Middle-earth: Shadow of War

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Middle-earth: Shadow of War
MiddleEarthShadowOfWar.jpg

Розробник Monolith Productions
Видавець Warner Bros. Interactive Entertainment
Продюсер Майкл Айгер
Сценарист Тоні Еліас
Програміст Метью Райс
Художник Філіп Штрауб
Композитор
Попередня гра серії Middle-earth: Shadow of Mordor
Дата випуску 10 жовтня 2017
Жанр(и) Action RPG
Платформа PlayStation 4, Microsoft Windows і Xbox One
Режим гри одиночна гра
Сайт shadowofwar.com

Middle-earth: Shadow of War (укр. Середзем'я: Тіні Війни) — мультиплатформенна відеогра в жанрі Action/RPG з відкритим світом, розроблена Monolith Productions для платформ Xbox One, Windows і PlayStation 4. Її видавцем виступила Warner Bros. Interactive Entertainment. Вихід гри відбувся 10 жовтня 2017 року.

Гра є продовженням Middle-earth: Shadow of Mordor, яка випущена була в 2014 році. Як і попередня гра, Middle-earth: Shadow of War заснована на книгах Дж. Р. Р. Толкіна та їх екранізації Пітера Джексона. Гравець управляє слідопитом Таліоном, одержимим духом ельфійського правителя Келебрімбора; Таліон намагається використовувати один з перснів влади, щоб зібрати армію орків і тролів і кинути виклик Саурону і його полководцям-назгулам. В Shadow of War використовується вдосконалена система Nemesis з попередньої гри; світ гри і населяють його персонажі змінюються в залежності від дій та рішень гравця, що означає, що кожне нове проходження відрізняється від попереднього[1]. Якщо у гравця є збереження Shadow of Mordor, він може перенести в нову гру окремих персонажів з першої гри — найзаклятішого ворога і найвірнішого соратника[2].

Сюжет[ред.ред. код]

Через деякий час після подій попередньої гри, слідопит Таліон і дух ельфійського коваля Келебрімбора виковують в жерлі Ородруїна чарівний перстень, подібний на Перстень Влади, але не зачеплений впливом Саурона. Коли павучиха Шелоб викрадає Келебрімбора, Таліон опиняється на межі смерті — ще на початку попередньої гри воєначальник, відомий як Чорна Рука Саурона, перерізав йому горло, і тільки присутність Келебрімбора не давало Таліону померти. Щоб уникнути загибелі, Таліон одягає Новий Перстень, а пізніше обмінює його на свободу Келебрімбора. Віддавши Перстень Шелоб, Таліон отримує від неї передбачення: армія Мордора на чолі з Королем-чародієм Ангмара обложує Мінас Тірит, гондорске місто-фортецю на кордоні з Мордором. Захищаючи Мінас Ітіль, Таліон зустрічає нових союзників — генерала Кастаміра, його дочка Ідриль і чорношкірого воїна-харадрима Баранора. Пізніше Кастамір здає Мінас Ітіль в руки Короля-чародія, і захоплене назгулами та орками місто отримує нову назву — Мінас Моргул. Назгули нападають і на Шелоб, намагаючись відібрати у неї Новий Перстень; в результаті Шелоб повертає коштовність Таліону і каже, що доля всього Середзем'я тепер в його руках.

Щоб кинути виклик Саурону, Таліон і Келебрімбор повинні зібрати армію орків, використовуючи Новий Перстень для їх підпорядкування; для цього герої відвідують кілька областей Мордора. У джунглях біля моря Нурнен їх союзниками стають олог-хай Бруз і орк на прізвисько Мишарій Боягуз, який раніше з'являвся в Middle-earth: Shadow of Mordor. Пізніше по ходу розповіді Бруз зраджує Таліона, і герой з допомогою Мишарія влаштовує на нього полювання. На прохання чарівної істоти — берегині лісу Карнан — Таліон кидає виклик орчому некроманту Зогу і викликаному ним балрогу, відомому як Тар-Горот. Шляхи Таліона також перетинаються з ельфійською войовницею Елтаріель, Клинком Галадріелі; Елтаріель полює за назгулами. Серед цих назгулів є й Ісілдур, король Гондору, колись носив Перстень Влади; згідно сюжету гри, він був перетворений Сауроном на одну з Примар Персня.

Захопивши всі п'ять областей Мордора, Таліон, Келебрімбор і Елтаріель з армією орків виступають на Барад-Дур, останній оплот Саурона. Перемігши Ісілдура, Таліон дає назгулу померти остаточно — це спричиняє обурення Келебрімбора, який бажає підпорядкувати слуг Саурона і самому стати владикою Мордора і всього Середзем'я. Він передає Новий Перстень Елтаріель і сам переселяється в її тіло, а Таліона залишає вмирати — в тому ж становищі, що і на початку гри. Завдяки Шелоб Таліон знаходить вихід — він одягає перстень Ісілдура, тим самим повернувши собі безсмертя і придбавши здатність воскрешати мертвих воїнів, але накликає на себе прокляття. Таліон захоплює Мінас Моргул, вибивши звідти Короля-чародія і його назгулів. У той же час Келебрімбор і Саурон сходяться в бою на вершині Барад-Дура, але не можуть один одного здолати і зливаються у вічній битві, перетворившись в Багряне Око на вершині вежі, таке ж, як в кінотрилогії Пітера Джексона.

Основна сюжетна лінія гри закінчується на цьому моменті, однак після проходження четвертого акту, що складається виключно з оборони фортець, відкривається «справжня» кінцівка. Оповідачка Шелоб повідомляє, що після багатьох років війни Таліон піддався впливу персня і приєднався до назгулів, вирушивши з ними в Шир. Після подій «Володаря перснів» Таліон, як інші назгули, згорів при виверженні Ородруїна. У фінальній сцені Таліон опиняється в постсмерті — місці, схожому на Мордор, але квітучому, з чистим небом і сонцем на горизонті. Він йде назустріч світанку, скидаючи з себе обладунки та зброю; поблизу ввіткнутого в землю кинджала Ахарн розпускається квітка.

Зв'язок з легендаріомом Толкіна[ред.ред. код]

Дія гри відбувається у вигаданому Толкіном Середзем'ї, і в грі з'являються різні персонажі, згадувані на сторінках «Володаря перснів» — Келебрімбор, Шилоб, Голлум, Саурон і назгули. Сценарій гри, включаючи всі діалоги, був погоджений з компанією Middle-earth Enterprises, яка володіє авторськими правами на персонажів, імена і назви книг Толкіна[3]. Незважаючи на це, розробники гри вільно поводяться з міфологією Толкіна. Так, дія гри формально відбувається між подіями книг «Хоббіт, або Туди і назад» та «Володар перснів», проте падіння міста-фортеці Мінас Ітіль і її перетворення в Мінас Моргул, які в книжках відбулися на тисячі років раніше, відбуваються прямо під час гри. Такі історичні персонажі Середзем'я, як Ісілдур або Хельм Молоторукий, в грі Shadow of War входять в число назгулів, і саме поняття «назгул» трактується як титул, що переходить від одного поневоленого Сауроном духу до іншого — в кінці гри до них, на заміну Ісілдуру, приєднується і головний герой[4].

Важлива для гри механіка воскресіння персонажа з мертвих, на думку розробників, давала їм можливість дослідити важливу для робіт Толкіна тему безсмертя (англ. deathlessness). Обраний підхід викликав критику ще в часи гри Middle-earth: Shadow of Mordor, оскільки нескінченні повернення героя Таліона до життя були б неможливі в рамках толкінівської міфології; як відповідь розробники стверджували в інтерв'ю, що Таліон у грі є не смертною людиною, але живим мерцем наче назгул або рейфа[5]. Shadow of War обходиться з темами смерті й безсмертя ще більш вільно — так, одна з другорядних сюжетних ліній пов'язана з орком-некромантом на ім'я Зог, який демонструє здатність з легкістю повертати убитих персонажів до життя.

Шелоб описана у «Володарі перстнів» виключно як жахлива павучиха, однак у грі Шелоб — одна з центральних персонажів і оповідачка; вона може за своїм бажанням змінювати вигляд і частіше з'являється в образі спокусливої жінки, здатної до яснобачення, і допомагає героям. З точки зору віце-президента Monolith Майкла де Платера, Шилоб і у «Володарі перснів» не є цілком негативним персонажем[6]; в Shadow of War вона постає свого роду темної версією Галадріель, мудрої володарки, що маніпулює іншими персонажами заради благої мети. Її здатність набувати людського вигляду де Платер і головний наративний дизайнер гри Тоні Еліас пояснювали через походження — Унголіанта, мати Шелоб, на їх думку, була однією з маярів у вигляді павука, так що і її дитина Шелоб не повинна мати виключно павучий вигляд.

Розробники гри спиралися не стільки на книжковий канон Толкіна, скільки на екранізації Пітера Джексона, що виділяється як у візуальному плані багатьох локацій, так і в самій міфології та історії світу Середзем'я, у багатьох аспектах творці гри також відходять від моментів, описаних в книгах.

Розробка[ред.ред. код]

У процесі створення гри команда розробників втратила виконавчого продюсера компанії Monolith Productions Майкла Форджа, який помер від раку. З метою вшанувати пам'ять колеги розробники створили персонажа по імені Фортхог Вбивця Орків[джерело не вказане 28 днів]. За задумом цей персонаж так само корисний для головного героя, як Майкл був корисний для своєї команди. Особливість персонажа — сокира у вигляді гітари як нагадування про захоплення покійного виконавчого продюсера.

Рецензії та продажі[ред.ред. код]

Огляди
Світові
Видання Оцінка
EGM 8/10[11]
Game Informer 9.5/10[12]
GameSpot 7/10[13]
GamesRadar 4.5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar half.svg[14]
Giant Bomb 3/5 starsStar full.svgStar full.svgStar empty.svgStar empty.svg[15]
IGN 9/10[16]
PC Gamer (US) 73/100[17]
Агрегатори
Агрегатор Оцінка
Metacritic (PC) 81/100[7]
(PS4) 79/100[8]
(XONE) 81/100[9]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Makuch, Eddie (February 27, 2017). Middle-earth: Shadow Of War Confirmed, Watch The Epic Announcement Trailer. GameSpot. Процитовано February 27, 2017. 
  2. McWhertor, Michael (July 6, 2017). Shadow of Mordor update lets players export their nemesis to sequel. Polygon. Процитовано July 6, 2017. 
  3. Chris Pereira, Mike Mahardy (9 октября 2017). Why Shadow Of War Takes Liberties With Lord Of The Rings Canon. Gamespot (en). Процитовано 2017-11-12. 
  4. James Whitbrook (18 октября 2017). Middle-Earth: Shadow of War Is the Bleakest Lord of the Rings Fan Fic I've Ever Seen. io9.gizmodo.com (en). Процитовано 2017-11-12. 
  5. Kat Bailey (08.10.2014). Middle-earth: Shadow of Mordor's Uneasy Relationship with J.R.R. Tolkien's Mythology. Usgamer.net. Процитовано 2017-11-12. 
  6. Johnny Chiodini (15.08.2017). Why Shelob is a woman in Shadow of War. Eurogamer (en). Процитовано 2017-11-12. 
  7. Middle-earth: Shadow of War for PC Reviews. Metacritic. Процитовано October 5, 2017. 
  8. Middle-earth: Shadow of War for PlayStation 4 Reviews. Metacritic. Процитовано October 5, 2017. 
  9. Middle-earth: Shadow of War for Xbox One Reviews. Metacritic. Процитовано October 5, 2017. 
  10. Carter, Chris (October 5, 2017). Review: Middle-earth: Shadow of War. Destructoid. Процитовано October 5, 2017. 
  11. Plessas, Nick (October 5, 2017). Middle-earth: Shadow of War review. Electronic Gaming Monthly. Процитовано October 5, 2017. 
  12. Miller, Matt (October 5, 2017). A Sandbox For Predators - Middle-earth: Shadow of War - PlayStation 4. Game Informer. Процитовано October 5, 2017. 
  13. Haywald, Justin (October 5, 2017). Middle-earth: Shadow of War Review. GameSpot. Процитовано October 5, 2017. 
  14. Hurley, Leon (October 5, 2017). Middle-Earth: Shadow of War review. GamesRadar. Процитовано October 5, 2017. 
  15. Shoemaker, Brad (October 21, 2017). Middle-earth: Shadow of War Review. Giant Bomb. Процитовано October 21, 2017. 
  16. Stapleton, Dan (October 5, 2017). Middle-earth: Shadow of War Review. IGN. Процитовано October 5, 2017. 
  17. Kelly, Andy (October 5, 2017). Middle-earth: Shadow of War review. PC Gamer. Процитовано October 5, 2017. 
  18. Kollar, Philip; Plante, Chris (October 5, 2017). Middle-earth: Shadow of War review. Polygon. Процитовано October 5, 2017. 
  19. Bell, Alice (October 5, 2017). Middle-earth: Shadow of War review. VideoGamer.com. Процитовано October 5, 2017.