M270 (РСЗВ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з M270 MLRS)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
РСЗВ M270
M270 MLRS
M270 MLRS
M270 MLRS
Тип реактивна система залпового вогню
Історія використання
На озброєнні з 31 березня 1983
Оператори Див. Оператори
Війни Війна в Перській затоці
Війна в Іраку
Війна в Афганістані
Громадянська війна в Сирії
Російське вторгнення в Україну
Історія виробництва
Розробник США Vought
Виробник США США, США Lockheed Martin
Німеччина Diehl Defence
Франція Aérospatiale
Вартість одиниці $ 2,3 млн.[1]
Виготовлення 1980-2003
Виготовлена
кількість		 1 300
Варіанти M270A1, M270B1
Характеристики
Вага 24,950
Довжина 6 850
Ширина 2 970
Висота 2 590
Обслуга 3
Калібр 227
Дальність вогню
Ефективна M26: 32 км
M26A1/A2: 45 км
M30/31: 84 км
GMLRS+: 120 км
ATACMS: 165—300 км
Двигун
Трансмісія General Electric HMPT-500
3 — вперед, 1 — назад
Підвіска індивідуальна торсіонна з гідравлічними амортизаторами
Дорожній просвіт база: M2 Bradley
Швидкість шосе: 64,3
Commons-logo.svg M270 (РСЗВ) у Вікісховищі

РСЗВ M270 (англ. M270 Multiple Launch Rocket System, MLRS) — американська реактивна система залпового вогню (РСЗВ) на гусеничній базі БМП «Бредлі» виробництва компанії Vought. Призначена для виконання в будь-який час доби та за різних погодних умов бойових завдань з ураження і знищення з закритих вогневих позицій на відстанях понад 30 км районів зосередження військ та бойової техніки, позицій ствольної та реактивної артилерії противника, районів розгортання його сил і засобів протиповітряної оборони, вантажних автомобілів, легкоброньованих бронетранспортерів, а також командних пунктів, вузлів зв'язку та інших площинних цілей.

З 1983 року РСЗВ перебуває на озброєнні армії США. Загалом виробили близько 1300 одиниць M270 і понад 700 000 ракет різного типу. Згодом заснували виробництво в Європі й поступово вони почали надходити на озброєння армій країн-членів НАТО. Останню партію РСЗВ виробили у 2003 році й поставили на потребу єгипетської армії.

У липні 2022 року надійшли на озброєння України.[2]

Розробка[ред. | ред. код]

На початку 1976 року управління ракетних військ армії США для оснащення з'єднань тактичної і оперативно-тактичної ланки (дивізія, корпус) реактивною артилерією ініціювало програму зі створення реактивної системи загальної підтримки GSRS (англ. General Support Rocket System). У березні 1976 року представники п'яти компаній: (Boeing, Emerson Electric[en], Martin Marietta, Northrop та Vought[Прим. 1] підписали контракт на оцінку концепції створення реактивної системи загальної підтримки GSRS[3].

У вересні 1977 року представники фірм Boeing Aerospace і Vought Corporation підписали контракт на суму $855 тис. на 29-місячний період ратифікації (затвердження) конкурсу з розробки GSRS. За умовами контракту кожна компанія поставила три дослідні зразки бойової машини і некеровані реактивні снаряди для порівняльних випробувань на ракетному полігоні «Вайт Сендс» (штат Нью-Мексико)[3].

На початку 1978 року Управління науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт в області ракетної зброї армії США змінило напрямки подальшого розвитку системи GSRS з можливістю виробництва як у США, так і в Європі. Програма була перейменована на Multiple Launch Rocket System або MLRS. У квітні 1980 році Ling Tempco Vought of Dallas, штат Техас[Прим. 1]), була обрана головним підрядником для координації розробки системи MLRS.

Дослідні зразки системи GSRS розробки компаній Boeing Aerospace та Vought відповідно. 1979

30 березня 1979 року конструктори Vought провели перші стрільби з реактивної установки, випередивши в такий спосіб конкурентів з Boeing[4]. Дослідні зразки бойових машин від компаній Boeing Aerospace і Vought Corporation доправили на Абердинський випробувальний полігон у штаті Меріленд для військових досліджень ходових якостей машин та їхньої надійності методом випробувань на зношуваність, стійкість ракет і електроніки до вібраційних і ударних навантажень при русі. Програма випробувань передбачала пробіг у 700 миль на кожну машину по різних типах ґрунтів. Період випробувань тривав до травня 1980 року, коли мав визначитися переможець[4].

У травні 1982 року на випробування представили перші реактивні снаряди, зібрані в межах дрібносерійного виробництва. А в серпні 1982 року до армії надійшли на військові випробування перші бойові машини. Після успішного проведення іспитів та випробувань у 1983 році нова реактивна система залпового вогню MLRS стала надходити на озброєння армії США. Через 2-3 роки вона стала надходити на озброєння сухопутних військ армій інших держав[3].

З 1989 року почалося спільне виробництво системи MLRS фахівцями США, Великої Британії, Німеччини, Франції та Італії.

Організаційно системи MLRS зводилися в батареї і дивізіони польової артилерії. У дивізії й корпусі сухопутних військ перебуває на озброєнні по 9 і 27 бойових машин відповідно[3].

Конструкція та характеристики[ред. | ред. код]

Загальна конструкція[ред. | ред. код]

До складу реактивної системи залпового вогню M270 MLRS входять:

Пускова установка[ред. | ред. код]

Основними частинами бойової машини М270 є шасі й артилерійська частина. До артилерійської частини ПУ входять:

  • нерухома основа, встановлена на корпусі шасі;
  • поворотна платформа із закріпленою на ній частиною, що хитається, у броньованій коробчастій фермі якої розташовані два ТПК;
  • механізми заряджання і наведення.

Артилерійська частина БМ М270 змонтована на модифікованому подовженому гусеничному шасі бойової машини піхоти БМП M2 «Бредлі») (вантажний транспортер М993). Завдяки використанню цього шасі бойова машина має можливість руху по перетятій місцевості, порівнянну з аналогічною можливістю танка М1.

Необхідна жорсткість основи пускової установки під час розміщення на вогневій позиції забезпечується вимкненням підресорювання ходової частини. У броньованій кабіні розміщується обслуга РСЗВ з трьох осіб: командир установки, навідник і механік-водій. Там же змонтована апаратура управління вогнем, що включає ЕОМ, засоби навігації й топографічного прив'язування, а також пульт управління. Вся необхідна інформація відображається на світловому табло пульта керування. Апаратура управління вогнем РСЗВ MLRS може сполучатися з автоматизованими системами управління вогнем польової артилерії. Створюваний у кабіні надлишковий тиск і фільтровентиляційна установка захищають обслугу від газів, що утворюються при стрільбі, і від уражаючих чинників внаслідок радіоактивного забруднення місцевості або застосування хімічної зброї.

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Схема електрообладнання M270 MLRS

Пускова установка MLRS модульного типу й не має постійних вмонтованих напрямних. У гнізді її броньованої коробчастої ​​ферми (тої, що хитається) розташовані два одноразових накладних транспортно-пускових контейнери, кожний із шести склопластикових трубчастих напрямних, які монтуються в два ряди. Стандартні ТПК важать 2270 кг і споряджаються ракетами на заводі-виробнику та герметизуються, що забезпечує збереження НКР без обслуговування протягом десяти років[3]. Передстартове підготування ракет до стрільби практично не потрібне. Перезарядження пускової установки здійснюється за допомогою двох автономних зарядних механізмів (із електромеханічними приводами), монтованих на ПУ в коробчастій фермі над гніздами для ТПК. Операція здійснюється одним-двома номерами обслуги з використанням виносного пульта. При нульовому куті висхідні механізми заряджання за допомогою лебідок піднімають ТПК із землі вгору до упора і вводять його в гніздо коробчастої ферми.

Пуск снарядів здійснюється прямо зі змінних контейнерів. Для заряджання, прицілювання та розвантаження одного ТПК з 12 снарядів потрібно п'ять хвилин[3].

Автомобіль високої прохідності HEMTT (М985) компанії Oshkosh Corporation — основна машина підвезення НКР для РСЗС

Для забезпечення стрільби РСЗВ зазвичай одній пусковій установці додаються дві машини підвезення з причепами. Машиною підвезення служить 10-тонний автомобіль високої прохідності HEMTT (М985) компанії Oshkosh Corporation (колісна формула 8 × 8). У його кузові змонтований 2,5-т підйомно-поворотний кран, за допомогою якого здійснюється завантаження і розвантаження контейнерів. На машині та причепі перевозяться по чотири ТПК (шість ракет у кожному). Боєкомплект, що містить одну ПУ, разом із її 12 ракетами, становить відповідно 108 НКР.

Шасі[ред. | ред. код]

Шасі БМ М270 оснащується восьмициліндровим дизельним двигуном Cummins VTA-903 з газотурбінним наддувом потужністю 500 к.с. Двигун розташований під кабіною, яка може відкидатися вперед, що забезпечує доступ до вузлів силової установки. Трансмісія «General Electric» гідромеханічна HMPT-500 тришвидкісна. Підвіска торсіонна пластинчата, незалежна з трьома амортизаторами на кожен борт.

Боєприпаси[ред. | ред. код]

РСЗВ M270 MLRS має на озброєнні наступні типи некерованих реактивних снарядів:

  • США М26 — із 644 елементами касетних боєприпасів M77 DPICM дальністю стрільби 32 км;
  • США М26А1 — із 518 посиленими елементами касетних боєприпасів M85 ERR[Прим. 2] дальністю стрільби 45 км;
  • США М26А2 — з елементами касетних боєприпасів типу M77 DPICM з дальністю стрільби 45 км[Прим. 3];
  • США GLSDB — керовані кластерні боєприпаси (модифікація авіаційних ракет типу «поверхня-поверхня»), що запускаються з наземних носіїв;
  • США М27 — навчально-тренувальний боєприпас для повного циклу тренування обслуги в заряджанні та навчальному пуску ракет;
  • США М28 — навчально-тренувальні ракети з трьома контейнерами-баластом;
  • США M28A1 — RRPR (від англ. Reduced Range Practice Rocket, дослівно — Практична ракета зі зниженою дальністю) з максимальним радіусом дії у 9 км;
  • США XM29 — експериментальні некеровані ракети з боєприпасами SADARM для дистанційного протитанкового мінування з дальністю стрільби 40 км;
  • США M30 — керовані ракети GMLRS з 404 елементами касетних боєприпасів M85 ERR дальністю стрільби 60 км. Подальші модифікації A1(2) мають замість касетних боєприпасів т.з. AW (від англ. Alternative Warhead, дослівно — Альтернативна боєголовка) та, у модифікації A2, систему IMPS (від англ. Insensitive Munition Propulsion System, дослівно — Нечутлива до боєприпасів система руху)
  • США XM31 — експериментальні керовані ракети з посиленою (унітарною) боєголовкою, успішне тестування яких у березні 2006 року передувало початку негайної конвертації M30 у M31 в армії США, завершення якої планувалося напркінці 2007 року[5].
  • США M31 — керовані ракети Guided (with) Unitary (warhead) MLRS з посиленою (унітарною) боєголовкою для застосування в міських та гірських умовах бойових дій. Подальші модифікації A1(2) мають можливість повітряного вибуху та, у модифікації A2, систему IMPS (від англ. Insensitive Munition Propulsion System, дослівно — рушійна система на основі технології нечутливих боєприпасів)
  • Німеччина M32 SMArt
  • США M39 (MGM-140) — балістичні ракети малої дальності дії MGM-140 ATACMS — модернізований ракетний комплекс, що здійснює запуск ракет із транспортно-пускових контейнерів М39;
  • США XM135 — ракети з бінарною хімічною боєголовкою, заповненою VX;
  • Німеччина/Велика Британія/Франція AT2 SCATMIN — касетні боєприпаси, споряджені 28 протитанковими мінами AT2 дальністю стрільби до 38 км;
  • Туреччина PARS SAGE-227 °F — експериментальні керовані реактивні снаряди розробки компанії TUBITAK-SAGE для заміни M26.
  • США ER GMLRS
Стрільба з РСЗС M270 MLRS

Порівняльна таблиця боєприпасів до M270 MLRS[ред. | ред. код]

Тип Вага Макс.дальність ураження Система керування Боєголовка
M26 306 кг 32 км 644 касетних боєприпасів M77 DPICM
M26A1/A2 296 кг понад 45 км M26A1: 518 касетних боєприпасів M85 DPICM
M26A2: 518 касетних боєприпасів M77 DPICM
M28/M28A1 306 кг 9 км навчальний боєприпас на базі М26 з трьома баластними контейнерами та трьома контейнерами для димового маркування замість корисного вантажу суббоєприпасів.
M30/M31 84 км[6] GPS/INS M30: 404 касетних боєприпаси M85 DPICM
M31: 90 кг вибухової речовини
AT2 SCATMIN 254 кг 38 км 28 протитанкових мін AT2
PARS SAGE-227 F 160-300 кг 70 км
MGM-140/164/168 ATACMS Block IVA 1480-1670 кг 300 км GPS/INS 160-560 кг
PrSM 499+ км

Модифікації[ред. | ред. код]

M270A2[ред. | ред. код]

Версія A2 оснащена загальною системою управління вогнем, а також новим двигуном, трансмісією, модулями пускової установки та покращеними броньованими кабінами[7].

РСЗВ M270A2 використовує те саме гусеничне шасі, що й американська бойова машина піхоти M2 Bradley[7].

Кабіна екіпажу версії A2 вище та має посилений броньовий захист від стрілецької зброї, уламків снарядів та саморобних вибухових пристроїв[7].

M270A2 також може стріляти ракетами GMLRS-ER (Extended Range Guided)[7].

Перша модернізована машина була передана американським військовим в липні 2022 року[8].

MARS II / MLRS-E / MLRS-I / LRU[ред. | ред. код]

LRU на російсько-українській війні

Європейські модернізації M270A1 розроблені «Krauss-Maffei Wegmann» (KMW) за участю Німеччини (Mittleres Artillerieraketensystem — MARS II), Італії (MLRS Improved) та Франції (Lance Roquette Unitaire — LRU)[9].

MARS II оснащений новою системою управління вогнем (EFCS — European Fire Control System), розробленою Airbus Defense and Space. EFCS дозволяє стріляти ракетами M31, M31A1, M32, AT2 і 110 мм, але не M26, M26A1 і M30, щоб забезпечити повну відповідність Конвенції про касетні боєприпаси[джерело?].

В липні 2022 року компанії «MBDA», KMW та «ESG Elektroniksystem-und Logistik-GmbH» (ESG) підписали меморандум про співпрацю щодо розробки крилатого боєприпасу JFS-M для реактивної системи залпового вогню MARS II (M270). За задумом конструкторів, дальність ураження ракетами цієї системи досягне майже 500 кілометрів[10].

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)
Цей розділ потребує доповнення.

У липні 2022 року було опубліковане перше офіційне відео бойової роботи ракетних систем M270 по російських окупантах[11]. Пізніше відмічалася ефективна робота комплексів по складам боєприпасів, опорним пунктам, а також зосередженню ворожої сили та техніки Російської армії[12].

За допомогою реактивних систем М270/MARS українські військові також проводили дистанційне мінування позицій російських військ. Так, в жовтні 2022 року російські військові знайшли у Донецькій області німецькі протитанкові міни DM1399 («AT-2»). Також окупанти знайшли касету від цих мін, яка споряджається у спеціальній ракеті AT2 SCATMIN[13].

Оператори[ред. | ред. код]

Карта країн-операторів M270. Синій колір: поточні, червоний — колишні.
M270 Сухопутних військ Японії
M270 MLRS «Menatetz» Збройних сил Ізраїлю

Дійсні[ред. | ред. код]

Колишні[ред. | ред. код]

Можливі[ред. | ред. код]

Велика Британія[ред. | ред. код]

У квітні 2021 року було оголошено про плани модернізації наявних в експлуатації 44 пускових установок M270. Машини отримають нову броньовану кабіну, а також модернізовані компоненти автомобіля та пускового механізму[34].

Роботи з модернізації першого траншу пускових установок розпочнуться у березні 2022 року й триватимуть чотири роки. У результаті модернізації британські військові зможуть експлуатувати обладнання до 2050 року[34].

Зазначається, що ці роботи будуть виконуватися у рамках чинного виробничого контракту з Lockheed Martin, при цьому роботи будуть проводитися на армійському складі Red River і на підприємстві Lockheed Martin у Камдені, штат Арканзас.

Також спільно з США, Італією та Фінляндією буде розроблена нова система управління вогнем[34].

Зрештою, модернізовані британські РСЗВ M270 матимуть можливість запускати ракети GMLRS-ER з дальністю до 150 км, а також будуть сумісні з перспективною ракетою Precision Strike Missile (PrSM, дальність — до 500 км)[34].

Україна[ред. | ред. код]

На початку червня 2022 року в британських ЗМІ була поширена інформація з посиланнями на урядові джерела про звернення Великої Британії до США погодити план передачі установок M270 Україні для відбиття російської агресії[35].

Ця новина з'явилася наступного дня після того, як адміністрація Байдена оголосила про відправлення до України високомобільної артилерійської ракетної системи M142 HIMARS та боєприпаси з дальністю дії близько 70 км[35].

1 червня 2022 року міністерство оборони Великої Британії повідомило, що передачу цих установок Україні узгоджено з рішенням Сполучених Штатів надати Україні високомобільні артилерійські ракетні системи HIMARS[36].

Того ж дня, 1 червня, прем'єр-міністр Німеччини Олаф Шольц анонсував передачу Україні чотирьох установок MARS II зі зберігання компанії Krauss-Maffei-Wegmann. Також обіцяно передати ЗРК IRIS-T та радари контрбатарейної боротьби[37]. Але майже одразу в ЗМІ з'явилась інформація, що німецькі установки MARS II потребують оновлення програмного забезпечення, яке може тривати місяцями, тому очікувати їх в Україні раніше осені не варто[38].

6 червня 2022 року прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон заявив, що до України буде направлено пускові установки M270 та «велику кількість» реактивних снарядів M31A1 до них (без уточнення кількостей)[39]. За даними Бі-Бі-Сі, спершу буде передано три пускові установки[40].

Навчання українських військових роботі з німецькими Mars II розпочалось в Німеччині наприкінці червня 2022 року. Українські військові працюватимуть з німецькими колегами, вивчатимуть необхідні команди німецькою для керування комп'ютерною системою[41][42].

Крім того, українські військові навчались застосування M270 (та легких причіпних гаубиць L118) у Великій Британії[43].

29 червня 2022 року уряд Норвегії повідомив, що передасть три установки M270 MLRS на користь України. Оскільки ці установки перебували на зберіганні та потребують модернізації, то їх буде передано Великій Британії, аби та могла передати Україні свої сучасніші системи[44].

15 липня 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков повідомив про прибуття до України першої партії установок M270[45].

26 липня 2022 року міністр оборони ФРН Крістін Ламбрехт повідомила про передачу трьох одиниць MARS II та іще трьох установок PzH 2000[46]. Додатково, 15 вересня 2022 року пані Ламбрехт оголосила передачу Україні ще двох одиниць цієї техніки та 200 ракет до них[28].

11 серпня 2022 року міністр оборони Великої Британії Бен Воллес повідомив, що його країна передасть Україні додаткові три РСЗВ M270 MLRS та значну кількість ракет до них[47][48].

12 серпня 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що «в Україну прибуло більше M270 MLRS»[49][50].

19 вересня 2022 року Міністерство оборони Німеччини офіційно повідомило про передачу нового пакету військової допомоги Україні. До його складу увійшли, зокрема, дві установки Mars II з боєкомплектом[51].

26 жовтня 2022 року німецький федеральний уряд відзвітував про передачу двох РСЗВ MARS II. Таким чином кількість переданих установок цієї моделі зросла до п'яти[52].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. ↑ а б Зараз підрозділ Missiles and Fire Control Lockheed Martin.
  2. ↑ Удосконалена посилена версія касетних боєприпасів типу M77 DPICM.
  3. ↑ Використовувалися як проміжний варіант до прийняття на озброєння M85 ERR.
Джерела
  1. ↑ M270 MLRS Self-Propelled Loader/Launcher (SPLL). Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018. 
  2. ↑ В Україну прибули М270, буде хороша компанія HIMARS — Резніков, УП, 15 липня 2022
  3. ↑ а б в г д е ж Реактивная система залпового огня MLRS. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018. 
  4. ↑ а б GSRS Prototypes Begin Mobility Testing. // Army Research and Development, September-October 1979, v. 20, no. 5, p. 6.
  5. ↑ https://www.defenseindustrydaily.com/lockheed-gets-166m-to-convert-mlrs-rockets-asked-to-speed-up-gmlrs-production-updated-02474/
  6. ↑ (фр.) Fabrice Fayet, Détachement de Liaison, Observation et Coordination [Архівовано 6 червня 2016 у Wayback Machine.], p. 15, Joint Centre of concepts, doctrines and experiments, French army, 8 June 2015
  7. ↑ а б в г США замовили модернізацію РСЗВ M270 до рівня M270A2. Мілітарний. 12 червня 2022. 
  8. ↑ Lockheed Martin передала армії США першу РСЗВ M270A2. Мілітарний. 13 липня 2022. 
  9. ↑ MARS II / MLRS-E - KMW. www.kmweg.com. Процитовано 12 жовтня 2022. 
  10. ↑ Три компанії об’єдналися у створенні крилатого боєприпасу для РСЗВ “MARS II”. Мілітарний. 20 липня 2022. 
  11. ↑ ЗСУ вперше показали бойову роботу M270 по російським окупантам (відео) | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 12 жовтня 2022. 
  12. ↑ HIMARS разом з авіацією ПС ЗСУ методично знищують армію РФ, "арта" поцілила у РЛС "Зоопарк-1" – ОК "Південь" | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 12 жовтня 2022. 
  13. ↑ Військові України застосовують РСЗВ М270 для дистанційного мінування. Мілітарний. 9 жовтня 2022. 
  14. ↑ а б в г * Катар Сухопутні війська Катару: — 12 од.Atacms. Deagel.com. Архів оригіналу за 8 січня 2016. Процитовано 2 червня 2015. 
  15. ↑ а б MLRS Improved. Krauss-Maffei Wegmann. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  16. ↑ а б в Sagem's Sigma 30 navigation and pointing system chosen to modernize M270 Multiple Launch Rocket Systems for three European armies. Safran. Sagem. 18 січня 2012. Архів оригіналу за 8 січня 2016. Процитовано 2 червня 2015. 
  17. ↑ Deutsches Waffen-Fiasko um Ukraine-Lieferungen: Scholz überraschte offenbar alle – mit schlimmen Folgen. www.merkur.de (нім.). Процитовано 9 липня 2022. 
  18. ↑ Institute, Stockholm. Trade Registers. sipri. Stockholm International Peace Research Institute. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 13 серпня 2016. 
  19. ↑ M270 MLRS Report between 1993 and 2014. Deagel.com. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 29 серпня 2016. 
  20. ↑ MLRS (Multiple Launch Rocket System), United States of America. army-technology.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 29 серпня 2016. 
  21. ↑ а б в г MLRS® M270 Series Launchers. Lockheed Martin. Архів оригіналу за 19 липня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  22. ↑ а б Lockheed Martin Receives $45.3 Million Contract to Upgrade Finland's Precision Fires Capability. PR Newswire. Lockheed Martin. 18 травня 2011. Архів оригіналу за 8 січня 2016. Процитовано 2 червня 2015. 
  23. ↑ M270 (MLRS). Armyvehicles.dk. 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  24. ↑ а б La DGA commande 13 Lance-roquettes unitaires (LRU). Defense.gouv.fr. Direction générale de l'armement. 7 жовтня 2011. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  25. ↑ GMLRS. Lockheed Martin. Архів оригіналу за 19 липня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  26. ↑ Defence, Ministry of (29 червня 2022). Norway and the United Kingdom donate long range rocket artillery to Ukraine. Government.no (en-GB). Процитовано 9 липня 2022. 
  27. ↑ Joint Statement by the United States Department of Defense, the Ministry of Defence of the. U.S. Department of Defense (амер.). Процитовано 16 червня 2022. 
  28. ↑ а б Zeitung, Süddeutsche. Deutschland liefert Raketenwerfer und gepanzerte Fahrzeuge an Ukraine. Süddeutsche.de (нім.). Процитовано 15 вересня 2022. 
  29. ↑ Cannoni e mezzi hi tech, ecco le armi date dall’Italia per l’offensiva ucraina. la Repubblica (італ.). Процитовано 30 жовтня 2022. 
  30. ↑ Франція передала Україні ЗРК Crotale і РСЗВ LRU. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 20 листопада 2022. 
  31. ↑ La France annonce de nouvelles livraisons d'armes à l'Ukraine
  32. ↑ NRK. Hærens storslegge i hvilestilling. NRK (норв.). Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 10 лютого 2017. 
  33. ↑ Lūžio metai: kariuomenė keisis neatpažįstamai. DELFI. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016. 
  34. ↑ а б в г У строю до 2050 року: Велика Британія вдвічі збільшить дальність своїх РСЗВ M270. Defense Express. 5 квітня 2021. 
  35. ↑ а б Британія просить США підписати план відправки M270 в Україну. Мілітарний. 1 червня 2022. 
  36. ↑ В Міноборони Британії підтвердили, що передадуть Україні ракетні системи MLRS. Укрінформ. 2 червня 2022. 
  37. ↑ Howard Altman (1 червня 2022). Germany To Give IRIS-T Air Defense System To Ukraine. The War Zone. The Drive. 
  38. ↑ Iris-T, Mars II, Ringtausch: Versprochene deutsche Waffen verzögern sich. Business Insider. 9 червня 2022. 
  39. ↑ Велика Британія разом з MLRS М270 поставить Україні велику кількість боєприпасів M31A1. Мілітарний. 6 червня 2022. 
  40. ↑ Велика Британія офіційно підтвердила намір передати Україні системи M270. Defense Express. 6 червня 2022. 
  41. ↑ Mars II: Українські військові почнуть опановувати німецькі системи вже наступного тижня. Мілітарний. 22 червня 2022. 
  42. ↑ Німеччина розпочала навчання українських військових управлінню РСЗВ Mars. Укрінформ. 29 червня 2022. 
  43. ↑ Українські військові опановують РСЗВ M270 та 105-мм гаубиці L118 у Великій Британії. Мілітарний. 30 червня 2022. 
  44. ↑ Норвегія передасть Україні три реактивні системи M270. Укрінформ. 29 червня 2022. 
  45. ↑ До України прибули перші РСЗВ M270. Мілітарний. 15 липня 2022. 
  46. ↑ Німеччина передала Україні три РСЗВ Mars II і додаткові гаубиці — міністерка оборони. Громадське. 26 липня 2022. 
  47. ↑ Велика Британія відправить в Україну нові реактивні системи залпового вогню — міністр оборони Уоллес. 
  48. ↑ Британія передасть Україні ще три РСЗВ M270 MLRS. 
  49. ↑ "Британія сказала – Британія зробила". Україна отримала нові реактивні системи М270. 
  50. ↑ UK promised, UK delivered! - Oleksii Reznikov. 
  51. ↑ Німеччина оголосила новий пакет допомоги, "потрошку" Mars II, PzH 2000 та бронемашин Dingo. Defense Express. 19 вересня 2022. 
  52. ↑ ФРН передала ЗСУ додаткові РСЗВ MARS ІІ і САУ PzH 2000. Ukrainian Military Pages. 27 жовтня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: M270 (РСЗВ)
Броньована кавалерія
Артилерія, транспорт і бойова інженерія
Легка авіація СВ Франції[en]
Легкі танки
Abrams-transparent.png
Середні танки
Важкі танки
Вогнеметні танки
Основні бойові танки
Бойові машини піхоти
Бронетранспортери
Бойові розвідувальні машини
Машини РХБ розвідки
КШМ, машини управління
Реактивні системи залпового вогню
Самохідні артилерійські установки
Самохідні міномети
Самохідні ПТРК
Зенітні самохідні установки
Броньовані інженерні машини
БРЕМ
M74 · M51 · M578 · M88
Машини медевакуації
* — лише на експорт; курсивом — дослідні зразки, на озброєння не прийняті
Дочірні підприємства
Krauss-Maffei Wegmann
Nexter Systems
Особи
Ракетна зброя США після 1963 року
Повітря — повітря
Повітря — поверхня
AGR-14 ZAP[en] · AGR-20 APKWS · AGM-12 Bullpup · AGM-22/SS.11 · AGM-28 Hound Dog[en]2 · AGM-45 Shrike[en] · AGM-48 Skybolt[en]2 · AGM-53 Condor[en] · AGM-62 Walleye[en] · AGM-63[en] · AGM-64 Hornet[en] · AGM-65 Maverick · AGM-69 SRAM[en]2 · AGM-76 Falcon[en] · AGM-78 Standard ARM[en] · AGM-79 Blue Eye[en] · AGM-80 Viper[en] · AGM-83 Bulldog[en] · AGM-84 Harpoon (SLAM) · SLAM-ER[en]) · AGM-86 ALCM · AGM-87 Focus[en] · AGM-88 HARM · AGM-109 Tomahawk2 · AGM-114 Hellfire · AGM-122 Sidearm[en] · AGM-119 Penguin · AGM-123 Skipper II[en] · AGM-124 Wasp[en] · AGM-129 ACM[en] · AGM-130[en] · AGM-131 SRAM II[en]2 · AGM-136 Tacit Rainbow[en] · AGM-137 TSSAM[en] · AGM-142 Have Nap · AGM-153[en] · AGM-154 JSOW[en] · AGM-158 JASSM (LRASM[en]) · AGM-159 JASSM[en] · AGM-169 JCM[en] · AGM-176 Griffin[en] · AGM-179 JAGM[en] · AGM-181 LRSO[en]2 · AGM-183 ARRW · ASALM[en]2 · Hydra 70 · JSM[en] · MA-31[en] · Senior Prom[en] · Zuni
Поверхня — повітря
Поверхня — поверхня
БР2 1000+ км
Універсальні
Піхотна зброя
Інші ракети

Курсивом виділено дослідні та несерійні зразки · 2 Оснащена або може оснащуватись ядерною боєголовкою

Система позначень ракет після 1963 року
Сучасні бойові броньовані машини Франції
Танки і бронеавтомобілі
Бронеавтомобілі
Бронетранспортери
Артилерія
Експериментальні машини
Танки
Bundeswehr Kreuz Black.svg
Бойові розвідувальні машини
Винищувачі танків
Бойові машини піхоти
Бронетранспортери
Артилерійскі носії
Ствольна артилерія
Реактивна артилерія
Зенітні самохідні установки
Інженерні машини
Броньовані ремонтно-
евакуаційні машини
Гусеничні тягачі
Прототипи та дослідні зразки
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=M270_(РСЗВ)&oldid=39644077