McDonnell Douglas AH-64 Apache

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
McDonnell Douglas AH-64 Apache
Вертоліт AH-64D Apache Longbow зі складу 101-го авіаційного полку, базується на передову авіаційну базу «Спейчер», Ірак. 5 грудня 2005
Вертоліт AH-64D Apache Longbow зі складу 101-го авіаційного полку, базується на передову авіаційну базу «Спейчер», Ірак. 5 грудня 2005
Тип ударний вертоліт
Розробник Hughes Helicopters
Виробник Hughes Helicopters (19751984)
McDonnell Douglas (19841997)
Boeing Defense, Space & Security (1997–по т.ч.)
Перший політ 30 вересня 1975[1]
Початок експлуатації квітень 1986[2]
Статус експлуатується
Основні експлуатанти Армія США
Роки виробництва з 1983
Одиниць вироблено 1 174 на лютий 2010[3]
Вартість одиниці AH-64A: 20 млн.US$ (2007),
AH-64D (AH-64A модифікований): 18 млн. US$ (2007)[4]
Варіанти AgustaWestland Apache
Країни-оператори AH-64 Apache

AH-64 «Апач» (англ. McDonnell Douglas AH-64 Apache — «Апач») — американський основний ударний вертоліт, що перебуває на озброєнні армії США з середини 1980-х років.

Історія[ред.ред. код]

Успішне застосування AH-1 «Кобра» у В'єтнамі підтвердило життєздатність ідеї бойового гелікоптера. Водночас ситуація з майбутнім «спадкоємцем» «Кобри» залишалася невідомою. Амбітна та дорога програма AH-56 «Шайєнн» тривала близько десятиліття і була остаточно закрита в 1972 році. Спроби знайти тимчасову заміну у вигляді моделі Сікорський S-67, модифікацій S-61 та інших гелікоптерів також виявилися безуспішними. Нарешті в 1972 р. Армія США розпочала програму зі створення нового бойового гелікоптера (Advanced Attack Helicopter, AAH), призначеного в першу чергу для боротьби з танками противника в будь-який час доби і в поганих погодних умовах.

Основні вимоги, що висувалися до гелікоптера AAH:

  • Озброєння — 30-мм гармата M230, 16 протитанкових ракет AGM-114 або 4 установки з 19-ю 70-мм НАР Hydra 70
  • Екіпаж — 2 людини
  • Характеристики: розрахункова злітна маса — 7260 кг, Швидкопідйомність — 12,7 м/с, дальність польоту з ПТБ — 1850 км
  • Навігаційне обладнання для польотів уночі та в поганих погодних умовах на висоті менше 30 м
  • Двигун — газотурбінний XT-700, що забезпечувало уніфікацію до розробляються військово-транспортним гелікоптером UH-60
  • Система зниження ІЧ-випромінювання
  • Забезпечення бойової живучості гелікоптера. Зокрема нульова уразливість гелікоптера при одиночному ураженні 12,7-мм кулею при швидкості 490 м/с і мінімізація уразливості при ураженні 23-мм ОФЗ снарядом. Можливість продовження польоту протягом мінімум 30 хв після вказаного впливу по будь-якій частині конструкції машини
  • Передбачуваний термін служби — 15 років
  • Розрахункова вартість серійної машини — 14 млн доларів, собівартість виробництва 11 — 12 млн доларів.

Участь в конкурсі приймали п'ять авіабудівних фірм: Боїнг-Вертол, Белл Гелікоптер, Г'юз Гелікоптерз, Локхід, Сікорський. У червні 1973 року двом з цих фірм (Белл Гелікоптер та Г'юз Гелікоптерз) були видані контракти на розробку та виробництво прототипів. Фірма Белл запропонувала YAH-63 (Модель 409), який представляв розвиток AH-1; прототип зробив перший політ 22 листопада 1975 року. Трохи раніше, 30 вересня, уперше злетів Hughes YAH-64, пілотував льотчиками-випробувачами Робертом Феррі (Robert Ferry) та Рале Флетчером (Raleigh Fletcher). Під час проведених армією порівняльних випробувань зразок фірми Г'юз Гелікоптерз показав своє значну перевагу над конкурентом в швидкопідйомність та маневреності, і в цілому його характеристики перевершували армійські вимоги. Свою роль зіграла та аварія YAH-63 в одному з випробувальних польотів. У грудні 1976 року було оголошено про перемогу в конкурсі фірми Г'юз Гелікоптерз з гелікоптером YAH-64.

Після перемоги в конкурсі фірма продовжила довгі випробування гелікоптера, і внесла низку змін в його конструкцію та бортове обладнання. Загалом обсяг льотних випробувань склав 2400 годин. Через низку труднощів рішення про серійне виробництво було відкладено на два роки. Лише влітку 1981 року почалися військові випробування гелікоптера. Стройові екіпажі залишилися задоволені новою машиною, і 19 грудня того ж року було прийнято рішення про серійне виробництво гелікоптера під позначенням AH-64A та назвою «Апач».

Для випуску «Апач» був побудований завод в м. Меса (Аризона). Викот першої серійної машини відбулася 30 вересня 1983 року, рівно через вісім років після першого польоту AH-64. У наступному році фірма Г'юз Гелікоптерз була куплена корпорацією McDonnell Douglas, до якої перейшло та виробництво гелікоптера. «Апачі» стали надходити у війська та розподілялися по 18 гелікоптерів на ескадрилью. Перша ескадрилья досягла боєготовності в липні 1986 року. З 1989 року «Апачі» почали надходити в Національну гвардію США. Серійне виробництво для потреб американських збройних сил було завершено в грудні 1994 року після побудови 827 машини. Середня вартість одного гелікоптера ранньої модифікації AH-64A оцінюється приблизно в 14,5 млн доларів.

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

ТТХ сімейства AH-64
AH-64A[5] AH-64D[6] AH-64D Longbow[6]
Технічні характеристики
Екіпаж 2
Довжина з обертовими гвинтами, м 17,76
Діаметр несучого гвинта, м 14,63
Діаметр рульового гвинта, м 2,79
Висота, м 3,84[1. 1] 4,66[1. 2] 4,95[1. 3]
Площа, оберту основного гвинта, м ² 168,11
База шасі, м 10,59
Колія шасі, м 2,03
Маса порожнього, кг 4 660 5 165 5 352
Маса нормальна злітна, кг[1. 4] 6 650 6 552 7 530
Маса максимальна злітна, кг 8 000 9 525 10 432[1. 5]
Маса палива, кг 1 108 + 2 712 в ПТБ
Обсяг палива, л 1 421 + 4 × 871 в ПТБ
Двигун 2 × ТВД General Electric
T700-GE-701 T700-GE-701C
Потужність, кінська сила (кВт) 2 × 1 695 (1 270) 2 × 1 890 (1 409)
Льотні характеристики
Максимально допустима швидкість, км/год 365
Максимальна швидкість, км/год 300 293 265
Практична дальність, км 690[1. 6] 482 407
Етапна дальність, км 2 020 1 899
Тривалість польоту 3,57 год[1. 7] 2 год 44 хв/8 год[1. 8]
Практична стеля, м 6 100 6 400 5 915
Теоретична стеля, м[1. 9] 4 085/3 100 4 570/3 505 4 170/2 890
Максимальна швидкопідйомність, м/с 12,27
Вертикальна Швидкопідйомність, м/с 12,7 7,5
Навантаження на диск, кг/м² 48,6 62,1
Максимальна експлуатаційна перевантаження +3,5/-1,0 g +3,5/-0,5 g
Озброєння
Гармата 30 мм M230 (625 постр./хв)
Боєкомплект до 1 200 патр.
Ракети «повітря-поверхня» 4 × 4 × AGM-114
НАР 4 × 19 × 70 мм Hydra
  1. До втулки несучого гвинта
  2. До датчика повітряних параметрів
  3. До вершини РЛС AN/APG-78 «Лонгбоу»
  4. Льотні характеристики дани для даних значень маси.
  5. У перегоночном варіанті, з повним запасом палива
  6. Без зовнішніх підвісок
  7. Без ППБ
  8. Без ППБ/з ППБ
  9. З використанням/без використання ефекту землі при нормальній злітній масі
Характеристики AH-64D в типових місіях (без РЛС AN/APG-78) [6]
A B C D E F G H
Тип протитанкова повітряне прикриття ескорт
Злітна маса, кг 6 552 7 158 7 728 6 874 7 813 6 932 7 867
маса палива, кг 727 1 029 902 1 063 745 1 086 741 1 077
Крейсерська швидкість, км/год 285 280 272 274 283 278 287 283
Висота польоту, м 1 220 610 1 220 610 1 220 610
Вертикальна Швидкопідйомність, м/хв 448 137 301 293 262 238
Тривалість польоту 1 год 50 хв 2 год 40 хв 1 год 47 хв 2 год 30 хв 1 год 50 хв 2 год 30 хв 1 год 50 хв 2 год 30 хв
Боєкомплект 4 × AGM-114;
320 патр.
4 × AGM-114;
1200 патр.
6 × AGM-114;
540 патр.
16 × AGM-114;
1200 патр.
4 × AGM-114;
1200 патр.
4 × AGM-114;
19 × НАР;
1200 патр.
19 × НАР;
1200 патр.
38 × НАР;
1200 патр.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ружицкий Е. И. Зарубежные вертолёты. — М.: АСТ; Астрель, 2002. — С. 382.
  • Роман В. «Апач» — истребитель танков (рус.) // Крылья Родины. — М.: 1995. — № 11. — С. 11-17. — ISSN 0130-2701
  • Роман В. «Апач» — истребитель танков (рус.) // Крылья Родины. — М.: 1995. — № 12. — С. 11-12. — ISSN 0130-2701

Примітки[ред.ред. код]

  1. Boeing Marks 25th Anniversary of Apache First Flight Sept. 30. Boeing. 2000-10-02. Архів оригіналу за 2013-07-23. 
  2. Haynes, Mary L. and Cheryl Morai Young, ed. «Department of the Army Historical Summary, FY 1987, Chapter 5: Modernizing and Equipping the Army». Center of Military History, United States Army, 1995.
  3. Boeing AH-64 Apache. Jane's Information Group. 13 October 2000. Архів оригіналу за 25 February 2008. Процитовано 1 April 2010. 
  4. Modernizing the Army’s Rotary-Wing Aviation Fleet. Congressional Budget Office. November 2007. Архів оригіналу за 2013-07-23. 
  5. Пономарьов А. Н. та ін Бойовий вертоліт вогневої підтримки наземних військ AH-64A «Апач» (США). — М. : Військове видавництво, 1986. — 39 p.
  6. а б в Jane's All The World's Aircraft 2004-2005 / Paul Jackson. — Jane's Information Group, 2004. — P. 594-597. — 860 p. — ISBN 0-7106-2614-2.
Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.