Класифікація мінералів Нікеля — Штрунца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Nickel-Strunz 10)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Класифікація мінералів Нікеля — Штрунца — схема класифікації мінералів за їх хімічним складом, яку ввів німецький мінералог Карл Гуго Штрунц у своїй праці «Мінералогічні таблиці» (нім. «Mineralogische Tabellen») 1941 року.[1][2] 4-е та 5-е видання також редагував Крістель Теннісон (1966). За ними представив модифіковану класифікацію О. С. Поваренних (1966 — російською мовою, 1972 — англійською).

Як куратору Мінералогічного музею Університету Фрідріха-Вільгельма (нині знаний як Берлінський університет імені Гумбольдта), Штрунцу було доручено сортувати геологічну колекцію музею за кристалохімічними властивостями.[2] Його книга «Мінералогічні таблиці» пройшла через ряд змін; останнє видання, дев'яте, опубліковане 2001 року, видане у співавторстві з Ернестом Г. Нікелем.[3][4][5] IMA/CNMNC підтримує базу даних Нікеля — Штрунца.[6]

Класифікації[ред. | ред. код]

Мінеральні класи Нікеля — Штрунца[ред. | ред. код]

Чинна схема (10 видання) поділяє мінерали на десять класів, які, в свою чергу, поділяються на відділи, сімейства та групи за хімічним складом та кристалічною структурою.

01 — Самородні елементи
01.A — метали та інтерметалічні сполуки
01.B — карбіди, силіциди, нітриди і фосфіди металів
01.C — металоїди і неметали
01.D — карбіди і нітриди неметалів
01.X — елементи, некласифіковані Штрунцем
02 — Сульфіди і сульфосолі
02.A — прості сульфіди, селеніди тощо
02.B — сульфіди металів, Метал: Сірка > 1:1 (здебільшого 2:1)
02.C — сульфіди металів, М:С = 1:1 (і подібні)
02.D — сульфіди металів, М:С = 3:4 та 2:3
02.E — сульфіди металів, М:С = 1:2
02.F — сульфіди миш'яку, лужних металів; сульфіди з галогенідами, оксидами, гідроксидами, H2O
02.G — сульфоарсеніти, сульфоантимоніти, сульфобісмутити
02.H — сульфосолі архетипу SnS
02.J — сульфосолі архетипу PbS
02.K — сульфоарсенати, сульфоантимонати
02.L — некласифіковані сульфосолі
02.M — оксисульфосолі
03 — Галогеніди
03.A — прості галогеніди, без H2O
03.B — прості галогеніди, з H2O
03.C — комплексні галогеніди
03.D — оксогалогеніди, гідроксигалогеніди і відповідні подвійні галогеніди
04 — Оксиди і гідроксиди
04.A — Метал: Оксиген = 2:1 та 1:1
04.B — M:O = 3:4 і подібні
04.C — M:O = 2:3 та 3:5 і подібні
04.D — M:O = 1:2 і подібні
04.E — M:O = < 1:2
04.F — гідроксиди (без V або U)
04.G — ураніл-гідроксиди
04.H (видання 5, 6) — ванадати
04.J  — арсеніти, антимоніти, бісмутити, сульфіти, селеніти, телурити; йодати
04.K — йодати: здебільшого тригональні піраміди
04.X — оксиди та ін., некласифіковані Штрунцем
05 — Карбонати та нітрати
05.A — карбонати без додаткових аніонів, без H2O
05.B — карбонати з додатковими аніонами, без H2O
05.C — карбонати без додаткових аніонів, з H2O
05.D — карбонати з додатковими аніонами, з H2O
05.E — ураніл-карбонати
05.F — нітрати
05.X — карбонати та нітрати, некласифіковані Штрунцем
06 — Борати
06.A — моноборати
06.B — диборати
06.C — триборати
06.D — тетраборати
06.E — пентаборати
06.F — гексаборати
06.G — гептаборати та інші мегаборати
06.H — некласифіковані борати
07 — Сульфати, селенати і телурати
07.A — сульфати (селенати та ін.) без додаткових аніонів, без H2O
07.B — сульфати (селенати та ін.) з додатковими аніонами, без H2O
07.C — сульфати (селенати та ін.) без додаткових аніонів, з H2O
07.D — сульфати (селенати та ін.) з додатковими аніонами, з H2O
07.E — ураніл-сульфати
07.F — хромати
07.G — молібдати, вольфрамати та ніобати
07.H — уран- та ураніл-молібдати та вольфрамати
07.J — тіосульфати
07.X — сульфати (селенати та ін.), некласифіковані Штрунцем
08 — Фосфати, арсенати та ванадати
08.A — фосфати та ін. без додаткових аніонів, без H2O
08.B — фосфати та ін. з додатковими аніонами, без H2O
08.C — фосфати та ін. без додаткових аніонів, з H2O
08.D — фосфати та ін. з додатковими аніонами, з H2O
08.E — ураніл-фосфати та арсенати
08.F — поліфосфати, поліарсенати, -поліванадати
08.X — фосфати та ін., некласифіковані Штрунцем
09 — Силікати
09. — силікати, некласифковані Штрунцем
09.A — незосилікати
09.B — соросилікати
09.C — циклосилікати
09.D — іносилікати
09.E — філосилікати
09.F — тектосилікати без цеолітної H2O
09.G — тектосилікати з цеолітною H2O; сімейство цеолітів
09.H — некласифіковані силікати
09.J — германати
10 — Органічні сполуки
10.A — солі органічних кислот
10.B — вуглеводні
10.C — інші органічні мінерали

Мінеральні класи IMA/CNMNC[ред. | ред. код]

IMA/CNMNC запропонувала нову ієрархічну схему (Mills та ін., 2009), використовуючи класи Нікеля — Штрунца (10 видання).

На найвищому рівні цієї класифікації мінеральні види класифікуються в першу чергу за основним аніоном (O2−, S2− і т. д.), аніонним комплексом (OH−, SO2−
4, CO2−
2, PO3−
4, BxOZ−
y, SixOZ−
y і т. д.) або за відсутністю аніону (самородні елементи) в класи. Найбільш поширеними мінеральними класами є: самородні елементи, сульфіди, сульфосолі, галогеніди, оксиди, гідроксиди, арсеніти (з антимонітами, бісмутитами, сульфітами, селенітами і телуритами включно), карбонати, нітрати, борати, сульфати, хромати, молібдати, вольфрамати, фосфати, арсенати, ванадати, силікати і органічні сполуки.

Мінеральні підкласи застосовуються до класів боратів та силікатів, де конфігурація і зв'язки тетраедрів використовуються для групування структурно подібних мінералів. Підкласами є: незо-, соро-, цикло-, іно-, філо- та тектосилікати(борати). Традиційно борати поділялись на моноборати, диборати, триборати, тетраборати тощо, однак на сьогодні відомо достатньо структурних даних для того, щоб класифікувати борати на базі полімеризації борат-аніонів.

Класифікація мінералів-несилікатів[ред. | ред. код]

Класифікація мінералів-силікатів[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Strunz, 1941.
  2. ↑ а б Knobloch, Eberhard (2003). The shoulders on which We stand/Wegbereiter der Wissenschaft (German та English) . Springer. с. 170—173. ISBN 3-540-20557-8.
  3. ↑ Strunz та Nickel, 2001.
  4. ↑ Mills та ін., 2009.
  5. ↑ Allan Pring and William D. Birch (October 2009). Obituary: Ernest Henry Nickel 1925–2009. Mineralogical Magazine. 73 (5): 891—892. doi:10.1017/S0026461X00032965. Архів оригіналу за 6 Лютого 2021. Процитовано 23 Липня 2020.
  6. ↑ Ernest H. Nickel and Monte C. Nichols (22 травня 2008). IMA/CNMNC List of Mineral Name based on the database MINERAL, which Materials Data, Inc. (MDI) makes available (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 March 2009. Процитовано 31 січня 2011.

Перелік літератури[ред. | ред. код]

  • Strunz, Hugo (1941). Mineralogische tabellen [Мінералогічні таблиці] (німецькою мовою) (вид. перше). Akademische Verlagsgesellschaft Becker & Erler Kom.-Ges. с. 287.
  • Strunz, Hugo (1949). Mineralogische Tabellen: eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage ; mit einer Einführung in die Kristallchemie [Мінералогічні таблиці: класифікація мінералів на кристалохімічній основі; із вступом у кристалохімію] (німецькою мовою) (вид. друге). Geest & Portig. с. 308.
  • Strunz, Hugo; Nickel, Ernest H. (2001). Strunz Mineralogical Tables: Chemical-structural Mineral Classification System (англійською мовою) (вид. дев'яте). PAGE & TURNER. с. 870. ISBN 9783510651887.
  • Mills, Stuart J.; Hatert, Frédéric; Nickel, Ernest H.; Ferraris, Giovanni (2009). The standardisation of mineral group hierarchies: application to recent nomenclature proposals (PDF). Eur. J. Mineral. 21 (5): 1073—1080. doi:10.1127/0935-1221/2009/0021-1994. Архів оригіналу (PDF) за 17 лютого 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Класифікація мінералів Нікеля — Штрунца
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Класифікація_мінералів_Нікеля_—_Штрунца&oldid=42155779