Нетопир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Pipistrellus)
Jump to navigation Jump to search
Нетопир
Нетопир карлик (Pipistrellus pipistrellus)
Нетопир карлик (Pipistrellus pipistrellus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Рукокрилі (Chiroptera)
Родина: Лиликові (Vespertilionidae)
Рід: Нетопир (Pipistrellus)
Kaup, 1829
Види
61 (див. текст)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Pipistrellus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pipistrellus
EOL logo.svg EOL: 13970
ITIS logo.svg ITIS: 180023
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 27671
Fossilworks: 40683

Нетопир (Pipistrellus Kaup, 1829) — рід кажанів родини лиликових (Vespertilionidae), клас ссавців (Mammalia). У складі роду в обсязі світової фауни — бл. 60 сучасних видів, хоча родовий склад є одним з найбільш спірних серед рукокрилих.

Назва[ред.ред. код]

Назва «нетопир» походить від прасл. *netopyrь, що здебільшого пояснюють як поєднання коренів *neto (з ранішого *nekto, пов'язаного з *nokt- — «ніч») і -pyrь (пов'язаного з *per- — «літати», звідки й «пергач»). Тобто «той, що літає в ночі». Проте, як зауважував Л. А. Булаховський, такому поясненню суперечать деякі факти фонетичного і словотворчого характеру. Інша версія (Х. Шустер-Шевц, А. Брюкнер) виводить *netopyrь від *ne («не»), *to («то») і *pyrь («птах»), припускаючи, що первісно це слово означало «то не птах»[1].

Наукова назва утворена від італ. pipistrello — «кажан».

Характеристики[ред.ред. код]

Зовнішність[ред.ред. код]

Голова і тіло довжиною 35—62 мм, хвіст довжиною 25—50 мм, передпліччя довжиною 27—50 мм, вага дорослих особин: 3—20 гр. Вуха коротші й ширші ніж в Myotis. Забарвлення зазвичай темно-коричневе чи чорне, в деяких видів сіре, шоколадно-коричневе, червонувато-коричневе чи блідо-коричневе.

Поведінка[ред.ред. код]

Мешкає у найрізноманітніших середовищах проживання: відкриті місцевості, ліси, гори. Як спальні місця вони використовують будівлі, порожнисті колоди, печери і багато іншого. Загалом, вони менш товариські, ніж, наприклад, Myotis, багато видів самітники або знаходяться в невеликих групах до 12 тварин. Вони зазвичай вирушають за харчами на початку вечора, а іноді навіть серед білого дня. Види в холодних регіонах зимують або мігрують в більш теплі райони. Раціон складається головним чином з комах, на яких нетопирі полюють у польоті. Один або два рази на рік, самиця народжує після 40—60-денного періоду вагітності усереднено 1-2 нетопирят. Самиці багатьох видів утворюють розплідники, в яких вони готуються до народження й виховують своїх дітей.

Значення і обсяг поняття[ред.ред. код]

«Нетопир» (від давньоруських «ното» — ніч, «пире» — пиряти, літати) — одна з найдавніших назв лиликів і загалом кажанів, присутня у всіх східнослов'янських мовах. Польською «нетопир» (Nietopierze) означає загалом всіх кажанів. Те саме (у деякій видозміні) — у Словаччині, Словенії (netopir) тощо. Тлумачення назви є у Фасмера. В сучасній українській науковій мові назва «нетопир» закріпилася тільки за найдрібнішими кажанами, переважно за родом Pipistrellus, інколи — за Pipistrellus + Hypsugo.

Нетопирі у фауні України[ред.ред. код]

В Україні рід нетопирів представлений 5 видами, у тому числі парою видів-двійників «малих» нетопирів (Pipistrellus pipistrellus = P. pipistrellus + P. pygmaeus):

Перші три види є перелітними і здійснюють сезонні міграції і зимують за межами України, переважно на Балканах, Кавказі і, ймовірно, в Малій Азії. Останній вид (нетопир білосмугий) є інвазійним, чужорідним, який вселився на територію України на початку 1980-х років. До того він був відомий за однією сумнівною давньою знахідкою в Криму, проте протягом 1980—1990 років активно розселився в Криму і Приазов'ї, а протягом 20002010 рр. розселився по всій території Причорномор'я, східної і центральної частин України і досяг Білорусі.

Перші два види види, наведені у переліку, є дендрофілами і характерні для лісів та лісопаркових зон (переважно дупла дерев). Третій вид тяжіє до пагоценозів, і його материнські колонії відомі майже виключно з «легких» будівель (лісництва, дачі, вагончики, церкви). Четвертий вид відомий майже виключно з урбоценозів, де найчастіше оселяється у господарських приміщеннях, технічних поверхах, під підвіконням тощо.

Повір'я про нетопирів[ред.ред. код]

Завдяки широкій синантропізації нетопира карлика (в сільській місцевості) і нетопира білосмугого (у містах) частота їх появи в людських оселях надзвичайно велика. За В. Далем [1], «Нетопыри разыгрываются — к ведру. Нетопырь залетает в дом, к беде.». Такі твердження найімовірніше пов'язані не з самими нетопирами (Pipistrellus), а з кажанам загалом, частина з яких може бути переносниками сказу (зокрема, пергачі й нічниці). По-друге, такі приказки можуть бути образними, пов'язаними не так з самими тваринами, як з докорами недбалим господарям щодо запустіння господарки: нетопирі звичайно утворюють великі колонії, проте в добре обжитих приміщеннях такого не трапляється. Повір'я про те, що заліт кажана у помешкання або у будівлю є нічим не виправданим забобоном. У такому випадку краще подбати про те, щоби тварина могла знайти вихід з пастки, в яку потрапила, ніж переживати щодо нічим не обґрунтованих «прикмет».

Видовий склад світової фауни[ред.ред. код]



Література про нетопирів України[ред.ред. код]

  • Абелєнцев В. I., Попов Б. М. Ряд рукокрилі, або кажани — Chiroptera // Фауна України. — Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. — Том 1, випуск 1. — С. 229–446. [2]
  • Волох А. М. Особенности формирования приазовской части ареала средиземноморского нетопыря Pipistrellus kuhlii // Вестник зоологии. — 2002. — Том 36, N 1. — С. 101–104.
  • Загороднюк І., Негода В. Нетопири: Pipistrellus та Hypsugo // Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ, 2001. — С. 65-72. — (Novitates Theriologicae, pars 6). [3]
  • Загороднюк І., Годлевська Л., Тищенко В., Петрушенко Я. Кажани України та суміжних країн: керівництво для польових досліджень. — Київ, 2002. — 110 с. — (Серія: Праці Теріологічної школи, випуск 3). [4]
  • Häussler U., Nagel A., Braun M., Arnold A. External characters discriminating sibling species of European pipistrelles, Pipistrellus pipistrellus (Schreber, 1774) and P. pygmaeus (Leach, 1825) // Myotis. — 2000. — Vol. 37. — P. 27-40.
  • Hulva, P., A. Fornůsková, A. Chudárková, A. Evin, B. Allegrini, P. Benda. Mechanisms of radiation in a bat group from the genus Pipistrellus inferred by phylogeography, demography and population genetics // Molecular Ecology. — 2010. — 19. — P. 5417-5431.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.

Джерела[ред.ред. код]