Каліфорнійська морська свиня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Phocoena sinus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вакіта
Phocoena sinus
Vaquita4 Olson NOAA.jpg
Розміри порівняно з людиною
Розміри порівняно з людиною
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Китоподібні (Cetacea)
Інфраряд: Зубаті кити (Odontoceti)
Родина: Фоценові (Phocoenidae)
Рід: Phocoena
Вид: P. sinus
Біноміальна назва
Phocoena sinus
Norris & McFarland, 1958
Ареал
Ареал
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Phocoena sinus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Phocoena sinus
EOL logo.svg EOL: 328537
ITIS logo.svg ITIS: 180474
IUCN logo.svg МСОП: 17028
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 42100
Fossilworks: 82072

Каліфорнійська морська свиня, вакіта (лат. Phocoena sinus[1]) — вид ссавців з родини фоценових (Phocoenidae) ряду китоподібних.

Опис[ред. | ред. код]

Середня довжина самців: 134,9 см. Середня довжина самиць: 140,6 см. Діапазон мас: від 30 до 55 кг. Кількість зубів 34–40.

Має темно-сіру спину і блідо-сірі боки, що переходять у білий низ, і є дуже помітні великі чорні кільця навколо очей і рота. Спинний плавник, пропорційно вищий, ніж у інших фоцен і приблизно трикутний, але викривлений трохи назад. Неповнолітні також мають білі плями на їх спинних плавниках. Вакіти фізично схожі на інших фоцен, але тонші. Це пояснюється їх проживанням у теплішому середовищі.

Поширення[ред. | ред. код]

Проживає тільки в північній частині Каліфорнійського затоки, Мексика, в основному на північ від 30º45' пн.ш. і на захід від 114º20' зх.д. Так звана «центральна зона» складається з близько 2500 квадратних кілометрів. Цей морський вид живе у відносно мілкому (<40 м), мутному і динамічному середовищі. Найчастіше їх можна побачити у воді на глибинах від 11 до 50 метрів, на віддалі від 11 до 25 км від берега, над мулистим та глинястим дном.

Поведінка[ред. | ред. код]

Ледь порушує поверхню води, коли дихає, а потім швидко зникає. Живиться різноманітними придонними або донними рибами, кальмарами і ракоподібними. Можна зустріти як одинокі особини, так і невеликі групи тварин, до 8–10 особин (середнє значення = 2), але багато таких груп можуть вільно об'єднуватися протягом коротких періодів. Як і інші китоподібні видає високочастотні клацання, які використовує для ехолокації.

Відтворення[ред. | ред. код]

Є яскраво виражений сезонний характер відтворення. Період спарювання з середини квітня по травень, період вагітності приблизно 10,6 місяців. Пологи відбуваються на початку наступного березня. P. sinus не мають щорічної овуляції, таким чином, вони не народжують щорічно. Самиці мають одне дитинча на одну вагітність і вигодовують дитя молоком менше одного року. Одна з тварин, за оцінками, прожила 21 рік. Статева зрілість, як вважають, досягається у віці від трьох до шести років.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Смертність у зябрових різного розміру сітках вже давно визнана як найсерйозніша і безпосередня загроза для виживання. До інших потенційних загроз належать ендогамна депресія, вплив пестицидів і екологічні зміни внаслідок зменшення потоку з річки Колорадо. Остання небезпека може мати важливе значення в довгостроковій перспективі й заслуговує на вивчення.

Тільки близько половини «основної» області поширення знаходиться в межах Біосферного заповідника верхньої Каліфорнійської затоки і дельти річки Колорадо, який був створений в 1993 році.

Вважається, що є реальна загроза зникнення цього виду тварин[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Які тварини на Землі невдовзі можуть зникнути. http://www.bbc.com/ukrainian. BBC News Україна. 24 березня 2018. Процитовано 25.03.2018. 

Джерела[ред. | ред. код]