North American F-100 Super Sabre

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
North American F-100 Super Sabre
F-100C 4mation 060905-F-1234S-064.jpg
Тип винищувач-перехоплювач
North American F-100 Super Sabre у Вікісховищі?

Норт Америкен F-100 Супер Сейбр — американський одномісний одномоторний надзвуковий винищувач, винищувач-перехоплювач зі стрілоподібним крилом, винищувач-бомбардувальник, літак-розвідник. Перший американський серійний надзвуковий винищувач.

Незважаючи на те, що перша модель з'явилася на початку 50-х років, всілякі вдосконалені модифікації літака використовуються до цих пір по всьому світу. Прототип літака YF-100 здійснив свій перший політ у травні 1953 року, під час цього польоту він також успішно подолав звуковий бар'єр. За час свого існування цей багатоцільовий винищувач поставив безліч рекордів по швидкості, тривалості і дальності польоту.

Останні серійні моделі F-100D і F-100F у разі знищення злітно-посадкових смуг могли запускатися як ракети — з пускових установок. Перший зліт надзвукового літака (F-100D Super Sabre) без використання злітно-посадкової смуги стався в 1958 році в рамках програми «Zero Length Launch» на авіабазі Едвардс у Каліфорнії.

На додаток до ядерної бомби і чотирьох 20-мм гармат винищувач міг нести ракети «повітря—повітря» і «повітря—земля» (наприклад, 4 ракети з інфрачервоним наведенням AIM-9 Sidewinder).

Дві ранні моделі літака («A» і «C») встановили перші світові рекорди по швидкості на базі 15-25 км серед надзвукових літаків. У жовтні 1953 року полковник Іверст досяг швидкості в 1215 км/год, а в серпні 1955 року полковник Хейнс досяг швидкості в 1323 км/год. Наступні моделі літака розвивали максимальну швидкість до 1485 км/год.

Для демонстрації можливостей своїх літаків і пілотів ВПС США вибрало F-100 Super Sabre для участі в міжнародних пілотажних змаганнях. На цей літак пересіла пілотажна група «Буревісник», ставши першою надзвуковою пілотажною групою. Як правило, група виступала четвіркою, роблячи акцент на проліт і маневрування на низькій висоті. Шоу «Буревісників» на F-100 побачило понад 19 мільйонів чоловік. В Європі подібні демонстраційні польоти проводила пілотажна група «Skyblazers».

На перші моделі F-100 встановлювався двигун з осьовим компресором Pratt & Whitney J57-P-7. Наступні моделі отримали двигун Pratt & Whitney J57-P-21A. Обидва двигуни були двоконтурними з форсажною камерою і з тягою понад 10000 фунтів.

Практична стеля літака була більше 15 кілометрів, а дальність польоту — понад 1600 км.

Крім тонких, з великим кутом стріловидності хвоста і крила літак мав і інші особливості, які зробили надзвуковий політ можливим. Наприклад, багато деталей вперше були виконані з жароміцного титанового сплаву. Обтічний фюзеляж з одним повітрозабірником на носі мав малий лобовий опір. Ліхтар кабіни плавно перетікав ззаду в фюзеляж, що робило профіль літака трохи вигнутим. Літак також мав автоматично відсувні передкрилки і низькорозташований цілісний хвостовий стабілізатор. F-100 став першим літаком ВПС США з низькорозташованим горизонтальним хвостовим оперенням.

Системи кондиціонування повітря, підтримки тиску в кабіні і паливоподачі були повністю автоматичними.

При проектуванні особлива увага приділялася ергономіці кабіни й зручності керування.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Супер Сейбр, що став одним з перших у світі надзвукових бойових літаків, розроблявся компанією Норт Амерікен починаючи з 1949 року як заміна свого знаменитого попередника F-86 Сейбр. Одним з основних технічних умов на початку проекту було досягнення літаком в горизонтальному польоті на швидкості, яка дорівнює швидкості звуку. У конструкції планера літака вперше широко використані титанові сплави[1].

Роботи над літаком просувалися дуже швидкими темпами, і в травні 1953 року один із прототипів у своєму першому польоті досяг очікуваної швидкості. 29 жовтня 1953 перший серійний F-100 встановив новий світовий рекорд швидкості в 1215 км/год.

Хоча F-100 надійшли у ВПС США в 1953 році, серія катастроф призвела до того, що поставки нової моделі літака F-100A була затримана на цілий рік. За цей час в конструкцію крила і кіля були внесені необхідні зміни, що дозволило поліпшити стабільність літака. Після цього 200 винищувачів F-100A надійшли у війська.

Доопрацьовані і оснащені більш потужними двигунами F-100C і F-100D винищувачі-бомбардувальники надійшли на озброєння в 1956—1957 рр. F-100C мав більш потужний двигун і обладнання для дозаправки в повітрі, що дозволило значно збільшити дальність польоту. Модель F-100D проводилася в найбільших кількостях в порівнянні з іншими версіями. Ці літаки оснащувалися протилокаційним обладнанням та спеціальними підвісками, дозволяли йому нести атомне озброєння. F-100 випускався також у варіанті літака-розвідника і двомісного тренувального літака.

Найдосконалішим і масовим (випущено 1274 екз.) з «Super Sabre» став винищувач-бомбардувальник F-100D, що з'явився в 1956 р.

Super Sabre були списані з бойового чергування в 1972 році, проте деяка кількість літаків залишалося на службу в Національній Гвардії США аж до 1980 року.

Літаки цієї марки поставлялися в Данію, Францію, Тайвань і Туреччину. Саме Туреччина була останньою країною, що використовувала F-100, останні літаки були списані в середині 1980-х.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

ВВС США[ред. | ред. код]

F-100D випускає ракети над південним В'єтнамом. 1967 год.

У 19651971 рр. F-100 дуже широко (найбільша кількість літако-вильотів серед всіх літаків) застосовувалися у В'єтнамі в якості винищувача-бомбардувальника; на їх рахунку тисячі тонн скинутої на В'єтнам напалму. 4 квітня 1965 року F-100, що ескортував бомбардувальники F-105, вступив у бій з північно-в'єтнамськими МіГ-17, в результаті один МіГ Мить був заявлений як збитий (в підтвердженні повітряної перемоги висловлюються сумніви)[2]. Це перші повітряні бої авіації США у В'єтнамі.

Війна обійшлася США в 242 втрачених «Супер Сейбр», втрат у повітряних боях не було[3][4][5][6][прояснити]

ВПС Туреччини[ред. | ред. код]

9 серпня 1964 року турецькі F-100 атакували грецькі патрульні катери поблизу порту Геміконага (Кіпр). В результаті атаки два катера загорілось, але вогнем у відповідь було збито один F-100D.[7]

F-100 ВПС Туреччини брали участь у збройному конфлікті на Кіпрі в 1974 р. В основному застосовувалися проти наземних цілей. При цьому понесли найбільші втрати серед інших турецьких машин — втрачено не менше семи «Супер Сейбрів»[8][9][10][11][12]. Дуже незвичайна атака з їх участю сталася 21 липня, коли близько 50 турецьких літаків помилково розбомбили свій конвой з декількох есмінців і бойових катерів (див. Морська битва біля Пафосу[en]). В результаті один турецький есмінець затонув (загинуло 80 турецьких моряків) і двоє отримали тяжкі ушкодження. Турецький флот вогнем збив два-три турецьких «Супер Сейбра»[13][14][15].

24 серпня 1976 року пара турецьких F-100 вторгся в повітряний простір СРСР. Один винищувач був збитий радянською ЗРК.[16]

У січні 1983 року два турецьких F-100 було збито іракськими винищувачі Mirage F1[17].

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Проекції F-100 Super Sabre
Кабіна і приладова дошка літака F-100D
  • Двигун: Pratt & Whitney J57-P21 турбодвигун, тягою 7711 кг
  • Максимальна швидкість: 1390 км/год
  • Максимальна дальність: 3210 км
  • Практична стеля: 13716 м
  • Максимальна злітна вага: 15800 кг
  • Вага порожнього: 9525 кг
  • Розмах крил: 11,81 м
  • Довжина: 15,09 м
  • Висота: 4,95 м
  • Площа крила: 33,77 м2
  • Озброєння:
    • 4 автоматичні гармати M39 калібру 20 мм
    • 6 підкрильних пілонів дозволяють нести до 3402 кг бомбового або іншого озброєння

Інциденти[ред. | ред. код]

Місце падіння американського F-100 на школу в Урума

30 червня 1959 року F-100 ВПС США впав на школу та навколишні будинки в японському місті Урума. В результаті катастрофи загинуло 17 осіб (включаючи 11 учнів), поранено 210 (включаючи 156 учнів). Американський пілот катапультувався і не постраждав.[18]

7 квітня 1961 року пара F-100 брала участь у тренувальних перехопленнях стратегічного бомбардувальника B-52B. Під час шостого заходу на ціль один з винищувачів помилково випустив ракету AIM-9 Sidewinder і вразив бомбардувальник. З восьми членів екіпажу вижило п'ятеро, троє загинули під час падіння[19].

Див. також[ред. | ред. код]

  • F-105

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Boeing Co. F-100 History. Архів оригіналу за 2007-10-12. Процитовано 2018-01-27. 
  2. F-100 Super Sabre Flew Most Missions in Vietnam // defensemedianetwork.com
  3. U.S. Air-to-Air Victories during the Vietnam War, Part 1
  4. Vietnamese Air-to-Air Victories, Part 1
  5. Hobson, Chris. Vietnam Air Losses: United States Air Force, Navy and Marine Corps Fixed-Wing Aircraft Losses in Southeast Asia, 1961—1973. North Branch, Minnesota: Specialty Press, 2001. стр.269
  6. Anderton, David A. North American F-100 Super Sabre. London: Osprey Publishing Limited, 1987. стр. 136,145
  7. Cyprus, 1955—1973
  8. Cyprus 1974 — The Greek coup and the Turkish invasion, Makarios Drousiotis, Hellenic Distribution Agency
  9. Armour in Cyprus, Evolution and Action. Ioannis Mamounidakis. 2008
  10. Savvas D. Vlassis, O Aporritos Attilas, Athens 2004
  11. OPERATION «NIKI» 1974 — A Suicide Mission to Cyprus. (Mihail Solanakis)
  12. Battle of Nicosia International Airport — Cyprus 1974 by a Greek Commando, Published Istoria (History), 1993
  13. Cyprus, 1974: Turkish Point of View
  14. USS NORRIS/TCG KOCATEPE
  15. Greek & Turkish Air-to-Air Victories
  16. Intrusions, Overflights, Shootdowns and Defections During the Cold War and Thereafter
  17. Iraqi Air-to-Air Victories since 1967
  18. Okinawa school marks 50th year since deadly U.S. fighter crash
  19. Blue on blue The accidental shoot down of B-52B 53-0380

Посилання[ред. | ред. код]