NanoSail-D2
| NanoSail-D2 | |
|---|---|
.jpg) Художнє зображення NanoSail-D2 на навколоземній орбіті. | |
| Основні параметри | |
| Організація | НАСА |
| Дата запуску |
20 листопада 2010 01:25 UTC |
| Технічні параметри | |
| Маса | 4[1] |
| Платформа | 3U супутник-куб |
| Орбітальні дані | |
| Велика піввісь | 7014,59 км |
| Ексцентриситет | 0,0021431 |
| Апоцентр | 623 км |
| Перицентр | 654 км |
| Обертів за добу | 14,77 |
| Висота орбіти | в середньому 638 км |
NanoSail-D2 — перший сонячний нановітрильник НАСА, що розгорнув своє вітрило 20 січня 2011 року на висоті близько 650 км над поверхнею Землі[2]. Наразі NanoSail-D2 є першим і поки що єдиним космічним вітрильником НАСА, що розгорнув своє вітрило у ближньому космосі й здійснює орбітальний рух навколо Землі.
Характеристики експерименту[ред. | ред. код]
У розгорнутому стані площа вітрильника сягає 10 м². Його виготовлено з тонкої полімерної плівки, товщиною 3 мікрони[3], що здатна ефективно відбивати сонячне проміння.
Зважаючи на тиск світла вітрильник з достатньою площею вітрила здатен розвинути певний момент руху й подолавши силу земного притягання, збільшити висоту своєї орбіти або й вирватися в міжпланетний простір Сонячної системи. Наразі експеримент NanoSail-D2 заплановано так, що вітрильник має впродовж 70-120 діб увійти у земну атмосферу і згоріти у вигляді метеора.
Сам вітрильник буде легше спостерігати перед тим як атмосфера стабілізує його обертальні рухи[4]. Для того щоб підтримати цікавість населення до цього явища й заохотити спостереження вітрила, НАСА та Spaceweather.com оголосили конкурс на найкращу фотографію вітрильника, поки він ще перебуває на навколоземній орбіті, із першою премією в 500$ США[5].
Історія запуску[ред. | ред. код]
NanoSail-D2 було запущено на навколоземну орбіту як складову експерименту в рамках запуску супутника FASTSAT (англ. Fast, Affordable, Science and Technology SATellite - перший помірно-кошторисний науково-технологічний супутник) у листопаді 2010 року. Окрім запуску NanoSail-D2 супутник FASTSAT здійснював на борту ще п'ять інших експериментів.
Проте пружина, яка мала викинути нановітрильник у відкритий космос з його упаковки на борту супутника FASTSAT, не спрацювала й з листопада 2010 року вітрильник продовжував перебувати на борту материнського супутника у згорнутому стані. Група інженерів та науковців, відповідальних за запуск вітрильника, майже втратила надію на успіх експерименту, коли 17 січня 2011 року пружина раптово спрацювала й 20 січня 2011 року о 10:00 EST[4] NanoSail-D2 нарешті розгорнув своє сонячне вітрило на навколоземній орбіті, на висоті приблизно 650 км над поверхнею Землі. Інженери все ще вивчають можливі причини, що допомогли розгорнути вітрило.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Krebs, Gunter. NanoSail D. Gunter's Space Page. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 6 квітня 2011.
- ↑ Приголомшливе видовище сонячного вітрила [Архівовано 29 січня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ NanoSail-D: Mission Overview. Архів оригіналу за 23 січня 2011. Процитовано 6 квітня 2011.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|3=(довідка) - ↑ а б NASA's First Solar Sail NanoSail-D Deploys in Low-Earth Orbit. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 29 січня 2011.
- ↑ NanoSail D: photo contest. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 29 січня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вебсторінка про HNanoSail-D2 на сайті НАСА [Архівовано 7 липня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- NanoSail-D dashboard (англ.)