Mitsubishi Ki-67

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mitsubishi Ki-67
War booty Ki-67.jpg
Призначення: важкий бомбардувальник
Перший політ: 17 грудня 1942
Прийнятий на озброєння: 1944
Знятий з озброєння: 1945
Період використання: 1944-1945
На озброєнні у: War flag of the Imperial Japanese Army.svg Імперська армія Японії
Розробник: Mitsubishi
Виробник: Mitsubishi
Всього збудовано: 767
Екіпаж: 6-8 осіб
Крейсерська швидкість: 400 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 537 км/год
Дальність польоту: 3 800 км
Практична стеля: 9 470 м
Довжина: 18,70 м
Висота: 7,70 м
Розмах крила: 22,50 м
Площа крила: 65,90 м²
Двигуни: 2 х Mitsubishi Ha-104 (2 x 1900 к.с.)
Гарматне озброєння: 1 x 20-мм гармата «Ho-5»
Внутрішнє бомбове навантаження: 1600 кг
Кулеметне озброєння: 5 х 12,7-мм кулеметів «Тип 1» (Ho-103)

Mitsubishi Ki-67 «Hiryu» (яп. 三菱 キ67 飛龍, Важкий армійський бомбардувальник Тип 4 «Хірю» («Літаючий дракон») — серійний важкий бомбардувальник Імперської армії Японії періоду Другої світової війни.

Кодова назва союзників — «Пегі» (англ. Peggy).

Історія створення[ред. | ред. код]

Ki-67 на аеродромі.

Наприкінці 1940-го року, коли бомбардувальник Nakajima Ki-49 ще проходив армійські випробування, командування ВПС Імперської армії Японії вже почало готувати йому заміну. Японія все ще готувалась до можливої війни з Радянським союзом і потребувала важкого тактичного бомбардувальника. Ще до армійського замовлення, в серпні 1940 року, Mitsubishi самостійно почала розробку нового літака. Технічні вимоги були сформовані у лютому 1941 року та передані фірмі Mitsubishi разом із замовленням на побудову 3 прототипів. Технічні вимоги вимагали швидкість літака до 550 км/г на висотах 4000—7000 м, радіус дії 700 км із 500 кг бомб, максимальне бомбове навантаження — 800 кг. Екіпаж мав складатись з 6—8 осіб. Літак мав мати захисне озброєння — по одному 7,92-мм кулемету в носовій та бокових установках і 12,7-мм кулемети у верхній та хвостовій баштах. Треба було використовувати двигуни Mitshubishi Ha-101 (1450 к. с.), Nakajima Ha-103 (1870 к. с.) або Mitsubishi Ha-104 (1900 к. с.).

Відповідно до вимог технічного завдання був спроектований двомоторний середньоплан із двигунами Mitsubishi Ha-104 та чотирилопатевими гвинтами. Хвіст і крила нового літака були схожими на Mitsubishi G4M, але на цьому вся схожість з іншими японськими літаками завершувалась. Всупереч японським авіабудівним традиціям головний конструктор Кеносуке Одзава основну увагу приділив легкості виготовлення літака (конструкція літака була розбита на ряд вузлів, зручних для виготовлення субпідрядниками; мінімізовано потребу в зварюванні елементів) та на забезпечення живучості (всі паливні баки були протектовані, а екіпаж захищений бронезахистом). Після виготовлення макету, командування добавило вимоги на топмачтове бомбометання і метання з пікірування[1].

Перші 3 дослідні взірці були виготовлені в період з грудня 1942 по березень 1943 року, і вже 17 грудня 1942 року відбувся політ першого прототипу. На початку 1943 року фірма отримала замовлення на виготовлення 16 передсерійних літаків. Випробування пройшли успішно — хоча максимальна швидкість була трохи менша від замовленої (537 км/г), решта параметрів завдання виконувались. Літак показав прекрасну маневровість та керованість, без бомбового навантаження він міг виконувати фігури вищого пілотажу. Також літак залишався керованим при пікіруванні зі швидкістю 600 км/год. З четвертого прототипу кулемет в носі був замінений на 12,7-мм кулемет «тип 1», у верхній башті встановили 20-мм гармату «Ho-5», а об'єм паливних баків був збільшений з 2,566 л до 3,886. У ході випробувань на 2 літаки встановили тримачі для торпед. Випробування на базі флоту в Йокосуці пройшли успішно, і штаб ВПС армії дозволив передачу флоту декількох літаків, які отримали назву «Ясукуні» (на честь пантеону героїв Японії).

Серійне виробництво літака почалось у грудні 1943 року. Він отримав назву «Важкий армійський бомбардувальник Тип 4 Модель 1 «Хірю» («Літаючий дракон» (або Ki-67-I'). Озброєння літака було посилене — було встановлено 12,7-мм кулемети в блістерах.

Виробництво Ki-67 в Японії мало найвищий пріоритет, тому до випуску літака були залучені заводи фірм Kawasaki, Tachikawa та «Ніппон Кокусай». В конструкцію літака практично не вносились зміни, лише, починаючи з 451-го літака, одиночний 12,7-мм кулемет у хвостовій вогневій точці замінили спареним. Також планувалось з 751-го літака дозволити встановлення 1,250 кілограм бомбового навантаження, але через бомбардування союзників цього зробити не вдалось.[2]

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Ki-67 вигляд з флангу.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 6-8 чоловік
  • Довжина: 18,70 м
  • Висота: 7,70 м
  • Розмах крила: 22,50 м
  • Площа крила: 65,90 м²
  • Маса порожнього: 8 649 кг
  • Максимальна маса зльоту: 13 765 кг
  • Навантаження на крило: 209 кг/м²
  • Двигун: 2 х Mitsubishi Ha-104
  • Потужність: 2 х 1 900 к. с.
  • Питома потужність: 3.6 кг/к.с

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Крейсерська швидкість: 400 км/г на висоті 8 000 м.
  • Максимальна швидкість: 537 км/г на висоті 6 090 м.
  • Практична дальність: 2 800 км
  • Максимальна дальність: 3 800 км
  • Практична стеля: 9 470 м
  • Швидкість набору висоти: на 6 000 м. за 14хв. 30 с.

Озброєння[ред. | ред. код]

Стрілецьке:

  • Перші три прототипи:
    • 3 × 7.92-мм кулемети «тип 98» (по одному в носі і по боках літака)
    • 2 × 12,7-мм кулемети «тип 1» (по одному у хвості і зверху літака)
  • 4-19 передсерійні машини:
    • 2 × 7,92-мм кулемети «тип 98» (по одному по боках літака)
    • 2 × 12,7-мм кулемети «тип 1» (по одному у хвості і носі літака)
    • 1 × 20-мм гармата «Ho-5» (зверху)
  • 20-450 серійні машини:
    • 4 × 12,7-мм кулемети «тип 1» (по одному в носі, хвості і по боках літака)
    • 1 × 20-мм гармата «Ho-5» (зверху)
  • 450 і наступні серійні машини:
    • 5 × 12,7-мм кулемети «тип 1» (по одному в носі і по боках літака, а також спарений у хвості)
    • 1 × 20-мм гармата «Ho-5» (зверху)

Бомбове навантаження:

  • Нормальне: 500 кг бомб.
  • Максимальне: 800 кг бомб
  • Торпедне: одна торпеда масою 800 або 1070 кг.
  • Для атак камікадзе: 2 × 800-кг бомби або 2900-кг бомба

Модифікації[ред. | ред. код]

Бомба I-Go-A закріплена під фюзеляжем Ki-67.

Загалом було виготовлено 698 літаків (не враховуючи перероблені моделі)[2]:

  • Кi-67-I — прототип та дослідний взірець
  • Ki-67-I Hiryu модель 1 — серійний варіант
  • Yasakuhi — конверсія Кi-67-I для ВПС ВМФ.
  • На базі Ki-67 було розроблено декілька дослідних машин:
    • Два серійних літаки були оснащені двигунами Mitsubishi Ha-104Ru з турбокомпресорами і стали прототипами винищувача Mitsubishi Ki-109.
    • Прототипи Кi-67-II: на два літаки були встановлені двигуни Mitsubishi Ha-214 потужністю 2 400 к. с. Але запустити літак в серію до кінця війни не вдалось.
    • Тягач планера.
    • Проект винищувача супроводу Ki-69. Реалізований не був
    • Проект транспортного літака Ki-97 з новим фюзеляжем розрахованим на 21 пасажира. Реалізований не був.
    • Проект важкого винищувача Ki-112. Реалізований не був.
    • Ki-67-I КАIKi-67 переобладнані в літак для атак камікадзе. Все озброєння знімалось, а екіпаж зменшувався до трьох людей. Детонатор розміщувався на довгій жердині перед носом літака. Була можливість встановити дві 800-кг бомби або 2900-кг термобаричну бомбу «Сакура-дан» (Mitsubishi Ki-167)
    • Спеціально модифікований для перевезення бомби I-Go-A.
    • Проект патрульного бомбардувальника для ВПС ВМФ Q2M

Історія використання[ред. | ред. код]

Офіцер армії США вивчає захоплений Ki-67

Літаки Ki-67 почали надходити у війська з лютого 1944 року в арсенал 98-го авіазагону ВПС в ролі торпедоносця. До липня відбувалось укомплектовування і тренування, а після завершення авіазагін перейшов під командування 762-го авіазагону Імперського Флоту на Філіппінах. 7-й авіазагін теж озброєний торпедоносцями Ki-67 в жовтні 1944 року був переправлений на Формозу, де і відбулося перше бойове зіткнення. 12 жовтня 21 Ki-67 98-го авіазагону безуспішно атакували американський флот, при цьому втративши 8 літаків. 24 жовтня біля острова Ісіґакі авіазагін втратив ще 10 літаків не завдавши жодної шкоди супротивнику. 19 листопада в бій вступив 7-й авіазагін, але Ki-67 в якості торпедоносця не був ефективний. Обидва авіазагони були під контролем флоту до червня 1945 року, де брали участь в боях за Окінаву.

З листопада 1944 року Ki-67 розпочали бомбардування американських аеродромів на Сайпані та Тініані, де розміщувались бомбардувальники B-29, які здійснювали нальоти на Японію. При цьому використовувались малокаліберні осколкові бомби, щоб пошкодити чи знищити максимальну кількість B-29. В операції спочатку брав участь тільки 110-й авіазагін, а в січні 1945 року підключився ще 7-й. Нальоти продовжувались до лютого 1945 року, допоки американці на захопили Іодзіму, де знаходився японський аеродром підскоку[1].

Як звичайні бомбардувальники, Ki-67 також використовувались у Китаї, Новій Гвінеї та Суматрі.

Надалі Ki-67 брали участь в останніх боях за Окінаву (16-й і 60-й авіазагони), на Сахаліні (74-й авіазагін) і в Сінгапурі (61-й авіазагін). Наприкінці війни використовувались для атак камікадзе[1].

Оператори[ред. | ред. код]

Японія Японська імперія[2]
  • ВПС Імператорської армії Японії
    • 7-й авіазагін ВПС
    • 14-й авіазагін ВПС
    • 16-й авіазагін ВПС
    • 60-й авіазагін ВПС
    • 61-й авіазагін ВПС
    • 62-й авіазагін ВПС
    • 74-й авіазагін ВПС
    • 98-й авіазагін ВПС
    • 110-й авіазагін ВПС
    • 170-й авіазагін ВПС[1]
    • Навчальна бомбардувальна школа Хамамацу
  • Імперський флот Японії
    • 762-й авіазагін берегової винищувально-бомбардувальної авіації.

Джерела[ред. | ред. код]

  • О. Дорошкевич. Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
  • Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5669595877. (рос.)
  • Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть вторая: Каваниси-Мицубиси. — Издательский отдел ЦАГИ, 1996
  • Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
  • Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Харук, 2012, с. 388-390
  2. а б в Francillon, 1970, с. 186-191

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mitsubishi Ki-67