PinchukArtCentre
PinchukArtCentre  | |
|---|---|
 | |
| 50°26′30″ пн. ш. 30°31′16″ сх. д. / 50.44169600002777543° пн. ш. 30.521141000028° сх. д.Координати: 50°26′30″ пн. ш. 30°31′16″ сх. д. / 50.44169600002777543° пн. ш. 30.521141000028° сх. д. | |
| Тип | художня галерея |
| Країна |
 Україна[1] |
| Розташування | м. Київ, вул. Велика Васильківська/Басейна 1/3-2 |
| Засновано | 2006 |
| Відкрито | вересень 2006 |
| Оператор | Пінчук Віктор Михайлович |
| Відвідувачі | 1 475 000 |
| Директор | Eckhard Schneiderd |
| Сайт | www.pinchukartcentre.org |
  PinchukArtCentre (Україна) | |
 | |
 PinchukArtCentre у Вікісховищі | |
PinchukArtCentre — це міжнародний центр сучасного мистецтва XXI сторіччя, відкрита платформа для митців, мистецтва та суспільства.
Розташування[ред. | ред. код]
PinchukArtCentre розташовано в старовинному архітектурному ансамблі Бесарабського кварталу Києва, який було відреставровано на початку XXI століття. Архітектурний проєкт та дизайн внутрішнього простору арт-центру розробив французький архітектор Філіп Кіамбаретта. Центр розташовано на шести поверхах і він об'єднує виставкові зали на 4 поверхах, зали video-lounge та кафе на 6-му поверсі, а також робочий простір кураторів. Загальна площа арт-центру становить понад 3000 м².
Історія[ред. | ред. код]
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (березень 2020) |
З 2008 по 2009 р. в арт-центрі функціонував спеціальний художній простір для проведення невеликих виставок молодих художників. За цей час були показані проєкти «Pastime Paradise» Кристини Соломухи (Франція-Україна), «мапа Східної Європи» групи IRWIN (Словенія), «Мистецтво як подарунок» групи Р. Е. П. (Україна) та «Мрійники» групи SOSka (Україна), персональна виставка Кейта Сугіура (Японія).
У 2007 та 2009 рр. PinchukArtCentre став офіційним організатором Українського павільйону на 52-й та 53-й Венеційській бієнале з проєктами «Поема про внутрішнє море» та «Степи мрійників» відповідно. У 2011 році арт-центр представив виставку Future Generation Art Prize @ Venice — проєкт-учасник офіційної паралельної програми 54-ї Венеційській бієнале.
У лютому 2011 року арт-центр презентував проєкт «Колекційна платформа: Циркуляція» — постійну виставку вибраних робіт видатних міжнародних та українських митців, працюючих у сфері сучасного мистецтва. Колекційна платформа оновлюється двічі на рік.
У жовтні 2011 року PinchukArtCentre започаткував освітній проєкт під назвою «Кураторська платформа». «Кураторська платформа» — дворічна навчально-прикладна програма PinchukArtCentre, яка ставить за мету створити нове покоління українських кураторів та фахівців з мистецтва. Ця програма відкрита для українців віком до 30 років. Вона надає можливість отримати професійні знання міжнародного рівня, достатні для того аби стати експертом з кураторської справи, організації виставок, зв'язків з громадськістю, видавничої справи, освіти, технології в контексті музею сучасного мистецтва.
Учасниками першого проєкту стали п'ятеро осіб: Лізавета Герман (23 роки, Київ), Тетяна Кочубінська (26 років, Київ), Олександр Михед (23 роки, Київ), Марія Ланько (25 років, Київ) та Катерина Радченко (27 років, Одеса), яких відбіркова комісія обрала з понад 130 претендентів. Слухачі «Кураторської платформи» розпочали дворічне навчання в січні 2012 року.
Станом на початок лютого 2012 року PinchukArtCentre відвідало понад 1 475 000 осіб.
PinchukArtCentre Prize[ред. | ред. код]
Наприкінці 2008 року було оголошено про створення Премії PinchukArtCentre — першої загальнонаціональної премії для молодих художників віком до 35 років. З понад 1100 отриманих заявок на участь у конкурсі було обрано 20 фіналістів, серед яких члени міжнародного журі обрали володарів головної та двох спеціальних премій. Головну премію отримав харків'янин Артем Волокітін, а дві спеціальні — Маша Шубіна та Олексій Салманов. Церемонія нагородження Премії PinchukArtCentre відбулась 4 грудня 2009 року.
У 2011 році список номінантів Премії PinchukArtCentre було сформовано Експертною комісією конкурсу за результатами відбору з більш ніж 1000 заявок, отриманих від молодих митців з усіх регіонів України та зарубіжжя. У рамках групової експозиції 20 номінантів Премії було представлено 20 нових проєктів, створених спеціально для виставки за підтримки PinchukArtCentre.
Імена лауреатів Премії були оголошені на Церемонії нагородження, яка відбулася 9 грудня 2011 року. Переможцями стали: Микита Кадан (Головна Премія), Жанна Кадирова та Сергій Радкевич (Спеціальні премії) та Микита Шалений (Приз громадськості).
8 грудня 2009 р. Фонд Віктора Пінчука оголосив про створення мистецької премії Future Generation Art Prize — нового масштабного міжнародного конкурсу для митців віком до 35 років, організатором якого виступає PinchukArtCentre.
29 червня 2010 року Відбіркова комісія, до складу якої увійшли 7 експертів світового масштабу, відібрала 20 учасників з більш ніж 6 000 заявок, отриманих від молодих митців, що проживають у 125 країнах на різних континентах. Двадцять першим номінантом на отримання премії Future Generation Art Prize став Артем Волокітін — володар Головної Премії PinchukArtCentre 2009.
6 лютого 2012 року розпочато другий конкурс на отримання Премії Future Generation Art Prize. Онлайн-заявки від молодих художників з усього світу приймаються з 6 лютого по 6 травня 2012 року на офіційному сайті Премії: futuregenerationartprize.org.
10 грудня 2010 року на церемонії нагородження були оголошені імена переможців Премії, ними стали бразильська художниця Сінтія Марчелле (Головна премія) та митець з Румунії Мірче Ніколае (Спеціальна премія).
Скандал зі звільненням медіаторів[ред. | ред. код]
В жовтні 2019 року медіатори, що працювали в PinchukArtCentre, об'єдналися у профспілку. Причиною цього вони називали порушення трудового законодавства, зокрема відсутність лікарняних та оплачуваних відпусток[2]. 25 грудня 2019 року члени профспілки провели акцію під стінами PinchukArtCentre, завдяки якій вдалося вручити керівництву центру офіційний лист про початок переговорів щодо укладення колективного договору[3]. Втім, після акції усім медіаторам не продовжили строковий контракт, а 9 лютого 2020 року керівництво PinchukArtCentre заявило, що скасовує посаду медіаторів[4]. Це рішення викликало значний резонанс у ЗМІ[5][6][7][8], після чого керівництво центру заявило, що звільнення медіаторів не пов'язане зі створенням профспілки[9]. На знак солідарності з колишніми медіаторами художник Павло Гражданський та художниця Валентина Петрова відмовилися від номінації на Премію PinchukArtCentre 2020[10], про підтримку медіаторів заявили також інші художники[11]. 16 лютого під час публічної дискусії в рамках виставки номінантів PinchukArtCentre Prize учасниця дискусії антропологиня Надія Чушак виступила на підтримку профспілки, зачитавши звернення від організації[12]. Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів використав звільнення медіаторів як прецедент при обговоренні питання розширення сфери використання строкових трудових договорів[13].
Виставки[ред. | ред. код]
За час своєї роботи PinchukArtCentre представив такі масштабні проєкти:
- «Новий простір», групову виставку провідних світових та українських художників;
- «GENERATIONS.UsA», спільну виставку молодих українських та американських митців;
- «Вік Муніс: Експертиза», персональну виставку бразильського художника Віка Муніса;
- «Око підсвідомості», виставку фотографій 24 сучасних фотографів із колекції Елтона Джона;
- «REFLECTION», виставку провідних митців сучасності, серед яких Демієн Герст, Джеф Кунс, Такаші Муракамі, Ентоні Гормлі, Сергій Братков, Олег Кулик та інші;
- «Oneness», персональну виставку японської художниці Маріко Морі;
- «Пол МакКартні. Живопис», виставку полотен сера Пола Маккартні;
- «Рейн на Дніпрі: колекція Джулії Стошек / Андреаса Гурскі», виставку відеоарту та фотографій;
- Виставку британської художниці Сем Тейлор-Вуд та «21 РОСІЯ» — групову виставку сучасних російських художників;
- «РЕКВІЄМ», найбільшу ретроспективу британського митця Демієна Герста;
- Виставку 20 номінантів на отримання Премії PinchukArtCentre та групову виставку робіт українських художників старшого покоління «Рудий ліс»;
- Дві паралельні персональні виставки — індійця Субодха Гупти «Віра має значення» та Сергія Браткова «Україна»;
- Міжнародну групову виставку «Сексуальність і Трансцендентність»;
- Персональну виставку Такаші Муракамі;
- Виставку 21 номінанта міжнародної премії Future Generation Art Prize;
- Персональну виставку південноафриканської художниці Кендіс Брайтц «ТИ+Я»;
- Персональну виставку мексиканського художника Даміана Ортеги «Інструментальний біт»;
- Проєкт «Collection Platform 1: Циркуляція»;
- «Твоє емоційне майбутнє», персональну виставку Олафура Еліассона;
- Персональну виставку бразильської художниці Синтії Марселле, володарки Головної премії Future Generation Art Prize 2010;
- Виставку 20- номінантів Премії PinchukArtCentre 2011;
- «Якщо в крані немає води» — персональну виставку українського художника Олександра Ройтбурда в рамках простору РАС-UA;
- Виставку Іллі Чичкана та Psyfox «Задній прохід до музею» — проєкт в рамках простору РАС-UA.
Окрім масштабних проєктів, арт-центр проводить короткострокові виставки в рамках художнього простору PAC-UA, що призначений для демонстрації виключно нових робіт українських художників. Усі виставки в рамках проєкту PAC-UA проходять у спеціальному просторі на 5-му поверсі арт-центру.
Керівництво[ред. | ред. код]
- Генеральний директор: Екхард Шнайдер
- Виконавчий директор: Дмитро Логвин
- Заступник арт-директора: Бйорн Гельдхоф
- Старший менеджер проєктів: Галина Стахурська
- Директор з комунікацій: Денис Казван
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ Staff only. Про що мовчать медіатори «ПінчукАртЦентру» // Спільне, 28.11.2019
- ↑ В Pinchuk Art Centre може з’явитися колективний договір. Перший крок вже зроблено // Політична критика, 25.12.2019
- ↑ Профспілки, звільнення, новий формат роботи. Чому в PinchukArtCentre більше немає медіаторів? // bit.ua, 13.02.2020
- ↑ Медіатори з PinchukArtCentre заявили, що їх усіх звільнили після створення профспілки // Громадське, 12.02.2020
- ↑ Скандал у PinchukArtCentre: з арт-центру звільнили усіх медіаторів і гідів // Хмарочос, 13.02.2020
- ↑ Pinchuk Art Center mediators lose jobs after forming union // KyivPost, 23.02.2020
- ↑ Twenty-eight guides at the PinchukArtCentre said they were fired after trying to form a union // Artsy, 28.02.2020
- ↑ «Новый формат»: в PinchukArtCentre прокомментировали массовое увольнение сотрудников // Наш Киев, 13.02.2020
- ↑ Павло Гражданський та Валентина Петрова відмовились від номінацій на Премію PinchukArtCentre 2020 // Your Art, 22.02.2020
- ↑ PinchukArtCentre уволил медиаторов — те уверены, что это из-за создания профсоюза // Bird In Flight, 13.02.2020
- ↑ Жуісанс, або Бойкот — не варіант // ВОНО, 1.03.2020
- ↑ Виставка номінантів PinchukArtPrize. Стара пісня про нове покоління з рефреном про медіаторів // LB.ua, 21.02.2020
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з українського мистецтва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про організацію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
