Pansarvärnspjäs 1110

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pansarvärnspjäs 1110
Зображення
Країна походження  Швеція
Виробник Бофорс
Боєприпас Кумулятивний снаряд
CMNS: Pansarvärnspjäs 1110 у Вікісховищі

Pansarvärnspjäs 1110 (Pvpj 1110) — шведська 90 мм безвідкатна гармата також широко відома як Pv-1110. Надійшла на озброєння на початку 1960-х років і була знята з озброєння шведської армії наприкінці 1990-х після того, як було виготовлено 1600 шт. Близько 300 одиниць зброї було передано до Естонії, Латвії та Литви.

Pvpj 1100 зазвичай буксирували або встановлювали на вантажівку Pansarvärnspjästerrängbil 9031 Volvo. З кінця 1970-х років її також встановлювали на Terrängbil 11 і Bandvagn 2062.

Для війни в Арктиці її також можна було встановити на пульку яку тягнуть двоє лижників.

Pvpj 1110 оснащений оптичним прицілом і має запасний залізний приціл.

Цей тип використовувався ірландською армією в буксируваному вигляді та експериментально встановлювався на шасі танка Comet замість башти.

Боєприпаси[ред. | ред. код]

Боєприпас складається зі снаряда, який вставляється в латунну гільзу patronhylsa m/59, утворюючи патрон. Ці ж снаряди використовувалися в основному озброєнні Infanterikanonvagn 91, але з іншим корпусом. Pvpj1110 призначений також для стрільби кумулятивними трасерами. Шведське позначення цих типів- spårljuspansarspränggranat (slpsgr).[1]

  • Spårljuspansarspränggranat m/62, a 10.7 кг кумулятивний снаряд, що пробиває 380 мм катаної однорідної броні (RHA).
  • Spårljusövningsgranat m/62, 10.7 кг тренувальний снаряд (без наповнення вибухівкою) з трасером.
  • Spårljuspansarspränggranat m/77, an 11.2 кг кумулятивний снаряд, що пробиває 500 мм RHA.
  • Spårljuspansarspränggranat m/84, a 10 кг кумулятивний снаряд, що пробиває 800 мм RHA.

Користувачі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Johan "Eskil" Fredriksson. Pansarvärnspjäs 1110 Avvecklad [Anti-tank piece 1110 Withdrawn] (Swedish) . Архів оригіналу за 7 February 2018. Процитовано 7 лютого 2018.