілот не постраждав[124].

На початку вересня 2018 року під час відпрацювання дозаправлення в повітрі над Атлантичним океаном стався інцидент. Літак F-35C ВМС США, який дозаправлявся, зазнав ушкоджень категорії «А», а F/A-18F Super Hornet, який служив повітряним танкером — категорії «C». Обидва літака належали до авіакрила авіаносця USS Abraham Lincoln (CVN-72) та змогли повернутись на палубу. Уривки від паливного шлангу потрапили до двигуна F-35C, де і пошкодили його[125].

29 вересня 2018 року у штаті Південна Кароліна (США) зазнав аварії винищувач F-35B корпусу морської піхоти США. Літак впав на безлюдний острів неподалік військової бази Beaufort, де знаходиться 501-а навчальна ескадрилья на озброєнні якої знаходиться 20 літаків F-35B. Пілот катапультувався, жертв та руйнувань унаслідок цього інциденту немає[92][126].

Розслідування показало, що причиною аварії стала несправність трубки в системі двигуна. В США та Ізраїлі були припинені польоти F-35 до перевірки та усунення несправності[127].

29 вересня 2020 року в США під час дозаправлення у повітрі сталась аварія винищувача F-35B ВМС США та літака-заправника KC-130J. У результаті зіткнення винищувач F-35B впав, льотчику вдалось катапультуватися, його було доправлено до лікувального закладу. Літак дозаправник KC-130J здійснив екстрену посадку та викотився за межі посадкової смуги[128].

12 березня 2021 року під час навчального польоту з відпрацюванням повітряної підтримки вночі стався інцидент з F-35B зі складу випробувальної ескадрильї на полігоні Юма (штат Аризона) — одразу після виходу зі ствола гармати GAU-22 встановленої у підвісний контейнер вибухнув 25-мм снаряд PGU-32/U Semi-Armor Piercing High Explosive Incendiary-Tracer (SAPHEI-T). Літак зміг здійснити приземлення, минулось без поранених чи постраждалих. Літак отримав ушкодження классу А. Тобто, ремонт може коштувати не менше 2,5 млн доларів США або ж є ризик втрати борта[129].

17 листопада 2021 року о 10:00 за Ґрінвічем британський винищувач F-35 впав у море під час планової операції в Середземному морі над міжнародними водами. Пілот катапультувався і благополучно повернувся на авіаносець Королівського флоту HMS Queen Elizabeth. На авіаносці було розміщено вісім винищувачів F-35 Великої Британії та 12 морської піхоти США. [130] [131].

24 січня 2022 року літак F-35C зі складу 147-ї винищувально-бомбардувальної ескадрильї VFA-147 авіації ВМС США зазнав удару під час приземлення на борт американського атомного авіаносця CVN-70 і впав за борт у Південно-Китайському морі, поранивши семеро членів екіпажу. Пілот катапультувався і його підняли з води гелікоптером. 2 березня 2022 року літак було піднято з глибини приблизно 3 780 м (12 400 футів) за допомогою дистанційно керованого транспортного засобу (ROV).[132][133]

20 жовтня 2022 року о 03:15 EET (18:15 — за місцевим часом) на авіабазі Гілл у штаті Юті розбився американський винищувач F-35A Lightning II[134]. Літак належав 388-му винищувальному крилу, представники якого підтвердили аварію, що сталася на краю злітно-посадкової смуги; льотчик зміг катапультуватися[135][136].

Оператори[ред. | ред. код]

Blue 000080 pog.svg оператори F-35A
Blue 00ffff pog.svg оператори F-35B
Cyan pog.svg оператори F-35A та F-35B
Blue 0080ff pog.svg оператори F-35A, F35-B та F-35C

F-35A[ред. | ред. код]

Австралія Австралія

Уряд Австралії прийняв рішення схвалити придбання першої партії з 14 винищувачів F-35 Lightnings II у листопаді 2009 року. Вони замінять літаки F/A-18A/B Hornet, які планується зняти з озброєння до 2022 року.[140]

 Бельгія
  • В жовтні 2018 року уряд Бельгії ухвалив рішення замінити наявний парк з 54 літаків F-16 на 34 одиниці F-35A. Приблизна вартість угоди — $4,14…6,5 млрд. У тендері також брала участь спільна пропозиція урядів Іспанії, Італії, Німеччини, та Великої Британії з літаками Eurofighter Typhoon[141]. Начебто вирішальним чинником такого вибору стало бажання зберегти можливість використання ядерних бомб B-61. F-35A був єдиним літаком серед запропонованих варіантів, здатним скидати ці бомби[142].
Польща Польща
Данія Данія
Ізраїль Ізраїль
Італія Італія
Японія Японія
  • Повітряні сили Японії — 18 в строю, 42 заплановані[154] 38 з яких повинні бути побудовані Mitsubishi.[155][156] В 2018 році замовили ще 100 одиниць, вартість угоди оцінюється в один трильйон йєн, що близько 8,8 млрд доларів США.[157] 9 липня 2020 року було повідомлено про те, що Держдеп США погодив продаж Японії ще 63 літаків модифікації F-35A[158]. Загалом Японія планує придбати 105 винищувачів у модифікації F-35A. Станом на липень 2020 року Японія вже отримала 18 літаків F-35A, якими планує замінити застарілі винищувачі F-4 Phantom.
Нідерландський F-35A в липні 2013 року
Нідерланди Нідерланди
Норвегія Норвегія
  • Королівські повітряні сили Норвегії — 7 літаків знаходяться в США для навчання норвезьких пілотів, 3 літака знаходяться в Норвегії для випробувань та інтеграції з рештою систем. Всього в планах отримати іще 45 літаків[162]
Південна Корея Південна Корея
Туреччина Туреччина
  • Повітряні сили Туреччини — отримано 2[166] із 30 замовлених,[167] в планах було придбати всього 120 літаків[168][169][170][171][172]
    Проте обидва передані літаки знаходяться (станом на 2018 рік) на території США. На тлі погіршення американо-турецьких відносин у серпні 2018 року було накладено мораторій на передачу літаків F-35 Туреччині. Також міністерство оборони США повинно розробити плани з поступового виведення турецьких компаній з участі в програмі зі створення цього літака 5-го покоління. Всього у ній брало участь 10 турецьких підприємств, а інвестиції з боку Туреччини дорівнювали близько $1 млрд[173].
    17 червня 2019 року адміністрація Президента США повідомила про припинення участі Туреччини в програмі F-35, і що Туреччина не отримає цих літаків. Навчання турецьких пілотів було припинено ще в червні. Останньою краплею стало отримання Туреччиною російських ЗРК С-400 «Тріумф»[174].
США США

F-35B[ред. | ред. код]

Італія Італія
Туреччина Туреччина
Велика Британія Велика Британія
США США

F-35C[ред. | ред. код]

США США

За країнами[ред. | ред. код]

Колишні[ред. | ред. код]

Туреччина Туреччина: 17 червня 2019 року адміністрація Президента США повідомила про припинення участі Туреччини в програмі F-35, і що Туреччина не отримає цих літаків. Навчання турецьких пілотів було припинено ще в червні. Останньою краплею стало отримання Туреччиною російських ЗРК С-400 «Тріумф»[174].

Серед названих проблем, наявність новітніх ЗРК з потужними радарами та доступ російської обслуги протягом 5 років до них створює загрозу розкриття параметрів літака та зведення нанівець його «малопомітності»[210].

При цьому, турецькі підприємства виготовляли близько 900 деталей за цією програмою, а пошук альтернативи коштуватиме Сполученим Штатам до $500–600 млн, та не матиме істотного впливу на перебіг програми[211].

21 липня 2020 року було прийнято рішення, що Повітряні Сили США придбають вісім літаків F-35A, які були побудовані компанією Lockheed Martin для Туреччини[212]. Перед передачею винищувачів корпорація Lockheed Martin модифікує літаки до стандарту, за яким вони постачаються Повітряним Силам США. Крім того, в рамках цього оновлення контракту ВПС США закупили ще шість додаткових винищувачів F-35А. Загальна вартість додаткового контракту на суму 862 млн доларів, за рахунок бюджету на 2020 фінансовий рік.

Можливі[ред. | ред. код]

  • Фінляндія Фінляндія: Фінляндія оголосила про початок програми з пошуку нового винищувача наприкінці 2019 року. Очікується, що рішення за програмою HX Fighter Program орієнтовною вартістю 10 мільярдів євро буде прийнято до кінця 2021 року. Серед претендентів на заміну 64 фінських F/A-18, які мають списати до 2030 року, розглядаються американські винищувачі Boeing F/A-18 Super Hornet і Lockheed Martin F-35 Lightning II, а також французькі Dassault Rafale, шведські Saab Gripen та Eurofighter Typhoon. 9 жовтня 2020 року Агентство Міноборони США з питань співробітництва в галузі безпеки повідомило Конгрес США про те, що Державний департамент США погодив можливий продаж Фінляндії 64 літаків F-35 за $12,5 млрд, а також 58 F/A-18E/F Super Hornet і 14 EA-18G Growler орієнтовною вартістю $14,7 млрд[213].
  •  ОАЕ: в жовтні 2020 року Державний департамент США повідомив конгрес про схвалення можливого продажу ОАЕ 50 літаків F-35A Lightning II за 10,4 млрд доларів[214].
  • Україна Україна: 11 березня 2021 року Командувач Повітряних сил Збройних сил України Сергій Дроздов заявив про намір отримати в майбутньому літаки F-35[215].


Галерея[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg F-35 — Льотні випробування (вертикальний зліт і посадка), завант. 4 травня 2012 року на YouTube
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg F-35 — Від збірки до передачі замовнику, завант. 12 лютого 2013 року на YouTube
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg F-35 — до бою готовий!, завант. 27 травня 2013 року на YouTube

Цікаві факти[ред. | ред. код]

F-35C фігурує в грі Crysis для того щоб скинути атомну бомбу, після того, як інопланетяни заморозили весь острів.

Згідно з дослідженням аналітичного центру Air Power Australia[en], опублікованим у лютому 2009 р., F-35 не здатний протистояти російським ППО,[216] хоча згідно з тим же джерелом російські літаки в порівняні з американськими засобами ППО виглядають на порядки гірше і не є абсолютно ніякою загрозою.

Станом на 2019 рік в США було дві жінки морські пілоти (пілотування моделей F-35C and F-35B):[217] Катрін Старк (Catherine Stark) та Аннеліз Сац (Anneliese Satz).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Pentagon Approves Lockheed F-35 for Continued Development» [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.] Tony Capaccio для Bloomberg Mar 29, 2012
  2. а б в «U.K. Will Revert to STOVL F-35» [Архівовано 21 січня 2013 у Archive.is] defensenews.com May. 9, 2012
  3. Valerie Insinna (August 2, 2016). Air Force Declares F-35A Ready for Combat. Defense News. 
  4. а б «F-35 Lightning II Program Status and Fast Facts»[недоступне посилання з лютого 2019] Lockheed Martin August 6, 2013
  5. «F-35 Lightning II F-35 Business Development Australia and Canada» [Архівовано 8 березня 2013 у Wayback Machine.] Keith P. Knotts Lockheed Martin Aeronautics Company 2011
  6. «F-35 Joint Strike Fighter (JSF) Lightning II International Partners» [Архівовано 27 липня 2010 у Wayback Machine.] globalsecurity.org
  7. «F-35 ‘Progress Going Well, Not Perfect’» [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] seapowermagazine.org
  8. Обсяг закупівель Англією буде визначений лише 2015 року при публікування нової оборонної доктрини Strategic Defence and Security Review. Число ймовірно буде зменшено, але на цей момент не вирішено наскільки.
  9. «Italy's defence cuts — Not 131, but 90 F35» [Архівовано 25 грудня 2014 у Wayback Machine.] ukarmedforcescommentary FEBRUARY 15, 2012
  10. «Italian AF, Navy Head for F-35B Showdown» [Архівовано 21 січня 2013 у Archive.is] defensenews.com May. 15, 2012
  11. «The New Norwegian Long-term Defence Plan — (excerpt)» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] defense-aerospace.com April 17, 2012
  12. «The Netherlands buy 37 F-35 jets to replace F-16s» f-16.net September 17, 2013
  13. Дания передумала покупать истребители F-35. Lenta.ru. 17 березня 2010 року. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 12 серпня 2010. 
  14. «Fighter Contests Re-Energized In Europe»[недоступне посилання з лютого 2019] [недоступне посилання] aviationweek.com Jul 12, 2011
  15. Австралия воздержится от продтверждения закупок 100 истребителей 5-о поколения F-35 до завершения Пентагоном оценки риска программы [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]// Официальный сайт Управления материальных ресурсов Вооруженных Сил республики Беларусь, 29.07.2011
  16. «Final Agreement Signed for the Purchase of F-35 Fighters [Архівовано 11 жовтня 2010 у Wayback Machine.]» («Підписано завершальний договір про придбання винищувачів F-35») (8.10.10), на сайті Армії оборони Ізраїлю. (англ.)
  17. а б «Israel To Buy F-35s With Cockpit Mods» [недоступне посилання — історія] AVIATION WEEK Aug 27, 2010
  18. а б «Израиль создаст собственные ракеты для истребителя F-35» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] lenta.ru 2 липня 2010
  19. а б «Израиль купил 20 американских истребителей F-35» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] lenta.ru 8 октября 2010
  20. «ВВС Израиля планируют дополнительно закупить 20 истребителей F-35» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Центр аналізу світової торгівлі зброєю 2 серпня 2011 року
  21. עמיר רפופורט האם מזרחי עוקף את אייזנקוט בדרך ללשכת סגן הרמטכ"ל, פרק לוקהיד (Амир Раппапорт, «Чи обжене Мізрахі Айзенкота на шляху на пост замісника Начальника Генштабу [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.]», розділ «Локгід»), IsraelDefense (1.11.12). (івр.)
  22. Team goes to US to tailor F-35s for IAF. Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 17 листопада 2014. 
  23. «Lockheed Martin Completes Assembly Of The First International F-35 For The United Kingdom» [Архівовано 24 листопада 2011 у Wayback Machine.] lockheedmartin.com November 22nd 2011.
  24. Lockheed Martin Flies First Production F-35 Stealth Fighter [Архівовано 27 лютого 2011 у Wayback Machine.] [недоступне посилання — історія]
  25. «Lockheed Martin delivers first USAF production F-35» [Архівовано 26 жовтня 2013 у Wayback Machine.] f-16.net May 9, 2011
  26. «UK's first F-35 flies» [Архівовано 27 квітня 2012 у Wayback Machine.] flightglobal.com April 16, 2012
  27. «Eerste vlucht Nederlandse F-35: historisch moment» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] JSF Nieuws 14 August 2012
  28. «First F-35 arrives at Eglin Air Force Base (VIDEO, SLIDESHOW)» // nwfdailynews.com, July 14, 2011
  29. «Lockheed Martin delivers first production F-35 to Eglin AFB» [Архівовано 26 липня 2011 у Wayback Machine.] [недоступне посилання — історія] // lockheedmartin.com, July 14, 2011
  30. F-35: Израиль будет первым. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 19 червня 2013. 
  31. Израиль заморозил покупку конвертопланов V-22 и заказал вторую эскадрилью F-35. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 28 жовтня 2014. 
  32. Израиль закупит еще 25 "невидимок". Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 29 жовтня 2014. 
  33. Расходы на создание F-35 превысили 56 миллиардов долларов [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Lenta.ru. (рос.)
  34. а б в г F-35 LRIP-4 Costs Detailed [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] DoDBuzz.com 17 декабря 2010
  35. а б «F-35 LRIP overrun value raised to $1.15b» [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.] flightglobal.com 15 July 2011
  36. aviationweek.com: Latest F-35 Deal Targets Unit Cost Below $100 Million [Архівовано 24 квітня 2014 у Wayback Machine.] aviationweek.com, 07 июль 2013
  37. Pentagon cuts cost of F-35 fighters by 4 percent: sources [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] 4-traders.com, 12 декабрь 2012
  38. а б f35.com: LRIP 6 & 7 Contract Agreements [Архівовано 24 червня 2017 у Wayback Machine.] f35.com, 27 вересня 2013
  39. а б в г F-35 Program Information — Non Export Controlled Information [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] Keith P. Knotts, 9 July 2013
  40. Pentagon Approves Lockheed F-35 for Continued Development [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.] Tony Capaccio for Bloomberg Mar 29, 2012
  41. Италия сократит закупки истребителей F-35. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014. 
  42. Италия объявила о планах резкого сокращения расходов на Вооруженные силы. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 17 листопада 2014. 
  43. Colton Jones (27 вересня 2021). Lockheed Martin delivers the 700th F-35 stealth fighter jet. Defence Blog. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021. 
  44. Safronov Taras (6 січня 2022). У 2021 році було поставлено 142 винищувачі F-35. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022. 
  45. F-35 Distributed Aperture System (EO DAS). Архів оригіналу за 2 квітня 2010. Процитовано 17 листопада 2014. 
  46. а б 060 Очі пілота можуть бачити на відстані 1200 км[недоступне посилання з жовтня 2019]
  47. Video Captures Ballistic Missile Defense Capabilities of Northrop Grumman's Distributed Aperture System for F-35 (NYSE: NOC). Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 17 листопада 2014. 
  48. НЕОГЕОГРАФИЯ: F-35 освоил селекцию баллистических целей. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 17 листопада 2014. 
  49. What’s so good about the F-35 anyway?. UK Defence Journal. 23 серпня 2018. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 27 серпня 2018. 
  50. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018. 
  51. Joseph Trevithick (21 серпня 2018). Foreign F-35 Users Spend Millions To Stop Jet's Computer From Sharing Their Secrets. The Warzone (The Drive). Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 7 вересня 2018. 
  52. David Cenciotti (9 жовтня 2018). U.S. Marine Corps F-35B Connects To HIMARS For Rocket Shot In a “Direct Sensor-to-Shooter” Scenario. The Aviationist. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
  53. Шлем F-35: «воплощенный кошмар». Архів оригіналу за 14 січня 2009. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  54. "Эльбит" будет производить шлемы для новейших истребителей F-35C. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014. 
  55. а б Журнал Airforce-Magazine: Гонка против времени F-35 (англ.). Архів оригіналу за 19 листопада 2012. Процитовано 7 січня 2014. 
  56. IAI to build F-35 wings for Lockheed Martin. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 23 квітня 2013. 
  57. Американский гигант взлетит на израильских крыльях. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014. 
  58. JSF: a competition hovering in midair [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.] (The Seattle Times) (англ.)
  59. Аксенов, Павел (10 августа 2016). Почему новейший американский истребитель похож на советский Як-141. BBC News Русская служба (рос.). Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021. 
  60. а б в г д «GAU-22/A» [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] General Dynamics Armament and Technical Products
  61. а б в г д «F-35 Lightning II. 25mm gun system» [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.] General Dynamics Armament and Technical Products
  62. а б в г д «25mm Gun Systems for the F-35 Joint Strike Fighter (JSF)» [Архівовано 9 березня 2008 у Wayback Machine.] General Dynamics Armament and Technical Products 41st Annual NDIA Gun and Missile Systems Conference Sacramento, California March 2006
  63. Contract No. 500-12 June 15, 2012 [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] U.S. Department of Defense June 15, 2012
  64. «ВМС США ВЫДАЛИ ЗАКАЗ НА СОЗДАНИЕ ДЕСАНТНОГО АВИАНОСЦА КЛАССА „АМЕРИКА“» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] militaryparitet.com 2 апреля 2011 р.
  65. «Cameron: UK to swap JSFs to carrier variant, axe Harrier and Nimrod» [Архівовано 15 листопада 2010 у Wayback Machine.] flightglobal.com October, 19 2010
  66. «ВЕЛИКОБРИТАНИЯ НАЗВАЛА ТРИ ПРИЧИНЫ ПЕРЕХОДА НА ПАЛУБНУЮ ВЕРСИЮ F-35» [Архівовано 5 листопада 2010 у Wayback Machine.] militaryparitet.com 2 ноября 2010 р.
  67. Разработка истребителя F-35 отстала от графика на два года. Lenta.ru. 24 июля 2009 года. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 12 серпня 2010. 
  68. F-35C Armament F-35. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 22 листопада 2014.  Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  69. Норвегия продолжит разработку собственной боевой ракеты для истребителя F-35. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 22 листопада 2014. 
  70. Lockheed Martin — F-35B Goes Supersonic. (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 22 листопада 2014. 
  71. «Department of Defense Fiscal Year (FY) 2012 Budget Estimates» [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.] стр. 299—300
  72. «Nukes for NATO» [Архівовано 7 грудня 2010 у Wayback Machine.] airforce-magazine.com July 2010
  73. Кількість літаків в експлуатації на даний момент літаків на один менше кількості випущених тому, що перший із F-35A (AA-1), після трьох років польотів був направлений на наземні випробування на живучість.
  74. «F-35 Lightning II Program Status and Fast Facts» lockheedmartin.com March 13, 2012.
  75. «F-35 Flight Test Update 5» [Архівовано 10 серпня 2011 у Wayback Machine.] codeonemagazine.com 7 July 2011.
  76. «F-35B BF-10 First Flight» [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] codeonemagazine.com 15 March 2012
  77. «F-35B BF-11 First Flight» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] codeonemagazine.com 21 March 2012
  78. «F-35B BF-13 First Flight» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] codeonemagazine.com 12 March 2012
  79. «F-35B BF-12 First Flight» [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.] codeonemagazine.com 30 March 2012
  80. «UK's first F-35 flies» [Архівовано 27 квітня 2012 у Wayback Machine.] flightglobal.com April 16, 2012
  81. «США оголосили про готовність першої ескадрильї новітніх винищувачів F-35А» [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.] Європейська правда 03 серпня 2016, 13:37
  82. «F-35 Flight Test Progress Report» [Архівовано 3 січня 2012 у Wayback Machine.] Lockheed Martin November 4th, 2011
  83. " U.S. Navy and U.K. Royal Navy F-35 unable to get aboard ship " [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] Eric L. Palmer Jan 8, 2012
  84. «Нова проблема з літаком F-35C» [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] bmpd.livejournal.com 10 січня 2012
  85. "F-35C Tailhook Design Blamed for Landing Issues " [Архівовано 30 липня 2012 у Archive.is] Defense News Jan. 17, 2012
  86. «ВО ВТОРОМ КВАРТАЛЕ ПОЯВИТСЯ ПЕРЕПРОЕКТИРОВАННЫЙ ТОРМОЗНОЙ ГАК ДЛЯ F-35C» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] militaryparitet.com 19 січня 2012 р.
  87. «F-35 Lightning II Program Public Affairs Release — 2011 10 03» [Архівовано 25 грудня 2016 у Wayback Machine.] jsf.mil Oct 3, 2011
  88. «F-35B Sea Trials — First Landing» [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] LockheedMartinVideos Oct 4, 2011
  89. «NEW VIDEO: Seven VLs and Six STOs» [Архівовано 16 жовтня 2011 у Wayback Machine.] aviationweek.com Oct 5, 2011
  90. «2nd F-35B lands vertically on USS WASP» [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] LockheedMartinVideos Oct 6, 2011
  91. «F-35B completes first sea trials on USS Wasp» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Naval Air Systems Command Oct 24, 2011
  92. а б Перші злети та падіння F-35 цими вихідними. Український мілітарний портал. 1 жовтня 2018. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 1 жовтня 2018. 
  93. David Larter (30 вересня 2018). With historic first F-35B landings on HMS Queen Elizabeth, the UK is back in the saddle of carrier aviation. Defense News. 
  94. «Lockheed Martin F-35 Operating Costs May Reach $1 Trillion» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Bloomberg Apr 22, 2011
  95. «Эксплуатация истребителей F-35 обойдется США в триллион долларов» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] lenta.ru 25.04.2011
  96. «USAF data shows that in 2008 the F-22 costs $44K per flying hour and the F-15 costs $30K per flying hour». Air Force Association Responds to WP F-22 Article [Архівовано 14 січня 2014 у Wayback Machine.]
  97. David B. Larter, Valerie Insinna (22 травня 2018). The F-35 just made its combat debut. Defense News. 
  98. David Cenciotti (22 травня 2018). Everything We Know (And Don’t Know) About Israel Launching World’s First Air Strikes Using The F-35 Stealth Aircraft. The Aviationist. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 22 травня 2018. 
  99. США в бою вперше застосували новітні винищувачі F-35 [Архівовано 28 вересня 2018 у Wayback Machine.], Кореспондент, 28 вересня 2018
  100. США вперше застосували новітній винищувач F-35 у бою. Літак завдав удару по позиціях бойовиків у Кандагарі [Архівовано 28 вересня 2018 у Wayback Machine.], Цензор. НЕТ, 28.09.2018
  101. US F-35 fighter jet conducts first-ever airstrike. CNN.com. CNN. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018. 
  102. а б в Tom Demerly (3 жовтня 2018). Details Emerge About First U.S. Marine Corps F-35B Combat Mission in History. The Aviationist. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018. 
  103. U.S. F-35B Joint Strike Fighters Perform Their First-Ever Air Strike On Targets in Afghanistan. The Aviationist. 28 вересня 2018. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 28 вересня 2018. 
  104. Характеристики F-35A [Архівовано 5 серпня 2009 у Wayback Machine.] [недоступне посилання — історія] на сайті Локгід-Мартін
  105. Характеристики F-35B [Архівовано 5 серпня 2009 у Wayback Machine.] [недоступне посилання — історія] на сайті Локгід-Мартін
  106. Характеристики F-35C [Архівовано 4 квітня 2008 у Wayback Machine.] [недоступне посилання — історія] на сайті Локгід-Мартін
  107. Davis, Brigadier General Charles R. «F-35 Program Brief.» [Архівовано 9 серпня 2007 у Wayback Machine.] [недоступне посилання — історія] USAF, 26 September 2006. Retrieved: 5 June 2010.
  108. «F-35 Joint Strike Fighter Media Kit Statistics(ZIP, 98.2 KB).» [Архівовано 26 червня 2019 у Wayback Machine.] JSF.mil, August 2004.
  109. Pratt Raises Stakes In JSF Engine Battle|AVIATION WEEK [Архівовано 26 грудня 2010 у Wayback Machine.] [недоступне посилання — історія]
  110. New Lockheed Martin F-35A Will Test Weapons|Lockheed Martin [Архівовано 20 жовтня 2011 у Wayback Machine.] [недоступне посилання]
  111. Mel Williams. Superfighters.The next Generation of Combat Aircraft. — Norvalk : AIRtime Publishing Inc, 1999. — С. 48.
  112. а б в г д е ж и к Mel Williams. Superfighters.The next Generation of Combat Aircraft. — Norvalk : AIRtime Publishing Inc, 1999. — С. 48.
  113. [1] [Архівовано 2012-11-08 у Wayback Machine.] «Airforce-magazine» Листопад 2012 р.
  114. «БОЕВОЙ РАДИУС F-35A ПОКА НЕ ДОТЯГИВАЕТ ДО ПРОЕКТНОЙ ВЕЛИЧИНЫ» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] «Военный Паритет» 13 травня 2011 р.
  115. а б в Eurofighter more 5th-gen than F-35 [Архівовано 15 червня 2010 у Wayback Machine.] — 5th generation fighters checklist[недоступне посилання з лютого 2019]
  116. а б в г Mr Secretary — Why Does the Pentagon Say the JSF is a 5th Generation Fighter… Really ?. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 7 січня 2014. 
  117. Assessing Joint Strike Fighter Defence Penetration Capabilities. Архів оригіналу за 15 листопада 2013. Процитовано 7 січня 2014. 
  118. Gajillion-Dollar Stealth Fighter, Now Easier to Shoot Down (Corrected) [Архівовано 8 грудня 2013 у Wayback Machine.] — "So Lockheed decided "to trim 11 pounds and $1.4 million from each aircraft by removing shutoff valves for engine coolant and hydraulic lines and five of six dry bay fire-suppression systems, «according to InsideDefense.com» — інженери Lockheed Martin відмовилися від 5 із 6 систем пожежегасіння
  119. ПАК ФА МиГ [Архівовано 9 червня 2007 у Wayback Machine.] — «Якщо немає двох-трьох якостей на літаку п'ятого покоління, таких як непомітність, просунуті крейсерські можливості із швидкості, можливості по маневровості та базування, то це літак покоління 4+» — Барковський Володимир
  120. The F-35's Race Against Time [Архівовано 2012-11-08 у Wayback Machine.](англ.)
  121. Австралійський експерт порівняв F-22 і F-35 з мотоциклом та скутером (рос.). Lenta.ru. 19 лютого 2009 року. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. 
  122. Пентагон защитил F-35 от нападок СМИ (рос.). Військовий портал snariad.ru. 23 вересня 2008 года. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. 
  123. Shawn Snow (21 червня 2018). The Marine Corps has lost its first F-35. Marine Times. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 29 червня 2018. 
  124. David Cenciotti (23 серпня 2018). Архівована копія. The Aviationist. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.  Проігноровано невідомий параметр |пошкодили title= (довідка)
  125. Tom Demerly (5 вересня 2018). U.S. Navy Reports F-35C Lightning II and F/A-18F Damaged During Inflight Refueling Accident. The Aviationist. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018. 
  126. Tom Demerly (28 вересня 2018). USMC F-35B Lightning Crashes Near MCAS Beaufort, South Carolina: Pilot Ejects. The Aviationist. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 1 жовтня 2018. 
  127. Tom Demerly (11 жовтня 2018). (Almost) All F-35 Joint Strike Fighters Grounded Worldwide Following September 28 Crash. The Aviationist. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018. 
  128. У США сталась аварія F-35 та KC-130J. Український мілітарний портал. 30 вересня 2020. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  129. David Cenciotti (24 березня 2021). Marine F-35B Damaged When Ammunition Round Exploded As It Left The GAU-22 Gun Pod Under The Fuselage. The Aviationist. Архів оригіналу за 30 березня 2021. Процитовано 30 березня 2021. 
  130. Британський винищувач F-35 впав у Середземне море. Українська Правда. 17 листопада 2021. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 17 листопада 2021. 
  131. Ministry of Defence Press Office. DefenceHQPress. 17 листопада 2021. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 17 листопада 2021. 
  132. Перша втрата у США нового палубного винищувача F-35C: що саме з літаком - поки мовчок (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  133. UPDATED: Navy Recovers Crashed F-35C From Depths of South China Sea (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2022. 
  134. F-35A Lightning II. Military.com (англ.). Процитовано 23 жовтня 2022. 
  135. https://twitter.com/388fw/status/1582893659044708352. Twitter (укр.). Процитовано 23 жовтня 2022. 
  136. F-35 Crash at Hill Air Force Base (uk-UA). Процитовано 23 жовтня 2022. 
  137. Joint Strike Fighters: Government to spend $12 billion on 58 more next-generation F-35s. ABC (Australia). 2014. Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 22 квітня 2014. 
  138. Mclaughlin, Andrew (22 квітня 2014). Australia to confirm 58-aircraft F-35 order. flightglobal.com. Reed Business Information. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 23 квітня 2014. 
  139. Next_Three_F35A_Joint_Strike_Fighters_Mission_Ready - Capability Acquisition and Sustainment. www.defence.gov.au. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 20 серпня 2018. 
  140. а б Кількість F-35 Австралії зросла до 41 одиниці. Мілітарний. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2021. 
  141. Valerie Insinna (26 жовтня 2018). F-35 officially wins Belgian fighter contest. Defense News. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018. 
  142. David Cenciotti (22 жовтня 2018). Belgium Reportedly Chooses F-35 Stealth Jets over Eurofighter Typhoons To Replace Its Aging F-16s. The Aviationist. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018. 
  143. Польща планує придбати 32 літаки F-35A Lightning II. Ukrainian Military Pages. 29 травня 2019. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 31 травня 2019. 
  144. Agreement on Procurement for New Fighters. fmn.dk (Danish). Ministry of Defence. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 9 червня 2016. 
  145. Judah Ari, Gros. Three new F-35 stealth fighter jets land in Israel. The Times of Israel. Times of Israel. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018. 
  146. Staff, Times of Israel. Israel to buy an additional 17 F-35 fighter planes. The Times of Israel. The Times of Israel. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
  147. «Adir» in the Sky: The F-35 Arrives in Israel [Архівовано 5 липня 2018 у Wayback Machine.] INSS Insight No. 875, December 12, 2016.
  148. AirForces Monthly. Stamford, Lincolnshire, England: Key Publishing Ltd. March 2016. с. 23. 
  149. Israel ups stealth fighter purchase to 50 planes [Архівовано 20 серпня 2018 у Wayback Machine.] Arutz Sheva Staff, 27/11/16
  150. Tomkins, Richard (28 серпня 2017). Israel finalizes deal for additional F-35 stealth fighters. United Press International. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017. 
  151. Gross, Judah Ari (27 серпня 2017). Israel finalizes agreements to buy 17 more F-35 jets. The Times of Israel. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017. 
  152. Corte Dei Conti — Sezioni Riunite In Sede Di Controllo — Relazione — Sul Rendiconto Generale Dello Stato — 2016 Comunicata [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] corteconti.it. Retrieved 15 September 2017.
  153. Italy claims first F-35 transatlantic crossing [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.], Flightglobal. Retrieved 7 April 2016.
  154. Langeland, Terje (20 грудня 2011). Lockheed Martin Wins Japan Order for 42 F-35 Fighter Planes. Bloomberg Business. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018. 
  155. Diplomat, Franz-Stefan Gady, The. Japan to Procure 25 More F-35A Stealth Fighters. The Diplomat (амер.). Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 30 березня 2018. 
  156. Kelly, Tim; Kubo, Nobuhiro (21 лютого 2018). Exclusive: Japan to buy at least 20 more F-35A stealth fighters - sources. Reuters News Agency. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018. 
  157. Японія замовляє ще 100 винищувачів F-35. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 27 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018. 
  158. а б США схвалили продаж Японії ще 105 літаків F-35. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020. 
  159. а б в г д World Air Forces 2014. Flightglobal Insight. 2014. Архів оригіналу за 1 February 2014. Процитовано 17 січня 2014. 
  160. Netherlands Orders Eight F-35s. aviationweek.com. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 25 травня 2015. 
  161. First F-35 squadron for the RNLAF. defensie.nl. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 14 січня 2015. 
  162. Northrop Grumman completes center fuselage for first Norwegian F-35 aircraft. F-35 Lightning II. Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 31 березня 2015. 
  163. South Korean officials visit Fort Worth to take delivery of their first F-35 fighter jet. star-telegram (англ.). Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 30 березня 2018. 
  164. South Korea agrees to buy F-35s. Janes. 24 вересня 2014. Архів оригіналу за 16 липня 2015. 
  165. South Korea plans to buy 20 additional F-35 aircraft: report. Reuters. 20 грудня 2017. Архів оригіналу за 16 серпня 2020. Процитовано 20 серпня 2018. 
  166. Türk pilotlar F-35 uçuş eğitimine başladı. www.kokpit.aero (Turkish). 2 липня 2018. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018. 
  167. F-35 teslimat töreni başladı. www.kokpit.aero (Turkish). 21 червня 2018. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 21 червня 2018. 
  168. Turkey to Order Four More F-35 Fighter Jets – F-35 Lightning II. f35.com. Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 24 листопада 2016. 
  169. Turkey to possibly buy 20 more F-35 fighters. xairforces.net. Архів оригіналу за 27 жовтня 2015. Процитовано 25 жовтня 2015. 
  170. Karadeniz, Tulay (27 лютого 2014). Turkey likely to order Lockheed F-35 fighters in 2015. Reuters. Editing by Stephen Powell; Additional reporting by Nobuhiro Kubo and Tim Kelly (Tokyo); Photo Credit: Reuters/Lockheed Martin/Randy A. Crites/Handout (London: Thomson Reuters). Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014. 
  171. BURAK EGE BEKDIL. «Turkey Orders First Two F-35s» DefenseNews, 7 May 2014. Accessed: 10 May 2014.
  172. Reuters (28 жовтня 2016). Turkey Plans More F-35 Orders After Receiving First Batch in 2018. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2018 — через Haaretz. 
  173. President Trump Blocks Sale of F-35s to Turkey, Deepens Rift in Turkish/U.S. Relations. The Aviationist. 15 серпня 2018. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018. 
  174. а б Sean Gallagher (17 липня 2019). Turkey crosses “red line,” gets booted from F-35 partnership. Ars Technica. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019. 
  175. а б в Global: Participation: US | F-35 Lightning II. F35.com. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 30 квітня 2014. 
  176. Factsheets : 33rd Fighter Wing. Eglin.af.mil. Архів оригіналу за 27 грудня 2010. Процитовано 30 квітня 2014. 
  177. Lockheed Martin. F-35 Testing. Lockheed Martin. Архів оригіналу за 23 червня 2017. Процитовано 17 квітня 2017. 
  178. About: Who's Flying: Nellis | F-35 Lightning II. F35.com. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 30 квітня 2014. 
  179. Factsheets : 56TH OPERATIONS GROUP. Luke.af.mil. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 30 квітня 2014. 
  180. F-35 Mission Continues to Evolve. 56th Fighter Wing Public Affairs. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 квітня 2017. 
  181. Luke activates 3rd F-35 Squadron. Airman 1st Class Ridge Shan. Архів оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 16 квітня 2017. 
  182. Hill commemorates new era in combat air power. af.mil. Архів оригіналу за 27 жовтня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015. 
  183. Laura Mowry. 461st FLTS gets new boss. Edwards.af.mil. Архів оригіналу за 2 May 2014. Процитовано 30 квітня 2014. 
  184. а б Italian AF, Navy Head for F-35B Showdown [Архівовано 11 лютого 2015 у Archive.is], defensenews.com. Retrieved 10 February 2015.
  185. Primo test in arrivo per l’F-35 a decollo corto (made in Piemonte). ilsole24ore.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 25 листопада 2017. 
  186. TCG Trakya, On The Way. en.c4defence.com. 22 травня 2018. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 22 травня 2018. 
  187. а б Further five F-35 fighter jets land at new RAF Marham home. ITN News. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018. 
  188. Lockheed Martin-Built F-35 Comes Home to RAF Marham. www.f35.com. Lockheed Martin. Архів оригіналу за 14 вересня 2020. Процитовано 19 червня 2018. 
  189. а б UK receives final F-35 test aircraft, Vol 53, Issue 16. Janes Defence Weekly. 20 квітня 2016. 
  190. Defence Review: Fighting old battles? [Архівовано 25 жовтня 2019 у Wayback Machine.], BBC News. Retrieved 24 November 2015.
  191. UK receives final F-35 test aircraft, Vol 53, Issue 16. Janes Defence Weekly. 20 квітня 2016. 
  192. National Security Strategy and Strategic Defence and Security Review 2015. HM Government. 23 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015. 
  193. Stevenson, Beth (10 лютого 2015). RAF's 17 Sqn assumes control of F-35 test and evaluation. Flight Global. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 31 травня 2015. 
  194. а б в г д е U.K. Planning Four Front-Line F-35 Squadrons. Aviationweek. 19 травня 2016. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 19 травня 2016. 
  195. Identity of F-35 Lightning Training Squadron Announced. RAF. 6 липня 2017. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 6 липня 2017. 
  196. 'Immortal’ air squadron to fly Royal Navy's newest jets [Архівовано 19 січня 2014 у Wayback Machine.], royalnavy.mod.uk. Retrieved 31 May 2015.
  197. Daniel, Lisa (14 березня 2011). Plan Improves Navy, Marine Corps Air Capabilities. American Forces Press Service. United States Department of Defense. Архів оригіналу за 29 травня 2011. Процитовано 23 березня 2011. 
  198. Cavas, Christopher P. (14 березня 2011). More Marines to fly carrier-variant JSFs. Marine Corps Times. Архів оригіналу за 28 квітня 2011. Процитовано 23 березня 2011. 
  199. Cifuentes, Sgt Michael S. (14 березня 2011). Marine Corps continues flying with Joint Strike Fighter program. Headquarters Marine Corps. United States Marine Corps. Архів оригіналу за 25 березня 2011. Процитовано 23 березня 2011. 
  200. VMX-22 receives first F-35B aircraft. USMC. Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 20 квітня 2015. 
  201. First F-35B Squadron Moves to Japan. Valerie Insinna. Процитовано 12 квітня 2017. 
  202. Second F-35B Squadron Stands Up At Marine Corps Air Station Yuma. U.S. Naval Institute. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 1 липня 2016. 
  203. Warlords return to Fightertown. marines.mil. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015. 
  204. Держдеп США погодив продаж Сінгапуру літаків F-35B. Ukrainian Military Pages. 10 січня 2020. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 24 січня 2020. 
  205. Daniel, Lisa. "Plan Improves Navy, Marine Corps Air Capabilities". [Архівовано 29 травня 2011 у Wayback Machine.] American Forces Press Service, 14 March 2011.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  206. VX-9 Det Edwards. US Navy. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016. 
  207. F-35C Completes First Arrested Landing aboard Aircraft Carrier. Naval Air Forces, Public Affairs. US Navy. Архів оригіналу за 1 грудня 2014. Процитовано 4 лютого 2015. 
  208. Navy's VFA-101 Stands Up at Eglin – Defense Media Network. Defense Media Network. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 4 лютого 2015. 
  209. First Pacific-based F-35C Fighters arrive at NAS Lemoore. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018. 
  210. Patrick Tucker (17 липня 2019). Why the S-400 and the F-35 Can’t Get Along. Defense One. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019. 
  211. Marcus Weisgerber (17 липня 2019). Ejecting Turkey from the F-35 Effort Will Cost At Least Half a Billion Dollars. Defense One. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019. 
  212. ВПС США викуплять заблоковані «турецькі» F-35A. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 24 липня 2020. 
  213. США схвалили продаж Фінляндії літаків F-35 та F/A-18. Ukrainian Military Pages. 9 жовтня 2020. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020. 
  214. Tom Demerly (29 жовтня 2020). U.S. State Department Backs Sale of 50 F-35 Lightning IIs to United Arab Emirates. The Aviationist. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020. 
  215. Командувач Повітряних сил ЗСУ заявив про намір отримати F-35. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 12 березня 2021. 
  216. Літаки США неефективні у війні з Росією [Архівовано 12 квітня 2009 у Wayback Machine.] Дні. Ру
  217. Marine Women Advance F-35 Program, Make Headlines as Program Accelerates [Архівовано 18 лютого 2021 у Wayback Machine.], theaviationist.com, August 10, 2019

Посилання[ред. | ред. код]