NIAG

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Логотип NIAG

NIAG (Промислово-дорадча група, англ. NATO Industrial Advisory Group) — одна з основних груп у складі CNAD (Конференція національних директорів озброєнь), була утворена у 1968 р.[1]

Місією NIAG є сприяння багатонаціональному співробітництву промисловості держав-членів НАТО та країн-партнерів щодо забезпечення взаємосумісності озброєнь в інтересах підвищення ефективності сил НАТО у всьому спектрі поточних та майбутніх операцій Альянсу[2].

Діяльність NIAG[ред. | ред. код]

Важливим видом діяльності NIAG є організація проведення тематичних досліджень (NIAG Study) за актуальними напрямами розвитку технологій, озброєння та військової техніки[3] з метою вивчення спроможностей промисловості, виявлення прогалин, у тому числі в стандартизації[4] , та визначення шляхів їх усунення[5]. Результати досліджень оформлюються у вигляді заключного звіту.

Перевагою досліджень NIAG є порівняно швидке отримання результатів, оскільки, дослідження NIAG тривають 1 — 2 роки. Разом з тим, за такий термін неможливо вирішити фундаментальні наукові проблеми, тому дослідження NIAG не можуть замінити зусиль Організації НАТО з науки і технологій[5].

NIAG взаємодіє з іншими основними групами CNAD, бере участь у процесі оборонного планування НАТО (NDPP)[6]. При цьому основні групи CNAD та Командування ОЗС НАТО з питань трансформації (англ. Allied Command Transformation, ACT) виступають спонсорами досліджень NIAG.

Пленарні засідання NIAG проводяться тричі на рік. На фоні одної з пленарних сесій, раз у рік останнім часом організуються індустріальні форуми. У листопаді 2018 р. відбувся 6-й Індустріальний форум НАТО.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Healey, Eldon J. The Conference of National Armaments Directors: NATO's Forum for Armaments Cooperation. //Canadian Defence Quarterly, vol. 19, no. 4, February 1990, p. 23 — 27.
  2. Conference of National Armaments Directors (CNAD). NATO. 28 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
  3. Слюсар В. І. Вимоги та технології для вертольотів наступного покоління (Next Generation Rotorcraft, NGR).// Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Львів, 16-17 травня 2019 року). — Львів: Національна академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного, 2019. — С.262 — 263. [1] [Архівовано 12 травня 2019 у Wayback Machine.]
  4. Слюсар В.І. Щодо стратегії формування системи систем стандартів НАТО.// Зб. матеріалів V міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ, 11-12 жовтня 2017 р. - C. 84 - 86.- [2].
  5. а б Слюсар, В.И. (2018). Система исследований НАТО по развитию нелетального оружия (PDF). Зб. матеріалів VI міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ. с. 306 - 309. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 1 березня 2019.
  6. Слюсар В.І., Кулагін К.К. Особливості процесу оборонного планування НАТО. // Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України.– 2019. - № 3(36). - С. 47 – 59. - [3].

Джерела[ред. | ред. код]