Persoonia terminalis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Persoonia terminalis
Persoonia terminalis ssp recurva, Australian National Botanic Garden, Canberra, ACT, 23-12-14 (16731755955).jpg
Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Покритонасінні
Еудікоти
Ряд: Proteales
Родина: Proteaceae
Рід: Persoonia
Вид: P. terminalis
Підвид: P. t. recurva

P. t. terminalis

Біноміальна назва
Persoonia terminalis
L.A.S.Johnson & P.H.Weston
Синоніми
Persoonia nutans subsp. D P.H.Weston, 2002[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Persoonia terminalis
EOL logo.svg EOL: 5121306
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1961350

Persoonia terminalis — це рідкісний кущ родини Proteaceae[2]. Росте на кислотних, добре дренованих ґрунтах субтропічних лісів на півночі Нового Південного Уельсу та півдні Квінсленду у східній частині Австралії. Досягає 1,5 м (5 футів) у висоту, має прямий чи розкидистий габітус. Квітки жовті, цвіте літом (із грудня по січень). За довжиною листка виділяють два підвиди.

Таксономія[ред. | ред. код]

Persoonia terminalis був вперше описаний Лоуренсом Джонсоном (англ. Lawrence Alexander Sidney Johnson) із Королівського ботанічного саду Сіднея у виданні 1981 року «Флора Нового Південного Уельсу» (англ. Flora of New South Wales) як особливий підвид Persoonia nutans[a]; цей вид включав багато форм, які пізніше було перекласифіковано як окремі види[3]. Тревор Дональд Стенлі (англ. Trevor Donald Stanley) та Естель М. Росс (англ. ‎Estelle M. Ross), ботаніки із Квінсленду, визначили у своїй роботі «Флора Південно-східного Квінсленду» (англ. Flora of South-east Queensland), виданій 1986 року, що це — підвид Persoonia oxycoccoides, хоча й вважали, що це може бути окремий вид. Джонсон та його колега Пітер Вестон (англ. Peter Weston), після повторного дослідження, дійшли до висновку, що існує декілька окремих видів і Persoonia terminalis був описаний як окремий вид 1991 року. Типовий зразок було знайдено Венстоном та Пітером Річардсом (англ. Peter Richards) за 3,4 км південніше від села Торрінгтон на дорозі Торрінгтон—Еммавіль[4] і він зараз зберігається у Національному гербарії Нового Південного Уельсу[2]. Рід Persoonia було названо на честь південноафриканського ботаніка Христіана Хендріка Персона (англ. Christiaan Hendrik Persoon) (1761–1836, міжнародне наукове скорочення імені автора: Pers.) в 1798 році[5]. Дескриптор виду terminalis було обрано через суцвіття, які у цього виду розміщені на кінчиках гілок[3].

У межах роду це класифікується як група Lanceolata, яка складається із 58 близькоспоріднених видів зі схожими квітами, але дуже відмінними листками. Ці види часто схрещуються один із одним[6]. P. terminalis схрещувалася із P. cornifolia та P. sericea[7].

Виділяють два підвиди: P. terminalis підвид recurva має коротше, більше вигнуте листя, максимальна довжина якого становить 0,75 см, тоді як P. terminalis підвид terminalis має довше, рівніше листя, максимальна довжина — 1 см[7]. Перший підвид зустрічається від містечка Варіальда у північній частині штату Новий Південний Уельс до Квінсленду і йому присвоєно рейтинг 3R[b], відповідно до списку ROTAP[9]; останній підвид зустрічається тільки в околицях села Торрінгтон і його рейтинг визначано як 2R[c] на ROTAP[9]. Обидва підвиди зустрічаються у національному заповіднику «Річка Северн»[10].

Опис[ред. | ред. код]

Persoonia terminalis досягає у висоту від 0,7 м до 1,5 м, має прямий чи розкидистий габітус. Гладенька кора[2], хоча молоді рослини вкриті пушком. Невеликі вузькі листки у ширину мають від 1,2 мм до 2,0 мм, у довжину — від 3,5 мм до 10 мм, з опуклою верхньою поверхнею та краями, які загнуті вниз. Початково злегка пухнасті чи гладенькі, листки є забарвлені однотонно[4]. Листки цупкіші, ніж в інших представників роду[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Persoonia nutans subsp. D[1]
  2. Літера 'R' означає, що таксон є рідкісним, але без поточної ідентифікованої загрози, а цифра '3' означає, що ареал поширення більше 100 км, хоча невеликими популяціями[8]
  3. Цифра '2' означає, що ареал поширення менше 100 км[8]

Примытки[ред. | ред. код]

  1. а б Weston, P.H. (2002). У Harding, G.J. Flora of New South Wales 2. UNSW Press. ISBN 9780868406091. Процитовано 1 листопада 2015. 
  2. а б в Holotype of Persoonia terminalis L.A.S.Johnson & P.H.Weston [family PROTEACEAE]. Global Plants; JSTOR. Процитовано 1 November 2015. 
  3. а б в Weston, Peter H.; Johnson, Lawrence Alexander Sydney (1991). Taxonomic changes in Persoonia (Proteaceae) in New South Wales. Telopea 4 (2): 369-406 [281-83]. 
  4. а б Persoonia terminalis L.A.S.Johnson & P.H.Weston. Flora of Australia Online. Департамент із охорони навколишнього середовища та спадщини, Уряд Австралії. 
  5. Persoonia chamaepitys. anbg.gov.au. Процитовано 2 листопада 2015. 
  6. Weston, Peter H. (2003). Proteaceae subfamily Persoonioideae: Botany of the Geebungs, Snottygobbles and their Relatives. Australian Plants 22 (175): 62–78 [70]. ISSN 0005-0008. 
  7. а б New South Wales Flora Online: Persoonia terminalis by P.H. Weston, Royal Botanic Gardens & Domain Trust, Sydney, Australia.
  8. а б Walters, Brian (February 2010). Threatened Flora Lists. ANPSA website. Australian Native Plants Society (Australia). Процитовано 2 November 2015. 
  9. а б PlantNET – FloraOnline. nsw.gov.au. Процитовано 1 листопада 2015. 
  10. Hunter, J.T.; Clarke, P.J. (1998). The Vegetation of Granitic Outcrop Communities on the New England Batholith of Eastern Australia. Cunninghamia 5 (3): 547-618 [594].