Шепіт серця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Mimi o Sumaseba)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шепіт серця
耳をすませば / Mimi wo Sumaseba
Виданімаційний
Жанрпригоди
романтика
РежисерКондо Йосіфумі
ПродюсерСудзукі Тосіо і Хаяо Міядзакі[1]
СценаристМіядзакі Хаяо за манґою Хіраґі Аой
На основіЯкщо прислухатись[d]
ОператорKitarō Kōsakad[1]
КомпозиторYuji Nomid
КінокомпаніяСтудія Ґіблі
Дистриб'юторToho, Netflix і HBO Max[d]
Тривалість111 хв.
Моваяпонська
Країна Японія
Рік1995
Касові збори3 150 000 000 ¥, 498 156 $[2] і 36 646 753 $
IMDbID 0113824
AniDBID 336
ghibli.jp/works/mimi/
CMNS: Шепіт серця у Вікісховищі

«Шепіт серця» (яп. 耳をすませば мімі о сумасеба, досл. «якщо прислухатись») — японський анімаційний фільм студії Ґіблі 1995 року. Базується на манзі Хіраґі Аой. Сценарій фільму написав Міядзакі Хаяо, режисер Кондо Йошіфумі. Це дев'ятий фільм студії Ґіблі.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Учениця старших класів токійської школи Цукішіма Шізуку помічає, що на бібліотечних картках книг, які вона читає, дуже часто трапляється одне й те ж прізвище: Амедзава Сейджі. Їй стає цікаво, хто ж цей хлопець, який перечитав усі ті книги, що й вона.

Одного разу Шізуку бачить у метро дивного кота: тварину, яка свідомо заходить у метро, сідає, їде на потрібну станцію і виходить. Йдучи за котом-пасажиром, Шізуку потрапляє до будинку, в якому розташувалася антикварна крамниця, окрасою якого є чарівна статуетка Барона — казкового кота із мінливими очима. Власник крамниці розповідає дівчинці легенду про Барона. Дівчинка так зацікавилася, що ледь не запізнилася відвезти батькові обід на роботу. Вона кидається бігти, але й цього разу забуває бенто. Її наздоганяє на велосипеді хлопець із паралельного класу, віддає обід і жартує, що вона дуже багато їсть.

Крамниця з Бароном вабить Шізуку, але довго вона не може туди потрапити знову — крамницю зачинено. Нарешті одного дня Шізуку входить до крамниці й застає там хлопця — онука крамаря. Незабаром вона довідується, що його звуть Амедзава Сейджі, це той самий хлопець, який читав книги. Оскільки Шізуку забарилася в крамниці з дідусем крамарем, його друзями музикантами й Сейджі, хлопець береться провести її додому. Виявляється, що він мріє навчитися робити скрипки й збирається поїхати вчитися до Кремони.

Наступного дня він приходить до класу Шізуку зі звісткою про те, що батьки відпускають його. Шізуку вирішує, що вона теж хоче кимось стати, не вступає до університету, а починає писати книгу про Барона, прислуховуючись до свого серця. Першою людиною, якій вона показує свій твір, став дідусь Сейджі. Вислухавши критику, дівчинка розуміє, що їй треба вчитися далі.

Одного дня перед самим світанком її будить, стукаючи у вікно, Сейджі. Він приїхав на канікули з Кремони. Молода пара зустрічає світанок разом.

Особливості

[ред. | ред. код]

В аніме, окрім напрочуд розумного кота, що подорожує в метро, немає нічого казкового й надприродного. Зате це один із найліричніших і найромантичніших фільмів про життя підлітків.

Як і у більшості фільмів, до яких причетний Міядзакі, щось у ньому літає, бодай уві сні.

Музика

[ред. | ред. код]

Основною музично темою фільму є пісня «Take Me Home, Country Roads», яку Шізуку перекладає японською, водночас пишучи пародію. У фільмі використаний запис пісні у виконанні Олівії Ньютон-Джон.

Визнання

[ред. | ред. код]

Хоча фільм мало знайомий не японській аудиторії, він входить в 10 найкращих анімаційних фільмів на IMDB (сьоме місце на грудень 2007 року).

Образи Барона й напрочуд розумного товстенного кота, який привів Шізуку до крамниці, використаний студією Ґіблі в іншому фільмі «Котяча віддяка».

Годинник, що ремонтує власник крамниці, виготовила фірма «Porco Rosso», що являться посиланням до однойменного мультфільму цієї ж студії.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]