OFDM

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Методи модуляції
Аналогова модуляція
AM · ЧМ (FM) · ФМ (PM) · QAM · SSB
Цифрова модуляція
АМн · ФМн · ЧМн · GMSK
OFDM · COFDM · TCM
Імпульсна модуляція
АІМ · ДМ · ІКМ · ΣΔ · ШІМ · ЧІМ · ФІМ
Розширення спектра
DSSS · FHSS
Див. також: Демодуляція

OFDM (англ. Orthogonal Frequency-Division Multiplexing) — це метод мультиплексування (поєднання кількох потоків даних в один спільний простір), який підрозподіляє заданий радіоспектр на набір ортогональних піднесних[1], через які передається інформація.

Вхідний потік даних поділяється на кілька паралельних підпотоків, кожен з яких передається з меншою швидкістю ніж початковий вхідний.

Кожен підпотік передається на окремій піднесній і модулюється, наприклад, квадратурно-амплітудною модуляцією. Окрім того, кожен промодульований цифровий підпотік є ортогональним один до одного. Це виключає взаємні завади між підпотоками та дозволяє використовувати частотний спектр максимально щільно без потреби додаткового простору між піднесними.

Принцип розміщення піднесних[ред. | ред. код]

Розподіл піднесних OFDM сигналу відносно амплітудно-частотних характеристик фільтрів швидкого перетворення Фур'є[1]

OFDM сигнал формується гармонійними піднесними, які рознесені за частотою на рівні частотні інтервали (в цьому випадку має місце еквідистантне розташування піднесних).

При еквідистантному розташуванні частот смуга частот OFDM сигну ділиться на підканалів, ширина яких , де  — тривалість сигнальної вибірки, над якою виконується операція швидкого перетворення Фур'є (символьний інтервал).

Отже, якщо записати вираз для частотного інтервалу між піднесними у вигляді , то випадок буде відповідати OFDM.

Загальна смуга частот, яку займають N ортогональних частотних підканалів OFDM, описується виразом: .

Передавач[ред. | ред. код]

OFDM transmitter ideal.png

Приймач[ред. | ред. код]

Структурна схема приймача OFDM.

Недоліки OFDM[ред. | ред. код]

Умова ортогональності піднесних крім важливих переваг обумовлює і недоліки методу OFDM[1]:

  • обмежена спектральна ефективність при використанні широкої смуги частот;
  • неможливість маневру частотою піднесних для відлаштування від зосереджених за спектром завад;
  • чутливість до допплерівського зсуву частоти, що знижує можливості реалізації високошвидкісного зв'язку з рухомими об'єктами.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Слюсар, Вадим. (2013). Неортогональное частотное мультиплексирование (N-OFDM) сигналов. Часть 1.. Технологии и средства связи. – 2013. - № 5. с. С. 61 – 65.