Ochotona thibetana

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ochotona thibetana

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Зайцеподібні (Lagomorpha)
Родина: Пискухові (Ochotonidae)
Рід: Пискуха (Ochotona)
Вид: O. thibetana
Ochotona thibetana
(Milne-Edwards, 1871)[2]
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Підвиди
  • O. t. nangquenica Zheng et al., 1980
  • O. t. osgoodi Anthony, 1922
  • O. t. sacraria Thomas, 1923
  • O. t. sikimaria Thomas, 1922
  • O. t. thibetana Milne-Edwards, 1871
Посилання
Вікісховище: Ochotona thibetana
Віківиди: Ochotona thibetana
EOL: 122420
ITIS: 625333
МСОП: 41271
NCBI: 130843

Ochotona thibetana або пискуха тибетська — вид зайцеподібних гризунів родини Пискухові (Ochotonidae). Виділяють низку підвидів. Це численний вид гризунів, що мешкає в горах Китаю на схід від Тибетського плато в провінціях Ганьсу, Цінхай, Юньнань і Сичуань, а також окремими популяціями в Бутані, на півночі М'янми і в індійському штаті Сіккім.

Таксономія[ред. | ред. код]

Тибетська пискуха вперше була описана в 1871 році французьким теріологом і орнітологом Альфонсом Мілн-Едвардсом. За Mammal Species of the World, виділяють п'ять підвидів:

  • O. t. nangquenica Zheng et al., 1980
  • O. t. osgoodi Anthony, 1922
  • O. t. sacraria Thomas, 1923
  • O. t. sikimaria Thomas, 1922
  • O. t. thibetana Milne-Edwards, 1871

Пискуха ганьсуйська (Ochotona cansus) і пискуха Форреста (Ochotona forresti) раніше також вважалися підвидами тибетської пискухи, однак були виділені як окремі види.[3] Загалом класифікація пискух досить складна ще й тому, що часто декілька видів пискух співіснують на одній і тій самій території.

Опис[ред. | ред. код]

Це порівняно невелика піскуха[3], з довжиною тіла від 14 до 18 см і вагою від 72 до 136 г. Колір хутра різниться в залежності від підвиду. Вуха довжиною від 17 до 23 мм, довжина задніх лап від 24 до 32 мм, підошви покриті хутром.

Поширення[ред. | ред. код]

Ареал виду включає китайські гори на схід від Тибетського плато в провінціях Ганьсу, Цінхай, Юньнань і Сичуань, а також окремі популяції в Бутані, на півночі М'янми і в індійському штаті Сіккім.[4][5] Може мешкати і в прилеглих районах Непалу і Бутану, однак поки не був там зафіксований.

Підвид O. t. thibetana мешкає на півдні провінції Цінхай, на заході Сичуаню, в південно-західному Тибеті і північно-західному Юньнані. O. t. nangquenica мешкає в Тибеті. O. t. sacraria мешкає на заході провінції Сичуань. O. t. osgoodi мешкає на північному заході М'янми. O. t. sikimaria мешкає в Сіккімі.

Екологія[ред. | ред. код]

Тибетська пискуха мешкає в скелястих районах, порослих рододендроновими і бамбуковими заростями на низькій висоті і в субальпійських луках на великій висоті. Хоча вид був зафіксований і на висоті всього 1800 м над рівнем моря, загалом він віддає перевагу висотам від 2400 до 4100 м.

Робить прості нори. Можуть вести як денний так і нічний спосіб життя. Як і інші види піскух, роблять "стіжки" з сіна. Розмножуються з квітня по липень. Народжують кілька разів на рук, по 1-5 дитинчат. Не утвроюють тривалих пар.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП вважає тибетську пискуху видом, що не потребує особлиного нагляду. Це численний вид і немає підстав вважати, що його чисельність скорочується. Однак виду загрожує знищення середовища існування через вирубку бамбукових і рододендронових лісів, а підвид, що мешкає окремою популяцією в Сіккімі може опинитися на межі зникнення.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Smith, A.T.; Liu, S. (2016). Ochotona thibetana. Т. 2016. с. e.T41271A45185018. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T41271A45185018.en. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  2. David, A. (1871). Rapport adressé a mm. les professeurs-administrateurs du Muséum d'histoire naturelle. Nouvelles archives du Muséum d'histoire naturelle de Paris (Bulletin) 7: 93. The full text [Архівовано 24 травня 2021 у Wayback Machine.]
  3. а б Chapman та Flux, 1990, с. 52.
  4. Smith, Andrew T.; Xie, Yan; Hoffmann, Robert S.; Lunde, Darrin; MacKinnon, John; Wilson, Don E.; Wozencraft, W. Chris (2010). A Guide to the Mammals of China (англ.). Princeton University Press. с. 286. ISBN 978-1400834112. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
  5. MacDonald, David (10 вересня 2009). The Encyclopedia of Mammals. Oxford: Oxford University Press. с. 267.
  6. Boudet, C.H. (April 2010). Moupin Pika, Forest Pika. Mammals' Planet. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]