MGM-140 ATACMS
| MGM-140 ATACMS | |
|---|---|
 Запуск ракети ATACMS з пускової установки M270 MLRS | |
| Тип | Балістична ракета малої дальності |
| Походження | Сполучені Штати |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Lockheed Martin |
| Розроблено | 1988 |
| Виробник | Lockheed Martin |
| Вартість одиниці | до $2,3 млн (на 2010 рік)[1] |
| Варіанти |
MGM-140A ATACMS Block I, MGM-140A MGM-140B MGM-164A MGM-164B MGM-168A |
| Характеристики | |
|
| |
| Швидкість | 1500 м/с[2] |
|
| |
MGM-140 ATACMS у Вікісховищі | |
ATACMS (англ. Army TACtical Missile System — Армійська тактична ракетна система) — американська балістична ракета малої дальності. Виробляється компанією Lockheed Martin. Різні варіанти оснащення балістичної ракети мають індекси МО США MGM-140, MGM-164 і MGM-168. Ракети ATACMS у транспортно-пусковому контейнері мають індекси М39, М48, М57 та інші.
Розробка[ред. | ред. код]
Розробку почали в 1982 році, коли МО США створило програму JTACMS (англ. Joint TACMS — Єдиний тактичний ракетний комплекс), об'єднавши програму Армії США CSWS (англ. Corps Support Weapon System — Система озброєнь корпусної підтримки, розпочату в 1980 році як наступника MGM-52 Lance) і програму ВПС США CSW (англ. Conventional Standoff Weapon — Зброя конвенційного протистояння).
У 1985 році після укладення попередніх контрактів на розробку з декількома компаніями ВПС США вийшли з програми, після чого її перейменували на ATACMS.
У травні 1986 року укладено головний контракт на розробку ATACMS з фірмою Ling-Temco-Vought (LTV) (розробник MGM-52 Lance), незабаром після цього, ракеті був привласнений індекс MGM-140. Перший випробувальний пуск ракети XMGM-140A проведений 26 квітня 1988 року, а в грудні того ж року почалося виготовлення невеликої серії.
Експлуатацію MGM-140A ATACMS розпочали в січні 1991 року, тоді ж — заміну ОТРК MGM-52 «Lance».
У 1992 році компанію LTV придбала Loral Corporation[en], утворивши Loral Vought Systems, яку своєю чергою в 1996 році придбала Lockheed Martin. Сьогодні головним підрядником з ATACMS є підрозділ Missiles and Fire Control компанії Lockheed Martin.
Повніший список підрядників виглядає наступним чином:
- Ракета — Lockheed Martin Vought Systems Corporation (Vought Systems), Даллас, Техас; Харайзон-Сіті, Техас;[3]
- Ракетний двигун — Atlantic Research, Камден, Арканзас;
- Блок керування вектором тяги — B. F. Goodrich Aerospace, Сідар-Ноллс, Нью-Джерсі;
- Інерціальна навігаційна система — Honeywell, Inc., Кліруотер, Флорида; Міннеаполіс, Міннесота;
- Транспортно-пусковий контейнер — Talley Defense Systems, Меса, Аризона (Block II/IIA);
- Антенний пристрій — Ball Aerospace, Брумфілд, Колорадо (Block II/IIA); Ball Telecommunications, Вестмінстер, Колорадо (Block II/IIA);[4]
- Комутаційний блок — TRAK Microvawe Co., Тампа, Флорида (Block II/IIA).
Модифікації[ред. | ред. код]
Існують або знаходяться в стадії розробки та випробувань наступні варіанти ракет AFOM (англ. Army TACMS Family of Munitions — сімейство боєприпасів ATACMS):
- MGM-140A ATACMS Block 1: Базовий варіант ракети з інерціальною системою управління і касетної головної частини, що містить 950 бойових елементів типу M74. Дальність стрільби до 165 км.
- MGM-140B ATACMS Block 1A: Модернізована модифікація, в якій інерціальна система управління комплексована з приймачем американської супутникової системи навігації NAVSTAR, касетна БЧ містить 275 бойових елементів M74. Дальність до 300 км.
- MGM-140 NTACMS: Корабельна модифікація ракети. Ініціатором НДДКР по створенню цього варіанту системи, отримав позначення NTACMS (англ. Navy TACMS) були ВМС США. Передбачалося використовувати ракети NTACMS для вогневої підтримки морських десантних операцій. В цей час роботи за цим напрямом припинені, однак, поява нових модифікацій ракет ATACMS з ширшими бойовими можливостями, буде сприяти їх відновленню. Для пуску ракет NTACMS передбачається використовувати модифіковані установки вертикального пуску Mk41, якими зараз оснащені крейсери УРО типу «Тікондерога» і есмінці ОРО типу «Арлі Берк». Технічна реалізація проєкту була підтверджена в ході випробувань на полігоні Уайт-Сендз в кінці 1996 року[5].
- MGM-140C / MGM-164A ATACMS Block 2: Оснащена касетною БЧ з 13 самонавідними бойовими елементами BAT («БЕТ»), розробленими фірмою Northrop Grumman Corporation. Дальність стрільби до 140 км.
- MGM-164B ATACMS Block 2A: Передбачалося оснащення касетної БЧ з 6 самонавідними інтелектуальними бойовими елементами P3I I-BAT («вдосконалений БЕТ») з новою комбінованою ДБН, яка здійснює пошук цілі в міліметровому діапазоні довжин хвиль і двох ІЧ діапазонах. Дальність стрільби до 220 км. Роботи припинені.
- MGM-140E ATACMS Block 1A Unitary (QRU) / MGM-168A ATACMS Block 4A: Модифікація з осколково-фугасною БЧ WDU-18 вагою 227 кг і дальністю стрільби до 270 км.
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
| Модифікація | MGM-140A ATACMS Block 1 | MGM-140B ATACMS Block 1A | MGM-164A ATACMS Block 2 | MGM-164B ATACMS Block 2A | MGM-168A ATACMS Block 4A |
|---|---|---|---|---|---|
| Рік початку експлуатації | 1991 | 1998 | 2003 | Роботи припинені 2003 | 2003 |
| Кількість ступенів | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| Довжина | 3,96 м | 3,96 м | 3,96 м | 4,00 м | 4,00 м |
| Діаметр | 0,61 м | 0,61 м | 0,61 м | 0,61 м | 0,61 м |
| Розмах крил | 1,4 м | 1,4 м | 1,4 м | 1,4 м | 1,4 м |
| Маса | 1670 кг | 1320 кг | 1480 кг | немає даних | немає даних |
| Маса ГЧ | 560 кг | 160 кг | 268 кг | немає даних | 227 кг |
| Тип ГЧ | Касетна 950 БЕ M74 |
Касетна 275 БЕ M74 |
Касетна 13 самонавідних БЕ BAT |
Касетна 6 самонавідних БЕ P3I I-BAT |
Осколково-фугасна WDU-18/B |
| Дальність стрільби | 165 км | 300 км | 140 км | 220 км | 270 км |
| Тип системи управління | ІНС | ІНС + GPS | ІНС + GPS | ІНС + GPS | ІНС + GPS |
| Точність (КІВ) | 225-250 м | менше 100 м | 200 м | менше 100 м | 10-20 м |
Закупівлі[ред. | ред. код]
| Закупівлі ракет | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кількість | Витрати (млн дол.) | Джерело | |||
| 1991 | 373 | $236,9 млн | [6] | |||
| 1992 | 300 | $170,9 млн | ||||
| 1993 | 340 | $188,2 млн | ||||
На озброєнні[ред. | ред. код]
Бахрейн — 9 ПУ і 30 ракет станом на 2010 рік[7]
Греція — 36 ПУ станом на 2010 рік[7], 71 ракета та очікується поставка додаткової кількості ракет Block 1A
Південна Корея — 29 ПУ станом на 2010 рік[7], 290 ракет і очікується поставка додаткової кількості ракет Block 1A
Туреччина — 12 ПУ станом на 2010 рік[7], 120 ракет
США — 830 ПУ станом на 2010 рік[7], близько 4430 ракет в арсеналах
Опис[ред. | ред. код]
Може встановлюватися на M270 MLRS (2 ракети) або M142 HIMARS (1 ракета)
Бойове застосування[ред. | ред. код]
Війна в Перській затоці (1991)[ред. | ред. код]
Уперше ATACMS використали під час операції «Буря в пустелі», всього по іракських цілях запустили 32 ракети MGM-140A з ПУ M270 MLRS[8].
Іракська війна (2003—2011)[ред. | ред. код]
Під час операції «Іракська свобода» запустили понад 450 ракет[9].
Див. також[ред. | ред. код]
- M142 HIMARS — полегшена реактивна система залпового вогню США на колісному шасі, здатна зберігати, транспортувати, здійснювати підготовку й пуск однієї ракети ATACMS
- M270 MLRS — реактивна система залпового вогню США на гусеничному шасі, здатна зберігати, транспортувати, здійснювати підготовку й пуск двох ракет ATACMS
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ БАХРЕЙН ЗАКУПИТ В США ТАКТИЧЕСКИЕ РАКЕТЫ ATACMS[недоступне посилання з Май 2018] [недоступне посилання] Рособоронэкспорт
- ↑ Войска ПВО будут стрелять по ракетам С-300 - Алмаз-Антей. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 2 липня 2018.
- ↑ United States Army Weapon Systems 1999, U.S. Government Printing Office, 1999, p. 313.
- ↑ Contracts [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.]. // Microwave Journal International, June 2007, v. 50, no. 7, p. 44, ISSN 0192-6225.
- ↑ Работы в США по совершенствованию ракетной системы ATACMS [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.] журнал Зарубежное Военное Обозрение. Март 2000
- ↑ Program Acquisition Costs by Weapon System. Department of Defense Budget for Fiscal Year 1993 [Архівовано 25 лютого 2017 у Wayback Machine.]. — January 29, 1992. — P. 40 — 124 p.
- ↑ а б в г д The Military Balance 2010 / International Institute for Strategic Studies. — Abingdon : Routledge. — 492 p. — ISBN 978-1857435573.
- ↑ Lockheed Martin (LTV) MGM-140 ATACMS. Designation-Systems.net. 19 сентября 2006. Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 22 листопада 2009.
- ↑ Lockheed Martin - Army Tactical Missile System Архивированная копия. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 27 лютого 2009. [недоступне посилання — історія]PDF (1.14 МБ)PDF (1.14 МБ)