North American F-100 Super Sabre

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
North American F-100 Super Sabre
F-100 Rogers Dry Lake.jpg
Тип винищувач-перехоплювач
Розробник North American Aviation
Виробник North American Aviation
Перший політ 25 травня 1953
Початок експлуатації 27 вересня 1954
Вироблено 2294
CMNS: North American F-100 Super Sabre у Вікісховищі

Норт Америкен F-100 Супер Сейбр — американський одномісний одномоторний надзвуковий винищувач, винищувач-перехоплювач зі стрілоподібним крилом, винищувач-бомбардувальник, літак-розвідник. Перший американський серійний надзвуковий винищувач.

Незважаючи на те, що перша модель з'явилася на початку 50-х років, всілякі вдосконалені модифікації літака використовуються до цих пір по всьому світу. Прототип літака YF-100 здійснив свій перший політ у травні 1953 року, під час цього польоту він також успішно подолав звуковий бар'єр. За час свого існування цей багатоцільовий винищувач поставив безліч рекордів по швидкості, тривалості і дальності польоту.

Останні серійні моделі F-100D і F-100F у разі знищення злітно-посадкових смуг могли запускатися як ракети — з пускових установок. Перший зліт надзвукового літака (F-100D Super Sabre) без використання злітно-посадкової смуги стався в 1958 році в рамках програми «Zero Length Launch» на авіабазі Едвардс у Каліфорнії.

На додаток до ядерної бомби і чотирьох 20-мм гармат винищувач міг нести ракети «повітря—повітря» і «повітря—земля» (наприклад, 4 ракети з інфрачервоним наведенням AIM-9 Sidewinder).

Дві ранні моделі літака («A» і «C») встановили перші світові рекорди по швидкості на базі серед надзвукових літаків. У жовтні 1953 року полковник Іверст досяг швидкості в 1215 км/год, а в серпні 1955 року полковник Хейнс досяг швидкості в 1323 км/год. Наступні моделі літака розвивали максимальну швидкість до 1485 км/год.

Для демонстрації можливостей своїх літаків і пілотів ВПС США вибрало F-100 Super Sabre для участі в міжнародних пілотажних змаганнях. На цей літак пересіла пілотажна група «Буревісник», ставши першою надзвуковою пілотажною групою. Як правило, група виступала четвіркою, роблячи акцент на проліт і маневрування на низькій висоті. Шоу «Буревісників» на F-100 побачило понад 19 мільйонів чоловік. В Європі подібні демонстраційні польоти проводила пілотажна група «Skyblazers».

На перші моделі F-100 встановлювався двигун з осьовим компресором Pratt & Whitney J57-P-7. Наступні моделі отримали двигун Pratt & Whitney J57-P-21A. Обидва двигуни були двоконтурними з форсажною камерою і з тягою понад 10000 фунтів.

Практична стеля літака була більше 15 кім., а дальність польоту — понад 1600 км.

Крім тонких, з великим кутом стріловидності хвоста і крила літак мав і інші особливості, які зробили надзвуковий політ можливим. Наприклад, багато деталей вперше були виконані з жароміцного титанового сплаву. Обтічний фюзеляж з одним повітрозабірником на носі мав малий лобовий опір. Ліхтар кабіни плавно перетікав ззаду в фюзеляж, що робило профіль літака трохи вигнутим. Літак також мав автоматично відсувні передкрилки і низькорозташований цілісний хвостовий стабілізатор. F-100 став першим літаком ВПС США з низькорозташованим горизонтальним хвостовим оперенням.

Системи кондиціонування повітря, підтримки тиску в кабіні і паливоподачі були повністю автоматичними.

При проєктуванні особлива увага приділялася ергономіці кабіни й зручності керування.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Супер Сейбр, що став одним з перших у світі надзвукових бойових літаків, розроблявся компанією Норт Амерікен починаючи з 1949 року, як заміна свого знаменитого попередника F-86 Сейбр. Одним з основних технічних умов на початку проєкту було досягнення літаком в горизонтальному польоті на швидкості, яка дорівнює швидкості звуку. У конструкції планера літака вперше широко використані титанові сплави[1].

Роботи над літаком просувалися дуже швидкими темпами, і в травні 1953 року один із прототипів у своєму першому польоті досяг очікуваної швидкості. 29 жовтня 1953 перший серійний F-100 встановив новий світовий рекорд швидкості в 1215 км/год.

Хоча F-100 надійшли у ВПС США в 1953 році, серія катастроф призвела до того, що поставки нової моделі літака F-100A була затримана на цілий рік. За цей час в конструкцію крила і кіля були внесені необхідні зміни, що дозволило поліпшити стабільність літака. Після цього 200 винищувачів F-100A надійшли у війська.

Доопрацьовані і оснащені більш потужними двигунами F-100C і F-100D винищувачі-бомбардувальники надійшли на озброєння в 1956—1957 рр. F-100C мав більш потужний двигун і обладнання для дозаправки в повітрі, що дозволило значно збільшити дальність польоту. Модель F-100D проводилася в найбільших кількостях в порівнянні з іншими версіями. Ці літаки оснащувалися протилокаційним обладнанням та спеціальними підвісками, дозволяли йому нести атомне озброєння. F-100 випускався також у варіанті літака-розвідника і двомісного тренувального літака.

Найдосконалішим і масовим (випущено 1274 екз.) з «Super Sabre» став винищувач-бомбардувальник F-100D, що з'явився в 1956 р.

Super Sabre були списані з бойового чергування в 1972 році, проте деяка кількість літаків залишалося на службі в Національній Гвардії США аж до 1980 року.

Літаки цієї марки поставлялися в Данію, Францію, Тайвань і Туреччину. Саме Туреччина була останньою країною, що використовувала F-100, останні літаки були списані в середині 1980-х.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

ВВС США[ред. | ред. код]

F-100D випускає ракети над південним В'єтнамом. 1967 год.

У 19651971 рр. F-100 дуже широко (найбільша кількість літако-вильотів серед всіх літаків) застосовувалися у В'єтнамі, як винищувача-бомбардувальника; на їх рахунку тисячі тонн скинутої на В'єтнам напалму. 4 квітня 1965 року F-100, що ескортував бомбардувальники F-105, вступив у бій з північно-в'єтнамськими МіГ-17, в результаті один МіГ Мить був заявлений як збитий (в підтвердженні повітряної перемоги висловлюються сумніви)[2]. Це перші повітряні бої авіації США у В'єтнамі.

Війна обійшлася США в 242 втрачених «Супер Сейбр», втрат у повітряних боях не було[3][4][5][6][прояснити]

ВПС Туреччини[ред. | ред. код]

9 серпня 1964 року турецькі F-100 атакували грецькі патрульні катери поблизу порту Геміконага (Кіпр). В результаті атаки два катера загорілось, але вогнем у відповідь було збито один F-100D.[7]

F-100 ВПС Туреччини брали участь у збройному конфлікті на Кіпрі в 1974 р. В основному застосовувалися проти наземних цілей. При цьому понесли найбільші втрати серед інших турецьких машин — втрачено не менше семи «Супер Сейбрів»[8][9][10][11][12]. Дуже незвичайна атака з їх участю сталася 21 липня, коли близько 50 турецьких літаків помилково розбомбили свій конвой з декількох есмінців і бойових катерів (див. Морська битва біля Пафосу[en]). В результаті один турецький есмінець затонув (загинуло 80 турецьких моряків) і двоє отримали тяжкі ушкодження. Турецький флот вогнем збив два-три турецьких «Супер Сейбра»[13][14][15].

24 серпня 1976 року пара турецьких F-100 вторгся в повітряний простір СРСР. Один винищувач був збитий радянською ЗРК.[16]

У січні 1983 року два турецьких F-100 було збито іракськими винищувачі Mirage F1[17].

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Проєкції F-100 Super Sabre
Кабіна і приладова дошка літака F-100D
  • Двигун: Pratt & Whitney J57-P21 турбодвигун, тягою 7711 кг
  • Максимальна швидкість: 1390 км/год
  • Максимальна дальність: 3210 км
  • Практична стеля: 13716 м
  • Максимальна злітна вага: 15800 кг
  • Вага порожнього: 9525 кг
  • Розмах крил: 11,81 м
  • Довжина: 15,09 м
  • Висота: 4,95 м
  • Площа крила: 33,77 м2
  • Озброєння:
    • 4 автоматичні гармати M39 калібру 20 мм
    • 6 підкрильних пілонів дозволяють нести до 3402 кг бомбового або іншого озброєння

Інциденти[ред. | ред. код]

Місце падіння американського F-100 на школу в Урума

30 червня 1959 року F-100 ВПС США впав на школу та навколишні будинки в японському місті Урума. В результаті катастрофи загинуло 17 осіб (включаючи 11 учнів), поранено 210 (включаючи 156 учнів). Американський пілот катапультувався і не постраждав.[18]

7 квітня 1961 року пара F-100 брала участь у тренувальних перехопленнях стратегічного бомбардувальника B-52B. Під час шостого заходу на ціль один з винищувачів помилково випустив ракету AIM-9 Sidewinder і вразив бомбардувальник. З восьми членів екіпажу вижило п'ятеро, троє загинули під час падіння[19].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Boeing Co. F-100 History. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 27 січня 2018. 
  2. F-100 Super Sabre Flew Most Missions in Vietnam [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // defensemedianetwork.com
  3. U.S. Air-to-Air Victories during the Vietnam War, Part 1. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 27 січня 2018. 
  4. Vietnamese Air-to-Air Victories, Part 1. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 27 січня 2018. 
  5. Hobson, Chris. Vietnam Air Losses: United States Air Force, Navy and Marine Corps Fixed-Wing Aircraft Losses in Southeast Asia, 1961—1973. North Branch, Minnesota: Specialty Press, 2001. стр.269
  6. Anderton, David A. North American F-100 Super Sabre. London: Osprey Publishing Limited, 1987. стр. 136,145
  7. Cyprus, 1955—1973. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 січня 2018. 
  8. Cyprus 1974 — The Greek coup and the Turkish invasion, Makarios Drousiotis, Hellenic Distribution Agency
  9. Armour in Cyprus, Evolution and Action. Ioannis Mamounidakis. 2008
  10. Savvas D. Vlassis, O Aporritos Attilas, Athens 2004
  11. OPERATION «NIKI» 1974 — A Suicide Mission to Cyprus. (Mihail Solanakis)
  12. Battle of Nicosia International Airport — Cyprus 1974 by a Greek Commando, Published Istoria (History), 1993
  13. Cyprus, 1974: Turkish Point of View. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 27 січня 2018. 
  14. USS NORRIS/TCG KOCATEPE. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 27 січня 2018. 
  15. Greek & Turkish Air-to-Air Victories. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 січня 2018. 
  16. Intrusions, Overflights, Shootdowns and Defections During the Cold War and Thereafter. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 27 січня 2018. 
  17. Iraqi Air-to-Air Victories since 1967. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 27 січня 2018. 
  18. Okinawa school marks 50th year since deadly U.S. fighter crash. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018. 
  19. Blue on blue The accidental shoot down of B-52B 53-0380. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 27 січня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]