London Buses

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
London Buses
Тип автобусна компаніяd і автобусна системаd
Форма власності компанія з обмеженою відповідальністю[d]
Попередник(и) London Regional Transportd
Засновано 1999
Штаб-квартира Лондон
Територія діяльності Великий Лондон
Власник(и) Transport for Londond
Холдингова компанія Transport for Londond
Складається з автобусна зупинка і bus routed
tfl.gov.uk/modes/buses/(англ.)
CMNS: London Buses у Вікісховищі
Приклад типової лондонської автобусної зупинки старого типу.

London Buses, також «Лондонські автобуси» — дочірнє підприємство Transport for London (TfL), яке управляє більшістю автобусних сполучень у Лондон (Англія). Воно було сформовано відповідно до Закону про адміністрацію Великого Лондона 1999 року, який передав контроль над автобусними рейсами Лондонського регіонального транспорту (LRT) компанії TfL, контрольованій мером Лондона.

Огляд[ред. | ред. код]

Транспорт для основних напрямків безпосередньої відповідальності Лондона через лондонські автобуси:

  • планування нових автобусних маршрутів
  • перегляд існуючих автобусних маршрутів
  • із зазначенням рівнів обслуговування
  • моніторинг якості послуг
  • управління автовокзалами та зупинками
  • допомога у влаштуванні диверсій на місцях, допомога водію автобуса в ситуаціях, що перевищують вимоги роботи, наприклад, дорожньо-транспортні пригоди
  • надання інформації для пасажирів у формі розкладів та карт на зупинках та в Інтернеті, а також послуга онлайн-планування маршруту
  • виготовлення карт брошур, доступних у туристичних інформаційних центрах, бібліотеках тощо, а також у режимі онлайн завантаження.
  • діючий 24-годинний командно-адміністративний центр NMCC London Buses, що базується в Саутерку.

Автобусні перевезення[ред. | ред. код]

Всі автобусні перевезення здійснюються за тендерною системою, за якою оператори подають заявки на маршрути в обмін на встановлену ціну за оперований маршрут. Зазвичай контракти розраховані на п’ять років, з можливістю продовження на два роки, якщо критерії ефективності дотримані. [1] Маршрути встановлює, контролює та проводить тендери транспорт для Лондона (TfL), і вони надають повсякденну допомогу через CentreComm, який координує широкомасштабну мережу мережевих контролерів трафіку, щоб допомогти у вирішенні будь-яких проблем з дорожнім рухом. Оператори надають персонал для керування автобусами, забезпечують роботу автобусів, а також дотримуються встановлених правил TfL. Потім оператори отримують взаємну плату за милю, яку проїжджає кожен автобус, тарифи оголошуються на нових тендерах.

Публікації[ред. | ред. код]

Лондонські автобуси публікують різноманітні автобусні карти. Деякі з них є традиційними картами вулиць Лондона, позначеними номерами автобусів. У 2002 році TfL представив перші карти «павуків». [2] Замість того, щоб намагатись охопити все місто, ці карти орієнтовані на певний населений пункт чи автовокзал і передають інформацію про маршрут у схематичному стилі впливової карти метро Гаррі Бека, використовуючи знаковий стиль інформаційного дизайну TfL. Павутинна форма автобусних маршрутів, що випромінюються від центру, принесла їм прізвисько «карти павуків», хоча TfL називає їх на своєму веб-сайті як маршрутні карти. Карти відображаються на більшості основних автобусних зупинок, їх можна завантажити у форматі PDF через Інтернет із веб-сайту TfL. [3]

Правовий статус[ред. | ред. код]

Юридична особа Лондонських автобусів - London Bus Services Limited (LBSL), [4] що повністю належить дочірній компанії Transport for London. East Thames Buses - торгова назва іншої дочірньої компанії TfL, що належить, що досить заплутано, London Buses Limited (LBL). [5]

LBL була сформована 1 квітня 1985 року в рамках приватизації лондонських автобусних служб і діяла як дочірня компанія довіреної організації TfL, Лондонський регіональний транспорт (LRT), що має в своєму розпорядженні дванадцять експлуатованих автобусів (з кінця 1988 р.) та інші активи . Експлуатуючі підрозділи були розпродані в 1994/95 рр., і їх покупці складають більшість компаній, що отримали тендер на автобусні перевезення від діючих лондонських автобусів (LBSL).

Після 1994/95 року компанія LBL заснула, переходячи від LRT до TfL. Він був воскрешений, коли були сформовані автобуси Східної Темзи, відокремлені «китайською стіною» від LBSL, і діяли як лондонські автобусні оператори за довіреністю.

Сфера дії[ред. | ред. код]

Місцева автобусна мережа в Лондоні є однією з найбільших і найповніших у світі. Понад 8000 [6] рейсових автобусів курсують понад 700 різних маршрутів. [7] Протягом року ця мережа нараховує понад 1,8 мільярд пасажирських поїздок.

Вартість проїзду та поступки[ред. | ред. код]

Автобуси в мережі Лондонських автобусів приймають картки Travelcards, картки Oyster (включаючи проїзди на автобуси та оплату Oyster у дорозі) та безконтактні дебетові та кредитні картки. Грошові тарифи не доступні з 6 липня 2014 року, але проїзди на денний автобус (видані або як одноразова картка Oyster, або на папері з автоматів на станціях) були введені 2 січня 2015 року. [8] Одноразові тарифи на проїзд застосовувались відповідно до тривалості поїздки (тарифи на проїзд), але зараз вони беруть єдину плату за будь-яку тривалість подорожі. З 2000 року плата за проїзд у зоні 1 була вищою, ніж у зовнішніх зонах, хоча з 2004 року ця різниця була ліквідована, зміна збіглася із введенням тарифів на карту Oyster. Станом на 2021, єдиний тариф становить 1,55 фунтів стерлінгів.

З користувачів стягується встановлена сума за разові поїздки, хоча існує «щоденний ліміт», який обмежує максимальну суму грошей, яка буде вирахувана із залишку, незалежно від того, скільки автобусів було зайнято в той день (з 04.30 до 04.29 наступного дня). Крім того, щотижневі та щомісячні абонементи також можна придбати та завантажити на карту Oyster.

Пасажири, які використовують безконтактні платіжні картки, платять за тими самими тарифами, що й при оплаті Oyster. На відміну від карток Oyster, безконтактні картки також мають 7-денну межу тарифу, хоча наразі вона працює лише з понеділка по неділю. [9]

Діти до 11 років можуть безкоштовно подорожувати лондонськими автобусами та трамваями в будь-який час без супроводу дорослого; їм не потрібна карта Oyster або квиток. [10] Діти віком від 11 до 15 років подорожують безкоштовно в автобусах із фотокарткою Oyster 11–15; без карток Oyster або Travelcard вони повинні сплатити повну вартість дорослого. Відвідувачі можуть отримати спеціальну знижку, додану до звичайної картки Oyster в Інформаційних центрах подорожей TfL. Існують також поступки для жителів Лондона у віці від 16 до 18 років. [11]

Схема Freedom Pass дозволяє жителям Великого Лондона, які перевищили державний пенсійний вік, та особам з обмеженими можливостями подорожувати безкоштовно в будь-який час на автобусах та залізничних лініях TfL. Люди, котрі мають пільгові пропуски на автобуси, видані англійською місцевою владою, у будь-який час безкоштовно їздять на автобусах TfL.

Оператори[ред. | ред. код]

Автобусні сполучення в Лондоні здійснюють Abellio London, Arriva London, CT Plus, Go-Ahead London, London Sovereign RATP, London United, Metroline, Quality Line, Stagecoach London, Sullivan Buses, Tower Transit та Uno[джерело?]

Кожна компанія має свій власний код експлуатації, а кожен гараж автобуса в Лондоні має власний код гаража.

Транспортні засоби[ред. | ред. код]

Нові та старі: модель Alexander ALX400 2005 року випереджає модель AEC Routemaster 1959 року
Піднятий вид на перший у Лондоні автобус HyFLEET: CUTE на водневих паливних елементах, що показує шість встановлених на даху водневих паливних баків, що дивляться вниз із зали високого рівня на станції легкої залізниці Tower Gateway Docklands.

Різні автобусні оператори, що надають послуги за контрактом до Лондонських автобусів, експлуатують широкий спектр транспортних засобів, єдиною очевидною спільною рисою яких є використання переважно червоної лівреї. Однак насправді London Buses підтримує пильний контроль як за віком, так і за специфікацією автомобілів. Конкретними прикладами цього є використання окремих вихідних дверей, що стає все більш незвичним для автобусів у Великій Британії за межами Лондона, а на двоповерхових - прямі сходи, де більшість інших британських операторів визначають більш компактні криволінійні сходи.[джерело?]  Крім того, London Buses також вказує, що транспортні засоби, що працюють у Лондоні, використовують традиційні друковані рулонні штори, тоді як у більшості інших частин країни електронна матрична або світлодіодна індикація є нормою для нових автобусів[джерело?]

iBus[ред. | ред. код]

Усі лондонські автобуси використовують лондонську систему iBus, систему автоматичного визначення місця розташування транспортного засобу, яка забезпечує пасажирам аудіо-візуальні повідомлення та здатна спрацьовувати пріоритет на перехрестях. Система була випробувана в 2006 році і до 2009 року була розширена до всіх автобусних маршрутів [12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. London Buses tendering system. Transport for London. 28 December 2010. Процитовано 28 December 2010. 
  2. Mayor of London. Transport Strategy – Buses. Архів оригіналу за 5 October 2007. Процитовано 13 November 2007. 
  3. Transport for London. Bus route maps. Процитовано 13 November 2007. 
  4. Companies House extract company no 3914787 London Bus Services Limited
  5. Companies House extract company no 1900906 London Buses Limited
  6. Mayor of London. London Data Store. Процитовано 25 May 2016. 
  7. Transport for London. London Buses. Архів оригіналу за 16 November 2007. Процитовано 13 November 2007. 
  8. MD1418 January 2015 Fare Changes Greater London Authority 18 November 2014
  9. Leaflet 'Contactless travel' published by TfL.
  10. Travelling with children. 
  11. Children and students | Transport for London. Tfl.gov.uk. 19 January 2010. Процитовано 2 February 2010. 
  12. All London's buses now fitted with iBus. Transport for London. Transport for London. 23 April 2009. Процитовано 18 April 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]