Phocoena sinus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Phocoena sinus
Vaquita4 Olson NOAA.jpg
Розміри порівняно з людиною
Розміри порівняно з людиною
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Китоподібні (Cetacea)
Інфраряд: Зубаті кити (Odontoceti)
Родина: Фоценові (Phocoenidae)
Рід: Phocoena
Вид: P. sinus
Біноміальна назва
Phocoena sinus
Norris & McFarland, 1958
Ареал
Ареал
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Phocoena sinus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Phocoena sinus
EOL logo.svg EOL: 328537
ITIS logo.svg ITIS: 180474
IUCN logo.svg МСОП: 17028
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 42100
Fossilworks: 82072

Phocoena sinus (Вакіта) — вид ссавців з родини Фоценові (Phocoenidae) ряду китоподібні.

Опис[ред.ред. код]

Середня довжина самців: 134,9 см. Середня довжина самиць: 140,6 см. Діапазон мас: від 30 до 55 кг. Кількість зубів 34–40.

Має темно-сіру спина і блідо-сірі боки, що переходять у білий низ, і є вельми помітні великі чорні кільця навколо очей і рота. Спинного плавник, пропорційно вищий, ніж у інших фоцен і приблизно трикутний, але викривлений трохи назад. Неповнолітні також мають білі плями на їх спинних плавниках. P. sinus фізично схожі на інших фоцен, але вакіти більш тонкі. Це було пояснено з точки зору їх більш теплого середовища проживання.

Поширення[ред.ред. код]

Зустрічається тільки в північній частині Каліфорнійського затоки, Мексика, в основному на північ від 30º45' пн.ш. і на захід від 114º20' зх.д. Так звана "центральна зона" складається з близько 2500 квадратних кілометрів. Цей морський вид живе у відносно мілкому (<40 м), мутному і динамічному середовищі. Найбільш часто спостерігаються у воді від 11 до 50 метрів в глибину, від 11 до 25 км від берега, над мулистих і глинистих днищами.

Поведінка[ред.ред. код]

Ледь порушує поверхню води, коли дихає, а потім швидко зникає. Живиться різноманітними придонними або донними рибами, кальмарами і ракоподібними. Вони спостерігалися поодинці й невеликими групами до 8–10 особин (середнє значення = 2), але багато таких груп можуть вільно об'єднуватися протягом коротких періодів. Як і інші китоподібні виробляє високочастотні клацання, які використовуються в ехолокації.

Відтворення[ред.ред. код]

Є яскраво виражений сезонний характер відтворення. Період спарювання з середини квітня по травень, період вагітності приблизно 10,6 місяців. Пологи відбуваються на початку наступного березня. P. sinus не мають щорічної овуляції, таким чином, вони не народжують щорічно. Самиці мають одне дитинча на одну вагітність і вигодовують дитя молоком менше одного року. Один індивідуум, за оцінками, жив протягом 21 років. Статева зрілість, як вважають, досягається у віці від трьох до шести років.

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Смертність у зябрових різного розміру сітках вже давно визнана як найбільш серйозні і безпосередня загроза для виживання. Інші потенційні загрози включають інбредні депресії, вплив пестицидів і екологічні зміни в результаті скорочення потоку з річки Колорадо. Остання небезпека може мати важливе значення в довгостроковій перспективі й заслуговує на вивчення.

Тільки близько половини "основної" області поширення знаходиться в межах Біосферного заповідника верхньої Каліфорнійської затоки і дельти річки Колорадо, який був створений в 1993 році.

Джерела[ред.ред. код]