Mobil
 | |
| Тип |
бізнес підприємство і мережа АЗСd |
|---|---|
| Форма власності | публічна компанія |
| Галузь | нафтова промисловість |
| Засновано |
1911 (as Standard Oil Company of New York, or SOCONY) 1963 (as Mobil) |
| Штаб-квартира | Ферфакс |
| Продукція |
Gasoline Convenience store Some locations: Diesel fuel Carwash Automobile repair shop |
| Холдингова компанія | ExxonMobil Corporation |
| www.mobil.com | |
 Mobil у Вікісховищі | |
Mobil, раніше відома як Socony-Vacuum Oil Company — велика американська нафтова компанія, яка об'єдналася з Exxon в 1999 році, щоб сформувати материнську компанію під назвою ExxonMobil. Раніше це була одна із Семи сестер, яка домінувала у світовій нафтовій галузі з середини 1940-х до 1970-х. Сьогодні Mobil продовжує залишатися головним брендом у складі об'єднаної компанії, а також залишається власником мережі автозаправних станцій, що іноді поєднуються із власними магазинами або On the Run. Колишня штаб-квартира Mobil у окрузі Ферфакс, штат Вірджинія, використовувалася як штаб-квартира ExxonMobil[1] до 2015 року, коли ExxonMobil зібрав працівників у новому корпоративному кампусі у Спрінзі, штат Техас.[2]
Історія[ред. | ред. код]
Після антимонопольного розділення компанії Standard Oil в 1911 році була заснована Standard Oil Company в Нью-Йорку, або Socony, разом з 33 іншими компаніями-наступниками.
У 1920 році компанія зареєструвала назву «Mobiloil» як торгову марку.
Генрі Клей Фолгер очолював компанію до 1923 року, коли його наступником став Герберт Л. Пратт.
У 1931 році Socony злився з Vacuum Oil, утворивши Socony-Vacuum.[3]
У 1933 році Socony-Vacuum і Jersey Standard (мали нафтовидобувні і нафтопереробні заводи в Індонезії) об'єднали свої інтереси на Далекому Сході в спільне підприємство, 50-50. Standard-Vacuum Oil Co., або «Stanvac», працювала в 50 країнах, включаючи Нову Зеландію, Китай і регіон Східної Африки, перш ніж вона була розпущена в 1962 році. У 1935 році компанія Socony Vacuum Oil відкрила величезний порт нафтопродуктів в Стейтен-Айленді, який міг переробляти 250 мільйонів галонів нафтопродуктів на рік та міг перевантажувати нафту з океанських танкерів та річкових барж.[4]
У 1955 році Socony-Vacuum було перейменовано в Socony Mobil Oil Company. У 1963 році компанія змінила свою торгову назву з «Mobiloil» на «Mobil», представивши новий логотип (створений нью-йоркською фірмою графічного дизайну Chermayeff & Geismar). На святкування свого 100-річчя у 1966 році «Socony» було вилучено з фірмової назви.
Під час участі Америки у Другій світовій війні, 29 квітня 1942 року, танкер Socony, названий Mobiloil, був потоплений німецьким підводним човном (німецький підводний човен U-108 типу IX під командуванням Клауса Шлотца); всі 52 людини вижили після дрейфування в рятувальних шлюпках 86 годин. Socony-Mobil зайняла 86-е місце серед корпорацій США за обсягом контрактів на військове виробництво під час Другої світової війни.[5]
Протягом багатьох років компанія Mobil була одним з найбільших продавців бензину та моторних олив у Сполучених Штатах і навіть займала перше місце у 1940-х та 1950-х роках.
Наприкінці 1980-х Mobil продав свої заправні станції в Норвегії, Швеції та Данії компанії Norsk Hydro, яка переробила їх на станції Hydro.
Вільям П. Тавулареас був президентом корпорації Mobil, поки в 1984 році його не змінив Аллен Е. Мюррей.
У 1987 році компанія Mobil перенесла свою штаб-квартиру з 150 East 42nd Street, Нью-Йорк, в округ Ферфакс, штат Вірджинія.[6] Того ж року Mobil продала майже всі свої станції в Західній Пенсильванії (включаючи Піттсбург) компанії Standard Oil of Ohio (яка щойно була повністю придбаний BP) та розірвав франчайзингові контракти з рештою станцій у цьому районі, вилучивши бренд Mobil з цього району на 29 років.
У 1998 році Mobil і Exxon домовилися про злиття для створення ExxonMobil, яке було завершено 30 листопада 1999 року.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Mobil Corporation. Americancompanies.com. Архів оригіналу за 2010-09-15. Процитовано 2010-07-25.
- ↑ Our Houston campus. Exxonmobil.com. Процитовано 2015-10-01.
- ↑ «Business & Finance: Socony-Vacuum Corp.» Time, 1931-08-10, retrieved on 2009-12-10.
- ↑ Magazines, Hearst (1 October 1935). Popular Mechanics. Hearst Magazines. с. 543. Процитовано 20 July 2018 — через Internet Archive. «Popular Science 1935 plane Popular Mechanics.»
- ↑ Peck, Merton J. & Scherer, Frederic M. The Weapons Acquisition Process: An Economic Analysis (1962) Harvard Business School p.619
- ↑ Dawson, Jennifer (January 15, 2010). Exxon Mobil campus 'clearly happening'. Houston Business Journal. Процитовано 24 July 2010.
- ↑ Myerson, Allen R. (4 December 1998). The Lion and the Moose - How 2 Executives Pulled off the Biggest Merger Ever. The New York Times. Процитовано 24 July 2010.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
