Phyllostachys aureosulcata
| Phyllostachys aureosulcata | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Рід: | Phyllostachys |
| Вид: | P. aureosulcata
|
| Біноміальна назва | |
| Phyllostachys aureosulcata | |
Phyllostachys aureosulcata, бамбук жовтий, є видом бамбука, який походить із провінції Чжецзян у Китаї. Кучерявий бамбук з характерною жовтою смугою в борозенці (або борозні), який часто вирощують як декоративний.[1][2]
| Phyllostachys aureosulcata | |
|---|---|
| Традиційна китайська | 黃槽竹 |
| Спрощена китайська | |
Цей бамбук може сягати висоти 9 метрів та діаметру стовбура 4 см.[2] У регіонах, де середня зимова мінімальна температура вище -15°C він може досягати максимальної висоти 14 метрів і діаметром 6,5 см.[3] Типовий сорт цього виду має темно-зелені стебла з жовтою борозенкою.[1] Кольори стебля виглядають пурпурно-зеленими, зазвичай смугастий з жовтим.[2] Нижні частини прямостоячих стебел іноді згинаються зигзагом.[4]
Будучи одним із найвитриваліших бамбуків роду Phyllostachys, ця рослина росте в районах від субтропічних до помірно теплих і переносить низькі зимові температури краще, ніж більшість бамбуків.[5] За межами свого природного ареалу та в районах де середня температура найхолоднішого місяця нижче -4 °C, листя P. aureosulcata восени може ставати бежевим і опадати.
У районах із суворо холодними зимами (зона витривалості USDA 5 або нижче) у північних частинах США, північній Азії та північній Європі надземна частина відмирає щозими, в разі якщо температура залишатиметься нижче -18 °C протягом тривалого часу, але навесні стовбур знов відросте до 1,8-2,4 метрів.[3]
Phyllostachys aureosulcata популярний у теплих районах Сполучених Штатів, Європи, Азії та деяких частинах Австралії. У Китаї вирощується і зустрічається у Пекіні і провінціях Хенань, Цзянсу і Чжецзян.[2]
Забарвлення стебла наштовхує бамбук на загальну назву «жовтий борознистий бамбук» і ботанічну назву aureosulcata.[6] Повністю зелений сорт «Алата» також відомий як «бамбук з кривим стеблом» через його характерні вигини стебел, характерні для цього виду.[7]
Вирощується в основному як декоративний, крім того, цей вид також є одним із найкращих для виробництва їстівних пагонів, оскільки він не має різкого смаку навіть у сирому вигляді.[6] Агресивне розповсюдження, його щільне вертикальне зростання є хорошою живою огорожею або екраном для конфіденційності.[3][6]
Кілька форм і сортів цього виду існують в різноманітних забарвленнях стебла. P. aureosulcata f. spectabilis змінив кольори типової форми з жовтими стеблами та зеленою борозною.[4] Ця форма отримала нагороду Королівського садівничого товариства за садові заслуги.[8] Форма aureocaulis[9] має повністю жовті стебла, а сорт «Lama Temple» має стебла яскравого жовтого кольору, які швидше звужуються до меншої загальної висоти. [10][11][12] «Харбін» має зелені стебла з кількома вертикальними хребтами та хаоточними жовтими смугами.[13] Стебла сорту «Harbin Inversa» жовті, з багатьма тонкими зеленими смугами, але не мають хребтів, характерних для «Харбіна».[14] Вид spectabilis під назвою «Argus» має такі ж якості росту та кольору, як і spectabilis, але має додаткові зелені вертикальні смуги, розкидані по всьому колу кожного стебла.[12] Повністю зелена форма «Alata» не має жовтого забарвлення стебла.[7] Навесні на жовтих ділянках нових стеблей aureosulcata, які потрапляють під пряме сонячне світло в перші прохолодні години дня, може з’явитися червоний відтінок або пурпурний рум’янець, який зберігається протягом кількох місяців. [4][10][11][12][14]
У штаті Нью-Йорк і Коннектикут діють правила, які забороняють Phyllostachys aureosulcata як інвазивний вид.[15][16]
- ↑ а б Bamboo Garden - Phyllostachys aureosulcata. Процитовано 2 липня 2009.
- ↑ а б в г Phyllostachys aureosulcata in Flora of China. Процитовано 2 липня 2009.
- ↑ а б в Lewis Bamboo - Phyllostachys aureosulcata (Yellow Groove Bamboo). Процитовано 24 травня 2011.
- ↑ а б в Bamboo Garden - Phyllostachys aureosulcata 'Spectabilis'. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 2 липня 2009. [Архівовано 2021-12-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Hardiness ratings. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 19 червня 2012. [Архівовано 2012-06-19 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Umberto Quattrocchi (2006). CRC World Dictionary of Grasses. CRC. с. 1705. ISBN 978-0-8493-1303-5.
- ↑ а б Bamboo Garden - Phyllostachys aureosulcata 'Alata'. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2011. [Архівовано 2011-08-09 у Wayback Machine.]
- ↑ RHS Plant Selector - Phyllostachys aureosulcata f. spectabilis. Процитовано 6 лютого 2021.
- ↑ RHS Plant Selector - Phyllostachys aureosulcata f. aureocaulis. Процитовано 30 червня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б Bamboo Garden - Phyllostachys aureosulcata 'Aureocaulis'. Архів оригіналу за 2 лютого 2009. Процитовано 2 липня 2009. [Архівовано 2009-02-02 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Bamboo Garden - Phyllostachys aureosulcata 'Lama Temple'. Архів оригіналу за 8 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2011. [Архівовано 2011-08-08 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Paul Whittaker (2005). Hardy Bamboos: Taming the Dragon. Timber Press, Inc. с. 135–139. ISBN 978-0-88192-685-9.
- ↑ Bamboo Garden - Phyllostachys aureosulcata 'Harbin'. Архів оригіналу за 8 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2011. [Архівовано 2011-08-08 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Bamboo Garden - Phyllostachys aureosulcata 'Harbin Inversa'. Архів оригіналу за 12 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2011. [Архівовано 2011-08-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Lands and Forests Emergency, Proposed & Recently Adopted Regulations. Процитовано 6 травня 2014.
- ↑ Proposed Regulations: 6 NYCRR Part 575 Prohibited and Regulated Invasive Species Express Terms. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 6 травня 2014. [Архівовано 2016-03-02 у Wayback Machine.]