Maserati Indy

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Maserati Indy
1973 Maserati Indy - silver - fvl (4637116233).jpgMaserati Indy. 1973
Виробник Італія Італія
Роки виробництва 1969-1975
Клас спортивний автомобіль
Стиль кузова 2-дверне 4-місне купе
Компонування передньомоторне, задньопривідне
Двигун(и) V8 • 4200 см³ • 260 к.с.
V8 • 7200 см³ • 290 к.с.
V8 • 4900 см³ • 320 к.с.
Коробка передач 5-ступенева ручна ZF
3-ступенева автоматична Borg-Warner
Колісна база 2598 мм
Довжина 4740 мм
Ширина 1758 мм
Висота 1295 мм
Вага 1582-1665 кг
Найвища швидкість 225-251 км/год
Місткість бака 100 л
Дизайнер Джованні Мікелотті[1]
Vignale[2]

Maserati Indy — 4-місний спортивний автомобіль італійської компанії Maserati, що випускались впродовж 1969–1975 років. Презентація відбулась на Автосалоні 68' в Турині з кузовом дизайну Альфредо Віґнале. Остання модель Мазераті перед її купівлею компанією Citroën. Названа на честь перемог машин Maserati у гонках Indianapolis 500 1939 і 1940 років.

Історія[ред. | ред. код]

Maserati Indy 1973

Серійний автомобіль презентували на Женевському автосалоні 1969. Новинкою Indy був 4-місний аеродинамічний несучий кузов. Ходова частина із збільшеною на 50 мм колісною базою (2600 мм) базувалась на моделі Maserati Ghibli і її багато фахівців вважали застарілою, зокрема конструкцію заднього ведучого мосту.

На модель встановлювали V8-мотори:

  • 1968–1971 Maserati Indy 4200: 4200 см³, 260 к.с.
  • 1971–1973 Maserati Indy 4700: 4700 см³, 290 к.с.
  • 1972–1975 Maserati Indy 4900: 4900 см³, 320 к.с.

З останнім 4,7 л мотором Maserati Indy отримала кращі ходові властивості за дорожчу модель Maserati Ghibli, після припинення виробництва якого встановили мотор у 4,9 л. Мотори доповнювали 5-ступінчаста коробка передач ZF Friedrichshafen AG чи як додаткова опція 3-ступінчаста автоматична Borg-Warner[3].

Видання "auto motor und sport" провело влітку 1970 тестування моделі Indy, яка показала максимальну швидкість 247 км/год, прискорення 0-100 км/год за 8,2 сек. Показники були дещо кращими за Ferrari 365 GT 2+2[4].

Maserati Indy спочатку виробляли паралельно з моделями Maserati Mexico[en], Maserati Ghibli, Maserati Mistral. Це деякою мірою негативно вплинуло на продажі Indy, який продукували дещо довше за них. У цей період почали випускати моделі Maserati Bora, Maserati Merak з центральним розміщенням мотору. Упродовж 7 років Indy виготовляли без ґрунтовної перебудови конструкції кузову, виготовивши 1104 екземплярів. Це робить її однією з найуспішніших моделей компанії Maserati.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Cancellieri, Gianni et al. (Hrsg.): Maserati. Catalogue Raisonné 1926–2003. Automobilia, Mailand 2003. ISBN 88-7960-151-2 (англ.)
  • Tabucchi, Maurizio: Maserati. Alle Grand Prix-, Sport- und GT-Fahrzeuge von 1926 bis heute. Heel Verlag, Königswinter 2004. ISBN 3-89880-211-6 (англ.)
  • Lange, Hans-Karl: «Maserati. Der andere italienische Sportwagen». 1.Auflage Wien 1993, ISBN 3-552-05102-3 (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]