PinchukArtCentre

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
PinchukArtCentre Pictogram infobox palace.png
PinchukArtCentre.JPG
50°26′30″ пн. ш. 30°31′16″ сх. д. / 50.44169600002777543° пн. ш. 30.521141000028° сх. д. / 50.44169600002777543; 30.521141000028Координати: 50°26′30″ пн. ш. 30°31′16″ сх. д. / 50.44169600002777543° пн. ш. 30.521141000028° сх. д. / 50.44169600002777543; 30.521141000028
Тип художня галерея
Країна Flag of Ukraine.svg Україна[1]
Розташування м. Київ, вул. Велика Васильківська/Басейна 1/3-2
Засновано 2006
Відкрито вересень 2006
Оператор Пінчук Віктор Михайлович
Відвідувачі 1 475 000
Директор Eckhard Schneiderd
Сайт www.pinchukartcentre.org
PinchukArtCentre. Карта розташування: Україна
PinchukArtCentre
PinchukArtCentre (Україна)

CMNS: PinchukArtCentre у Вікісховищі

PinchukArtCentre — це міжнародний центр сучасного мистецтва XXI сторіччя, відкрита платформа для митців, мистецтва та суспільства.

Розташування[ред. | ред. код]

PinchukArtCentre розташовано в старовинному архітектурному ансамблі Бесарабського кварталу Києва, який було відреставровано на початку XXI століття. Архітектурний проект та дизайн внутрішнього простору арт-центру розробив французький архітектор Філіп Кіамбаретта. Центр розташовано на шести поверхах і він об'єднує виставкові зали на 4 поверхах, зали video-lounge та кафе на 6-му поверсі, а також робочий простір кураторів. Загальна площа арт-центру становить понад 3000 м².

Історія[ред. | ред. код]

З 2008 по 2009 р. в арт-центрі функціонував спеціальний художній простір для проведення невеликих виставок молодих художників. За цей час були показані проекти «Pastime Paradise» Кристини Соломухи (Франція-Україна), «мапа Східної Європи» групи IRWIN (Словенія), «Мистецтво як подарунок» групи Р. Е. П. (Україна) та «Мрійники» групи SOSka (Україна), персональна виставка Кейта Сугіура (Японія).

У 2007 та 2009 рр. PinchukArtCentre став офіційним організатором Українського павільйону на 52-й та 53-й Венеційській бієнале з проектами «Поема про внутрішнє море» та «Степи мрійників» відповідно. У 2011 році арт-центр представив виставку Future Generation Art Prize @ Venice — проект-учасник офіційної паралельної програми 54-ї Венеційській бієнале.

У лютому 2011 року арт-центр презентував проект «Колекційна платформа: Циркуляція» — постійну виставку вибраних робіт видатних міжнародних та українських митців, працюючих у сфері сучасного мистецтва. Колекційна платформа оновлюється двічі на рік.

У жовтні 2011 року PinchukArtCentre започаткував освітній проект під назвою «Кураторська платформа». «Кураторська платформа» — дворічна навчально-прикладна програма PinchukArtCentre, яка ставить за мету створити нове покоління українських кураторів та фахівців з мистецтва. Ця програма відкрита для українців віком до 30 років. Вона надає можливість отримати професійні знання міжнародного рівня, достатні для того аби стати експертом з кураторської справи, організації виставок, зв'язків з громадськістю, видавничої справи, освіти, технології в контексті музею сучасного мистецтва.

Учасниками першого проекту стали п'ятеро осіб: Лізавета Герман (23 роки, Київ), Тетяна Кочубінська (26 років, Київ), Олександр Михед (23 роки, Київ), Марія Ланько (25 років, Київ) та Катерина Радченко (27 років, Одеса), яких відбіркова комісія обрала з понад 130 претендентів. Слухачі «Кураторської платформи» розпочали дворічне навчання в січні 2012 року.

Станом на початок лютого 2012 року PinchukArtCentre відвідало понад 1 475 000 осіб.

PinchukArtCentre Prize[ред. | ред. код]

Наприкінці 2008 року було оголошено про створення Премії PinchukArtCentre — першої загальнонаціональної премії для молодих художників віком до 35 років. З понад 1100 отриманих заявок на участь у конкурсі було обрано 20 фіналістів, серед яких члени міжнародного журі обрали володарів головної та двох спеціальних премій. Головну премію отримав харків'янин Артем Волокітін, а дві спеціальні — Маша Шубіна та Олексій Салманов. Церемонія нагородження Премії PinchukArtCentre відбулась 4 грудня 2009 року.

У 2011 році список номінантів Премії PinchukArtCentre було сформовано Експертною комісією конкурсу за результатами відбору з більш ніж 1000 заявок, отриманих від молодих митців з усіх регіонів України та зарубіжжя. У рамках групової експозиції 20 номінантів Премії було представлено 20 нових проектів, створених спеціально для виставки за підтримки PinchukArtCentre.

Імена лауреатів Премії були оголошені на Церемонії нагородження, яка відбулася 9 грудня 2011 року. Переможцями стали: Микита Кадан (Головна Премія), Жанна Кадирова та Сергій Радкевич (Спеціальні премії) та Микита Шалений (Приз громадськості).

8 грудня 2009 р. Фонд Віктора Пінчука оголосив про створення мистецької премії Future Generation Art Prize — нового масштабного міжнародного конкурсу для митців віком до 35 років, організатором якого виступає PinchukArtCentre.

29 червня 2010 року Відбіркова комісія, до складу якої увійшли 7 експертів світового масштабу, відібрала 20 учасників з більш ніж 6 000 заявок, отриманих від молодих митців, що проживають у 125 країнах на різних континентах. Двадцять першим номінантом на отримання премії Future Generation Art Prize став Артем Волокітін — володар Головної Премії PinchukArtCentre 2009.

6 лютого 2012 року розпочато другий конкурс на отримання Премії Future Generation Art Prize. Онлайн-заявки від молодих художників з усього світу приймаються з 6 лютого по 6 травня 2012 року на офіційному сайті Премії: futuregenerationartprize.org.

10 грудня 2010 року на церемонії нагородження були оголошені імена переможців Премії, ними стали бразильська художниця Сінтія Марчелле (Головна премія) та митець з Румунії Мірче Ніколае (Спеціальна премія).

Скандал зі звільненням медіаторів[ред. | ред. код]

В жовтні 2019 року медіатори, що працювали в PinchukArtCentre, об'єдналися у профспілку. Причиною цього вони називали порушення трудового законодавства, зокрема відсутність лікарняних та оплачуваних відпусток[2]. 25 грудня 2019 року члени профспілки провели акцію під стінами PinchukArtCentre, завдяки якій вдалося вручити керівництву центру офіційний лист про початок переговорів щодо укладення колективного договору[3]. Втім, після акції усім медіаторам не продовжили строковий контракт, а 9 лютого 2020 року керівництво PinchukArtCentre заявило, що скасовує посаду медіаторів[4]. Це рішення викликало значний резонанс у ЗМІ[5][6][7][8], після чого керівництво центру заявило, що звільнення медіаторів не пов'язане зі створенням профспілки[9]. На знак солідарності з колишніми медіаторами художник Павло Гражданський та художниця Валентина Петрова відмовилися від номінації на Премію PinchukArtCentre 2020[10], про підтримку медіаторів заявили також інші художники[11]. 16 лютого під час публічної дискусії в рамках виставки номінантів PinchukArtCentre Prize учасниця дискусії антропологиня Надія Чушак виступила на підтримку профспілки, зачитавши звернення від організації[12]. Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів використав звільнення медіаторів як прецедентпри обговоренні питання розширення сфери використання строкових трудових договорів[13].

Виставки[ред. | ред. код]

За час своєї роботи PinchukArtCentre представив такі масштабні проекти:

  • «Новий простір», групову виставку провідних світових та українських художників;
  • «GENERATIONS.UsA», спільну виставку молодих українських та американських митців;
  • «Вік Муніс: Експертиза», персональну виставку бразильського художника Віка Муніса;
  • «Око підсвідомості», виставку фотографій 24 сучасних фотографів із колекції Елтона Джона;
  • «REFLECTION», виставку провідних митців сучасності, серед яких Демієн Герст, Джеф Кунс, Такаші Муракамі, Ентоні Гормлі, Сергій Братков, Олег Кулик та інші;
  • «Oneness», персональну виставку японської художниці Маріко Морі;
  • «Пол МакКартні. Живопис», виставку полотен сера Пола Маккартні;
  • «Рейн на Дніпрі: колекція Джулії Стошек / Андреаса Гурскі», виставку відеоарту та фотографій;
  • Виставку британської художниці Сем Тейлор-Вуд та «21 РОСІЯ» — групову виставку сучасних російських художників;
  • «РЕКВІЄМ», найбільшу ретроспективу британського митця Демієна Герста;
  • Виставку 20 номінантів на отримання Премії PinchukArtCentre та групову виставку робіт українських художників старшого покоління «Рудий ліс»;
  • Дві паралельні персональні виставки — індійця Субодха Гупти «Віра має значення» та Сергія Браткова «Україна»;
  • Міжнародну групову виставку «Сексуальність і Трансцендентність»;
  • Персональну виставку Такаші Муракамі;
  • Виставку 21 номінанта міжнародної премії Future Generation Art Prize;
  • Персональну виставку південноафриканської художниці Кендіс Брайтц «ТИ+Я»;
  • Персональну виставку мексиканського художника Даміана Ортеги «Інструментальний біт»;
  • Проект «Collection Platform 1: Циркуляція»;
  • «Твоє емоційне майбутнє», персональну виставку Олафура Еліассона;
  • Персональну виставку бразильської художниці Синтії Марселле, володарки Головної премії Future Generation Art Prize 2010;
  • Виставку 20- номінантів Премії PinchukArtCentre 2011;
  • «Якщо в крані немає води» — персональну виставку українського художника Олександра Ройтбурда в рамках простору РАС-UA;
  • Виставку Іллі Чичкана та Psyfox «Задній прохід до музею» — проект в рамках простору РАС-UA.

Окрім масштабних проектів, арт-центр проводить короткострокові виставки в рамках художнього простору PAC-UA, що призначений для демонстрації виключно нових робіт українських художників. Усі виставки в рамках проекту PAC-UA проходять у спеціальному просторі на 5-му поверсі арт-центру.

Керівництво[ред. | ред. код]

  • Генеральний директор: Екхард Шнайдер
  • Виконавчий директор: Дмитро Логвин
  • Заступник арт-директора: Бйорн Гельдхоф
  • Старший менеджер проектів: Галина Стахурська
  • Директор з комунікацій: Денис Казван

Примітки[ред. | ред. код]

  1. archINFORM — 1994.
  2. Staff only. Про що мовчать медіатори «ПінчукАртЦентру» // Спільне, 28.11.2019
  3. В Pinchuk Art Centre може з’явитися колективний договір. Перший крок вже зроблено // Політична критика, 25.12.2019
  4. Профспілки, звільнення, новий формат роботи. Чому в PinchukArtCentre більше немає медіаторів? // bit.ua, 13.02.2020
  5. Медіатори з PinchukArtCentre заявили, що їх усіх звільнили після створення профспілки // Громадське, 12.02.2020
  6. Скандал у PinchukArtCentre: з арт-центру звільнили усіх медіаторів і гідів // Хмарочос, 13.02.2020
  7. Pinchuk Art Center mediators lose jobs after forming union // KyivPost, 23.02.2020
  8. Twenty-eight guides at the PinchukArtCentre said they were fired after trying to form a union // Artsy, 28.02.2020
  9. «Новый формат»: в PinchukArtCentre прокомментировали массовое увольнение сотрудников // Наш Киев, 13.02.2020
  10. Павло Гражданський та Валентина Петрова відмовились від номінацій на Премію PinchukArtCentre 2020 // Your Art, 22.02.2020
  11. PinchukArtCentre уволил медиаторов — те уверены, что это из-за создания профсоюза // Bird In Flight, 13.02.2020
  12. Жуісанс, або Бойкот — не варіант // ВОНО, 1.03.2020
  13. Виставка номінантів PinchukArtPrize. Стара пісня про нове покоління з рефреном про медіаторів // LB.ua, 21.02.2020

Посилання[ред. | ред. код]