Синюха блакитна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Polemonium caeruleum)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Синюха блакитна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Синюхові (Polemoniaceae)
Рід: Синюха (Polemonium)
Вид:
Синюха блакитна (P. caeruleum)
Біноміальна назва
Polemonium caeruleum
L., 1753

Синю́ха блаки́тна, синюха голуба, синюха звичайна[1] (Polemonium caeruleum) — рослина родини синюхових (Polemoniaceae).

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло високе, до 1 м заввишки, самотнє. Листки чергові: нижні — черешкові, верхні — сидячі, непарнопірчасті, які складаються з 17—21 продовгувато-яйцеподібних загострених листочків.

Квітки великі, п'ятироздільні, зібрані в китицю. Привабливого блакитного, іноді білястого кольору, хоча трапляються й зовсім білі. Нектарники розміщені з внутрішнього боку в основі пелюсток. Цвіте рослина на другому році життя, з кінця травня по липень. Виділяє багато нектару і пилку. Через гарний колір квітів, тривале цвітіння та лікарські властивості можна вирощувати у квітниках.[2]

Кореневища товсті, корені надто густі, ниткоподібні, жовто-бурого кольору, іноді білуваті.

Цвіте в другій половині літа синіми або ліловими квітами.

Росте синюха блакитна на лісових галявинах, вологих луках, по берегах річок, стариць, у долинах. Поширена на Поліссі та в Лісостепу. Уведена у культуру. Отруйна для худоби.

Сировина[ред. | ред. код]

Для медичного застосування використовують стебла, квітки й листя (збирають під час цвітіння), а також кореневища з коренями рослини, які викопують або рано навесні або пізно восени. Їх ретельно миють холодною водою, подрібнюють і сушать у теплих просторих приміщеннях, які добре провітрюються. Зберігають у щільній паперовій тарі.

Синюха — потужне рослинне заспокійливе. Росте на лісових галявинах, берегах річок, вкритих лісом схилах гір та серед чагарників.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

У кореневищах і коренях синюхи блакитної знайдені тритерпенові сапоніни (20—30 %), смола (1,28 %), органічні кислоти, жирні та леткі олії, ліпіди, білки, крохмаль.

Дія, застосування[ред. | ред. код]

Відхаркувальна, седативна, гіпохолестеринемічна, протисудомна. Препарати синюхи блакитної застосовують для лікування гострих та хронічних запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, туберкульозу, при нервово-психічних потрясіннях; загальному атеросклерозі, а також кардіо- та церебросклерозах, епілепсії, тетанії, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки.

Медичне застосування[ред. | ред. код]

Синюха застосовується при захворюваннях верхніх дихальних шляхів як відхаркувальний засіб, а також як заспокійливе при різного роду нервових і психічних захворюваннях. Це найефективніший фітотерапевтичний засіб при безсонні. Корінь цієї рослини викопують у вересні.

Протипоказана синюха при підвищеному згортанні крові.

Настій синюхи[ред. | ред. код]

Готування: залити 6—8 г здрібнених корінь рослини 1 склянкою окропу, настояти 2 години.
Застосування: пити по 1 ст. ложці 3—5 разів у день після їжі.

Відвар синюхи[ред. | ред. код]

Готування: залити 3—6 г коріння 1 склянкою гарячої води, кип'ятити 20—30 хвилин.
Застосування: пити по 1 ст. ложці 3—5 разів у день після їжі.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Polemonium caeruleum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 406.