Potamochoerus porcus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Potamochoerus porcus
Кабанчик в зоопарку Геллабрунн, Мюнхен, Німеччина
Кабанчик в зоопарку Геллабрунн, Мюнхен, Німеччина
Свиня з поросям
Свиня з поросям
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Надряд: Унгуляти (Ungulata)
Ряд: Оленеподібні (Cerviformes)
Підряд: Свиновиді (Suimorpha)
Родина: Свиневі (Suidae)
Рід: Potamochoerus
Вид: Potamochoerus porcus
Біноміальна назва
Potamochoerus porcus
Linnaeus, 1758
Поширення виду
Поширення виду
Синоніми
Sus porcus Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Potamochoerus porcus
EOL logo.svg EOL: 328335
ITIS logo.svg ITIS: 625011
IUCN logo.svg МСОП: 41771
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 273791
Fossilworks: 149372

Potamochoerus porcus (Китицевуха свиня або річкова свиня) — вид парнокопитних ссавців родини Свиневі (Suidae).[1] Цей вид належить до роду річкових свиней і мешкає в тропічних лісах західної Африки, біля річок і боліт.[2]

Опис[ред. | ред. код]

Череп
Голова самця: добре видно костяні виступи

Китицевухі свині вважаються найбільш пістрявими серед свиней. Колір їх шерсті віріюється від яскраво-оранжевого до червонувато-коричневого, з чорними ногами і білою смугою вздовж хребта. Дорослі свині мають білі плями навколо очей, на щоках і щелепах, решта морди чорного кольору. На відміну від інших видів свиней, що живуть в тропічній Африці, і яким часто притаманна гола шкіра, у китицевухих свиней все тіло покрите шерстю.[3]

Дорослі свині важать від 45 до 115 кг, зростом від 55 до 80 см і важать від 45 до 120 кг.[2] Тонкий хвіст довжиною від 30 до 45 см закінчується чорною китицею. Вуха довгі і тонкі, закінчуються китицями з довгих чорних або білих волосин, кожне довжиною до 12 см. Кнури більші за свиноматок, їм притаманні конічні виступи на вилицях і виразні гострі ікла. Виличні виступи костяні і, імовірно, захищають сухожилля кабана під час битв з іншими самцями.[3]

Поширення та середовище проживання[ред. | ред. код]

Китицевуха свиня мешкає в тропічних лісах, на вологих ділянках саван з густою рослинність і в лісистих долинах, а також біля річок, озер та боліт. Вид поширений від Гамбії на заході до річок Касаї і Конго на сході. В деяких місцях ареал проживання китицевухої свині може пеетинатися з ареалом проживання свині чагарникової.[3] Були повідомлення про випадки схрещення цих споріднених видів,[4] хоча інші дослідники заперечують таку можливість.[3] В минулому були спроби виділити підвиди, але на сьогоднішній час жодного офіційно не визнано.[3]

Поведінка[ред. | ред. код]

Китицевуха свиня в Джерсійському зоопарку

Китицевухі свині часто активні протягом дня, але переважно ведуть нічний або сутінковий спосіб життя.[5] Вони живуть невеликими групами від шести до десяти тварин, що складаються з одного дорослого самця і дорослих самок з дитинчатами.[3] Однак в особливо сприятливих місцях проживання були помічені набагато більші групи (до 30 свиней).[6] Кабан агресивно захищатиме свій гарем від хижаків, серед яких найбільною загрозою є леопард.[7] Китицевухі свині майже безперервно спілкуються за допомогою бурчання і різних писків, що можуть сигналізувати про тривогу. небезпеку чи соціальний конфлікт.[2]

Вид всеїдний, ість переважно корінці і бульби, доповнюючи раціон фруктами, травами, яйцями, падаллю, комахами і малими хребетними (наприклад, ящірками). Китицевуха свиня використовує своє велике рило, щоб перегортати ґрунт в пошуках їжі, а також риють землю ратицями і іклами. Можуть завдавати великої шкоди посівам сільськогосподарських культур. таких як маніок і ямс.[3]

Розмноження[ред. | ред. код]

Поросята

Розмножуються сезонно; поросята народжуются в проміжку між кінцем сухого сезону в лютому і серединою сезону дощів у липні.[2] Цикл еструса триває від 34 до 37 днів,[8] вагітність триває 120 днів.[2]

Свиноматка будує гніздо з палого листя і сухої трави, перед тим як народити до шести поросят (зазвичай трьох-чотирьох).[3] Поросята важать від 650 до 900 г. при нарожденні і спочатку темно-коричневі з жовтуватими смугами та плямами. Приблизно через чотири місяці їх відлучають від молока, а за півроку їх шерсть набуває дорослого кольору; темні мітки на обличчі з’являються лише при досягнені ними повноліття приблизно у дворічному віці. у природі китицевухі свині живуть до п'ятнадцяти років.[3]

Збереження виду[ред. | ред. код]

Через витіснення людиною таких природних ворогів, як леопарди, цей вид значно розмножився. в деяких регіонах китицевухих свиней вважають шкідниками посівів, а в деяких тримають як напівсвійських тварин. МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливого нагляду. Присутній в експозиції багатьох зоопарків світу, де активно розмножується.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Querouil, S.; Leus, K. (2008). Potamochoerus porcus. Процитовано 5 April 2009.  Database entry includes a brief justification of why this species is of least concern.
  2. а б в г д Kingdon, J. (1997). The Kingdon Guide to African Mammals. Academic Press Limited, London. ISBN 0-12-408355-2
  3. а б в г д е ж и к Leslie, D.M.; Huffman, B.A. (July 2015). Potamochoerus porcus (Artiodactyla: Suidae). Mammalian Species 47 (919): 15–31. doi:10.1093/mspecies/sev002. 
  4. Ghiglieri, M.P. (December 1982). Bush pig (Potamochoerus porcus) polychromatism and ecology in Kibale Forest, Uganda. African Journal of Ecology 20 (4): 231–236. doi:10.1111/j.1365-2028.1982.tb00298.x. 
  5. Gessner, J.; Buchwald, R.; Wittermyer, G. (March 2014). Assessing species occurrence and species-specific use patterns of bais (forest clearings) in Central Africa with camera traps. African Journal of Ecology 52 (1): 59–68. doi:10.1111/aje.12084. 
  6. White, L.J.T. (July 1994). Biomass of rain forest mammals in the Lopé Reserve, Gabon. Animal Ecology 63 (3): 499–512. JSTOR 5217. doi:10.2307/5217. 
  7. Hayward, M.W. (October 2006). Prey preferences of the leopard (Panthera pardus). Journal of Zoology 270 (2): 298–313. doi:10.1111/j.1469-7998.2006.00139.x. 
  8. Berger, E.M. (January 2006). Faecal steroid metabolites for non-invasive assessment of reproduction in common warthogs (Phacochoerus africanus), red river hogs (Potamochoerus porcus) and babirusa (Babyrousa babyrussa). Animal Reproduction Science 91 (1–2): 155–171. PMID 15876499. doi:10.1016/j.anireprosci.2005.03.009.