Lust for Life (альбом Іггі Попа)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Lust for Life
Студійний альбом Іггі Попа
Виконавець Іггі Поп
Дата випуску 29 серпня 1977 року
Записаний квітень — червень 1977
Жанр
Тривалість 41:53
Мова Англійська
Студія звукозапису Hansa Studio by the Wall, Берлін
Лейбл RCA Records
Продюсер Девід Бові, Іггі Поп,
Колін Тарстон
Хронологія Іггі Поп
Попередній
←

The Idiot

(1977)

TV Eye Live 1977

(1977)
Наступний
→
Сингли з альбому Lust for Life
  1. «Success" / "The Passenger»
    Випущений: 30 вересня 1977 року

Lust for Life - другий студійний альбом Іггі Попа та його другий диск, записаний у співпраці з Девідом Бові, виданий у 1977 році, через півроку після платівки The Idiot. Диск отримав позитивні відгуки критиків і на сьогоднішній день є найбільш комерційно успішним альбомом музиканта, крім того, він став його найуспішнішим лонгплеєм у британському чарті (досяг #28). Заголовна пісня отримала новий виток популярності через два десятиліття, коли потрапила в саундтрек до фільму «На голці» (1996).

Передісторія[ред. | ред. код]

Робота над Lust for Life почалася відразу ж після закінчення концертного туру на підтримку альбому The Idiot, який завершився 16 квітня 1977 року[5][6]. За словами Іггі Попа: «Ми з Девідом вирішили, що запишемо цей альбом дуже швидко, ми написали, записали і змікшували його за вісім днів. Ми зробили це так швидко тому, що ми мали багато грошей від авансу, які ми поділили»[7] Співак мало спав у період запису платівки, пояснюючи це так: «Бові страшенно швидкий хлопець ... Я зрозумів, що я повинен бути швидше ніж він, інакше це могло перетворитися на його альбом»[5] Спонтанний метод створення пісень, який превалював у Іггі Попа, надихнув Бові імпровізувати з власною лірикою під час запису своєї наступної платівки Heroes[6].

Боуї, Поп та звукоінженер Колін Тарстон продюсували Lust for Life під псевдонімом Bewlay Bros. (назва фінальної пісні на альбомі Бові Hunky Dory)[5]. Платівка була записана на берлінській студії Hansa Tonstudio разом із гітаристами Рікі Гердінером і Карлосом Аломаром та Хантом і Тоні Сейлсамі на ударних та басу відповідно. Крім Бові (який грав на клавішних та виконав бек-вокал), серед сесійних музикантів були три чверті майбутнього складу його гурту Tin Machine[5]. Брати Сейлз внесли «ураганний внесок» у запис альбому, що спонукало Бові запропонувати їм приєднатися до своєї нової групи через дванадцять років («я знайшов нам ритм-секцію!» — сказав він Рівзу Гебрелсу після прослуховування альбому Lust For Life)[8]. Титульна фотографія була зроблена Енді Кентом, який також сфотографував Попа для обкладинки The Idiot[5].

Стиль та теми[ред. | ред. код]

Lust for Life, як правило, вважається записом з більшим впливом Іггі Попа, ніж Бові, який, у свою чергу, домінував на платівці The Idiot. Порівняно з попередником альбом був менш експериментальним у музичному плані і мав більш рок-н-рольний відтінок[9][10][1]. Проте деякі композиції відрізнялися похмурою атмосферою, наприклад The ​​Passenger, яку Рой Карр та Чарльз Шаар Мюррей (редактори New Musical Express), описали як одну з «найприлипливих пісень Попа»[9], а також «Tonight» і «Turn Blue» — вони обидві стосувалися теми зловживання героїном. Платівка містить і більш оптимістичні пісні, такі як "Success" і " Lust for Life", останню журнал Rolling Stone описав як "послання від того, хто вижив - в маси"[11][12][13].

За словами Іггі Попа знаменитий риф, придуманий Бові для "Lust for Life", був натхненний кодом морзе, який відкриває випуск новин American Forces Network News у Берліні[14]. У кількох місцях мелодія дублюється всією групою, Карлос Аломар прокоментував це: «Ми не могли грати в контр-ритм, нам просто доводилося слідувати йому»[6][15].. Барабанщик гуртів Joy Division та New Order Стівен Морріс заявив: «У „Lust For Life“ звук ударних не просто потужний, а могутній! Найгучніші тарілки відомі людству – у цьому рифі! Я мрію про такий самий звук досі»[10].

"The Passenger" була натхненна віршем Джима Моррісона, який порівнював "сучасне життя з подорожжю на машині"[16]. Також пісню інтерпретували як «спритний підкол Іггі про культурний вампіризм Боуї»[10]. Музика, «спокійний… пружний грув», була написана гітаристом Рікі Гардінером[17]. Пісня була випущена як бі-сайд на єдиному синглу альбому — «Success», безтурботної композиції записаної в стилі питання—відповіді. AllMusic назвав її "чудовою одноразовою піснею", а Rolling Stone  - "заразним одноразовим треком"[18][19].

«Turn Blue» триває трохи менше 7 хвилин, це найдовша пісня на альбомі, її текст — свого роду сповідь, яка була складена в період невдалої сесії Бові та Попа у травні 1975 року, коли останній перебував у стані найсильнішої наркозалежності. Ця пісня, що спочатку називалася «Moving On», була написана Бові, Попом, Волтером Лесі і Ворреном Пісом[20][21]. Також текст цієї пісні — єдиний із усіх, який відсутній на обкладинці оригінального вінілового видання. Серед інших композицій альбому були: "Sixteen" - єдина пісня написана повністю Іггі Попом, "Some Weird Sin" - хард-роковий трек з лірикою від імені "заблудлого хлопця"[22], нео-панк "Neighborhood Threat і "Fall in Love with Me", яка народилася з імпровізованого джему групи, Іггі Поп одразу ж написав для неї текст, очевидно надихаючись своєю тодішньою дівчиною - Естер Фрідмен (англ. Esther Friedmann).[6]

Випуск та вплив[ред. | ред. код]

Lust for Life досяг 28-го місця в хіт-параді Великої Британії, це найвища позиція Іггі в чартах цієї країни[23]. Спочатку альбом добре продавався в США, але раптова смерть Елвіса Преслі внесла свої корективи - лейбл RCA Records сфокусувався на перевиданні каталогу платівок «Короля рок-н-ролу», тим самим, ні про яке просування альбому Іггі Попа не було мови[6]. Зрештою, лонгплей добре зарекомендував себе в Сполучених Штатах, але досяг лише 120-ї позиції в хіт-параді Billboard. У сучасному огляді від журналу Rolling Stone зазначалося, що «сам собою, „Lust for Life“ — успішний альбом», але рецензент нарік, що «нова позиція Іггі Попа — обережна і зовсім не бунтарська». 30 вересня 1977 був випущений єдиний сингл з альбому - «Success»[9]

Відгуки критиків[ред. | ред. код]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 5/5 зірок[24]
Blender 4/5 зірок[25]
Chicago Tribune 3.5/4 зірки[26]
Christgau's Record Guide A−[27]
Encyclopedia of Popular Music 5/5 зірок[28]
Pitchfork 9.0/10[29]
Q 5/5 зірок[30]
The Rolling Stone Album Guide 4/5 зірок[31]
Sounds 5/5 зірок[32]
Spin Alternative Record Guide 6/10[33]

Марк Демінг із AllMusic писав у своїй рецензії:

У музичному плані Lust for Life має більш агресивний зміст, ніж The Idiot, в основному це заслуга ритм секції— братам Ханту та Тоні Сейлсам. Брати довели, що у своїй справі вони одні з найкращих: створивши рок-н-рольну вакханалію в титульному треку, жорсткий грув у «Tonight» і мінімалістичний нео-панк «Neighborhood Threat», разом з гітаристами Рікі Гардінером і Карлосом сформували неповторний рок-н-рольний ансамбль — «небо і земля» в порівнянні з нехитрим звуком The Stooges, але здатний розбудити в Іггі колишню силу. Девід Бові знову виступив продюсером запису, але його вплив на цьому альбомі менш помітний у порівнянні з The Idiot. У ліричному плані Іггі Поп взяв нову для себе висоту: у текстах він зачіпає теми наркотиків («Tonight»), декадансу («The Passenger»), неправильних рішень («Some Weird Sin») та спокуси, з якою йому проходило зіткнутися ( "Lust for Life"). На Lust for Life Іггі Попу вдалося поєднати агресивний натиск періоду The Stooges з інтелектуальним світоглядом The Idiot – результат вийшов просто чудовим: розумний, кумедний, гострий та рок-н-рольний альбом. Lust for Life - найкращий запис у сольній кар'єрі Іггі Попа[1].

— Марк Демінг

Кавер-версії та концертні виконання[ред. | ред. код]

Через рік концертні версії «Lust for Life» і «Sixteen» були випущені на платівці Попа TV Eye. Кавер-версія «Tonight» у виконанні Бові та Тіни Тернер (без початкових рядків, де йдеться про наркотики), а також композицію «Neighborhood Threat» було включено до альбому Бові Tonight 1984 року. Композиція «The Passenger» була переспівана такими виконавцями, як: Нік Кейв, Bauhaus, Lunachicks, Siouxsie and the Banshees, а також Майком Хатченсом (для саундтреку до фільму «Бетмен Назавжди»), серед інших бразильський гурт Capital Inicial записав свою версію пісні португальською мовою, яка називалася «О Passageiro». Гурт Duran Duran зробив кавер-версію треку «Success» для свого альбому Thank You. «Lust For Life» виконували багато музикантів, включаючи: Yo La Tengo, The Damned, The Smithereens, Том Джонс і The Pretenders, її також на своїх концертах виконував Девід Бові. «Lust for Life» використовувалася у передачі «The Jim Rome Show», як музична заставка, а також, як музична тема для рекламних роликів фірми Royal Caribbean International. Її рифом надихнувся гурт Jet для написання пісні «Are You Gonna Be My Girl?»[34][35], крім того, цей риф був процитований валлійським гуртом Manic Street Preachers у фіналі їхнього треку «You Love Us» і шотландським гуртом Travis на початку їхньої пісні «Selfish Jean».

Треклист[ред. | ред. код]

Автор слів Іггі Поп, за виключенням відмічених. 

Сторона A
#НазваАвтор музикиТривалість
1.«Lust for Life»Девід Бові5:12
2.«Sixteen»Іггі Поп2:23
3.«Some Weird Sin»Девід Бові3:40
4.«The Passenger»Рікі Гардінер4:40
5.«Tonight»Девід Бові3:38
Сторона B
#НазваАвтор слівАвтор музикиТривалість
1.«Success»Волтер ЛесіДевід Бові4:23
2.«Turn Blue» Девід Бові, Воррен Піс6:53
3.«Neighborhood Threat» Девід Бові, Рікі Гардінер3:22
4.«Fall in Love with Me» Девід Бові, Тоні Сейлс, Хант Сейлс6:30

Учасники запису[ред. | ред. код]

Чарти і сертифікати[ред. | ред. код]

Weekly chart performance for Lust for Life
Chart (1977) Peak
position
Нідерланди Нідерланди Dutch Albums (MegaCharts)[36] 8
Велика Британія Велика Британія UK Albums (OCC)[37] 28
US Billboard Top LPs & Tape[38] 120
Sales and certifications for Lust for Life
Регіон Сертифікація Продажі
Велика Британія (BPI)[39] Золотий 100 000^

^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Mark Deming. Iggy Pop — Lust for Life review. AllMusic (англ.). Netaktion LLC. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
  2. ↑ Matt Wilkinson (11 березня 2016). Iggy Pop – 'Post Pop Depression' – The NME Verdict. NME (англ.). Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  3. ↑ Brod, Doug; Kenny, Glenn; Peisner, David; Raftery, Brian; Robbins, Ira (October 2007). The 30 Essential Punk Albums of 1977. Spin (англ.). Т. 23, № 10. с. 67—70. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  4. ↑ Gig Highlight: Iggy Pop. Totally Stockholm (англ.). 4 травня 2016. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.
  5. ↑ а б в г д Pegg, 2000, с. 383—384.
  6. ↑ а б в г д Trynka, 2007, с. 263—272.
  7. ↑ Ambrose, 2004, с. 173.
  8. ↑ Buckley, 1999, с. 451.
  9. ↑ а б в Carr, Murray, 1981, с. 118.
  10. ↑ а б в Ambrose, 2004, с. 185—186.
  11. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою AMGReview2 не вказано текст
  12. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою rollingstone не вказано текст
  13. ↑ AllMusic song review: «Turn Blue» (англ.). AllMusic. 7 лютого 2015. Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 16 липня 2010.
  14. ↑ Pegg, 2000, с. 137.
  15. ↑ Allmusic song review: «Lust for Life» (англ.). AllMusic. 7 лютого 2015. Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 16 липня 2010.
  16. ↑ Pegg, 2000, с. 160.
  17. ↑ Allmusic song review: «The Passenger» (англ.). AllMusic. 7 лютого 2015. Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 17 липня 2010.
  18. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою rollingstone2 не вказано текст
  19. ↑ Allmusic song review: «Success» (англ.). AllMusic. 7 лютого 2015. Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 17 липня 2010.
  20. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою AMG Turn Blue2 не вказано текст
  21. ↑ Pegg, 2000, с. 223.
  22. ↑ AllMusic review: «Some Weird Sin» (англ.). AllMusic. 7 лютого 2015. Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 17 липня 2010.
  23. ↑ Trynka, 2007, с. 417—426.
  24. ↑ Deming, Mark. Lust for Life – Iggy Pop. AllMusic. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 15 жовтня 2020.
  25. ↑ Smith, RJ (September 2004). Iggy Pop: Lust for Life. Blender. № 29. Архів оригіналу за 30 червня 2006. Процитовано 11 серпня 2016.
  26. ↑ Kot, Greg (22 липня 1990). Pop On Pop: Iggy Rates His Own Music (And So Do We). Chicago Tribune. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
  27. ↑ Christgau, 1981.
  28. ↑ Larkin, 2011.
  29. ↑ Geffen, Sasha (6 червня 2020). Iggy Pop: The Bowie Years. Pitchfork. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  30. ↑ Goddard, Simon (Summer 2020). The Berlin Stories. Q. № 413. с. 108.
  31. ↑ Coleman та Kemp, 2004, с. 645.
  32. ↑ Makowski, Pete (20 серпня 1977). Iggy Pop: Lust For Life (RCA AFLI 2488). Sounds. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020 — через Rock's Backpages (необхідна підписка).
  33. ↑ Rubin, 1995, с. 378.
  34. ↑ Rolling Stone : Jet's High Times: Jet. web.archive.org. 27 листопада 2006. Архів оригіналу за 27 листопада 2006. Процитовано 9 липня 2022.
  35. ↑ Jet - Are You Gonna Be My Girl : single review. web.archive.org. 6 серпня 2007. Архів оригіналу за 6 серпня 2007. Процитовано 9 липня 2022.
  36. ↑ «Iggy Pop — Lust for Life» (нідерландською). Dutchcharts.nl. Hung Medien.
  37. ↑ «Iggy Pop | Artist | Official Charts» (англійською). UK Albums Chart. The Official Charts Company.
  38. ↑ Lust for Life Chart History. Billboard. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
  39. ↑ British album certifications – Iggy Pop – Lust for Life (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI). Виберіть albums у полі Format. Виберіть Gold у полі Certification. Введіть Lust for Life у полі "Search BPI Awards" та потім натисніть Enter.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Lust_for_Life_(альбом_Іггі_Попа)&oldid=41650439