Mea culpa

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Mea culpa (укр. моя провина), mea maxima culpa (укр. моя велика провина) — формула покаяння і сповіді в релігійному обряді католиків з XI століття.

Вираз походить від першої фрази покаянної молитви Confiteor, яка читається в Римсько-католицькій церкві на початку меси.

Використання[ред. | ред. код]

12 березня 2000 в ювілейний рік, що влаштовується католицькою церквою кожні 25 років, папа римський Іван Павло II вперше в історії вимовив розлогу mea culpa від імені католицької церкви. Він визнав провину членів церкви і просив вибачення за вісім гріхів: переслідування євреїв, розкол церкви і релігійні війни, хрестові походи і теологічні догмати, що виправдовують війну, презирство до меншин і бідних, виправдання рабства[1].

В січні 2015, після загибелі та каліцтва частини захисників Донецького аеропорту, Сергій Лойко, фотограф і кореспондент, який уславляв їх героїзм, з гіркою іронією додав до слів жалоби: «mea culpa», — визнавши, що в загибелі героїв є і його непряма провина[2].

В 2014 у Франції вийшов художній фільм «Mea Culpa»[3].

В 1991 році музична група «Enigma» випустила аудіо-альбом «Mea Culpa (Part II)»[4].

В культурі деяких західноєвропейських країн у повсякденному контексті вираз іноді використовується в іронічному сенсі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]