Nakajima Ki-84

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Mansyu Ki-116)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nakajima Ki-84
Призначення: винищувач
Перший політ: квітень 1943
Прийнятий на озброєння: 1944
Знятий з озброєння: 1945
На озброєнні у: Імперська армія Японії
Розробник: Літаки Накаджіма
Всього збудовано: 3 514
Конструктор: Літаки Накаджіма
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 409 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 686 км/год
Дальність польоту: 2 168 км
Практична стеля: 11 826 м
Довжина: 9,92 м
Висота: 3,38 м
Розмах крила: 11,24 м
Площа крила: 21,00 м²
Споряджений: 3 601 кг
Двигуни: 1 х Nakajima Ha-45-21 Homare (1 800 к.с.)
Кулеметне озброєння: 2 х 12,7-мм кулемети «Ho-103»
2 x 20-мм гармати «Ho-3»
Nakajima Ki-84 у Вікісховищі

Nakajima Ki-84 «Hayate» (яп. キ84 疾風, Накаджіма Кі-84 «Хаяте» (Шторм)) — серійний армійський винищувач Імперської армії Японії періоду Другої світової війни. Один з найкращих японських винищувачів, який міг конкурувати з наявними винищувачами союзників, але в 1944 році, коли його прийняли на озброєння, японська армія повністю втратила перевагу в повітрі. Пізніше помітну частину винищувачів «Хаяте» перевели в резерв на Японських островах обмеживши їх використання на інших фронтах в підготовці до можливого вторгнення союзників.

В «довгій» нумерації літаків японської армії позначався Армійський винищувач Тип 4 (яп. 四式戦闘機, йон шікі сенто: кі). Кодова назва союзників — «Френк» (англ. Frank).

Історія створення[ред. | ред. код]

Після того, як в Японії було налагоджене серійне виробництво двигуна Kawasaki Ha-40 (японський варіант Daimler-Benz DB 601Aa), на фірмі Nakajima під керівництвом конструктора Торо Коями розпочались роботи над винищувачем Nakajima Ki-62, який мав стати конкурентом Kawasaki Ki-61. Але оскільки фірма Nakajima була завантажена роботами по літаках Nakajima Ki-43 та Nakajima Ki-44, а Ki-61 показав хороші результати, роботи по Ki-62 та його наступнику Ki-63 з двигуном Mitsubishi Ha-102 були припинені.[1]

Але досвід, набутий у ході цих робіт, було вирішено використати, коли у 1942 році командування ВПС Імперської армії Японії замовило розробку наступника Ki-43. Це мав бути багатоцільовий винищувач дальньої дії. Максимальна швидкість мала становити 640—680 км/год, тривалість польоту — 90 хв., операційна дальність — 400 км. Новий літак мав боротись в основному з винищувачами противника, і на цей момент японські ВПС вже зрозуміли що маневреність не зможе зберігатись на рівні Ki-43 з такими вимогами швидкості, але все ще вимагали більшу ніж у перехоплювача Ki-44 (рекомендована площа крила — 19-21 м2, навантаження на крило — менше 170 кг/м²). На літаку планувалось встановити вісімнадцяти-циліндровий радіальний двигун Nakajima Ha-45, озброєння мало складатись з двох 12,7-мм кулеметів «Тип 1» («Ho-103») та двох 20-мм гармат «Ho-5». Обов'язковими умовами були наявність бронезахисту пілота та протектованих паливних баків.

Оскільки новий літак, який отримав позначення Ki-84, розроблявся на базі Ki-62 та Ki-63, то роботи йшли досить швидко, і у квітні 1943 року перший прототип (серійний номер 8401) піднявся у повітря з аеродрому Оджіма поруч з фабрикою в Ота. Другий прототип (серійний номер 8402) приєднався до випробувань в серпні того ж року.[2] Це був суцільнометалевий низькоплан з гвинтом-автоматом. Конструкція літака була міцною та технологічною, горизонтальна поверхня хвоста знаходилась значно попереду вертикальних, гармати знаходились в фюзеляжі, а кулемети — в крилах. Тестові польоти пройшли вдало і армія замовила експериментальну партію з 83 літаків, які були випущені з серпня 1943 року по березень 1944 року. На них відпрацьовували різні модифікації в конструкції — була покращена технологічність фюзеляжу, змінена форма та площа рулів висоти, форма вихлопних патрубків. На двох машинах, що експлуатувались в Маньчжурії, встановили лижне шасі. Деякі літаки мали зовнішні тримачі для 250-кг бомб або додаткових паливних баків.

Армійські пілоти добре сприйняли літак, хоча максимальна швидкість літака становила 624 км/год, що було менше, ніж у технічному завданні. Але інші характеристики, зокрема швидкість набору висоти і операційна висота в більш ніж 12 кілометрів робили його одним з найкращих японських літаків. При пікіруванні літак розвивав швидкість до 800 км/год, при цьому він не страждав від вібрації, що було характерно для більшості японських літаків. Для покращення маневровності літак отримав закрилки. У жовтні 1943 року для перевірки літака в бойових умовах була сформована дослідна ескадрилья. За результатами цих випробувань літак був прийнятий на озброєння під назвою «Армійський винищувач Тип 4 Модель 1 Хаяте» (або Ki-84-Iа).

Ki-84 з другої експериментальної партії.

З квітня 1944 року здійснювалось виробництво другої експериментальної партії, яке проходило разом з випуском серійних машин. Ці експериментальні літаки отримали індивідуальні вихлопні патрубки, що забезпечило збільшення реактивної тяги вихлопу, що збільшило швидкість на 14-16 км/год, а також замість одної центральної підвіски для додаткового паливного бака або 250-кг бомби були встановлені підкрильні — для двох 200-л баків або двох 250-кг бомб.

Серійне виробництво літаків розгорнули на заводах фірми Nakajima В містах Ота та Уцонамія, а також на заводі фірми Mansyu в Харбіні. Літак відзначався хорошою технологічністю, для його виготовлення потрібно було в 2 рази менше оснастки, ніж для виготовлення літаків Ki-43 та Ki-44. Конструкція літака була розбита на ряд великих частин, які постачались субпідрядниками. В результаті цього, незважаючи на нестачу кваліфікованих робітників, алюмінію та сталі, у грудні 1944 року було досягнуте максимальне значення випуску — 373 літаки. Проте випуск літаків стримувала нестача двигунів. Крім того, через невисоку якість сталі часто ламались стійки шасі, були постійні проблеми з гідросистемою літака.

Спочатку на літаках встановлювали двигуни Nakajima Ha-45-11 потужністю 1 800 к. с., потім Nakajima Ha-45-12 потужністю 1 825 к. с., і зрештою Nakajima Ha-45-21 потужністю 1 900 к. с. Залежно від озброєння розрізняють варіанти Ki-84-Ia (з двома 12,7-мм кулеметами та двома 20-мм гарматами «Ho-5»), Ki-84-Ib (з чотирма 20-мм гарматами «Ho-5») та Ki-84-Ic (з двома 20-мм гарматами «Ho-5» та двома 30-мм гарматами «Ho-105»).

Передбачаючи труднощі з постачанням алюмінію, фірма Nakajima розробила варіант літака з дерев'яною хвостовою частиною. Заводське позначення було Ki-84-II, але у бойових частинах їх продовжували називати Ki-84-Ib та Ki-84-Ic, оскільки їх озброєння було аналогічне. На цих літаках встановлювались двигуни Nakajima Ha-45-21, Nakajima Ha-45-25 і зрештою Nakajima Ha-45-23 з безпосереднім впорскуванням потужністю 2 000 к. с., внаслідок чого максимальна швидкість досягла 670 км/г.

Варіант Ki-84-III мав бути висотним літаком, оснащеним двигуном Nakajima Ha-45Ru з турбокомпресором, але роботи над цим проектом до закінчення війни завершені не були. Також планувалося розробити двомісну версію з спільним керуванням, але натомість деякі Ki-84-I були перероблені в польових умовах[3].

Окрім серійних машин випускались (або планувалось випустити) ще декілька модифікацій літака, зокрема наступні[3]:

  • Ki-84N та Ki-84P — варіанти висотного перехоплювача з крилом більшої площі та двигуном Nakajima Ha-45-13 потужністю 2 500 к. с. Від Ki-84P доволі швидко відмовились на користь Ki-84R. Планувався серійний випуск варіанту Ki-84N з позначенням Ki-117, але до кінця війни цей проект завершений не був.
  • Ki-84R — варіант стандартного планера, оснащений двигуном Nakajima Ha-45-44 потужністю 2 000 к. с. з турбокомпресором. На момент закінчення війни готовність прототипу становила 80 %.
  • Ki-106 — суцільно-дерев'яний варіант, розроблений фірмою Tachikawa. До кінця війни було виготовлено 3 літаки, оснащені двигунами Nakajima Ha-45-21. Перший прототип був озброєний чотирма 20-мм гарматами «Ho-5», але оскільки маса літака зросла на 272 кг, на другий та третій прототипи встановили тільки по дві гармати. До самого кінця війни на фірмі велись роботи із зниження маси літака.
  • Ki-113 — проектований восени 1944 року варіант, в якому кабіна та нервюри виготовлялись з вуглецевої сталі, а обшивка зі звичайної листової. Був оснащений двигуном Nakajima Ha-45-21 та озброєний чотирма 20-мм гарматами «Ho-5». Прототип був готовий на початку 1945 року, але так і не піднявся у повітря через явне переобтяження.
  • Ki-116 — варіант, розроблений фірмою Mansyu. На літаку, що використовував стандартний планер Ki-84-I, встановлювався двигун Mitsubishi Ha-33-62 потужністю 1 500 к. с. із трилопастним пропелером від Ki-46-III. Був збудований один прототип, який вийшов досить вдалим — його маса зменшилась на 454 кг, а маневровність зросла. Проте до кінця війни льотні випробування не були завершені.

Модифікації і виробництво[ред. | ред. код]

Згідно японського міністерства озброєння фірмою Nakajima на заводах в Ота і Уцонамія було виготовлено 3482 Ki-84, а фірмою Mansyu в Харбіні ще 95, загалом — 3577 машин. Проте перерахунок за модифікаціями дає дещо менше число — 3514.[4]. В будь якому випадку на озброєння було прийнято 3470 літаків, решта залишились в виробника для тестувань модифікацій[5] :

  • Ki-84 — прототипи та передсерійні машини (127 машин)
  • Ki-84-I, -II — серійні варіанти. (3382 машини)
    • Ki-84-Ia (Ko) — варіант з двома 12,7-мм кулеметами «Тип 1» та двома 20-мм гарматами «Ho-5»
    • Ki-84-Ib (Otsu) — варіант з чотирма 20-мм гарматами «Ho-5»
    • Ki-84-Ic (Hei) — варіант з двома 20-мм гарматами «Ho-5» та двома 30-мм гарматами «Ho-105»
    • Ki-84-II (KAI) — варіант з дерев'яною хвостовою частиною
  • Ki-84N — варіант висотного перехоплювача з двигуном Nakajima Ha-209
  • Ki-84P — варіант висотного перехоплювача з двигуном Nakajima Ha-45-13 потужністю 2 500 к. с. і площею крила 22,52 м²
  • Ki-84R — варіант висотного перехоплювача з двигуном Nakajima Ha-45-13 потужністю 2 500 к. с. і площею крила 24,51 м²
  • Ki-106 — варіант суцільнодерев'яного літака (3 екз.)
  • Ki-113 — проект із заміною алюмінієвих конструкцій на сталеві. (1 прототип)
  • Ki-116 — варіант фірми Mansyu Mitsubishi Ha-33-32 потужністю 1 500 к. с. (1 екз.)
  • Ki-117 — проект серійного літака на базі Ki-84-N

Історія використання[ред. | ред. код]

Ki-84 на аеродромі.

Вперше літаки Ki-84 взяли участь у бойових діях у березні 1944 року в Китаї в складі 22-го авіазагону під командуванням майора Іваші, в складі, якого були переведені льотчики зі експерементального загону. Там вони прикривали важливі стратегічні об'єкти в Маньчжурії від атак 14 повітряної армії США. Вони переважали за своїми характеристиками винищувачі Curtiss P-40 Warhawk, які зазнавали важких втрат.

У середині жовтня 1944 року Ki-84 з'явились в Бірмі, де в основному займались штурмовкою наземних цілей. З січня 1945 року Ki-84 розміщувались також в Сінгапурі.

Наймасовіше Ki-84 використовувались на Філіппінах. Тут вони зіткнулись з новішими американськими літаками Lockheed P-38 Lightning, Republic P-47 Thunderbolt та North American P-51 Mustang, які завдавали ударів по Лусону. 17 жовтня почалась десантна операція союзників. На Філіппіни були перекинуті додаткові частини Ki-84, їх загальна кількість склала 10 авіазагонів. Але через перевагу союзників у повітрі японська авіація зазнавала важких втрат, також були великі проблеми з тиском пального в двигунах і слабкими шасі. У січні 1945 року японське командування, зрозумівши безглуздість подальших втрат, розпочало виведення авіачастин з Філіппін.

Під час битви за Окінаву у квітні-червні 1945 року основним завданням Ki-84 було прикриття літаків-камікадзе. У подальшому частини, озброєні Ki-84, використовувались в системі ППО Японії, Формози, Кореї та Маньчжурії[3].

Післявоєнне використання[ред. | ред. код]

Декілька десятків літаків Ki-84, захоплених в Китаї та Маньчжурії, використовувались комуністичними та гоміньданівськими військами[6]. Вважається, що останні Ki-84, які перебували на службі в армії Китаю, були списані на початку 1950-х років через повний знос.

Декілька літаків Ki-84 використовувались індонезійськими повстанцями проти голландських військ.

Характеристика проекту[ред. | ред. код]

Захоплений Ki-84(другий знизу) в польоті разом з Seafire (найнижчий), F6F-5 (другий зверху) і P-51D (найвище)

Літак Ki-84 за своїми льотними характеристиками був одним з найкращих японських винищувачів. Недоліки літака були зумовлені в основному не його конструкцією, а умовами експлуатації та виробничими труднощами (нестача матеріалів та сировини, недостатня кваліфікація робітників). Тим не менше, конструкція літака відзначалась міцністю, що дозволяла виконувати різкі маневри з великими перевантаженнями, а також досягати високої швидкості пікірування. Літак був легкий в управлінні, пілотаж на ньому могли освоїти навіть пілоти середньої кваліфікації.

Після війни американці провели порівняльні випробування Ki-84 з P-47 та P-51. Навчальні бої показали, що Ki-84 переважає своїх противників у маневреності. Швидкість пікірування японського літака була меншою, але горизонтальна швидкість при масі 3 400 кг на висоті 6 000 м була 683 км/г — на 5 км/г більше, ніж у P-51 та на 35 км/г — ніж у P-47.[3]

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Дані з Japanese Aircraft of the Pacific War[4] і The Nakajima Ki-84[5]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Ki-84-Ia Ki-84-II Ki-106 Ki-113 Ki-116
Екіпаж 1 особа
Довжина 9,92 м 9,92 м 9,95 м 9,92 м -
Висота 3,385 м 3,385 м 3,59 м 3,385 м 3,45 м
Розмах крил 11,238 м
Площа крил 21,00 м2
Маса пустого 2660 кг - 2948 кг 2880 кг 2240 кг
спорядженого 3613 кг 3853 кг 3900 кг 3950 кг 3193 кг
максимальна злітна 3890 кг - - - -
Навантаження на крило 172 кг/м2 183 кг/м2 186 кг/м2 188 кг/м2 152 кг/м2
Двигун Nakajima Ha-45-11 Nakajima Ha-45-23 Nakajima Ha-45-21 Nakajima Ha-45-21 Mitsubishi Ha-33-62
Потужність 1650—1850 к. с. 2000 к. с. 1850 к. с. 1850 к. с. 1350 к. с.
Питома потужність 1.8 кг/к.с. 1.9 кг/к.с. 2 кг/к.с. 2 кг/к.с. 1.6 кг/к.с.
Швидкість максимальна 613 км/год
(на висоті 6120 м)		 670 км/год 620 км/год
(на висоті 6400 м)		 620 км/год
(на висоті 6500 м)		 -
крейсерська 445 км/год - - - -
Дальність операційна 1 695 км - 800 км 1 000 км -
максимальна 2 168 км - - - -
Практична стеля 10 500 м - 11 000 м 10 300 м -
Час набору висоти 5000 м за 5 хв 54 с - 5000 м за 5 хв 5000 м за 6 хв 54 с -

Озброєння[ред. | ред. код]

  • Ki-84-Ia, Ki-116:
    • Кулеметне: 2×12,7 мм кулемети «Ho-103»
    • Гарматне: 2 x 20-мм гармати «Ho-5»
  • Ki-84-Ib, Ki-84-II, Ki-106, Ki-113:
    • Гарматне: 4 x 20-мм гармати «Ho-5»
  • Ki-84-Ic:
    • Гарматне: 2 x 20-мм гармати «Ho-5» і 2 х 30-мм гармати «Ho-105»
  • Підвісне озброєння:
    • 2 х 250-кг бомби
    • 2 х 200-л підвісні паливні баки

Оператори[ред. | ред. код]

Ki-84 73-го авіазагону. Жовтень 1944
Японія Японська імперія[3][5]

ВПС Імператорської армії Японії

  • 1-й авіазагін ВПС (осінь 1944—вересень 1945; Філіппіни, Японія)
  • 11-й авіазагін ВПС (друга половина 1944; Філіппіни)
  • 13-й авіазагін ВПС (лютий 1945—вересень 1945; Французький Індокитай, Таїланд)
  • 14-й авіазагін ВПС
  • 20-й авіазагін ВПС (лютий 1945—вересень 1945; Формоза)
  • 22-й авіазагін ВПС (березень 1944—вересень 1945; Японія, Китай, Філіппіни, Корея)
  • 25-й авіазагін ВПС (березень 1944—вересень 1945; Китай)
  • 29-й авіазагін ВПС (листопад 1944—вересень 1945; Філіппіни, Японія, Формоза)
  • 47-й авіазагін ВПС (грудень 1944—вересень 1945; Японія)
  • 50-й авіазагін ВПС (кінець 1944—вересень 1945; Бірма, Таїланд, Індокитай, Формоза)
  • 51-й авіазагін ВПС (червень 1944—вересень 1945; Японія, Філіппіни, Японія)
  • 52-й авіазагін ВПС (червень 1944—вересень 1945; Японія, Філіппіни, Японія)
  • 64-й авіазагін ВПС (1945; Таїланд)
  • 71-й авіазагін ВПС (червень 1944—вересень 1945; Японія, Філіппіни, Японія)
  • 72-й авіазагін ВПС (червень 1944—вересень 1945; Японія, Філіппіни, Японія)
  • 73-й авіазагін ВПС (червень 1944—вересень 1945; Японія, Філіппіни, Японія)
  • 85-й авіазагін ВПС (серпень 1944—вересень 1945; Китай, Корея)
  • 101-й авіазагін ВПС (серпень 1944—вересень 1945; Окінава, Сікоку)
  • 102-й авіазагін ВПС (серпень 1944—вересень 1945; Окінава, Сікоку)
  • 103-й авіазагін ВПС (серпень 1944—вересень 1945; Рюкю, Сікоку)
  • 104-й авіазагін ВПС (листопад 1944—вересень 1945; Маньчжурія)
  • 111-й авіазагін ВПС (1945; Японія)
  • 112-й авіазагін ВПС (1945; Японія)
  • 200-й авіазагін ВПС (друга половина 1944; Філіппіни)
  • 246-й авіазагін ВПС (1945; Японія)
  • 24-та окрема рота ВПС (січень 1945—вересень 1945; Суматра, Формоза)

КНР КНР

Повітряні сили Китайської Народної Республіки

Республіка Китай Республіка Китай

ВПС Республіки Китай

Індонезія Індонезія

Національна армія Індонезії

Вцілілі екземпляри[ред. | ред. код]

Декілька літаків Ki-84 були захоплені американцями та доставлені у США для порівняльних випробувань. Один з них був проданий приватному власнику, реставрований та пізніше повернутий в Японію. Цей єдиний вцілілий екземпляр зараз демонструється в Музеї камікадзе, в містечку Тіран (префектура Каґосіма).[7][8]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Книги
  • О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны. — Минск, Харвест, 2004.(рос.)
  • Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны. — Мн.: ООО «Попурри», 2003. — 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9 (рос.)
  • Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2010. — 431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4 (рос.)
  • Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть третья: Накадзима-Тачикава. — Издательский отдел ЦАГИ, 1996.(рос.)
  • Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)
Статті
  • Francillon, René J. The Nakajima Ki-84 // Aircraft in Profile. — Leatherhead, Surrey, UK : Profile Publications Ltd, 1966. — № 70. (англ.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Francillon, 1966, с. 3.
  2. ↑ Francillon, 1966, с. 4.
  3. ↑ а б в г д Francillon, 1970, с. 230-238.
  4. ↑ а б Francillon, 1970, с. 238.
  5. ↑ а б в Francillon, 1966, с. 12.
  6. ↑ Japanese Aircraft in Foreign Service WWII and Post WWII [Архівовано 28 травня 2016 у Wayback Machine.] retrieved 24 August 2010
  7. ↑ Pacific Wrecks, JAAF Unknown Sentai, Ki-84-I Ko [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Chiran Peace Museum, Hayate Exhibition Room. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 3 травня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nakajima Ki-84

Винищувачі
Ki-5 • Ki-8 • Ki-10 • Ki-11 • Ki-12 • Ki-18 • Ki-27 • Ki-28 • Ki-33 • Ki-37 • Ki-38 • Ki-39 • Ki-43 • Ki-44 • Ki-45 • Ki-58 • Ki-60 • Ki-61 • Ki-62 • Ki-63 • Ki-64 • Ki-65 • Ki-69 • Ki-73 • Ki-75 • Ki-80 • Ki-81 • Ki-83 • Ki-84 • Ki-87 • Ki-88 • Ki-93 • Ki-94 • Ki-96 • Ki-98 • Ki-99 • Ki-100 • Ki-101 • Ki-103 • Ki-104 • Ki-106 • Ki-108 • Ki-109 • Ki-112 • Ki-113 • Ki-116 • Ki-117 • Ki-118 • Ki-200 • Ki-201 • Ki-202
 ·
Бомбардувальники
Ki-1 • Ki-2 • Ki-3 • Ki-19 • Ki-20 • Ki-21 • Ki-22 • Ki-29 • Ki-30 • Ki-31 • Ki-32 • Ki-42 • Ki-47 • Ki-48 • Ki-49 • Ki-50 • Ki-52 • Ki-53 • Ki-66 • Ki-67 • Ki-68 • Ki-74 • Ki-82 • Ki-85 • Ki-90 • Ki-91 • Ki-119
Штурмовики
Ki-35 • Ki-36 • Ki-51 • Ki-72 • Ki-102 • Ki-174
Розвідники
Ki-4 • Ki-15 • Ki-40 • Ki-46 • Ki-70 • Ki-71 • Ki-78 • Ki-95
Транспортні літаки
Ki-16 • Ki-34 • Ki-41 • Ki-56 • Ki-57 • Ki-59 • Ki-92 • Ki-97 • Ki-105 • Ki-110 • Ki-111 • Ki-114
Навчальні літаки
Ki-6 • Ki-7 • Ki-9 • Ki-17 • Ki-23 • Ki-54 • Ki-55 • Ki-79 • Ki-86 • Ki-107
Літаки спеціального призначення
Ka-1 • Ki-13 • Ki-14 • Ki-76 • Ki-77 • Ki-89 • Ki-115 • Ki-147 • Ki-148 • Ki-167 • Ki-230
Планери
Ki-24 • Ki-25 • Ki-26 • Ku-1 • Ku-2 • Ku-3 • Ku-4 • Ku-5 • Ku-6 • Ku-7 • Ku-8 • Ku-9 • Ku-10 • Ku-11 • Ku-12 • Ku-13 • Ku-14
Літаки Nakajima
Позначення Імперського флоту Японії
Позначення Імперської армії Японії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Nakajima_Ki-84&oldid=41756147