Луціанові
| Луціанові | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Роди
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Aphareus | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Луціанові[2] (Lutjanidae) — родина окунеподібних риб. Поширені в коралових рифах Світового океану.
Опис[ред. | ред. код]
Мають довгасте, трохи стиснуте з боків тіло. Спинний плавець один, з добре вираженою колючою й м'якою частинами, розділеними звичайно неглибокою виїмкою. У спинному плавці 10-12 колючих променів, в анальному плавці — 3 сильні колючки й 7-14 м'яких променів. Колючки спинного й анального плавців можуть убиратися в борозенки. На щелепах розташовані гострі довгі зуби в передній частині й закруглені, жувальні — у задній частині. На лемеші й піднебінних костях перебувають дрібні волосоподібні зуби. Передкришка в луцианових зазубрена або гладка.
Поведінка[ред. | ред. код]
Родина містить 16 родів і близько 115 видів морських тропічних риб, що населяють тропічну зону Атлантичного, Тихого й Індійського океанів, багато хто з яких мають важливе промислове значення. Lutjanidae живуть переважно уздовж берегів, серед рифів і скель. У більших кількостях зустрічаються вони в заростях підводної рослинності й коралів. Деякі види можуть утворювати скупчення також і на рівних площадках.
Значення[ред. | ред. код]
Саме вони звичайно виловлюються траловим промислом. Найбільша кількість Lutjanidae добувається в західній частині Атлантичного океану, де вони є традиційними об’єктами лову в деяких латиноамериканських країнах (Куба, Венесуела, Мексика й ін.).
Систематика[ред. | ред. код]
Родина включає 110 видів у 17 родах:[3]
- підродина Apsilinae Johnson, 1980
- рід Apsilus Valenciennes, 1830
- рід Lipocheilus Anderson, Talwar & Johnson, 1977
- рід Paracaesio Bleeker, 1875
- рід Parapristipomoides Kami, 1963
- підродина Etelinae Gill, 1893
- рід Aphareus Cuvier, 1870
- рід Aprion Valenciennes, 1830
- рід Etelis Cuvier, 1828
- рід Pristipomoides Bleeker, 2020
- рід Randallichthys Anderson, Kami & Johnson, 1977
- підродина Lutjaninae Gill, 1861
- рід Hoplopagrus Gill, 1861
- рід Lutjanus Bloch, 1790
- рід Macolor Bleeker, 1860
- рід Ocyurus Gill, 1862
- рід Pinjalo Bleeker, 1873
- рід Rhomboplites Gill, 1862
- підродина Paradicichthyinae Whitley, 1930
- рід Symphorichthys Munro, 1967
- рід Symphorus Günther, 1872
Характеристика видів[ред. | ред. код]
Рід Луціан[ред. | ред. код]
Найбільш широке поширення має рід Луціан, або Парго, (Lutjanus), що нараховує 69 видів, з яких 45 живуть у водах Індійського й у південно-західній частині Тихого океану. Характерною ознакою роду є наявність луски на підставах спинного й анального плавців. Дуже добре розвинені зуби на сошнику й піднебінних костях. Рот великий, висувний. Рило звичайно трохи витягнуте, подовжене. У фарбуванні звичайні червоні тони.
Особливо багато представлені луціани в західній частині Тихого океану, де, наприклад у Філіппінських островів, зустрічається понад 30 видів. Настільки ж численні вони в Індійському океані, головним чином у водах Індії й Індокитаю. Багато видів живе й у берегів Австралії, особливо в районі Великого Бар'єрного рифа. На сході Тихого океану, у берегів Мексики й Еквадору зустрічається 7-8 видів; зовсім немає луціанів у водах Гавайських островів. У західній частині Атлантичного океану, від Філадельфії до Бразилії, у Мексиканській затоці й у Карибському морі зустрічається 11 видів роду луціанів, а на сході, у Західної Африки, 5 видів, причому два з них — кахи (Lutianus apodus) і сірий луціан (L. griseus) зустрічаються як на заході, так і на сході.
Усюди луціани високо цінуються як промислові риби. Деякі види досягають 80-100 см довжини й 10-25 кг (і навіть 50 кг) ваги. Такі, наприклад, парго, червоний і сірий луціани (L. analis, L. aya, L. griseus) і ін. у Мексиканській затоці, бурий луциан (L. eutactus) Західної Африки, темнобровий і червоний луціани (L. sanguineus, L. argentimaculatus) у берегів Індії й т.д. Але й більше дрібні види, до 30-40 см довжини, місцями утворять скупчення і є важливими промисловими рибами. Такі, наприклад, біахайба, або червонохвостий луціан (L. synagris), на Кубі, смугастий і малабарський луціани (L. lineolatus, L. malabaricus) у берегів Індії й ін.
Більшість луціанів тримаються в заростях коралів, біля мангрових заростей, серед скель, полюючи тут за рибою, що становить основну їхню їжу.
Рабірубія[ред. | ред. код]
Також до родини відноситься дуже гарна промислова риба Куби — рабірубія, або кубинський жовтохвіст (Ocyurus chrysurus). Спина в рабірубії рожева з фіолетовим відтінком, з яскраво-жовтими цятками. Від рила через око й до кінця тіла уздовж середини боків іде широка жовта смуга, хвостовий плавець яскраво-жовтий. Рабірубія харчується головним чином рибою, менше креветками, крабами й молюсками. Досягає довжини 27-30 см. Рабірубія – коштовна й важлива промислова риба.
Апріон і Гострозуб[ред. | ред. код]
Крім луціанів, в Індійському й Тихому океанах поширені Апріони (рід Aprion, один вид A. virescens) і близькі до них гострозуби (Pristipomoides). Підстави спинного й анального плавців у них не покриті лускою, останні промені цих плавців подовжені. Це риби із прогонистим тілом, що живуть не тільки в дна, але й у товщі води. Вони досягають довжини 1 м. Косяки апріонів дуже часто зустрічаються на рівних ділянках шельфу, іноді в товщі води, де вони активно полюють на дрібних риб, креветок і головоногих молюсків. Особливе значення в харчуванні їх мають численні види анчоусів, що живуть в Індійському океані.
Цезіо[ред. | ред. код]
Родина Lutjanidae містить у собі також невеликих, до 25-28 см, пелагічних риб, що ставляться до роду Цезио (Caesio). Вони відрізняються прогонистою торпедовидною формою тіла, розташуванням луски горизонтальними рядами, дрібними зубами на щелепах. Цезіо живуть в Індійському океані й у західній частині Тихого океану, ведуть стадний спосіб життя, віддаючи перевагу районам коралових рифів і заростей підводної рослинності. Яскраве забарвлення дозволяє їм ховатися від численних хижаків, що живуть у тих же заростях. Харчуються цезіо дрібною рибою й ракоподібними.
Література[ред. | ред. код]
- ↑ Richard van der Laan; William N. Eschmeyer & Ronald Fricke (2014). Family-group names of Recent fishes. Zootaxa. 3882 (2): 001—230. doi:10.11646/zootaxa.3882.1.1. PMID 25543675.
- ↑ Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
- ↑ J. S. Nelson; T. C. Grande; M. V. H. Wilson (2016). Fishes of the World (вид. 5th). Wiley. с. 457—458. ISBN 978-1-118-34233-6. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 14 липня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2006). Родина Lutjanidae на FishBase. Версія за Січень 2006 року.
- Paulin, Chris D (1990) «Pagrus auratus, a new combination for the species known as „snapper“ in Australasian waters (Pisces: Sparidae)»[недоступне посилання з липня 2019] New Zealand Journal of Marine and Freshwater Research, 24: 259–265.
|