Mooney M20

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mooney M20
Mooney.m20j.g-muni.arp.jpg
Тип низькоплан
Країна походження США
Виробник Mooney International Corporationd
Перший політ 1953
Початок експлуатації 1955
Роки виробництва 1955–1971, 1974–2008, 2014–2019
Вартість одиниці

M20U Ovation Ultra: US$728,900,

M20V Acclaim Ultra: US$807,900
CMNS: Mooney M20 у Вікісховищі
Mooney M20s зібралися на фестивалі Mooney Caravan 2002 у AirVenture, Ошкош, штат Вісконсин

Mooney M20 — сімейство чотиримісних поршневих літаків загальної авіації, гвинтовим приводом, що оснащені низькими крилами та триколісним шассі, виготовлені Mooney International Corporation . [1] [2] [3]

M20 розроблений Алом Муней та вважається його найуспішнішим творінням. Серія випускалася у багатьох варіантах впродовж останніх 60 років - від початкової версії з дерев'яними крилами M20 та M20A 1955 року [3] до M20V Acclaim Ultra, який дебютував у 2016 році. Всього було виготовлено понад 11 000 літаків.

У листопаді 2008 року компанія оголосила, що припиняє все виробництво в результаті рецесії кінця 2000-х років, але все одно надаватиме частини та сервісну підтримку для існуючого флоту. [4] [5] [6] [7] Виробництво M20 відновилося в лютому 2014 р після того як частку в компанії викупили китайські інвестори. З тих пір компанія випустила ще дві моделі M20. [8]

Розробка[ред. | ред. код]

Перед розробкою M20 Аль Муні деякий час розробляв попередні проекти чотиримістного літка, такі як одномісний M-18 Mite що випускався в 1940-х -1950-х роках. Розробка M20 прискорилася на початку 1953 року, коли компанія переїхала з Вічіти, штат Канзас, в Керрвілл, штат Техас, та коли стало ясно, що розробка M18 Mite наближається до стадії виробництва. Перший політ літака М20 відбувся 3 вересня 1953 р., Літак був сертифікований 24 серпня 1955 р. [9]

В 1955 році компанія продала 10 літаків М20. Через великі витрати при налагодженні виробництва компанія втратила близько 3000 доларів на кожному літаку. У 1956 році компанія поставила 51 літак, а в 1957 році вже 105. Літак привернув увагу тим, що міг досягати швидкості до 170 миль/год (270 км/год) зі 150 hp (110 kW) двигуном Lycoming O-320. Користовачам прийшлося по душі таке поєднання швидкості та ефективнсті. [10] В 1958 році була предствалена модифікація M20A з більш потужним двигуном 180 hp (130 kW) Lycoming O-360-A1A, і до 1959 року це була єдина запропонована модель із загальним обсягом продажів того року в 231 одиниць. Це був перший рік, коли компанія отримала прибуток. Компанія продовжила виробництво модифікації M20A 1960 році, і поставила клієнтам 166 літаків. Це були останні Mooney, які мали дерев'яні крила та хвіст. [11] На початку історії моделі було кілька випадків руйнації дерев'яних хвостів у польоті, що ставалося через потрапляння вологи та перегнивання конструкція хвоста літака. Наразі, більшість хвостів замінено на цільнометалеві копії, як того вимагає бюлетень Mooney Service M20-170A та Директива про льотну придатність FAA 86-19-10. Не маючи проблем з втомою металу, дерев'яне крило більш витриваліше і, як вважають деякі пілоти, забезпечує більш плавний політ в умовах турбулентності. [12] [13]

1960-ті[ред. | ред. код]

В січні 1960-го року, компанія Mooney переконала Ральфа Хармона піти з Mcdonnel Aircraft в Сент-Луісі, штат Міссурі та очолити команду розробників. Він наполіг на заміні дерев'яних деталей в M20 на алюмінієві. Оновлена суцільнометалева версія літаку M20B була завершена наприкінці 1960-го року, менш ніж за рік з дня початку роботи Ральфа. В 1961-му році компанія продала 222 літака M20B. Наступного року була презентована наступна модифікація M20C і компанія змогла отримати 336 замовлень.

Відома як Mark 21 а пізніше як Ranger [14] модифікація M20C мала багато покращень в порівнянні з попередньою версією M20B а саме: кращі відхилення керівних поверхонь, зменшені заслінки капота, що покращують охолодження двигуна, покращено очищення вихлопних газів за допомогою системи Hanlon and Wilson, нові дверцятка для доступу до аккумулятора, більш потужне посадкове світло, легша підлога та збільшена злітна вага 2575 фунтів (1168 кг), зменшена вага пустого літака, нова панель інструментів та збільшений максимальний кут закрилок в 33 градуси.

В 1963-му році була презентована наступна модифікація M20D, що по суті відрязнялася від M20C нерухомим шасі та пропелером з незмінним кроком. Це дозволило значно зменшити ціну літака в порівнянні з M20C. Дана модель просувалася як базовий або тренувальний літак, що має меншу вартість страхування та обслуговування і мала скласти конкуренцію відомому на той час Piper Cherokee 180. За бажанням, в цьому літаку можна було поставити висувні шасі, чим власне і скористалося велика кількість власників даних літаків в перші роки активної експлуатації даної моделі. Всього було виготовлено 161 літак в версії M20D в період з 1963-го по 1966 роки.

В 1964-му році була презентована нова версія M20E Super 21. Вона також була заснована на версії М20С але мала більш потужний 200-сильний (150кВт) інжекторний двигун Lycoming. Того року, компанія продала 366 M20E.

В 1965-му році була презентована нова система в літаку M20, що називалася "позитивне керування". Це був 6-ти осьовий автопілот компанії Brittan Industries. Дана система могла сама керувати положенням літака окрім випадків, коли був включений режим поворотів та нахилів. Ця функція неоднозначно була сприйнята пілотами - одна частина її полюбила а інша - ні. Виробництво та продажі M20 продовжили зростання. В 1966-му році, компанія відвантажила клієнтам 760 літаків (280 М20С, 473 М20E Super 21s). В новій моделі M20F Executive 21 було збільшено місце для ніг (10 дюймів або 25см) завдяки збільшенню розміру кабіни. Це також дало можливість додати третє вікно на фюзеляжі. Літак міг нести 64 галони (240л) палива, що було трохи більшим ніж в попередніх моделях (52 галони або 200л). Також зросла злітна вага літака на 165 фунтів (75 кг). Того року, компанія заробила більше ніж 1 мільйон доларів.

Нова модель літака M20G була презентована в 1968-му році і мала менш потужний 180-сильний (130 кВт). Цей літак мав більший фюзеляж в порівнянні з M20C тому був більш повільним. Через ці особливості, дана модель була не дуже популярна, тому виготовлялался тільки 3 роки. Всього було виготовлено 189 літаків даної модифікації.

Незважаючі на хороші продажі, в компанії були постійні проблеми з ліквідністю, тому компанія оголосила себе банкротом і була спочатку викуплена American Electronics Laboratories а потім Butler Aviation International. Того року продажі впали майже вдвійчі, але компанія змогла випустити нову модель M20E Chaparral. Дана модель мала електричні закрилки та шасі. Компанія Butler Aviation також купила компанію Aerostar, що також мала проблеми і обєднала її з Mooney щоб врятувати обідві компанії. Наза Mooney перестала використовуватись в 1970-му році для позначення літаків M20. Тепер всі літаки даної моделі почали називатися Aerostar.

1970-ті[ред. | ред. код]

Butler Aviation зачинила завод Mooney на початку 1971-го року, який залишався зачиненим протягом більш ніж 2 роки. В жовтні 1973-го року Mooney була куплена Republic Steel. Роберт Кумінг, генеральний менеджер компанії Republic Steel був власником літака Mooney M20F Executive багато років до купівля компанії і дуже часто його використовував для пересування, тому він був активним фанатом відновлення виробницітва цих літаків. Відновлення виробництва почалося в січні 1974-го року. Завод Mooney почав випускати відновлену модель M20F Executive. Новим директором з розробки став Roy LoPresti, який до того працював в Grumman Corporation. Завдяки його зусиллям, було зроблено низку покращень до конструкції літака, що дало збільшення швидкості. Нова модель літака M20J була презентована в липні 1976-го року. Дана модель, більш відома серед фанатів даного літака як Mooney 201, тому-що він міг розвивати швидкість в 201 милю на годину (323 км/г) використовуючи 200 сильний двигун (150 кВт). Нова модель почала успішно продаватись, тому компанія вирішила презентувати тубовану версію M20. 1977-г року було презентовано 3 нових моделі: M20C Ranger, M20F Executive та M20J 201. В 1979-му році припинилося виробництво моделі M20C закінчивші епоху маленьких фюзеляжів M20.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munson, Kenneth & Michael Taylor: Jane's Pocket Book of light Aircraft, page 143. Janes Publishing, 1982. ISBN 0710601956
  2. Montgomery, M.R & Gerald Foster: A Field Guide to Airplanes, Second Edition, page 38-39. Houghton Mifflin Company, 1992. ISBN 0-395-62888-1
  3. а б Plane and Pilot: 1978 Aircraft Directory, pages 54–55. Werner & Werner Corp, Santa Monica CA, 1977. ISBN 0-918312-00-0
  4. Niles, Russ (November 2008). Mooney Temporarily Halts Production. Архів оригіналу за June 12, 2011. Процитовано 6 November 2008. 
  5. Pew, Glenn (November 2010). Mooney Shrinks To Skeleton Crew, Seeks Investor Support. AvWeb. Архів оригіналу за October 4, 2012. Процитовано 22 November 2010. 
  6. Mooney Aviation Company Announcement. Aerospace Blog. 20 November 2010. Архів оригіналу за October 14, 2017. Процитовано 14 October 2017. 
  7. Mooney Airplane Company (April 2011). Sun 'n Fun 2011. Архів оригіналу за September 28, 2011. Процитовано 12 April 2011. 
  8. Niles, Russ (8 February 2014). Mooney Resumes Production Feb. 26. AVweb. Архів оригіналу за May 29, 2016. Процитовано 10 February 2014. 
  9. Ball 1998, pp. 52–53.
  10. Ball 1998, pp. 57–58.
  11. Ball 1998, pp. 58–59.
  12. Kromer, Bob (n.d.). Wood Wing Mooneys – Are They Safe?. Архів оригіналу за October 8, 2008. Процитовано 6 August 2008. 
  13. Federal Aviation Administration (October 1986). Airworthiness Directive 86-19-10. Архів оригіналу за June 8, 2011. Процитовано 6 August 2008. 
  14. Garrison 1980, p. 17.