M79 (гранатомет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
M79
M79 Grenade Launcher (7414625716).jpg
Тип гранатомет
Походження США США
Історія використання
На озброєнні 1961-
Оператори див. Оператори
Війни Війна у В'єтнамі
Громадянська війна в Камбоджі
Фолклендська війна
Війна в Афганістані
Іракська війна
Історія виробництва
Розробник Спрингфілдський арсенал
Розроблено 1953-1960
Виготовлення 1961-1971 (США)
Виготовлена
кількість
~350 000 (США)
Характеристики
Вага 2,93 кг (заряджений)
2,7 кг (пустий)
Довжина 731 мм
Довжина ствола 357 мм

Набій граната 40×46 мм
Дія переломлення
Темп вогню 9 п/хв
Дульна швидкість 76 м/с
Дальність вогню
Ефективна 350 м
Максимальна 400 м
Система живлення однозарядний

Commons-logo.svg M79 (гранатомет) у Вікісховищі

M79 («Blooper») — однозарядний 40-мм гранатомет, прийнятий на озброєння Армії США в 1961 році. Розроблений американським державним збройововим підприємством «Спрингфілдський арсенал» (англ. Springfield Armory).

Історія створення[ред. | ред. код]

На початку 1950-х років в США займалися вивченням принципів дії стрілецької зброї, призначеної для стрільби гвинтівковими гранатами. Спочатку був передбачений гранатомет з магазином на 3 гранати, але оскільки під час випробувань зброя себе не виправдала, розробники стали орієнтуватися на однозарядний гранатомет зі складним стволом.

Після цілого ряду дослідів і експериментів до 1960 року Спрингфілдський арсенал (Springfield Armory) розробив під нову гранату М406 найпростіший однозарядний ручний гранатомет, що отримав офіційний індекс М79. За наступні 10 років (виробництво М79 в США було закінчено в 1971 році) було випущено понад 350 тисяч гранатометів. Кожне стрілецьке відділення оснащувалося двома гранатометами з вісьмома гранатами.

M79 (праворуч) з FN Minimi

Хоча підкреслювалося, що гранатомет довів свою придатність, але багато фахівців висловлювали обґрунтовані заперечення і добилися того, що він був знятий з озброєння. Його замінили на розроблений в 1967 році гранатомет M203, який може закріплюватися під стволом автоматичних гвинтівок М16 А1 і М16 А2.

Конструкція[ред. | ред. код]

Гранатомет з відкидним стволом схожий на мисливську рушницю. Щоб зарядити зброю, стрілець відкидає ствол і ззаду вводить гранату. Ствол виготовлений зі сплаву алюмінію. Він має довжину 356 мм і 6 нарізів з кроком 1067 мм. Як боєприпаси використовуються осколкові гранати. При їх вибуху осколки розлітаються по великій площі зі швидкістю до 1460 м/с. Крім того, існують гранати для ведення вогню по броньованих цілях, а також димові та освітлювальні. Практична скорострільність — 9 п/хв.

У прицільне пристосування входить цілик, який встановлюється з кроком 25 м на дистанцію від 75 до 375 м, і мушка з бічними захисними козирками з сталевих пластин. Приціл закріплений по центру ствола і має рамку, яка піднімається вгору. Оптимальна дальність ефективної дії знаходиться в діапазоні від 30 до 200 м. При секторній стрільбі можна успішно вражати цілі на відстані до 325 м. Стрільба ведеться з положення стоячи, з коліна і лежачи. Приклад виготовлений з дерева або пластика і оснащений гумовою подушкою для пом'якшення віддачі.

Оператори[ред. | ред. код]

М79 у масовій культурі[ред. | ред. код]

У кінематографі[ред. | ред. код]

М79 зустрічається у багатьох фільмах, присвячених війні у В'єтнамі та іншим війнам другої половини ХХ століття.

У відеоіграх[ред. | ред. код]

  • World of Guns:Gun Disassembly
  • Fallout (серія ігор)
  • Payday: The Heist - у грі називається GL-40.
  • Payday 2 - у грі називається GL-40. Гранатомет доступний для гравців, які купили DLC Gage Assault Pack або Payday 2: Ultimate Edition в Steam.
  • Left 4 Dead 2 - у грі називається просто "Гранатомет" (англ. Grenade Launcher).
  • Killing Floor та Killing Floor 2 - М79 є зброєю перку Підривник. Як і в реальності, в обох іграх граната може вибухнути лише після того, як пролетить певну відстань: постріл випритул наносить пошкодження лише влучанням гранати без вибуху.
  • Call of Duty: Modern Warfare 2 - у грі називається Тампер.
  • Far Cry 4

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jones, Richard D. Jane's Infantry Weapons 2009/2010. Jane's Information Group; 35 edition (January 27, 2009). (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]