М'ята перцева
| Перцева м'ята | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Рід: | М'ята (Mentha) |
| Вид: | Перцева м'ята (M. × piperita)
|
| Біноміальна назва | |
| Mentha × piperita L., 1753
| |
Перце́ва м'я́та (Mentha piperita) — гібридний вид м'яти. Ця м'ята має приємний запах та у дикому стані ніде не росте. Це давня культурна рослина виведена в Англії в 17 столітті шляхом схрещування диких видів м'яти: водяної (Mentha aquatica) і кучерявої або зеленої (Mentha spicata), але остання можливо сама є природним гібридом, що виник з лісової (Mentha laxiflora) і круглолистої м'яти (Mentha nemorosa).
Біологічні характеристики[ред. | ред. код]
М'ята перцева — багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище стелиться і дає пагони. Стебло чотиригранне, галузисте, близько 0,5 м заввишки. У культурі найвідоміші два різновиди: чорна м'ята з червоно-фіолетовими стеблами і жилками листка та біла м'ята із світло-зеленими стеблами і жилками. Листки супротивні, короткочерешкові. Квітки дрібні, червоно-фіолетові, розміщені кільцями, зближеними в густі колосоподібні суцвіття на верхівках стебла й гілок. Віночок зрослопелюстковий, лійкоподібний, дещо неправильний, з чотирма лопатями. Вся рослина дуже запашна.
У листках і суцвіттях міститься ефірна олія (0,8—3,5 %). її кількість залежить від умов розвитку рослини, часу збирання і сорту м'яти. Основними складовими ефірної олії є ментол і ментон. Крім того, до її складу входять цінеол, ментофуран, тимол, карвакрол, сесквітерпеновий біциклічний вуглець, сесквітерпеновий кетон і сесквітерпенові спирти невстановленої будови. Ефірна олія має приємний прохолодний смак і тонкий сильний аромат.
Використання[ред. | ред. код]
Листя м'яти і ефірну олію застосовують у багатьох галузях харчової промисловості для ароматизації напоїв, соусів, кондитерських і спиртних виробів, а також у парфумерії (зубні пасти, шампуні, гелі для душу, тощо).
Медичне застосування[ред. | ред. код]
Лікарською сировиною є листки. Свіжу квітучу траву використовують у гомеопатії.
У медичній практиці — як болезаспокійливе і для зубних полоскань. З олії одержують ментол, який міститься у багатьох лікарських препаратах як дезинфікуючий і протизапальний засіб. 25—30%-ний розчин ментолу в ізовалеріаново-ментоловому ефірі (Валідол) застосовують при стенокардії.
Листки м'яти приписують для поліпшення травлення (у зборах), як жовчогінне, проти спазмів кишківника і нудоти. Майже аналогічно використовується настоянка м'яти.
На основі настоянки м'яти, м'ятної олії й ментолу виготовляють комплексні препарати: болезаспокійливої дії при невралгії, міозиті — Меновазин і мазі Гевкамен, Евкамон; для лікування ВДШ: Евкатол, Інгакамф, Пектусин, аерозолі — Каметон, Інгаліпт і Камфомен; заспокійливі препарати при неврозах серця, тахікардії, безсонні — Корвалол, Корвалдин, Валокормід, краплі Зеленіна, Валідол; літолітичної дії — Уролесан, Оліметин і Фітолізин.[1] [2]
Вирощування[ред. | ред. код]
(1).jpg)
Під м'яту, ділянку орють на зяб на глибину 25—27 см, одночасно вносять органічні добрива з розрахунку 300—400 кг/100 м². Рано навесні поле боронують і культивують.
Свіжі непророслі кореневища висаджують вручну квадратно-гніздовим (45×45 см) способом. Після садіння ґрунт прикочують. Під час появи бур'янів, посіви 1—2 рази культивують на глибину 8—10 см.
Перцева м'ята майже не утворює насіння і тому розмножується вегетативно (поділом кореневища, стебел і навіть укоріненням листків). Рослина дуже вимоглива до вологості і родючості ґрунту. Високий урожай вона дає при вирощуванні на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод та родючими легкими ґрунтами. При стійкому та достатньому сніговому покриві витримує морози — 18—30°С. У літні місяці оптимальна середньодобова температура для успішного росту м'яти становить 18—22°С. Часті дощі і висока температура повітря зумовлюють зниження вмісту ефірної олії.
Коріння м’яти перцевої біологічно накопичують радій, тож рослина може бути придатною для фіторемедіації радіоактивно забрудненого ґрунту.[3]
Збір[ред. | ред. код]
М'яту збирають у липні — серпні у фазі бутонізації і початку цвітіння або дещо пізніше, при зацвітанні головних квіток. Після відростання можливе повторне збирання (вересень).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ М'ята перцева. Застосування. лікування [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] матеріал Портал stopbolezni.net про здоров'я та здоровий спосіб життя. [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Лікарські рослини і трави. М'ята перцева. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 24 червня 2015.
- ↑ Popa, K.; Tykva, R.; Podracká, E.; Humelnicu, D. (3 червня 2008). 226Ra translocation from soil to selected vegetation in the Crucea (Romania) uranium mining area. Journal of Radioanalytical and Nuclear Chemistry. Т. 278, № 1. с. 211—213. doi:10.1007/s10967-007-7171-6. ISSN 0236-5731. Процитовано 18 травня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- М'ята [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.]
- М'ята перцева // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 289. — ISBN 5-88500-055-7.
- М'ята перцева: застосування [Архівовано 24 червня 2015 у Wayback Machine.]
- М'ята перцева — лікувальні властивості, рецепти [Архівовано 24 червня 2015 у Wayback Machine.] матеріал сайту ФІТОТЕРАПЕВТ Природні дари для здоров'я [Архівовано 24 червня 2015 у Wayback Machine.]
- М'ята корисні властивості, лікувальні властивості та протипоказання [Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.] матеріал журналу Жіночий журнал для всіх вікік [Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- М’ята перцева (селекція і насінництво) / Л.П. Шелудько. — Полтава: ВАТ «Полтава», 2004. — 200 с.
|
|