Monachini

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Monachus monachus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Псовиді (Caniformia)
Надродина: Ластоногі (Pinnipedia)
Родина: Тюленеві (Phocidae)
Підродина: Monachinae
Триба: Монахи (Monachini)
Віктор Бланшард Шеффер[en], 1958
Роди

Eomonachus
Monachus
Neomonachus

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Monachus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Monachini
ITIS logo.svg ITIS: 180658
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 29087
Fossilworks: 36926

Монахи або тюлені-монахи (Monachini) — триба морських ссавців родини тюленевих (Phocidae) ряду Хижі (Carnivora). Інколи для розрізнення значення від ченців рід позначають як «тюлень-монах».

Єдина триба справжніх тюленів, що мають ареал у тропічному кліматі. Два роди тюленів-монахів, Monachus і Neomonachus, складаються з трьох видів: середземноморський тюлень-монах, Monachus monachus; гавайський тюлень-монах, Neomonachus schauinslandi; та карибський тюлень-монах, Neomonachus tropicalis, який вимер у XX столітті. Два види, що вижили, зараз рідкісні та є під загрозою зникнення. Всі три види тюленів-монахів були класифіковані як рід Monachus до 2014 року, коли карибський та гавайський види були виокремлені у новий рід, Neomonachus.

Таксономія та еволюція[ред. | ред. код]

Phocidae

Pusa hispida

Pusa sibirica

Pusa caspica

Phoca largha

Phoca vitulina

Halichoerus grypus

Histriophoca fasciata

Pagophilus groenlandicus

Cystophora cristata

Erignathus barbatus

Leptonychotes weddellii

Hydrurga leptonyx

Lobodon carcinophaga

Ommatophoca rossii

Mirounga leonina

Mirounga angustirostris

Monachus monachus

Neomonachus schauinslandi

†Neomonachus tropicalis

Філогенетичні відносини між тюленями-монахами та іншими справжніми тюленями [1]

Вперше класифікацію триби запропонував Віктор Бланшард Шеффер[en] у його книзі 1958 року «Тюлені, морські леви та моржі: огляд Пінніпедії» (Seals, Sea Lions, and Walruses: A Review of the Pinnipedia).[2]. Два роди тюленів-монахів, Monachus і Neomonachus, складаються з трьох видів: середземноморський тюлень-монах (Monachus monachus), гавайський тюлень-монах (Neomonachus schauinslandi) і карибський тюлень-монах (N. tropicalis) (вимер у XX столітті). Всі три види тюленів-монахів класифікували у рід Monachus до 2014 року, коли порівняння послідовностей ДНК мітохондріального цитохрому b[en] змусило біологів помістити карибський та гавайський види в новий рід, Neomonachus.[3][4]

Скам'янілості середземноморського та карибського видів відомі з плейстоцену[1]. Точка дивергенції між гавайським та карибським видами 3,7 Mya, відповідає закриттю Центральноамериканського морського шляху та утворенню Панамського перешийка. Точка дивергенції між середземноморськими тюленями та кладою Нового Світу — 6,3 Mya[5]

Скам'янілості пліоценового виду тюленя-монаха, Eomonachus belegaerensis, виявлено у районі Таранакі, Нова Зеландія. Ця знахідка може підтвердити походження групи з Південної півкулі[6] Також знайдені скам'янілості пізнього пліоцену Pliophoca etrusca, Італія, що також є у складі цієї триби[7]

Характеристики[ред. | ред. код]

Самиці мають чотири молочні залози, вібриси гладенькі, шерсть новонароджених вугільно-чорна. На шерсті дорослих ніколи не буває плям. Рівномірно коричневий або сіруватий колір спини, який нібито нагадує одяг ченця, дає роду його назву.

Видовий склад[ред. | ред. код]

Тюлень-монах (Monachus)

Розрізняють три види роду Монах (Monachus):

Вид Monachus monachus з назвами "тюлень-монах", "монах білочеревий", "тюлень середземноморський" колись (до середини 20 ст.) зустрічався біля північних берегів Чорного моря в межах українського сегмента чорноморського узбережжя. Через значне освоєння прибережних територій вид в цих місцях зник, і найближчі його знахідки стосуються прибосфорських акваторій біля берегів Болгарії та Туреччини.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Berta, A.; Churchill, M. (2012). Pinniped Taxonomy: evidence for species and subspecies. Mammal Review 42 (3): 207–234. doi:10.1111/j.1365-2907.2011.00193.x. 
  2. Scheffer, Victor B. (1958). Seals, Sea Lions, and Walruses: A Review of the Pinnipedia. Stanford, California: Stanford University Press. с. 47. ISBN 978-0-8047-0544-8. 
  3. Scheel, Dirk-Martin; Slater, Graham J.; Kolokotronis, Sergios-Orestis; Potter, Charles W.; Rotstein, David S.; Tsangaras, Kyriakos; Greenwood, Alex D.; Helgen, Kristofer M. (2014). Biogeography and taxonomy of extinct and endangered monk seals illuminated by ancient DNA and skull morphology. ZooKeys (409): 1–33. PMC 4042687. PMID 24899841. doi:10.3897/zookeys.409.6244. 
  4. Jemison, M. (15 травня 2014). Too valuable to lose: Extinct relative reveals rarity of last two remaining monk seal species. Smithsonian Science website. Smithsonian Institution. Архів оригіналу за 15 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014. 
  5. Scheel, D. M.; Slater, G.; Kolokotronis, S. O.; Potter, C.; Rotstein, D.; Tsangaras, K.; Greenwood, A.; Helgen, K. M. (14 травня 2014). Biogeography and taxonomy of extinct and endangered monk seals illuminated by ancient DNA and skull morphology. ZooKeys (409): 1–33. PMC 4042687. PMID 24899841. doi:10.3897/zookeys.409.6244. 
  6. Rule, James P.; Adams, Justin W.; Marx, Felix G.; Evans, Alistair R.; Tennyson, Alan J. D.; Scofield, R. Paul; Fitzgerald, Erich M. G. (11 листопада 2020). First monk seal from the Southern Hemisphere rewrites the evolutionary history of true seals. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences 287 (1938): 20202318. doi:10.1098/rspb.2020.2318. 
  7. Berta, Annalisa; Kienle, Sarah; Bianucci, Giovanni; Sorbi, Silvia (2 січня 2015). A Reevaluation of Pliophoca Etrusca (Pinnipedia, Phocidae) from the Pliocene of Italy: Phylogenetic and Biogeographic Implications. Journal of Vertebrate Paleontology 35 (1): e889144. ISSN 0272-4634. doi:10.1080/02724634.2014.889144. 

Джерела[ред. | ред. код]