Петер-Симон Паллас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Peter Simon Pallas)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петер-Симон Паллас
нім. Peter Simon Pallas
Народився 22 вересня 1741(1741-09-22)
Берлін, Німеччина
Помер 8 вересня 1811(1811-09-08) (69 років)
Берлін, Німеччина
Поховання Берлін
Країна  Королівство Пруссія
 Російська імперія
Місце проживання Берлін
Гаага
Санкт-Петербург
Сімферополь
Діяльність етнограф, енциклопедист, геолог, ботанік, зоолог
Сфера роботи зоологія, ботаніка, географія, геологія, етнографія і філологія
Alma mater Лейденський університет, Університет Мартіна Лютера і Геттінгенський університет
Заклад Росія, Петербурзька академія наук і Російська академія наук
Мова творів латина і німецька[1][2]
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Баварська академія наук, Російська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Леопольдина і Національна академія наук Італіїd
Батько Simon Pallasd
Діти Albertine von Wimpffen (Pallas)d
Автограф
Нагороди

CMNS: Петер-Симон Паллас у Вікісховищі

Петер-Симон Паллас (нім. Peter Simon Pallas; 22 вересня 17418 вересня 1811) — німецький та російський натураліст, геолог, етнограф та енциклопедист XVIIIXIX століття.

Короткі біографічні відомості[ред. | ред. код]

Академік Петербурзької Академії наук з 1767. Понад 40 років перебував на службі в Росії. З 1768 по 1774 рр. керував експедиціями Петербурзької АН, висновки яких опубліковано в книзі «Путешествие по разным провинциям Российской империи» (СПб., 1773 — 1788, т. 1—3).

Подорожі мокшанськими та ерзянськими землями[ред. | ред. код]

Під час подорожі Середнім Поволжям (17681769) річкою Окою через Муром — Арзамас, по П'яні через Саранск — Інсар — Пензу — Симбірськ — Самару — Оренбург — Уфу Паллас відвідав мокшанські та ерзянські поселення: Пілокшово, Чиркуш, Пермєєво, Гічалки (Ічали), Шадін, Коршиман, Камєшкір, Сєлікси, Мєлєкєс Мордовський, Кармала, Седьолкіно, Афонкіно, Соккармала, Алєксєєво (Вечкан), Єрьомкіно, Усюково, Санчалєво, Біларатка, Шелєхмєт тощо.

У працях Палласа містяться детальні різнобічні спостереження за побутом та духовною культурою мордви, її етнічною історією та етнокультурними зв'язками з іншими народами.

Одяг і прикраси мордви, що Паллас придбав у мордовських селах, — найбільш рання етнографічна колекція, зберігається в Музеї антропології імені Петра Великого, створеного на базі Кунсткамери.

Палласит[ред. | ред. код]

1772 році в районі Красноярська Палласу показали 680-кілограмову залізно-кам'яну брилу, яка за розпорядженням мандрівника була відправлена ​​в Петербург і зараз прикрашає метеоритний відділ Мінералогічного музею імені академіка А. Е. Ферсмана Академії наук. Цей найбільший в Росії сідероліт (залізно-кам'яний метеорит, або палласит) називається «Красноярськ».

Наукова праця[ред. | ред. код]

Паллас є автором близько 170 наукових публікацій. Перші дослідження П. Палласа пов'язані з вивченням фауни Криму, якій присвячено декілька праць, у тому числі «Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794» (переклад з нім.).

Ним описаний ряд видів організмів.

Тварини:

комахи[ред. | ред. код]

риби[ред. | ред. код]

птахи[ред. | ред. код]

ссавці[ред. | ред. код]

та ін. Тільки у сучасній фауні України є 21 таксон ссавців, описаних Петром Палласом [1] [Архівовано 18 січня 2011 у Wayback Machine.].

Рослини:

Названі на честь Палласа[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. CONOR.Sl
  3. IPNI.  Pall. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Паллас (Pallas) Петро-Симон // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.82-83