Prunus serotina
| Prunus serotina | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Підродина: | Мигдалеві (Amygdaloideae) |
| Триба: | Amygdaleae |
| Рід: | Слива (Prunus) |
| Підрід: | Prunus subg. Padus |
| Вид: | P. serotina
|
| Біноміальна назва | |
| Prunus serotina Ehrh., 1783
| |
| |
| Ареал | |
Prunus serotina (черемха пізня[1] як Padus serotina) — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це дерево чи кущ, 40–400 дм, без шипів. Гілочки голі чи запушені. Листки опадні; ніжка 2–23(30) мм, гола чи рідко чи густо запушена, залозиста; пластина зазвичай вузько-еліптична, подовжено-еліптична чи обернено-яйцювата, іноді ланцетна, рідко яйцювата, 2–13.5 × 1.1–6.5 см, краї зубчасті, зубці гострі чи тупі, верхівка зазвичай від гострої до загостреної, іноді тупа, округла до вирізаної у var. alabamensis, абаксіальна (низ) поверхня зазвичай густо запушена вздовж середніх жилок проксимально, іноді гола або рідко запушена, адаксіальна гола. Суцвіття — 18–55(90)-квіткові, китицеподібні. Квіти розпускаються після появи листя; чашолистки від випростано-розпростертих до відігнутих, напівкруглі, 0.5–1.5 мм, краї зазвичай цілі, рідко залозисто-зубчасті, поверхні голі; пелюстки білі, від обернено-яйцеподібних до майже округлих, 2–4 мм. Кістянки від темно-пурпурних до майже чорних, кулясті, 5–10[25] мм, голі; мезокарпій м'ясистий; кісточки майже кулясті, не сплощені[2].
Поширення, екологія[ред. | ред. код]
Поширений у Північній і Центральній Америці: Канада (Нью-Брансвік, Нова Шотландія, Онтаріо, Квебек), США, Мексика, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Панама; інтродукована до Європи, Південної Америки, Австралії[3]. Зустрічається розрізненими особинами в численних типах лісу[4].
В Україні вид росте у парках і садах — по всій території спорадично; декоративна[5].
Використання[ред. | ред. код]
Плоди їдять сирими чи приготовленими. На смак плоди можуть бути солодкими чи гіркими. Кращі плоди мають тонку шкірку і соковитий м'якуш із приємним винним смаком. Настій гілок використовують як напій. Екстракт кори комерційно використовується як ароматизатор безалкогольних напоїв, солодощів, сиропів і випічки[6].
Ромова вишня широко використовувалася в медицині різними індіанськими племенами Північної Америки, які використовували її для лікування різноманітних захворювань. У сучасному травництві він мало використовується, якщо взагалі використовується[6].
Дерево використовується для поверхневої рекультивації рудників. Його також висаджують для закріплення континентальних дюн і як конкурента травам і вересу в вересових лісонасадженнях. У Польщі його іноді висаджують у підліску в соснових лісах і в змішаних хвойних лісах для збагачення біорізноманіття та поліпшення стану ґрунту. Однак, оскільки пізніше він стає агресивним колонізатором, це може зменшити біорізноманіття в довгостроковій перспективі[6].
З листя можна отримати зелений барвник. З плодів можна отримати барвник від темно-сірого до зеленого[6].
Деревина червонувато-бура щільна і прямоволокниста, легка, міцна, досить тверда, високоударостійка, добре гнеться й обробляється, добре склеюється, помірно стискається й помірно вільна від тріщин і деформацій. Деревина цінується за дрібну зернистість і насичений теплий червонувато-коричневий колір, широко використовується для виготовлення меблів, шаф, музичних інструментів, внутрішньої обробки будівель тощо[6].
Галерея[ред. | ред. код]
Зріла кора
Незріла кора
Листя й плоди
Листя та квіти
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Padus serotina // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Prunus serotina. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 23.10.2022. (англ.)
- ↑ Prunus pumila. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 23.10.2022. (англ.)
- ↑ Prunus serotina. The IUCN. Процитовано 23.10.2022. (англ.)
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 177.
- ↑ а б в г д Prunus serotina. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 23.10.2022. (англ.)
|