Proechimys longicaudatus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Proechimys longicaudatus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Щетинцеві (Echimyidae)
Підродина: Echimyinae
Триба: Myocastorini
Рід: Proechimys
Вид:
P. longicaudatus
Біноміальна назва
Proechimys longicaudatus
(Rengger, 1830)

Proechimys longicaudatus (довгохвостий голчастий щур[1]) — вид гризунів родини щетинцевих, який зустрічається на півдні Болівії, в північному Парагваї й центральній Бразилії. Трапляється нижче 500 м, але, як вважають, верхня межа близько 1000 м над рівнем моря. Це наземний вид. У Болівії він був записаний в Серрадо і переривчастих лісових районах. Присутній у первинному і вторинному середовищах. Каріотип: 2n=44-52, FN=66-74.

Етимологія[ред. | ред. код]

Латинська назва виду перекладається як «довгохвостий».

Морфологія[ред. | ред. код]

Морфометрія (середня). Довжина голови й тіла: 222, довжина хвоста: 152, довжина задньої стопи: 47, довжина вух: 21 мм.

Опис. Цей великий щур має блискуче, каштанове, не сильно щетинисте хутро. Воно більш помаранчеве з боків, шия та підборіддя чітко вираженого білого кольору. Відносно короткий хвіст двоколірний, злегка покритий волоссям і при потребі легко може бути відкинутий.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Сухий ліс у Болівії, Парагваї і Бразилії швидко зменшується через перетворення лісу на сільськогосподарські угіддя. Ймовірно, присутній у кількох охоронних районах в Болівії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вебсайт МСОП
  • Don E. Wilson, DeeAnn M. Reeder Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference, Vol. 1. — JHU Press, 2005, p. 1586
  • John Frederick Eisenberg, Kent Hubbard Redford Mammals of the Neotropics: The central neotropics: Ecuador, Peru, Bolivia, Brazil — University of Chicago Press, 1999, p. 497