M109 (САУ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
M109
M109A6 «Паладин» 3-ї піхотної дивізії веде вогонь поблизу Мосула, Ірак. 23 листопада 2007
M109A6 «Паладин» 3-ї піхотної дивізії веде вогонь поблизу Мосула, Ірак. 23 листопада 2007
Тип Самохідна гаубиця
Схема: класична
Історія використання
Оператори США США
Війни Війна у В'єтнамі, Війна Судного дня, Ірано-іракська війна, Ліванська війна (1982), Війна в Перській затоці, Війна в Іраку, Лівансько-ізраїльський конфлікт 2006, Російське вторгнення в Україну
Історія виробництва
Виробник США США, Ground System Division of United Defense LP
Виготовлення з 1963
Характеристики
Вага 27,5
Довжина 9100
Довжина ствола від 23,4 до 39
Ширина 3150
Висота 3250
Обслуга 6 чол. (командир гармати + водій + навідник + 2 заряджаючі + помічник навідника)

Калібр 155
Траверс 360
Темп вогню 3-6
Дальність вогню
Ефективна 18 — 22 (19,3 — 30 активно-реактивним снарядом)
Приціл телескопічний M118C, перископічний M42, панорамний перископічний M117

Броня алюмінієва катана
Лоб: верх: 32 / 75°, середина: 32 / 19°, низ: 32 / 60°
Борт: 32 / 0°
Корма: 32 / 0°
Дах: 32
Днище: 32
Башта: лоб: 32 / 22°, борт: 32 / 22°, корма: 32 / 0°, дах: 32
Активний захист: немає
Динамічний захист: немає
Головне
озброєння
155-мм M126
Другорядне
озброєння
12,7-мм кулемет M2 Browning
Двигун
Питома потужність 15,5
Підвіска індивідуальна торсіонна
тиск на ґрунт: 0,78
Дорожній просвіт 450
Швидкість шосе: 56
Прохідність нахил: 30°
підйом: 60
стінка: 0,55
рів: 1,85
брід: 1,05 (плаває з додатковим обладнанням)

Commons-logo.svg M109 (САУ) у Вікісховищі

M109 (англ. M109 howitzer) — американська самохідна гаубиця, що перебуває на озброєнні артилерії армії США та деяких інших країн світу ,в тому числі в Україні.

Розроблена на початку 1960-х років самохідна артилерійська система призначалася для заміни невдалої самохідної гармати M44, що створювалася на базі легкого танка M41 «Вокер Бульдог», паралельно з 105-мм САУ M108. Перебувала в серійному виробництві ОПК США, неодноразово модернізуючись, з 1962 по 2003 рік, також випускалася за ліцензією в 1990-х роках у Південній Кореї. Остання версія самохідної гаубиці M109A7.

Вперше M109 використовувалася в реальних бойових умовах під час В'єтнамської війни, згодом застосовувалася майже в усіх військових конфліктах, в яких брали участь США. Зі скасуванням програм розробки новітніх XM2001 Crusader та XM1203, M109A6 «Паладин» залишається основною самохідною артилерійською системою збройних сил країни у найближчому майбутньому. Крім США, є стандартною САУ країн НАТО, в значних кількостях поставлялася також у низку інших країн і використовувалася в багатьох регіональних конфліктах.

Опис[ред. | ред. код]

Самохідна артилерійська установка M109 базувалася на гусеничному шасі оригінальної конструкції з баштою, що обертається на 360°. Корпус артилерійської системи та башта суцільнозварні виконані з катаної алюмінієвої броні, яка забезпечує захист від вогню стрілецької зброї та уламків снарядів польової артилерії. У передній частині знаходиться місце водія, моторне відділення праворуч від нього, а гарматна башта ззаду. Підвіска стрижнева, 7 котків з кожного боку, що транспортує зубчастий барабан в передній частині і напрямний — у задній. Валків зворотного ходу немає. Стандартне оснащення включає інфрачервоні відучі вогні і спеціальне обладнання, що дозволяє машині самостійно пересуватися через поточні річки, що течуть повільно.

Основне озброєння САУ: 155-мм гаубиця M126 (довжина ствола 23 калібра) на M109, M126A1 — на M109A1, M185 — на M109A2/A3/A4, M284 — на M109A5/A6.

Допоміжне озброєння: 12,7-мм кулемет M2HB та Mk 19 або кулемети M60 і M240 або британський кулемет Enfield L4. Гаубиця встановлена на станку M127, оснащеному ежектором і дульним гальмом. Противідкатні пристрої — гідропневматичні. Приводи наведення — гідравлічний (основний) і ручний (допоміжний). Звичайна швидкострільність — 3 постр/хв, максимальна — 6 постр/хв.

Система керування вогнем: оптичний приціл (збільшення 4×, поле зору 10°), панорамний приціл (4× і 10°), квадрант і квадрант навідника.

Двигун дизельний — Detroit Diesel 8V71T.

Екіпаж складається з шести осіб: командира гармати, навідника, помічника навідника, механіка-водія і двох номерів обслуги (заряджаючих). Навідник розміщувався в лівій частині башти, а механік-водій — в передній частині корпусу зліва від двигуна і перед башти. Спереду розташовуються три перископічних прилади спостереження М45, які могли закриватися металевими щитками. Місце командира, що знаходився у башті праворуч, обладнувалося перископічним приладом спостереження М27, турельною установкою великокаліберного кулемета, що обертається і люком.

Номенклатура боєприпасів[ред. | ред. код]

Боєприпаси для артилерійської системи:[джерело?]

Модифікації[ред. | ред. код]

Самохідна гаубиця М109 має низку модифікацій:

  • М109 — базова модель, поступала на озброєння з 1963 року. Оснащувалася 155-мм гарматою M126 на станку M127 Howitzer Mount, боєукладка 28 снарядів різного типу. Допоміжне озброєння — великокаліберний кулемет M2HB з 500 набоями.
  • M109A1 та M109A1B — надійшла на озброєння в 1973 році. Відрізнялася від базової моделі збільшеною довжиною ствола гармати M126A1, вдосконаленими приводами наведення і посиленою підвіскою. Мала можливості застосування касетних снарядів з донним газогенератором M864.
  • M109A2 — надійшла на озброєння в 1979 році. Змінена конструкція досильника і противідкатних пристроїв. Боєкомплект збільшений на 22 постріли.
  • M109A3 та M109A3B — модернізований варіант M109A1 та M109A2 відповідно. Замінений гарматний станок. Обладнана системою відведення повітря з паливної системи, удосконаленою панеллю приладів механіка-водія, системами контролю стану боеукладки, торсіонних валів, гальма відкоту й накатника. Максимальна дальність стрільби звичайним осколково-фугасним снарядом збільшена до 18 км, активно-реактивним — до 24 км.
  • M109A4 — встановлена система захисту від зброї масового ураження. Удосконалено механізми горизонтального наведення гармати, внесено зміни в силову установку.
  • M109A5 — встановлена нова гармата M284 (довжина ствола 39 клб) на гарматному станку M182. Максимальна дальність стрільби збільшена до 30 км. На вимогу замовника можуть встановлюватися система GPS і автоматизована система управління вогнем.
  • M109A5+ — удосконалена версія M109A5 з поліпшеною системою керування вогнем. Поставлялася на озброєння чилійської армії.
  • M109A6 «Паладин» — глибока модернізація самохідної гаубиці, що надійшла на озброєння армії США в 1992 році. Встановлена нову башта з поліпшеним броньовим захистом і внутрішньою обшивкою з кевлара. Озброєна новітньою гарматою — M284 на станку M182A1. Обладнана новою радіостанцією, автоматизованою системою управління вогнем, бортовим балістичним обчислювачем і навігаційною системою, що забезпечують автоматичне наведення гармати, приймачем космічної радіонавігаційної системою NAVSTAR.
  • M109A3G — модернізований варіант, розроблений у ФРН у 1983 році. Відрізняється новою гарматою зі стволом від гаубиці FH70 «Rheinmetall», що буксується, досконалішими пристроями противідкотів, новим клиновим затвором і введеним у боєкомплект посиленим бойовим зарядом (що дозволило збільшити дальність стрільби з 14,6 до 18 км і швидкострільність — з 4 до 6 пострілів на хвилину). Кількість пострілів було збільшено з 28 до 34. Також на бойовій машині встановлені нові, західнонімецькі приціли і прилади спостереження, засоби зв'язку, гусениці, 7,62-мм зенітний кулемет MG-3 і димові гранатомети.
  • M109A3GNM — модернізований варіант, розроблений в 1988 році для армії Норвегії. Оснащений новим стволом виробництва компанії «Рейнметалл», що дозволило збільшити дальність стрільби.
  • M109L — модернізований варіант, що вироблявся за ліцензією в Італії.
  • M109 «KAWEST» — швейцарська модифікація M109A1 з встановленою 155-мм гарматою L47 власного виробництва, що стріляє на 36 км. Глибока модернізація систем керування вогнем, електричних приладів, навігаційних та позиціювання, а також вдосконалення багатьох приладів та агрегатів.
  • K55/K55A1 — південно-корейська версія самохідної гармати M109.

M109A3G[ред. | ред. код]

Подальша модернізація САУ M109G Бундесверу розроблена компанією Rheinmetall в 1983 році. Основним нововведенням стало встановлення довшого ствола у 39 калібрів пристосованого від причіпної гаубиці FH-70. Завдяки цьому була збільшена максимальна дальність вогню та з'явилась можливість застосовувати німецькі касетні снаряди RB 63 та Rh 49[1].

За час експлуатації дана модифікація була додатково модернізована.

Остання модернізація 262 САУ M109A3G з встановленням Rheinmetall Ammunition Handling Kit відбулась наприкінці 1990-тих — початку 2000-х[1].

M109A3GNM[ред. | ред. код]

Норвегія придбала 126 одиниць M109G у ФРН протягом 1969—1971 років для потреб артилерійських батальйонів норвезької армії. В другій половині 1980-тих вони були модернізовані до рівня M109A3GN аналогічно німецьким M109A3G[2].

Станом на 2006 рік на озброєнні перебувало 56 одиниць[2].

В 2007 році 14 САУ M109A3GN пройшли модернізацію до рівня M109A3GNM[2].

До цього пакету модернізації увійшла нова система бортового зв'язку, навігації та позиціонування. Передбачалось, що на озброєнні залишаться тільки модернізовані САУ, а решта — відправлена на бази зберігання[2]

M109A6 «Paladin»[ред. | ред. код]

M109А6 оснащена 155-мм гаубицею М284 з довжиною ствола 39 калібрів, яка має дальність стрільби до 24 км звичайним снарядом та до 30 км активно-реактивним снарядом. Темп стрільби — до 4 пострілів на хвилину, заряджання можливе або за допомогою автоматичної гідравлічної системи або ж напівавтоматичної системи заряджання[3].

Найважливіше в САУ M109А6 — це бортове обладнання: оновлена радіостанція, автоматизована система управління вогнем, бортовий балістичний обчислювач, навігаційна система та приймач космічної радіонавігаційної системи NAVSTAR[3].

Має автоматичну систему управління вогнем, систему навігації, фільтровентиляційну установку для захисту від зброї масового ураження, клімат-контроль. Машина обладнана радіостанцією для захищеного зв'язку[4].

Модернізація корпусу, башти, підвіски, та моторно-трансмісійного відділення збільшують середній час між поломками майже на 60 %, що збільшує готовність машини на 40 %. Середня тривалість ремонту зменшена майже на 50 %. Бортовий комп'ютер здатен визначати поломки[4].

M109A7[ред. | ред. код]

Артилерійська система Paladin M109A7 під час вогневої підготовки в Польщі, операція «Атлантична рішучість», березень 2019 року

M109A7 — модернізований варіант M109A6 «Паладин» 2012 року випуску.

Метою модернізації є продовження терміну експлуатації гаубиць M109A6 на 30-40 років і підвищення їх бойових характеристик.

Модернізована САУ успадкувала гармату та головні елементи башти від попередньої версії — А6[5], але оснащена цифровою системою управління вогнем і вдосконаленою напівавтоматичною системою заряджання. Також гідравлічні системи управління гармати були замінені на електричний привод.

Заради підвищення мобільності та зменшення експлуатаційних витрат базове шасі було замінено на удосконалене з елементами підвіски і трансмісією БМП М2 «Бредлі»[5].

Замість дизельного двигуна «Детройт Дизель» потужністю 440 к.с. на САУ встановлений двигун БМП М2 «Бредлі» («Каммінс» V903 потужністю 600 к.с.). Збройні сили США планують модернізувати 580 з 975 до рівня M109A7.

Протягом 2020 року було виготовлено понад 250 САУ цієї модифікації[5].

ERCA/XM1299[ред. | ред. код]

Дослідний зразок ERCA, червень 2019 року

Програма англ. Extended Range Cannon Artillery (ERCA, укр. ствольна артилерія збільшеної дальності вогню) має на меті кардинально оновити можливості ствольної 155-мм артилерії американської армії. Очікується, що завдяки використанню нових стволів та нових снарядів та зарядів буде можливість забезпечити високоточну стрільбу на відстань понад 70 км, а то і на понад 100 км — в залежності від типу снаряду[6]. Темп стрільби зросте з 3 пострілів на хвилину до 10[7][8].

19 грудня 2020 року на полігоні Юма відбувся черговий етап випробувань в рамках цієї програми. Як шасі у дослідній модифікації САУ використано M109A7 Paladin Integrated Management (PIM)[6], а замість ствола 39 калібрів завдовжки встановлено ствол завдовжки 58 калібрів[9]. Під час випробувань здійснено постріли снарядами великої дальності Excalibur. Із трьох випущених снарядів (дещо відмінних між собою) одному вдалось вразити ціль на відстані 70 км[7].

Таким чином, серед іншого, було доведено, що наявні снаряди Excalibur можливо використовувати з посиленим зарядом[9].

Остаточна конструкція снаряду має бути визначена у 2021 році. Терміном готовності перших восьми прототипів ERCA до випробувань визначено 2023 р. — відповідно до поточних планів формування першого дивізіону з гарматами ERCA (поки без апарату заряджання). Другого дивізіону — на 2024 р[7].

Станом на березень 2021 рік наближався до завершення вибір батальйону, який першим отримає нові системи ERCA для випробувань тривалістю близько року. Також тривала робота над створенням автомату заряджання[6][10] — на Пікатіні Арсенал розпочались випробування нового автомата заряджання.

Прототип автомата заряджання вже був встановлений на дослідні зразки системи під час випробувальних стрільб червні 2019 року, однак він мав обмежені можливості. Готовий автомат заряджання буде здатен забезпечити значно швидший темп вогню за ручне заряджання. Також в майбутньому він буде важливий для створення безекіпажних артилерійських систем[11].

На початку квітня 2021 року Anniston Army Depot повідомила, що нещодавно було проведено модернізацію двох башт від M109A7 Paladin для використання в системі ERCA. Основною зміною біло збільшення та підсилення монтажних кріплень під нову, потужнішу гармату[12].

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Є свідчення того, що з кінця травня 2022 року перебували на озброєнні 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців та використовувались проти російських окупантів[3][13].

На початку червня 2022 року російська пропаганда поширила відео зняте з БПЛА ракетного удару касетним реактивним снарядом по позиції українських САУ M109. На відео видно займання, однак не ясно, чи це горить розкладені позаду САУ заряди і снаряди, чи це зайнялась одна із артилерійських установок. Також з відео неможливо зрозуміти, чи було уражено САУ взагалі, і якщо так, то як сильно[14].

Оператори[ред. | ред. код]

Країни-оператори M109.
     Самохідні гаубиці M109 перебувають на озброєнні
     Самохідні гаубиці M109 зняті з озброєння
  •  Австрія — 48 M109A5ÖE, станом на 2021 рік
  •  Бахрейн — 20 M109A5, станом на 2021 рік
  •  Бразилія — 169: 37 M109A3; 100 M109A5; 32 M109A5+, станом на 2021 рік
  •  Греція — 418 M109A1B/A2/A3GEA1/A5, станом на 2021 рік
  •  Данія — 12 M109A3, станом на 2021 рік, які планується замінити на CAESAR
  •  Єгипет — 164 M109A2 та 204 M109A5, станом на 2021 рік
  •  Ізраїль — 250 M109A5, ще близько 30 M109A2 на зберіганні, станом на 2021 рік
  •  Індонезія — 18 M109A4, станом на 2021 рік
  •  Іспанія — 95 M109A5 та 6 M109A2, станом на 2021 рік
  •  Ірак — 6 M109A1 та 24 M109A5, станом на 2021 рік
  •  Іран — 150 M109A1, станом на 2021 рік
  •  Йорданія — 358 M109A1/A2, станом на 2021 рік
  •  Латвія — 47 M109A5ÖE, станом на 2021 рік
  •  Ліван — 12 M109A2, станом на 2021 рік
  •  Кувейт — 37 M109A3, станом на 2021 рік
  •  Марокко — 202 (84 M109A1/A1B, 43 M109A2, 4 M109A3, 1 M109A4, 70 M109A5), станом на 2021 рік
  •  ОАЕ — 85 M109A3, станом на 2021 рік
  •  Пакистан — 200 M109A2 та 115 M109A5, станом на 2021 рік
  •  Перу — 12 M109A2, станом на 2021 рік
  •  Португалія — 6 M109A2 та 18 M109A5, станом на 2021 рік
  •  Південна Корея — 1 040 M109A2 (K55/K55A1), станом на 2021 рік
  •  Республіка Китай — 225 M109A2/M109A5, станом на 2021 рік
  •  Саудівська Аравія — 110 M109A1B/A2, станом на 2021 рік
  •  США — 1 023 M109A6/M109A7, ще близько 500 M109A6 на зберіганні, станом на 2021 рік
  •  Таїланд — 20 M109A5, станом на 2021 рік
  •  Чилі — 24 M109A3 та 24 M109A5+, станом на 2021 рік
  •   Швейцарія — 133 M109 KAWEST, станом на 2021 рік
  •  Україна — 22 М109A3GN[15] та 20+ M109A4[16], станом на червень 2022 року.[17]

Бельгія[ред. | ред. код]

В 2008 році Міноборони Бельгії вирішило зняти з озброєння 64 самохідні артустановки M109A4BE, на модернізацію яких було витрачено значні ресурси. В 2015 році бельгійські M109A4BE були продані компанії що спеціалізується на скупці «надлишкового військового майна»[18][19].

В 2022 деяка кількість цих САУ була продана Україні[18].

Латвія[ред. | ред. код]

В квітні 2017 року була підписана угода на придбання в Австрії 47 САУ M109A5ÖE ціною 60-140 тисяч € за одиницю. В жовтні 2018 року було завершено отримання техніки за цим контрактом[20]. Спочатку ці САУ були у використанні у Великій Британії, але з отриманням AS-90 їх було продано Австрії, де вони пройшли процес модернізації з версії M109A2/A3 до поточної версії M109A5ÖE. В грудні 2020 року стало відомо, що Латвія має намір придбати в Австрії додаткову кількість САУ (однак подробиці не розголошувались)[21].

В травні 2021 року міністерство оборони Латвійської Республіки уклало другий контракт на постачання 18 самохідних гаубиць M109A5ÖE з запасів австрійської армії. Вартість угоди понад 2 млн євро. З урахуванням нової партії у латвійській армії буде вже 53 САУ M109A5OE[22].

Німеччина[ред. | ред. код]

Німеччина тривалий час була основним оператором M109 серед країн НАТО у Європі. Окрім експлуатації, Німеччина активно та неодноразово модернізувала наявні в неї установки[23]. Навіть після завершення Холодної війни та початку переходу на PzH 2000 країна мала значний парк M109A3G. Так, станом на 2009 рік в країні було 499 САУ цього типу[24].

Протягом 1964—1972 років в Сполучених Штатів двома партіями було придбано 586 одиниці M109A1 та M109A2 й модернізовано компанією Rheinmetall до рівня M109G.

Також було створено кілька одиниць для навчання механіків-водіїв. У цих машинах замість башти було встановлено кабіну інструктора з великими вікнами, а замість гармати встановлена аналогічна за габаритами труба.

У зв'язку з переходом на PzH 2000 значну частину наявних САУ M109 було продано за кордон, зокрема, до Греції.

В 1999 році було продано 50 одиниць Греції за €10 млн. В 2003 році погоджено продати 114 одиниці разом з PzH 2000[джерело?]. В 2010 році було продано ще 223 одиниці разом із запасними частинами за €10 млн[25].

Сполучені Штати[ред. | ред. код]

Національна гвардія штату Північна Кароліна першою серед підрозділів отримала M109A7 Paladin. 17 березня 2021 року розпочалось навчання особового складу з новою технікою у Форт Брегг[26].

Україна[ред. | ред. код]

На початку травня 2022 року стало відомо, що Норвегія має намір поставити до України гусеничні 155-мм самохідні гаубиці M109A3GN[27].

Трохи згодом речник Пентагону повідомив про згоду Нідерландів, Італії та Бельгії передати Україні або САУ M109, або німецькі PzH 2000. При чому Україна віддає перевагу М109, адже ці САУ забезпечують більшу мобільність на полі бою в порівнянні з раніше отриманими причіпними гаубицями M777[27].

28 травня 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що в результаті кооперації кількох країн до України вже надійшли «САУ М109 однієї з модифікацій. Це дуже якісна техніка». Ані кількість, ані модифікацію, ані жодних інших подробиць повідомлено не було[28].

Всього Норвегія передала Україні 22 САУ. Окрім самохідних установок, пакет допомоги також включає спорядження, запасні частини та артилерійські боєприпаси[29].

На початку червня 2022 року чотири отримані від Норвегії САУ M109A3GN разом з українською машиною управління вогнем артилерії 1В13 були помічені на Київщині[30]. Імовірно, комплекс автоматизованого керування вогнем радянського виробництва було інтегровано з західними артилерійськими установками, які надходять до України[31].

Тоді ж стало відомо, що до України вже попрямувала неоголошена кількість M109A4BE придбаних у приватної компанії з Бельгії[18][19].

В середині червня 2022 року міністр оборони Великої Британії Бен Воллес повідомив, що Британія закупила та відремонтувала понад 20 бельгійських самохідних артилерійських гаубиць M109 та вони вже прямують до України[32].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б M109A3G. Army Guide. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 2 травня 2022. 
  2. а б в г Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 1385: attempt to concatenate global 'arch_text' (a nil value).
  3. а б в Чим особливі американські САУ M109, передачу яких анонсував Рєзніков. Defense Express. 31 травня 2022. 
  4. а б Colton Jones (10 січня 2021). U.S. Army evaluates upgraded version of Paladin howitzers. Defence Blog. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 11 січня 2021. 
  5. а б в Dylan Malyasov (21 грудня 2020). U.S. Army ramps up M109A7 Paladin production. Defence Blog. 
  6. а б в Слюсар, В.І. (2019). Нова система досліджень і розробок сухопутних військ США.. Озброєння та військова техніка. - №3. – 2019. с. 123 – 128. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 3 травня 2022. 
  7. а б в Тарас Хортиця (22 грудня 2020). Неймовірне з сюрпризами: нова далекобійна гармата армії США таки влучила у ціль на відстані у 70 км. Defence Express. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 22 грудня 2020. 
  8. Американська САУ влучила у ціль за 70 кілометрів (ВІДЕО). Ukrainian Military Pages. 23 грудня 2020. Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 24 грудня 2020. 
  9. а б Jen Judson (22 грудня 2020). Army long-range cannon gets direct hit on target 43 miles away. Defense News. 
  10. Jen Judson (18 березня 2021). US Army nears choosing first battalion for extended range cannon. Defense News. 
  11. Colton Jones (19 березня 2021). U.S. Army begins testing key component of its newest self-propelled howitzer. Defence Blog. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 24 березня 2021. 
  12. Colton Jones (3 квітня 2021). Anniston Army Depot upgrades Paladin cabs for new extended-range cannon. Defence Blog. Архів оригіналу за 4 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021. 
  13. Чорні запорожці показали 155-мм САУ M109. Мілітарний. 31 травня 2022. 
  14. Dan Parsons (7 червня 2022). Ukraine Situation Report: Russia Claims Destruction Of Western-Supplied M109 Howitzers. The War Zone. The Drive. 
  15. Government of Norway Supplies 22 M109A3GN Self-propelled Howitzers to Ukraine. 
  16. UK to Provide Ukraine with Ex-Belgian M109A4 BE Self-propelled Howitzers. 
  17. Norway to provide Ukraine with M109A3GN 155mm tracked self-propelled howitzers | Defense News May 2022 Global Security army industry | Defense Security global news industry army year 2022 | Archive News year. www.armyrecognition.com. Процитовано 31 травня 2022. 
  18. а б в Бельгія нарешті визначилась, чи продаватиме Україні САУ M109. Defense Express. 2 червня 2022. 
  19. а б Україна купила бельгійські гаубиці М109 у приватній компанії. Мілітарний. 2 червня 2022. 
  20. Dylan Malyasov (18 жовтня 2018). Latvia receives final self-propelled howitzer from Austria. Defence Blog. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 грудня 2020. 
  21. Jakub Palowski (24 грудня 2020). Łotwa kupi haubice samobieżne. DEFENCE 24 - Siły zbrojne. Архів оригіналу за 24 грудня 2020. Процитовано 24 грудня 2020. 
  22. Латвія придбала ще 18 самохідних гаубиць M109. Ukrainian Military Pages. 19 травня 2021. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021. 
  23. (Zaloga, C. 40)
  24. The Military Balance 2009. — P. 124.
  25. M109A3 und M109A5 155mm Haubitze. Deutsche Rustungsexporte. Процитовано 6 червня 2022. 
  26. Colton Jones (29 березня 2021). North Carolina National Guard fields newest Paladin howitzer. Defence Blog. Архів оригіналу за 29 березня 2021. Процитовано 29 березня 2021. 
  27. а б Нідерланди, Італія та Бельгія погодилися передати Україні додаткові САУ калібру 155 мм. Мілітарний. 10 квітня 2022. 
  28. В Україну вже надійшли САУ М109 – Резніков. Мілітарний. 28 травня 2022. 
  29. Норвегія передала Україні 22 САУ M109. Мілітарний. 8 червня 2022. 
  30. САУ M109 "засвітилися" в Україні разом з машиною управління вогнем артилерії 1В13. Defense Express. 2 червня 2022. 
  31. В Україні інтегрували радянські машини управління вогнем з САУ М109. Мілітарний. 4 червня 2022. 
  32. Британія викупила для України бельгійські САУ M109 у приватної компанії. Мілітарний. 16 червня 2022. 

Література[ред. | ред. код]

  • BAE Systems Land & Armaments. 1-14 Equipment data // M109A6 155mm self-propelled howitzer. Operator's Manual. — NSN 2350-01-305-0028 (EIC:3FC). — Headquarters, Department of the Army, 1997. — P. 1-25, 1-26. — 2252 p.
  • R. P. Hunnicutt. A History of American Light Tank Volume 2. — Novato, CA: Presidio Press, 1995. — 340 p. — ISBN 0-89141-570-X.
  • S. J. Zaloga. M109 Self-Propelled Howitzer 1960–2005. — London: Osprey Publishing, 2005. — 48 p. — (New Vanguard № 86). — ISBN 1-84176-631-3.

Посилання[ред. | ред. код]