MI-8 (США)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чорна кімната, також відома як MI-8 (англ. Military Intelligence) або Бюро шифрів, була першою в США організацією мирного часу, що займалась криптографією. Чорна кімната була передвісником утворення Агентства національної безпеки.

Історія Чорної кімнати[ред. | ред. код]

Історія створення[ред. | ред. код]

Російське повідомлення, надіслане в Бюро Шифрів для перекладу в листопаді 1917 року. Петроград просить Нью-Йорк відправити деякі запчастини для автомобілів Паккард

Очолювана Гербертом Ярдлі (1889—1958 рр.), Чорна кімната була заснована відразу після Першої світової війни. Ярдлі надано звання старшого лейтенанта корпусу зв'язку. 5 липня 1917 року він був призначений головою MI-8, криптографічного відділу військової розвідки. Спочатку званий «відділом шифрів» або «відділом кодів» військової розвідки, MI-8 розпочав свою роботу на базі Академії сухопутних військ США у Вашингтоні. Відділ складався із самого Герберта Ярдлі та двох громадських помічників. При місцевому університеті були відкриті курси по введенню в криптоаналіз. Учасникам семінарів пропонувалося ознайомитися із принципами частотного аналізу. Протягом двох років після утворення відділу освіти, за звітами, основна взаємодія відбувалася з Державним департаментом США. Переважно матеріали надходили від корпусів радіорозвідки. Більшість досліджуваних повідомлень були перехоплені на кордоні Мексики, що відображало передокупаційний стан ранніх 1900-х.

Останні місяці війни Ярдлі провів у Європі, спостерігаючи за роботою британського й французького бюро шифрів, вивчаючи їх методи злому ворожих кодів і шифрів. До квітня 1919 року капітан Ярдлі очолював малу криптографічну групу, приєднану до американської делегації на Паризькій мирній конференції. До її складу входили довірені люди, які раніше працювали в Чорній кімнаті. За час відсутності керівника MI-8 була практично повністю ліквідована. Переконаний в необхідності збереження криптографічного агентства в мирний час, Ярдлі звертається за допомогою до директора військової розвідки. Він просить затвердити «організацію для обробки кодів і шифрів, яка б працювала на постійній основі». Передбачалося, що витрати на створення нового агентства візьмуть на себе Військове відомство й Державний департамент США.

В якості аргументів для відкриття організації Герберт Ярдлі надав наступні факти:

  • за 18 місяців існування відділ розкрив 11 000 повідомлень
  • виявлено 579 «стилів» шифрування
  • стандартний потік листів, що піддаються перевірці на наявність прихованих повідомлень, становив близько 2000 за кілька місяців
  • відділ склав величезну кількість криптографічних таблиць і кодових книг
  • навчений кваліфікований склад

Важливу роль в ухваленні рішення зіграв генерал Мальборо Черчилль, голова армійської розвідки США і далекий родич Вінстона Черчилля. Він прочитав післявоєнний засекречений звіт Герберта Ярдлі під назвою «Коди і шифри. Дослідження і злом». Генерал Черчилль був упевнений, що США не повинні втрачати такий важливий ресурс. 17 травня 1919 року було прийнято рішення про затвердження першої в США криптографічної організації мирного часу. Дещо пізніше вона стане відома як Американська Чорна Кімната.[1]

Фінансування[ред. | ред. код]

Після того, як вирішено було в 1919 році створити організацію, зарплата глави Чорної кімнати становила $6000 на рік. П'ятдесят експертів в області криптографії і шифрів отримували в межах $2000. Були найняті 25 клерків при заробітній платі $1200. Затверджений річний бюджет склав $100 000, 40 відсотків якого взяв на себе Державний департамент США. Решту покривало військове відомство.[2]

Закриття Чорної кімнати[ред. | ред. код]

Незважаючи на успіхи і очевидну корисність Чорної кімнати, в 1924 році Державний департамент США істотно скоротив фінансування. Потім, у 1929 році, пост державного секретаря США зайняв Генрі Стімсон. Стімсон не схвалював шпигунство і будь-які потайні дії. Практично відразу після вступу на посаду він випустив директиву під назвою «Джентльмени не читають чужу пошту»[3]. Американська Чорна кімната була закрита 1 листопада 1929 року.

Дислокація[ред. | ред. код]

Останнє розташування Чорної кімнати
Розташування Час в'їзду Підстава переїзду
Академія сухопутних військ США у Вашингтоні літо 1917 року відкриття відділення
3 East 38th Street літо 1919 року «Вашингтон був переповнений шпигунами»
141 East 37th Street липень 1920 року закінчення оренди
52 Vanderbilt Avenue 1924 рік істотне скорочення штату

Склад[ред. | ред. код]

По мірі збільшення значущості, Бюро шифрів було поділено на п'ять секцій: відділ складання кодів і шифрів, відділ зв'язку, відділ стенографії, відділ секретних чорнил і відділ злому кодів і шифрів. На своєму піку розвитку в листопаді 1918 року, в останній місяць війни, в  MI-8 працювала 151 особа[4]:

  • 18 офіцерів;
  • 24 цивільних криптографи;
  • 109 друкарок і стенографісток.

Одним з цивільних найманих працівників був поет Стівен Вінсент Бене, який пропрацював у листопаді 1918 року протягом семи днів[5].

Ключові справи[ред. | ред. код]

Більшість матеріалів MI-8 приходило з Військового Відомства і Державного департаменту. Далі, користуючись післявоєнним законом про цензуру, агентство отримало доступ до всіх повідомлень, переданих комерційним телеграфом. Решта матеріалів надходили після радіоперехоплення або вилучення пошти. Типовий запит в «Бюро Ярдлі» виглядав наступним чином:

Шановний пане Ярдлі, додаю копії двох підозрілих телеграм. Буду вдячний, якщо ви проаналізуєте їх зміст.

— лист від 8 лютого 1918 роки від Леленд Харрісона

У більшості випадків підпис не відповідав дійсності, авторизація проводилася за спецсимволами, певним внутрішнім протоколом агентства.

Справа Вітцке[ред. | ред. код]

За лічені місяці МІ-8 під керівництвом Ярдлі зламав майже всі дипломатичні і військові коди Німеччини. Одним із знакових успіхів стала розшифровка повідомлення, знайденого при Лотарі Вітцке, німецького диверсанта, заарештованого при перетині кордону Мексики. В рукаві його куртки була знайдена 424-буквена криптограма. Відкритий текст довів, що Вітцке був німецьким диверсантом, відповідальним за саботаж на Військово-морській верфі Маре-Айленд поблизу Сан-Франциско, і, можливо, причетним до вибуху в гавані Нью-Йорка в червні 1916 року. Вітцке був підданий тортурам і засуджений до смертної кари, ставши єдиним німецьким агентом засудженим з такою суворістю. Пізніше, у листопаді 1923 року, Президент Калвін Кулідж помилував Вітцке, незадовго до призначеної дати страти.[6]

Міжнародні конференції[ред. | ред. код]

Чорна кімната зіграла істотну роль в досягненні угод з Японією на Вашингтонській конференції 1921 року. Злом японських шифрів зазвичай називають головним досягненням Чорної кімнати і однією з причин її закриття. Чорна кімната розшифровувала перехоплені повідомлення між японськими дипломатами і урядом. Ще більш істотним було те, що розшифровці також піддавалися повідомлення союзників США, що давало великі переваги представникам американської делегації на конференції.

Позиція США полягала в зниженні кількості озброєнь до 10:6. Японські представники наполягали на співвідношенні 10:7. Однак, Чорна кімната розкрила факт про те, що японський уряд дозволив делегації при необхідності поступитися позицією до 10:6. США залишалося тільки наполягати на своєму.

Справа ЧК[ред. | ред. код]

Чорна кімната зламала так звані коди «Чека» (Cheka). Маються на увазі внутрішні коди ВЧК. Після вдалого злому, агентству було доручено зайнятися Японськими дипломатичними кодами.

Згадки в літературі[ред. | ред. код]

Організації, подібні Чорній кімнаті, рідко висвітлюються в літературі в достатньому обсязі. Закриття організації на піку її професійної спроможності, вивела МІ-8 із загального ряду. Ярдлі, не маючи жодного офіційного громадянського статусу, ні пенсійних привілеїв, виявився безробітним при активній стагнації економіки, початку Великої депресії. Ярдлі повернувся в рідне місто, де приступив до написання книги, що стала згодом бестселером і найвідомішою книгою в області криптографії. Масштаб подробиць опису конфіденційної інформації в книзі «The American black chamber» був описаний в газеті «The Saturday Evening Post» наступним чином: «уявіть, що співробітник Агентства національної безпеки видав інформацію про всі розвідувальні операції агентства за останні 12 років, всю техніку і масштабні успіхи, структуру, фінансування. Уявіть, що розкриті методи розшифровки і внутрішньосистемні повідомлення союзників»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. American black chamber
  2. The Many Lives of Herbert O. Yardley(англ.)
  3. David Kahn, «The Reader of Gentlemen's Mail: Herbert O. Yardley and the Birth of American Codebreaking»
  4. Memorandum from Brigadier General Marlborough Churchill, Director of Military Intelligence, to the Chief of Staff, 16 May 1919, subject: Permanent Organization for Code and Cipher Investigation and Attack. (англ.)
  5. Historical Background, vol. 2, p. 25, n. 59. (англ.)
  6. Finding the American Black Chamber in New York (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]