Nakajima A2N
| Nakajima A2N | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | палубний винищувач |
| Перший політ: | 1929 |
| Прийнятий на озброєння: | 1932 |
| Знятий з озброєння: | 1941 |
| Період використання: | 1932-1941 |
| На озброєнні у: |
 Імперський флот Японії |
| Розробник: | Літаки Накаджіма |
| Всього збудовано: |
близько 100 (A2N) 66 (A3N) |
| Конструктор: | Літаки Накаджіма |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Крейсерська швидкість: | 166 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 293 км/год |
| Дальність польоту: | 501 км |
| Тривалість польоту: | 3 год |
| Практична стеля: | 9 000 м |
| Довжина: | 6,18 м |
| Висота: | 3,20 м |
| Розмах крила: | 9,37 м |
| Площа крила: | 19,74 м² |
| Споряджений: | 1 550 кг |
| Двигуни: | 1 х Nakajima Kotobuki 2 (580 к.с.) |
| Кулеметне озброєння: | 2х7,7-мм кулемети Тип 97 |
|
| |
Nakajima A2N у Вікісховищі | |
Nakajima A2N (яп. 九〇式艦上戦闘機) — серійний палубний винищувач Імперського флоту Японії 30-х років 20 століття.
Історія створення[ред. | ред. код]
У 1928 році Імператорський флот Японії купив у США взірець Boeing 69B (експортний варіант літака Boeing F2B) для порівняльних випробувань з тільки-що прийнятим на озброєння літаком Nakajima A1N. Випробування показали повну перевагу американського літака. Наступного року в США був куплений взірець літака Boeing P-12, який ще більше переважав японський літак. Флот поставив задачу фірмі Накадзіма покращити конструкцію літака Nakajima A1N, щоб подолати відставання від американської техніки.
Роботу виконував колектив конструкторів під керівництвом Такао Йошида. В грудні 1929 року був збудований перший прототип, а незабаром і другий. Конструктивно прототип не дуже відрізнявся від попередника: фюзеляж залишився практично без змін, була перероблена біпланна коробка, конструкція якої нагадувала Boeing 69B. Колеса шасі для зменшення аеродинамічного опору були закриті обтічниками. Силова установка - ліцензійний двигун Bristol Jupiter VI потужністю 450к.с. Озброєння - один 7,7-мм кулемет. Випробування показали, що новий літак практично нічим не перевершив свого попередника, тому прототип був відхилений.
У травні 1931 року під керівництвом Дзінго Курізара був збудований ще один прототип практично нового літака, який фактично був копією американського Boeing 69B. Цього разу літак повністю задовольняв вимогам замовника - він вийшов легким та маневреним. Після успішного завершення випробувань літак був прийнятий на озброєння під назвою «Палубний винищувач флоту Тип 90 Модель 1» (A2N1 Модель 1).
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Літак Nakajima A2N - класичний біплан змішаної конструкції. Силовий набір літака був металевий з полотняною обшивкою; Набір крил змішаний: лонжерони металічні, нервюри дерев'яні, обшивка полотняна.
На літаку стояв двигун Nakajima Kotobuki-2 потужністю 550 к.с. Озброєння складалось з двох 7,7-мм кулеметів, розташованих на верхньому крилі, поза зоною руху гвинта. Паливний бак був окремим обтічним елементом, який розміщувався під фюзеляжем. Така конструкція, запозичена в Boeing F4B, була невдалою, тому в наступній версії A2N2 Модель 2, яка стала основною у виробництві, бензобаки розмістили традиційно у фюзеляжі. Кулемети, розміщені на крилах, виявились нестійкими, і у версії A2N2 їх розмістили на фюзеляжі, використавши синхронізатор.
У 1933 році з'явилась версія A2N3 Модель 3, наяку ставився потужніший двигун Nakajima Ha-1 Kotobuki-2 KAI-1 потужністю 585 к.с. Крім того, змінилась конструкція верхнього крила, яке мало V-подібний профіль з кутом 5 градусів. На базі цієї машини був розроблений двомісний навчальний літак A3N1.
Всього з 1931 по 1935 рік було збудовано більше 100 літаків A2N та 66 літаків A3N.
Тактико-технічні характеристики (A2N1)[ред. | ред. код]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 1 чоловік
- Довжина: 6,18 м
- Розмах крил: 9,37 м
- Площа крил: 19,74 м ²
- Маса порожнього: 1 045 кг
- Маса спорядженого: 1 550 кг
- Двигуни: Nakajima Kotobuki 2
- Потужність: 580 к. с.
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 293 км/г на висоті 3000 м
- крейсерська швидкість: 166 км/г
- Швидкість набору висоти 3000 м: 5,75 хв
- Практична дальність: 501 км
- Практична стеля: 9 000 м
Озброєння[ред. | ред. код]
- Кулеметне:2× 7,7 мм кулемети «Тип 97»
- Бомбове:
- 2 х 30 кг або
- 1 х 60 кг бомб
Модифікації[ред. | ред. код]
- A2N - прототип (4 екз.)
- A2N1 (Type 90-I) - серійний літак; кулемети розміщувались на верхньому крилі; випущена невелика кількість;
- A2N2 (Type 90-II) - серійний літак; кулемети розміщені на носовій частині; паливний бак розміщений всередині фюзеляжу;
- A2N3 (Type 90-III) - серійний літак; потужніший двигун Nakajima Ha-1 Kotobuki-2 KAI-1 (585 к.с.); новий профіль верхнього крила
- A3N1 - двомісний навчальний літак
Історія використання[ред. | ред. код]
Літаки Nakajima A2N швидко завоювали міжнародне визнання завдяки створеній пілотажній групі «Цирк Генди», в яку входили офіцери флоту, майстри пілотажу Генда, Номура та Окамура. Група гастролювала по світу, показуючи свою майстерність .
Літаки Nakajima A2N базувались на японських авіаносцях «Хошо», «Каґа» та «Рюдзьо». З початком японсько-китайської війні вони взяли активну участь у бойових діях. На початковому етапі вони переважали китайські ВПС, озброєні застарілими літаками. Але з вересня 1937 року в Китай почала надходити нова авіаційна техніка, в тому числі з СРСР, з якого прибули не тільки нові літаки, але й досвідчені льотчики-добровольці. Боротись на рівних з І-15 та І-16 не могли не тільки Nakajima A2N, але й новіші Nakajima A4N. Тому, щоб уникнути неминучих втрат, вони поступово замінювались новими монопланами Mitsubishi A5M. До листопада 1937 році всі Nakajima A2N були переведені з авіаносців у тилові частини. Частина з них була перероблена у навчальні літаки A3N.
Джерела[ред. | ред. код]
- Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912-1945 ISBN 83-86776-50-1
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nakajima A2N
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||
