PZL P.11

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

PZL P.11 (ПЗЛ П.11) — польський одномоторний винищувач-моноплан, що проводився фірмою PZL, перебував на озброєнні польських ВПС перед Другою світовою війною.

На початку 1930-х років це був один з найкращих літаків світу, але до 1939 р. він застарів і за швидкістю поступався навіть польському бомбардувальнику PZL-37 «Лось», а тим більше наймасовішому німецькому винищувачу Мессершмітт Bf.109. Але польським льотчикам вдавалося здобувати перемоги в повітрі. У 5:30 1 вересня 1939 поручник Владислав Гнись збив перший німецький літак, Дорньє Do 17. Єдиний екземпляр PZL P.11, що зберігся, знаходиться в Музеї польської авіації в Кракові.

Технічні дані[ред. | ред. код]

PZL P.11c
  • Довжина: 7,55 м
  • Висота: 2,85 м
  • Розмах крил: 10,72 м
  • Польотна маса 11 100 кг.
  • Екіпаж 1 чоловік.
  • Максимальна швидкість 360 км/год.
  • Максимальна висота польоту 8040 м.
  • Дальність польоту 550 км.
  • Озброєння: 2 або 4 кулемети Vickers F калібру 7,7 мм