Porcula salvania
| Porcula salvania | |
|---|---|
| |
| У Центрі досліджень і розведення карликових свиней, Ассам | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Свиневі (Suidae) |
| Підродина: | Suinae |
| Рід: | Porcula Hodgson, 1847 |
| Вид: | P. salvania
|
| Біноміальна назва | |
| Porcula salvania Hodgson, 1847
| |
| |
| Ареал | |
| Синоніми | |
|
Sus salvanius | |
Porcula salvania (карликова свиня) є найрідкіснішим видом свиней у світі і єдиним видом у роду Porcula. Це також найменший вид свиней у світі. Ендемік Індії, карликова свиня є місцевим жителем алювіальних луків у передгір'ях Гімалаїв, на висоті до 300 м. Колись популяції карликових свиней були широко розповсюджені на високих, густих, вологих луках у вузькому поясі південних передгір'їв Гімалаїв від північно-західного Уттар-Прадешу до Ассаму, через південний Непал і Північну Бенгалію, і, можливо, поширювалися на суміжні середовища проживання в південному Бутані[2]. Через втручання людини та знищення природного середовища існування карликових свиней вважалося, що вид вимер на початку 1960-х років. Однак у 1971 році невелику популяцію карликових свиней було знову виявлено, коли вони рятувалися від пожежі поблизу заповідника дикої природи Барнаді в Ассамі. Зараз єдина відома популяція карликових свиней проживає в національному парку Манас в Ассамі, Індія[2]. Популяції загрожують випас худоби, пожежі та браконьєрство. За оцінками, чисельність популяції становить менше 250 дорослих особин, карликова свиня внесена до Червоної книги МСОП як вид, що перебуває під загрозою зникнення, і наразі вживаються заходи щодо збереження, такі як розведення в неволі та програми повторного випуску[1].
Генетика[ред. | ред. код]
Проведений у 2007 році генетичний аналіз варіацій у трьох локусах мітохондріальної ДНК у поєднанні з ретельним статистичним тестуванням інших філогенетичних гіпотез підтвердив початкову класифікацію Ходжсона про те, що карликова свиня є окремим і відмінним від Sus родом[3]. Ґрунтуючись на цьому генетичному аналізі та отриманих доказах, карликова свиня знову була перекласифікована як власний унікальний рід Porcula, який є сестринською лінією Sus[4].
Характеристика[ред. | ред. код]
Шкіра карликової свині сірувато-коричневого кольору, а шерсть складається з чорнувато-коричневої щетини. Його райдужна оболонка горіхово-коричнева, і він зазвичай не має бородавок на обличчі. Його голова різко звужена з невеликим чубчиком волосся на лобі та на потилиці. Має добре розвинені зуби з піднятими догори іклами та молярами із закругленими горбками[5]. У дорослих самців з боків рота видно верхні ікла[2].
Як випливає з назви, карликова свиня відрізняється від інших представників Suidae надзвичайно зменшеним розміром свого тіла, і це найменший вид свиней. Доросла карликова свиня важить від 6,6 до 9,7 кг, а середній самець важить ≈ 8,5 кг[5]. Від копита до плеча карликова свиня коливається приблизно від 20–25 см у висоту та приблизно 55–71 см у довжину. Хоча самиці лише трохи менші за самців, хвости обох статей мають приблизно 2,5 см завдовжки[2].
Поведінка та екологія[ред. | ред. код]
Карликові свині — це соціальні тварини, які живуть невеликими сімейними групами, що складаються з однієї або двох самиць і їхнього потомства. Вони нетериторіальні, й іноді сімейні групи можуть складатися з 20 осіб. Дорослі самці, як правило, поодинокі і живуть окремо, а не в сімейній групі. Однак вони підтримують вільний контакт з основною групою сім’ї протягом року[5].
Карликові свині також мають дуже унікальну поведінку гніздування, яку їм дозволяють високі трави їхнього середовища проживання. У дикій природі вони будують міцні гнізда для сну, риючи невеликі траншеї, використовуючи суху траву та рослинність, щоб вистилати їх[6]. Вони сплять у цих гніздах вночі, але також ховаються в них під час денної спеки та використовують їх, щоб зігрітися взимку. Гнізда також використовуються для пологів, а також для укриття та захисту новонароджених поросят.
Поросята народжуються сірувато-рожевого кольору та розвивають коричневу шерсть із ледь помітними жовтими смужками вздовж тіла, перш ніж вони досягнуть свого остаточного дорослого забарвлення. Середня тривалість їхнього життя в дикій природі становить від 8 до 14 років, а статевозрілими вони стають у віці одного-двох років. Розмноження відбувається сезонно перед мусонами, і після 100-денного періоду вагітності самиці народжують від двох до шести потомств, із середнім розміром посліду від трьох до чотирьох поросят[2].
Карликові свині ведуть денний спосіб життя і добувають їжу протягом світлового дня. Зазвичай пошук їжі триває приблизно від 6 до 10 годин на день, причому карликові свині зазвичай роблять перерву вдень, щоб врятуватися від сильної спеки. Карликові свині також всеїдні та харчуються переважно корінням, бульбами та іншою рослинною їжею, а також комахами, гризунами, яйцями, молодими птахами та дрібними рептиліями[5][7].
Карликові свині також виконують важливу екологічну роль у своїх екосистемах, оскільки, використовуючи свої морди, щоб копати їжу, вони не лише поширюють насіння рослин, але й покращують якість ґрунту. Іноді вони стають жертвами пітонів, хижих птахів та інших м'ясоїдних[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Meijaard, E.; Narayan, G.; Deka, P. (2019). Porcula salvania. Процитовано 16.01.2022.
- ↑ а б в г д Chakravorty, P.; Sanyal, S. (2017). Conservation of the Pygmy Hog in India. У Pratihar, S.; Clark, Jr. H.O. (ред.). Defaunation and Conservation. Tucson, Arizona: Herpetological Society, Tucson. с. 95—104. ISBN 978-93-85248-79-5.
- ↑ Funk, S. M.; Verma, S. K.; Larson, G.; Prasad, K.; Singh, L.; Narayan, G.; Fa, J.E. The pygmy hog is a unique genus: 19th century taxonomists got it right first time round // Molecular Phylogenetics and Evolution. — 2007. — Вип. 45. — № 2. — С. 427–436. — DOI:.
- ↑ Liu, L.; Bosse, M.; Megens, H.-J.; Frantz, L. A. F.; Lee, Y.; Irving-Pease, E. K.; Narayan, G.; Groenen, M. A. M.; Madsen, O. Genomic analysis on pygmy hog reveals extensive interbreeding during wild boar expansion // Nature Communications. — 2019. — Вип. 10. — № 1. — С. 1992. — DOI:.
- ↑ а б в г Stinson, Laura. Sus salvanius. Animal Diversity Web (англ.). Архів оригіналу за 08.10.2022. Процитовано 26 листопада 2022.
- ↑ Bradford, A.; Dutfield, S. (2018). Pigs, Hogs & Boars: Facts About Swine. livescience.com. Архів оригіналу за 07.10.2022. Процитовано 27 жовтня 2022.
- ↑ а б de Visser, M.; Liu, L.; Bosse, M. Pygmy hogs // Current Biology. — 2021. — Вип. 31. — № 8. — С. R366–R368. — DOI:.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||