PlayStation

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
PlayStation Wordmark.svg
PlayStation
PSX-Console-wController.png
Виробник Sony Computer Entertainment
Тип Гральна консоль
Покоління П'яте покоління ігрових систем (32/64-bit)
Дата виходу Японія 3 грудня 1994 року
США 9 вересня 1995 року
Європейський Союз 29 вересня 1995 року
Процесор Custom MIPS R3000
Носій CD-ROM
Засоби керування DualShock
Продано штук 102,49 млн на 31 грудня 2006[1]
Бестселлер Gran Turismo[2]
Наступник PlayStation 2

PlayStation (PS, PSone, PS1) — гральна консоль, розроблена компанією Sony Computer Entertainment під керівництвом Кена Кутараґі та вперше випущена в середині 1990-х. PlayStation — 32-розрядна система, яка була першою з цілої серії ігрових приставок від Sony Computer Entertainment.

Вихід PlayStation в Японії відбувся 3 грудня 1994 року, в США консоль з'явилася 9 вересня 1995 року, а в Європі — 29 вересня 1995 року.

Консоль виявилася дуже популярною, забезпечивши Sony прорив в ігровій індустрії, де до того моменту безроздільно панували Nintendo та Sega. На сьогодні у світі продано понад 102 млн копій PlayStation[3], і це перша ігрова консоль, яка перетнула рубіж у 100 млн проданих систем.

Історія[ред.ред. код]

Перші концептуальні ідеї, що стосуються PlayStation, датуються 1986 роком. Nintendo робила спроби застосування дисків починаючи з NES (Famicom Disk System), але з носієм були проблеми. Запис, зроблений на магнітному диску, легко стиралася, крім того, виникала небезпека піратського копіювання. Тому коли з'явилася специфікація CD-ROM / XA (розширення стандарту CD-ROM, що дозволяє записувати на диск як стиснений звук так і довільні двійкові дані), Nintendo зацікавилася ім. CD-ROM / XA розроблявся Sony і Philips. Nintendo звернулася до Sony з метою розробки доповнення, що має попередню назву «SNES-CD». Був укладений контракт, і робота почалася. Вибір Sony в якості партнера був зроблений через попередні угод: Кен Кутарагі, людина, якого пізніше будуть називати «батьком PlayStation», був тим, хто свого часу умовив Nintendo використовувати процесор Sony SPC700 в якості звукового синтезатора для SNES, зробивши вражаючу демонстрацію можливостей чіпа.

Sony також планувала розробити свою ігрову консоль, сумісну з Nintendo, таку, яка могла б програвати гри як з картриджів Super Nintendo, так і з компакт-дисків формату, який буде розроблений в Sony. Цим форматом повинен був стати використовуваний для дисків формат SNES-CD, що дало б Sony деяку частку контролю над ринком відеоігор, незважаючи на лідируючу позицію Nintendo.

У 1989 році SNES-CD повинен був демонструватися на виставці [Consumer Electronics Show]] (CES). Однак коли Хіросі Ямауті прочитав контракт 1988 року, між Sony і Nintendo, він вирішив, що угода дає Sony занадто багато: контроль над ліцензуванням продуктів, що виходять у форматі SNESCD-ROM. Ямауті вважав контракт абсолютно неприйнятним, він потай від партнерів скасував усі плани з випуску спільного продукту. У день відкриття CES, в 9:00 ранку, замість анонса співпраці з Sony, директор Nintendo Говард Лінкольн (Howarsd Lincoln) вийшов на трибуну і повідомив про те, що його компанія розпочинає співпрацю з Philips і викидає всі напрацювання, зроблені спільно з Sony. Перед цим Лінкольн і Мінору Аракава потай від Sony відвідали штаб-квартиру Philips в Європі і сформували альянс на абсолютно інших умовах, що дають Nintendo повний контроль над усіма ліцензіями.

Ранковий анонс на CES став шоком не тільки для організаторів виставки (попереднім ввечері Sony оптимістично представляла проект під назвою «Play Station»), але й для багатьох представників японського бізнес-спільноти, що розглядали відмову як важке зрада: одна японська компанія принижує іншу японську компанію в користь європейської компанії — для японських бізнесменів це виглядало немислимо.

Після розвалу альянсу Sony вирішила припинити розробку, але в кінцевому підсумку компанія прийняла рішення використовувати те, що було напрацьовано на даний момент, і створити закінчену, цілком незалежну консоль. Це призвело до того, що Nintendo подала в суд на Sony за порушення контракту і спробувала через Федеральний суд США отримати судову заборону на випуск приставки, на тій підставі, що Nintendo має права на її назву. Федеральний суддя, що розбирав справу, ухвалив накласти на нову консоль судовий арешт. Тим самим у жовтні 1991 року був зупинений вихід у світ першої інкарнації Sony PlayStation.

До кінця 1992 року Sony і Nintendo прийшли до угоди, за якою «Sony Play Station» отримувала можливість раніше програвати перенені ігри від SNES, але Nintendo ставала власником прав і отримувала частину прибутку від ігор, а SNES і раніше використовувала звуковий чіп від Sony. Тим не менш, на той момент в Sony вже зрозуміли, що технологія SNES незабаром піде в минуле, і поява наступного покоління консолей вже не за горами. На початку 1993 року Sony почала роботу з розробки свого концепту «Play Station» до наступного покоління апаратного та програмного забезпечення

Запуск[ред.ред. код]

PlayStation була випущена в продаж в Японії 3 грудня 1994 року, в США 9 вересня 1995 року, 29 вересня 1995 року в Європі, і нарешті, в листопаді 1995 року в Азії. Початок продаж в Америці був вельми вдалим, вже були готові ігри майже усіх жанрів, включаючи ігри Battle Arena Toshinden, Twisted Metal, Warhawk, Philosoma, Wipeout и Ridge Racer. Багато з ігр, запропонованих до старту продаж і розроблені Sony і Namco, отримали продовження.

Початкова ціна на американському ринку — 299$. Через декілька років з такою ж ціною почалися продажі PlayStation 2.

Вплив[ред.ред. код]

Багато хто вважає, що успіх PlayStation надав значний вплив на занепад ігрових платформ з картриджами в якості носіїв ігор. Хоча PlayStation була далеко не першою платформою яка використовувала формат оптичного диску але вона стала хітом продажів в якості консолі з диском і ця карколомна історія закінчилася жорстокою конкуренцією з боку консолі опонента на картриджах — Nintendo 64.

Nintendo з великим скепсисом висловлювалася щодо використовування CD і DVD, вказуючи на довготривалі завантаження та проблеми з надійністю. Однак існує поширена думка, що під цим наклепом компанія приховувала стурбованість щодо піратства, своїх ліцензійних правах і грошах, отриманих з ігор.

Тим не менш, зростаюча важкість ігор, їх змісту, графіки та звуку призвели картриджи до максимально допустимого об'єму. Крім того, для видавців було вкрай важливо щоб собівартість виробництва ігор на компакт-дисках могла бути зниженою при більшій гнучкості (досить легко внести зміни для задоволення змінюючихся вимог), завдяки чому виникла можливість знизити споживацьку ціну на приставку.

Виробничий період[ред.ред. код]

Виробництво ігрової консолі продвжувалось 11 років, і це стало одним з найдовших періодів виробництва в ігровій індустрії. 23 березня 2006 року Sony анонсувала заверешення виробництва консолі у зв'язку з необхідністю звільнення ресурсів для запуску PlayStation 3 але додала, що комплектуюче оснащення для PS1 вироблятиме і надалі тому як воно сумісне з іншими консолями від Sony.

PSone[ред.ред. код]

PSone з LCD-екраном

PSone (також PSOne, PS one і PS1), була випущена в 2000 році — компактніша і дещо модифікована версія ігрової консолі PlayStation. Ця версія була приблизно на 1/3 менша від оригінальної платформи (38 × 193 × 144 мм проти 45 × 260 × 185 мм). Вона була випущена 7 липня 2000 року і до кінця цього року її продажі перевершували продажі усіх платформ, враховуючи продажі абсолютно нової PlayStation 2. Дещо пізніше Sony випустила невеличкий РК-екран з діагоналлю 5 дюймів і адаптор для підключення пристрою до автомобільного прикурювача, також спеціальний адаптер для підключення сотового телефона для завантаження з інтернету програмного забезпечення і обміну інформацією з іншими користувачами PSOne. Ця специфікація (з мобільним телефоном) не пішла на глобальне виробництво і продавалась лиш деякий час тільки в Японії. Починаючи з цих етапів розвитку, перша ігрова консоль від Sony отримала офіційне скорочення PSOne і PS1.

PSone зберегла повну сумісність з програмним забезпеченням PlayStation. Нова інтерпретація консолі мала всього лиш три відмінності від «класичної» моделі: перша — косметичні зміни зовнішнього вигляду, друга — зміни у вбудованому в консоль графічному інтерфейсі меню управління картою пам'яті і CD-програвачем, третя — перебудова материнської плати, завдяки цьому стало неможливим використання старих мод-чипів. Крім того, PSone втратила послідовний порт, котрий дозволяв об'єднувати декілька платформ для багатокористувацької гри.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]