Nicrophorus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nicrophorus
Nicrophorus interruptus
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Родина: Мертвоїди (Silphidae)
Підродина: Nicrophorinae
Рід: Nicrophorus
Fabricius, 1775
Типовий вид
Silpha vespillo
Linnaeus, 1758
Види
дивитись текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Nicrophorus
EOL logo.svg EOL: 92217
ITIS logo.svg ITIS: 113821
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 57515
Fossilworks: 292515

Nicrophorus — рід жуків родини Мертвоїди (Silphidae). Представники роду закопують у землю трупи дрібних хребетних (в основному птахів та гризунів), що служать поживою для їхніх личинок. Тому у народі цих жуків називають могильниками. Обидва батьки піклуються про своє потомство, що є унікальним явищем серед комах.

Опис[ред. | ред. код]

Це досить великі жуки з довжиною тіла від 1 до 4 см. Мають чорне забарвлення з невеликими помаранчевими або жовтими плямами, розташованими на усічених надкрилах. У них велика голова з вусиками, на кінцях кожного з яких є оранжева або чорна булава. За допомогою цього чутливого органу жуки-могильники здатні виявити падаль, що знаходиться від них за сотні метрів

Розмноження[ред. | ред. код]

Життєвий цикл жуків-могильників

«Похоронами» зазвичай займаються самець і самка, які відігнали всіх конкурентів, але іноді роботу проробляють з однією самкою і кілька самців, які розраховують на свою частку. Під мертвим звіром викопується ямка, в яку він і падає під дією власної ваги. При цьому якщо земля тут тверда і погано обробляється, жуки пересувають трупик на більш рихлу поверхню, підриваючи під ним землю і перегризаючи стебла рослин. Досить швидко (протягом однієї-двох годин, щоб не приспіли падальні мухи або інші мертвоїди) тушка виявляється в ямці і присипається землею. Всю подальшу роботу робить самка, яка після спаровування з одним самцем проганяє його. Вона знову починає копати, цього разу споруджуючи нішу в землі для свого потомства. Ця ніша повинна буде захистити яйця і забезпечити личинкам швидкий доступ до їжі. Відклавши сюди кілька десятків яєць, самка знову повертається до закопаного трупа і готує з нього «поживну» страву. Вона прогризає його в декількох місцях, рясно змочуючи їх своїм травним соком, що переварить тверді тканини тварини в рідину. Коли личинки вилупляться, вони зможуть поласувати цим своєрідним бульйоном. Крім того, мати піклується і про чистоту «продукту». Вона обробляє шерсть і шкіру похованого звірка спеціальним антибактеріальним секретом з особливих анальних залоз. Фермент знищує агресивну мікрофлору і зберігає тушку відносно «свіжою». Але й на цьому турбота про потомство не закінчується. Залишаючи яйця на деякий час, мати повертається до місця кладки до моменту появи новонароджених. Вона прочищає для них прохід до припасених запасів і стежить, щоб личинок не було занадто багато, вбиваючи слабких і нежиттєздатних. У личинок по 6 очей з кожного боку і по 6 слаборозвинених ніг. Вони дуже швидко ростуть і вже через 10-12 днів самі зариваються в землю для оляльковування. Через 2 тижні з'являються молоді жучки.

Види[ред. | ред. код]

Рід містить 68 видів:

Посилання[ред. | ред. код]

species:
Проект Віківиди має дані за темою:

Примітки[ред. | ред. код]