MANTIS

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
MANTIS NBS C-RAM
Тип: зенітний артилерійський комплекс ближнього радіусу дії
Походження: Німеччина Німеччина
Історія виробництва:
Розроблено 2007-2010
Виробник Rheinmetall Defence
Виготовлено 2011-нині
Характеристики
Маса 5800 кг
Обслуга 4
Калібр 35 мм
Кут підвищення 100
Кут повороту 360
Бойова скорострільність 1000
Дульна швидкість 1050 м/с
Прицільна дальність 5 км для великих цілей, 3 км для малих

MANTIS (англ. Modular, Automatic and Network-capable Targeting and Interception System — модульна автоматична і мережева система наведення і перехоплення), нім. Nächstbereichschutzsystem MANTIS — зенітний артилерійський комплекс ближнього радіусу дії (англ. Short Range Air Defense, скорочено SHORAD) виробництва компанії Rheinmetall Defence. Колишня назва: NBS C-RAM.

MANTIS призначена для захисту військових і стратегічних об'єктів цивільної інфраструктури від низьколетячих повітряних загроз, у тому числі пілотованих і безпілотних літальних апаратів. NBS MANTIS ближнього радіусу дії здатна виявити, відстежити і збити снаряди на близькій відстані від об'єкта, що охороняється. Німецька армія стане першою армією у світі, що володіє таким засобом захисту від повітряних загроз. У майбутньому MANTIS також стане важливою складовою частиною комплексної системи ППО Бундесверу Sys Fla. Комплекси MANTIS повністю інтегруються з системами управління, що знаходяться на озброєнні в німецьких збройних силах.

Історія[ред. | ред. код]

Бундесвер не володів системою озброєння для перехоплення невеликих атакуючих боєприпасів. Німецькі військові бази у Мазар-і-Шаріфі і Кундузі неодноразово зазнавали нападів з боку повстанців. У березні 2007-го року Бундесвер звернувся до Rheinmetall Air Defence з проханням розробити систему ППО ближнього радіусу дії NBS C-RAM. Сума контракту на розробку склала 48 мільйонів євро.

NBS MANTIS була спеціально розроблена для захисту передових баз німецької армії, розміщених в Афганістані. Раніше відома як NBS C-RAM (проти ракет, артилерійських і мінометних снарядів), 35-міліметрова, повністю автоматизована система ППО була розроблена компанією Rheinmetall Air Defence (Rheinmetall) протягом 12 місяців за завданням Німецького Федерального Відомства Оборонних Технологій і Закупівель (German Federal Office of Defence Technology and Procurement) і була успішно випробувана в умовах максимально наближених до бойових у Туреччині влітку 2008-го року. Згідно з початковим планом, система повинна була надійти на озброєння у 2010-ому році і повинна була бути розгорнута в Афганістані у 2011-му році. Другу систему Німеччина планувала використовувати для навчання особового складу і подальшої модернізації.

ВПС Німеччини взяли на озброєння першу батарею 35-міліметрового Офіційна церемонія відбулася 26 листопада 2012-го року на німецькій військовій базі Husum — місце базування Першої протиповітряної батареї в складі Першого зенітно-ракетного дивізіону «Schleswig-Holstein» Люфтваффе. Батарея складається з шести наземних артилерійських установок, двох станцій системи управління вогнем і командного пункту.

Вартість системи MANTIS склала близько € 150 мільйонів. Контракт на поставку двох систем коштував Бундесверу €110.8 мільйони, ще €20 мільйонів було виділено на навчання та документування системи. Також було підписано додатковий контракт на €13.4 мільйони з Rheinmetall на поставку набоїв[1].

Бундесвер отримав першу систему MANTIS 1 січня 2011[2].

Опис системи[ред. | ред. код]

Система ПРО NBS MANTIS оснащена 35-міліметровими автоматичними гарматами, двома блоками давачів і центральною наземною командною станцією. Сенсорна система складається з радара, ефекторів і оптико-електронних давачів, встановлених по охоронному периметру бази. До двох блоків давачів можливе підключення до 8 гармат GDF 020 (до 4 гармат на один блок сенсорів). Система MANTIS повністю автоматизована і функціонує цілодобово без перерв.

Радар системи здатний виявляти атакуючі боєприпаси з відстані від трьох кілометрів. Система автоматично відкриває вогонь по цілі, вражаючи її у розрахунковій точці траєкторії польоту. Система NBS MANTIS заснована на зенітній установці Skyshield компанії Rheinmetall. Установка Skyshield являє собою модульну наземну систему протиповітряної оборони малої дальності (SHORAD). Скорострільність системи становить близько 1000 пострілів на хвилину. Гармата програмується на стрільбу згідно з конкретним завданням. Використовуються боєприпаси повітряного вибуху (англ. air burst advanced hit efficiency and destruction, AHEAD) розроблені компанією Rheinmetall Weapons and Munitions. Кожен снаряд містить 152 вольфрамових вражаючих елементів вагою 3.3 грама кожен. Скорострільна 35-міліметрової гармата револьверного типу з боєприпасами повітряного вибуху AHEAD може бути інтегрована у кілька систем ППО, у тому числі і Skyshield. Ці гармати успішно використовуються силами НАТО з 1996-го року, зокрема в ЗСУ Skyranger і корабельному ЗАК Millennium MDG-3. Гармата MANTIS стріляє чергою з 24-х снарядів.

Снаряди програмуються через розміщену на стволі електромагнітну котушку індуктивності. Вольфрамові вражаючі елементи вагою 3.3 грами кожен, утворюють конусоподібну хмару на траєкторії польоту атакованої цілі. Час відгуку системи від виявлення цілі і до її обстрілу становить 4.5 секунди. В залежності від вимог, система може мати у розпорядженні до восьми наземних артилерійських установок GDF 020. Дві системи можуть працювати разом, доповнюючи одна одну. Переключення з однієї цілі на іншу займає близько 3-4 секунд. Система управління MANTIS також здатна відстежувати місце розташування джерела вогню і передбачуване місце падіння атакуючого боєприпасу.

MANTIS має модульну конструкцію, що дає можливість модернізації і розширення системи у майбутньому. За даними Rheinmetall, на додаток до своєї нинішньої, 35-міліметрової гармати, у майбутньому система буде оснащена додатковими вражаючими засобами, такими як зенітні ракети або високоенергетичні лазери. MANTIS з лазерною системою ураження була продемонстрована в 2011 році.

Застосування[ред. | ред. код]

Німецький контингент ISAF[ред. | ред. код]

Попри початкові плани використання системи для захисту військових баз в Афганістані, було вирішено відмовитись від поставки систем[3][4]. Причиною було названо пониження рівня загрози, а також неготовність системи до використання в бойових умовах[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]