Тілопо фіолетоволобий
| Тілопо фіолетоволобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Фіолетоволобий тілопо (Зоопарк Центрального парку, США)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ptilinopus coronulatus Gray, 1858 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тілопо фіолетоволобий[2] (Ptilinopus coronulatus) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає на Новій Гвінеї та на сусідніх островах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 18-21 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Тіла має переважно зелене забарвлення. Голова зеленувата, лоб яскраво-фіолетовий, окаймлений вузькою жовтою смугою. Горло жовтувато-сіре. На животі велика пурпурова пляма. Махові і стернові пера яскраво-зелені з довтими краями. Гузка жовта. Очі жовтувато-оранжеві, лапи червоні.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють п'ять підвидів:[3]
- P. c. trigeminus Salvadori, 1875 — захід півострова Чендравасіх і острів Салаваті[en];
- P. c. geminus Salvadori, 1875 — північний захід Нової Гвінеї, острів Япен;
- P. c. quadrigeminus Meyer, AB, 1890 — північний схід Нової Гвінеї, острови Манам[en] і Каіріру;
- P. c. huonensis Meyer, AB, 1892 — північне узбережжя Нової Гвінеї;
- P. c. coronulatus Gray, GR, 1858 — південне узбережжя Нової Гвінеї, острови Ару.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Фіолетоволобі тілопо живуть у вологих і сухих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1200 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Фіолетоволобі тілопо зустрічаються поодинці або парами, іноді утворюють зграї або приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться різноманітними плодами і ягодами, зокрема плодами фікусів. Гніздяться низько на деревах, в кладці одне яйце. Самиця насиджує яйце вдень, вночі її змінює самець. Пташенята покидають гніздо через 12 днів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ptilinopus coronulatus. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
- Peter Pestel: Veilchenkappen-Fruchttauben (Ptilinopus coronulatus), VZE Vogelwelt, 56. Jahrgang, 2011, Heft 5, 126ff.
- Thomas Rempert: Zucht der Veilchenkappen-Fruchttaube (Ptilinopus coronulatus) im Zoo Berlin, Die Voliere, 25. Jahrgang, Heft 2, Seite 61.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |