Maggiore Baracca (1940)
| «Маджоре Баракка» | ||
|---|---|---|
| Maggiore Baracca | ||
 | ||
| Однотипний ПЧ «Леонардо да Вінчі» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Підводний човен типу «Марконі» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії
| |
| Порт приписки | BETASOM | |
| На честь | Франческо Баракка — найкращий ас-винищувач італійської авіації у Першій світовій війні | |
| Корабельня | Odero-Terni-Orlando, Ла-Спеція | |
| Закладено | 1 березня 1939 | |
| Спущено на воду | 6 січня 1940 | |
| Введено в експлуатацію | 15 травня 1940 | |
| На службі | 1940—1941 | |
| Загибель | 8 вересня 1941 року знищений британським ескортним міноносцем «Крум» | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1194 тонни (надводна) 1489 тонн (підводна) | |
| Довжина | 70,04 м | |
| Ширина | 6,82 м | |
| Висота | 4,72 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни CRDA 2 × електродвигуни Marelli | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 3250 к. с. (дизельних двигуни) 2 × 1500 к. с. (електродвигун) | |
| Швидкість | 17,8 вузлів (33 км/год) (надводна) 8,2 вузли (15,2 км/год) (підводна) | |
| Дальність плавання | 10500 миль (19450 км) на швидкості 8 вузлів у надводному положенні 110 миль (203 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 57 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм гармата OTO Mod. 1924/1927/1928 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 × 533-мм торпедних апаратів 12 торпед | |
| Зенітне озброєння | 4 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
«Маджоре Баракка» (італ. Maggiore Baracca) або «Маджоре Франческо Баракка» (італ. Maggiore Francesco Baracca) — військовий корабель, великий підводний човен типу «Марконі» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
«Маджоре Баракка» був закладений 1 березня 1939 року на верфі компанії Odero-Terni-Orlando у Ла-Спеції. 6 січня 1940 року він був спущений на воду, а 15 травня 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
Історія служби[ред. | ред. код]
У вересні 1940 року до французького Бордо на базу BETASOM почали прибувати італійські підводні човни, яких незабаром стало 27[Прим. 1], котрі незабаром приєдналися до німецьких підводних човнів у полюванні на судноплавство союзників; поступово їхнє число збільшиться до 32. Вони зробили вагомий внесок у битву за Атлантику, попри те, що командувач підводного флоту ВМС Німеччини адмірал Карл Деніц відгукнувся про італійських підводників: «недостатньо дисципліновані» і «не в змозі залишатися спокійним перед лицем ворога»[1].
8 вересня 1941 року при спробі атакувати судна конвою HG 72, італійський човен був виявлений радаром ескортного міноносця «Крум», і йому довелося зануритися. Британський корабель завдав два удари глибинними бомбами, які спричинили серйозних збитків, що змусило «Маджоре Баракка» спливти на поверхню. Потім підводний човен відкрив вогонь з гармат, але негайно був обстріляний у відповідь гарматами та кулеметами ескортного корабля. Італійський екіпаж почав самозатоплення човна, і почав покидати «Баракку». «Крум» протаранив його, за кілька хвилин потопивши разом з 28 людьми, тоді як 32 (включаючи командира Віані) були взяті в полон британським есмінцем.
Див. також[ред. | ред. код]
- U-156 (1941)
- С-1 (підводний човен СРСР)
- HMS Triumph (N18)
- Ajax (Q148)
- USS Whale (SS-239)
- Підводні човни типу IX
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- ↑ Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Альпіно Баньоліні», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», «Реджінальдо Джуліані», «Глауко», «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», «Арго», «Леонардо да Вінчі», «Себастьяно Веньєр», «Джакомо Нані», «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», «Мікеле Б'янкі», «Бенедетто Брін», «Велелла», «Ладзаро Моченіго»
- Джерела
- ↑ First Happy Time. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 12 квітня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Maggiore Baracca [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- GUGLIELMO MARCONI large submarines (1940) [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Maggiore Baracca [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
- Regio Sommergibile Baracca [Архівовано 11 січня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
Література[ред. | ред. код]
- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, ISBN 978-88-04-50537-2.
