MIM-104 Patriot

MIM-104 Patriot
Тип:	Зенітно-ракетний комплекс
Походження:	США
Історія служби
Термін використання	1981–нині
Історія виробництва:
Розроблено	1969
Виготовлено	1976
Кількість	1106 в армії США, понад 172 експортовано; Понад 10000 виготовлено
Вартість	about US$170 million
	MIM-104 Patriot у Вікісховищі

MIM-104 «Петріот» (англ. MIM-104 Patriot, переклад з англійської — Патріот) — американський зенітний ракетний комплекс (ЗРК), який використовується армією США і їх союзниками. Виробляється компанією Raytheon, що розташована в США.

Зміст

1 Основна інформація
2 Склад системи
- 2.1 Універсальна РЛС AN/MPQ-53/65
3 Застосування
4 Оператори
5 Примітки
6 Див. також

Основна інформація[ред. | ред. код]

Система Петріот створювалася з 1963 р. для заміни системи MIM-14 «Найк Геркулес» як основна платформа повітряного захисту на середніх та великих висотах, і системи MIM-23 «Хок» як платформа повітряного тактичного захисту на середніх висотах. В додаток до цього, Петріот грає роль платформи перехоплення балістичних ракет, причому ця роль сьогодні є ключовим завданням комплексу. У жовтні 1980 р. був підписаний контракт на виробництво комплексу, який в грудні 1981 р. був поставлений у війська.

Назва системи «Patriot» може бути також розтлумачена як акронім від фрази англ. Phased Array Tracking Radar to Intercept Of Target (РЛС супроводу c фазованими антенними ґратами для перехоплення цілей).

ЗРК «Петріот» складається з ракети повітряного перехоплення та високопродуктивної радарної системи. Петріот був розроблений в «Редстоунському арсеналі», розташованому в Хантсвіллі, Алабама, відомий розробкою в минулому системи перехоплення балістичних ракет «Сейфгард» (англ. Safeguard Program) та її компонент, ракет «Спартан» і «Спринт». У цей час експлуатується і поставляється в інші країни вдосконалена версія системи, «Patriot» PAC-3.

Вартість поставки 9 батарей (по 4 ПУ на батарею) систем «Петріот» може доходити до $ 9 млрд (включає в себе: 36 ПУ ЗУР «Петріот» PAC-3 (9 батарей по 4 ПУ), 288 ЗУР «Петріот» PAC-3 , 216 ЗУР з удосконаленим наведенням GEM-T, 10 комплектів РЛС з фазованими ґратами, 10 контрольних станцій захоплення цілі).

Склад системи[ред. | ред. код]

Універсальна РЛС AN/MPQ-53/65[ред. | ред. код]

Використана в комплексі універсальна РЛС AN/MPQ-53 або AN/MPQ-65 створена за технологією пасивної фазованої антенної решітки (ПФАР) та відповідає за роботу системи розпізнавання «свій-чужий», протидію заходам радіоелектронної боротьби, та наведення ракети на ціль за алгоритмом «наведення через ракету» (англ. track-via-missile, TVM).

РЛС AN/MPQ-53 призначена для використання в комплексах PAC-2, а AN/MPQ-65 для PAC-2 та PAC-3. Основна відмінність між цими РЛС полягає у використанні другої лампи рухомої хвилі в моделі -65, завдяки чому були поліпшені тактико-технічні характеристики цього радару.

РЛС працює в діапазонах G та H за стандартами НАТО, тобто в діапазоні C цивільної системи IEEE^[3].

Робота в цьому діапазоні призводить до того, що між випромінюванням радарів комплексу «Петріот» та радаром з синтезованою апертурою європейських супутників цивільного призначення Sentinel-1 виникає інтерференція, яка помітна у вигляді великих хрестів на вільно доступних зображеннях європейського аерокосмічного агенства. РЛС комплексів «Петріот», при цьому, знаходяться в середині цих хрестів^[3]^[4].

Застосування[ред. | ред. код]

У відповідь на запит турецького уряду, три країни НАТО — Німеччина, Нідерланди та США — погодились розмістити 6 батарей комплексів протиповітряної оборони Петріот у трьох містах на півдні Туреччини^[5]. Німеччина розмістить свої підрозділи у місті Кахраманмараш, Нідерланди — у Адані, а Сполучені Штати — у Азіантепі. Цей захід спрямований на зміцнення протиповітряної оборони Туреччини поки триває громадянська війна в Сирії.

На початку 2013 року Німеччина розпочала відправляти комплекси «Патріот» до Туреччини^[6]. 26 січня були приведені у бойову готовність перші зенітно-ракетні комплекси Patriot^[7]. 30 січня 2013 року німецькі зенітно-ракетні комплекси Patriot були поставлені на бойове чергування в Туреччині біля кордону з Сирією (у провінції Кахраманмараш)^[8].

Оператори[ред. | ред. код]

Потенційні

Польща: в листопаді 2017 року Державний департамент США схвалив дозвіл на продаж 4 комплексів Польщі сукупною вартістю $10,5 млрд^[9].
Румунія: 29 листопада 2017 року уряд уклав контракт на придбання 7 комплексів у конфігурації 3+ в складі з радарами, пунктами управління, пусковими установками, мобільними електростанціями^[9].
Швеція: в травні 2018 року стало відомо, що Швеція мала намір укласти контракт на придбання комплексу з чотирма пусковими установками та деякої кількості ракет, навчання, технічної підтримки, тощо, вартістю близько $1,13 млрд. У випадку придбання додатково 300 ракет вартість контракту може зрости до близько $3 млрд^[9].